Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 27. Дієприслівники недоконаного й доконаного виду. Час дієприслівників

256. І. Визначте вид поданих дієприслівників і випишіть їх у дві колонки: 1) дієприслівники недоконаного виду; 2) дієприслівники доконаного виду. Які два останні звуки повторюються в дієприслівниках недоконаного виду?

Пливучи, освітивши, розгубивши, щебечучи, оклигавши, оживаючи, бачачи, випливши, вразивши, очікуючи, дивлячись, задумавшись.

II. З других букв прочитайте два слова, пропущені в прислів’ї: “... , й ... іржею візьметься”.

257. Розгляньте приклади й зробіть висновок, як творяться дієприслівники недоконаного виду. Зверніть увагу на частку -ся.

Неозначена форма	3-я особа множини теперішнього часу	Дієприслівник
розмовляти шепотіти шепотатися	розмовляю-ть шепотя-ть шепочу-ться	розмовляю-чи шепотя-чи шепочу-чись

258. Прочитайте речення й з’ясуйте, на яку дію вказують дієприслівники недоконаного виду — одночасну чи неодночасну з дією, названою дієсловами в особовій формі, минулу, теперішню чи майбутню.

1. Поруч дзюркотів ясний струмок, стрибаючи по зеленім, оброслім мохом камінню (Олесь Гончар). 2. І радо п’є, здригаючись од щастя, земля краплини свіжі та сріблясті (М. Рильський). 3. Ви потихеньку пливтимете Сіверським Дінцем, милуючись чудесними краєвидами (За Остапом Вишнею).

259. За допомогою питань визначте, які з близькозвучних слів активні дієприкметники в називному відмінку множини (які?), а які — дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?). Якими звуками вони різняться?

1. Зітхаючі хвилі завмирали на березі моря. Хвилі, зітхаючи, завмирали на березі моря. 2. Догоряючі промені сонця поволі гасли. Промені сонця, догоряючи, поволі гасли. 3. Нерозуміючі погляди мимоволі натикалися один на одного. Люди, не розуміючи нічого, перезиралися між собою.

1. У кінці дієприслівників недоконаного виду завжди виступає звукосполучення -чи, тобто вони залежно від дієвідміни мають суфікси -учи (-ючи) або -ачи (-ячи).

2. Дієприслівники недоконаного виду творяться від 3-ї особи множини теперішнього часу (що роблять?) заміною кінцевого -ть на -чи. У кінці дієприслівників частка -ся переходить у -сь.

3. Дієприслівники недоконаного виду означають дію, одночасну з дією, названою дієсловом у особовій формі. Самостійно на час вони не вказують.

4. У кінці дієприслівників пишемо -и, у кінці подібних активних дієприкметників у називному відмінку множини пишемо -і.

260. Прочитайте речення, знайдіть у них дієприслівники недоконаного виду й поясніть, як вони утворилися та на яку дію вказують порівняно з дією, названою дієсловами в особовій формі.

1. Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі. 2. Річка плине, берег рвучи, далі, далі попід кручі (З тв. Лесі Українки). 3. Порожній берег моря... Вал шумний, спадаючи, гуркоче рінню** стиха. 4. Морський орел, шугаючи все вище, з очей зникає (З тв. Є. Плужника). 5. Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнучись угору, то повільно спускаючись униз (Є. Гуцало).

261. І. Подані дієслова, повторивши § 14, поставте в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -уть (-ють); 2) із закінченням -ать (-ять).

Диміти, миготати, осушувати, учинити, вагатися, шелестіти, аналізувати, іскрити.

II. З перших букв складіть другу частину вислову Панаса Мирного: “Спів — то...”.

262. І. Від поданих дієслів утворіть дієприслівники недоконаного виду і запишіть у дві колонки: 1) із суфіксом -учи (-ючи); 2) із суфіксом -ачи (-ячи).

Значити, свистати, вертіти, свистіти, іти, шастати, клекотати, лізти, ойкати, одужувати, ліпити, здоровити, волочити, гуркотати, очікувати, смолити, цідити, сипати.

II. З других букв складіть закінчення вислову О. Підсухи (чотири слова): “Щастя — не знати спокою, ...”.

263. У поданих реченнях одне з дієслів, яке називає менш важливу дію, подайте у формі дієприслівника недоконаного виду. Дієприслівники підкресліть.

1. Засвистів вітер, зривав хмари снігу. 2. Вітер шаленів, збивав зливу бризок з морської поверхні. 3. Мінився місяць, ховавсь у сніговій імлі. 4. Хвилі гуляли по кормі, заливали людей по коліна. 5. Люди плигали навколо пароплава, дивувались з своїх власних тіней (За М. Трублаїні).

264. До поданих слів доберіть синоніми й запишіть їх поряд. Зверніть увагу на написання частки не з дієприслівниками.

Повільно, мерехтливо, наввипередки, безперестану, щиро, нещиро, похмуро.

Синоніми: не вщухаючи, випереджаючи один одного, кривлячи душею, мигаючи, не вгаваючи, не вмовкаючи, не зупиняючись, не лукавлячи, не поспішаючи, не хапаючись, хмурячись, блимаючи, переганяючи один одного.

265. Перепишіть уривок. Дієслова в особовій формі, де це доцільно, замініть на дієприслівники недоконаного виду. Підкресліть дієприслівники і присудки, яких вони стосуються.

Над горами ліловими, над буйними нетрями стояв сліпучий сонячний ранок, грав всіма кольорами веселки. Мільярди перлин мерехтіли на всьому, випромінювали маленькі сонця, розсипали спектри: на лапатім листі дубів і ліщини, на травах, на квітах, на тисячолітніх, укритих мохом пнях і колодах і на вершинах височенних кедрів та осик... Вони мерехтіли там особливо, як вогнисті краплини; часом одривалися нечутно і летіли вниз, блискали межи стовбурами і прошивали синій холод глибоких сутінків гущавини.

Буйна роса була на всьому, тяжіла гронами, згинала стеблини трав та одгортала пелюстки квітів. Було напрочуд тихо. Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка. Тільки веселкова мерехкотнява... (І. Багряний).

266. І. Прочитайте уривок. Випишіть з нього всі дієприслівники недоконаного виду.

Гляньмо ж з міста вниз, на Рось і Заросся. Як же там хороше, як чудово! Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, наче заглядають у воду, дивлячись на свій ясний одлиск, то сірий, то червоний, то ясно-зелений од зеленого, як оксамит, м’якого моху, котрим вкриті кам’яні стіни, наче дорогими килимами. Попід скелями обидва береги оперезались рядками густих зелених ліз, густого високого очерету. А там нижче розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій, легкій, як пух, піні. А там далі знов зійшлися скелі до берегів, знов піднялись над водою гори. А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою. Рось вирвалась з неволі, мов гадючка, тричі зверетенилась колінцями по яро-зеленій траві, лиснячи ясною водою, синім небом, білими хмарками в своєму лоні (І. Нечуй-Левицький).

II. Запишіть уривок під диктовку, написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

ІІІ. Десь неподалік від вас пропливає річка. Пригляньтеся до неї й опишіть. По можливості вживайте дієприслівники недоконаного виду.

267. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.

Підставляючи плече (допомагаючи); дивлячись у корінь (вникаючи в суть); не надаючи значення (не вважаючи щось вартим уваги); маючи хист (будучи здібним до чогось); перебиваючись з хліба на воду (жити дуже бідно); чухаючи потилицю (запізніло жалкуючи); обливаючись потом (важко, докладаючи великих зусиль).

268. Розгляньте таблицю й зробіть висновок, як творяться дієприслівники доконаного виду. Зверніть увагу на частку -ся.

Неозначена форма	Минулий час чоловічого роду	Дієприслівник доконаного виду
побачити	побачив	побачив-ши
допомогти	допоміг	допоміг-ши
оглянутися	оглянувся	оглянув-шись

269. Прочитайте речення і з’ясуйте, на яку дію вказують дієприслівники доконаного виду — одночасну чи ранішу порівняно з дією, названою дієсловами в особовій формі.

1. Умившись, дядько надівав чисту сорочку й сідав до столу (Григір Тютюнник). 2. Присівши на пеньку серед поляни, я розглядав чудовисько туманне (М. Рильський). 3. В погожі дні Данько, напнувши на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству (Олесь Гончар). 4. І, надлетівши, зморена бджола відчує стебел плавне колихання (В. Стус).

1. Дієприслівники доконаного виду творяться від минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши. У кінці дієприслівників частка -ся переходить у -сь.

2. Дієприслівники доконаного виду означають дію, ранішу за дію, названу дієсловами в особовій формі. Самостійно на час вони не вказують.

270. Прочитайте прислів’я, знайдіть у них дієприслівники доконаного виду і з’ясуйте, як вони утворилися та на яку дію вказують порівняно з дією, названою дієсловами в особовій формі. Зверніть увагу на написання частки не з дієприслівниками.

1. Не подумавши, і кілочка не затешеш. 2. Не замочивши рук, обличчя не вмиєш. 3. Не пізнавши отрути бджоли, не скуштуєш і меду. 4. Не почавши, не закінчиш. 5. Не посіявши, не збереш. 6. Не взявшись за сокиру, хати не збудуєш. 7. Не спитавши броду, не лізь у воду. 8. Не давши слова — держись, а давши — кріпись. 9. Опарившись на молоці, і на воду дмухає.

271. Прочитайте уривок. У реченнях, в яких вжито дієприслівники, знайдіть підмети й присудки. Визначте, кому належать дії, виражені дієприслівниками.

Хлопці прийшли воювати з своїм ворогом — кропивою. Вишикувавшись рівненько, піднявши шаблі, вони з бойовими вигуками кинулися вперед. Примчали до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви...

Знищивши в одному місці, Василь кинувся в друге й почав тут винищувати ворога. Кілька разів рубнув — так і повалилися голови кропив’яні. Розмахнувся ще раз і не рубнув.

У кропиві, просто перед ним, сиділо чорне галченя і спокійно дивилося на хлопця. Навіть не тікало. Потім, розглянувши добре Василя, галченя розкрило дзьоб з жовтими заїдами і писнуло.

— Хлопці, сюди! Впіймав пташеня! — крикнув Василько.

— Цур на всіх! — відповів Миколка і примчав перший.

З ним прибігли інші хлопчики і спинилися здивовані. Перед ними сиділо гарненьке галченя і прохало їсти, розкривши широко дзьоб (О. Копиленко).

272. *Перепишіть текст, замінюючи слова, що в дужках, відповідними дієприслівниками доконаного виду. Дієприслівники підкресліть.

Навесні 1618 р. Сагайдачний із 20-тисячним військом вирушив з України до Московської держави. (Здобув) по дорозі міста Ливни, Єлець, Михайлов, (захопив) московське посольство, яке їхало до Криму, (розбив) військовий загін князів Пожарського та Волконського, (знищив) біля Донського монастиря рать, що виступила з Москви, Сагайдачний без перешкод підійшов до царської столиці. (Коли розташувався) біля Арбатських воріт, він розпочав облогу. Вже визначено було час наступу — ніч проти свята Покрови, 1 жовтня, вже козаки кинулися в атаку, як несподівано Сагайдачний звелів її припинити. Може, тоді виникла в нього думка залучити в майбутньому Московію до війни проти Польщі, що її він мав намір розпочати, (коли дочекається) слушного часу (О. Апанович).

273. До поданих слів доберіть синоніми й запишіть їх поряд.

Струнко, згорда, спросоння, засмучено, похмуро, нестямно, нехотя.

Синоніми: згнітивши серце, виструнчившись, запишавшись, насупившись, посмутнівши, похнюпившись, не проспавшись, нетямлячись.

274. І. Прочитайте уривок, випишіть з нього всі дієприслівники доконаного виду.

Доки варилося снідання, мати місили тісто. Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало; коли нарешті воно ставало в’язким, як ґума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняли роботу. “Вставайте, хлопці, — наказували нам, — поїсте й розходьтеся, бо буду хліб викачувати”.

Поснідавши, батько йшов на роботу; а я, підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків... Мати були вся в роботі — легкими помахами рук вони витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.

Доки мати викачували останню, найменшу, що призначалася мені, паляничку, я біг по лопату і. внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину... Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка (В. Скуратівський).

II. Можливо, ви самі бачили, як печуть хліб у домашніх умовах, а якщо ні, то розпитайте про це в старших людей. Опишіть процес випікання хліба (не забудьте згадати й про те, як пахне свіжий хліб).

275. Прочитайте народну усмішку. Знайдіть у ній дієприслівник і визначте його вид.

Син, побачивши на хаті чорногуза, питає:

— Тату, а чого бузько на одній нозі стоїть?

— Гм, бачиш, бо якби й другу підняв, то впав би.

276. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.

Засукавши рукави (ревно взятися до роботи); спустивши рукави (без охоти, без старання); не зморгнувши оком (не вагаючись, не соромлячись); змірявши поглядом (пильно придивившись); зціпивши зуби (стримуючи свої почуття, біль); не ївши, не пивши (голодний); лиха прикупивши (з труднощами).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

IX. Роль деталей у тексті

Про характер персонажів твору, їхній внутрішній стан, позитивні чи негативні риси свідчать і дрібні, здавалося б на перший погляд, деталі: якийсь мимовільний вчинок, поведінка в певних ситуаціях, репліка. Тому, читаючи або слухаючи текст, треба сприймати не лише його загальний зміст, а й звертати увагу на окремі деталі в ньому.

• Прочитайте два наступні тексти й визначте ті окремі деталі, які характеризують персонажів цих текстів, розкривають їхню внутрішню справжню суть. Свої спостереження обговоріть у класі.

277. І. Прочитайте текст. Випишіть усі дієслова в теперішньому та простому майбутньому часах і позначте особу, в якій їх ужито.

— А ти знаєш, сину, що в нас у садку є дуже надійний і вірний сторож.

— Сорока?

— Так. Уже більше як десять літ змостила на сливі гніздо і пильнує наш садок. Оце йду я в садок, із садка, пораюсь у ньому — мовчить. Тільки сусідка “нехотя” забреде — зчинить такий ґвалт, такий лемент, що мені в хату чути. Виходжу на поріг, а вона ще дужче мені доказує:

— Оце ж сяка-така, сяка-така... Кре!

Хтось берегом попід городом іде — теж вона дає знати, що не свої.

— А як же вона знає, що я не чужий?

— Якось знає. І я дивуюся. Коли сестри твої приїжджають чи їхні діти, теж не кричить на сполох... А чужого не пропустить. Та ти що! Дехто хотів уже прибрати її, з рушницею потикався. А тут я виходжу. “Її треба вбить, вона курчат краде!” — “Ні-ні, курчат вона не чіпає, вона злодіїв ганяє” (Д. Чередниченко).

II. Опишіть сороку, користуючись фотоілюстрацією. Пригадайте щось особливе про цю пташку, що вам довелося спостерігати або про що розповідали батьки, знайомі, й запишіть.

Альманах

Твір дев’ятий (Марійчин)

ХЛІБЧИК

Була неділя. День хилився до вечора. Але сонце ще припікало по-літньому. На вигоні під осокором зібрався гурт дітей. Найстаршому — Михасеві — років десять, найменша — Наталя — перейшла до другого класу.

Бабусі й матері жваво обговорювали на колодках останні сільські новини, чоловіки спроквола перекидалися словами. А дітлахи тим часом затіяли гру в хлібчика.

Хутко побралися парами. Без пари, тобто хлібчиком, залишилася мала Наталя. Опинившись сама, вона вигукнула, як годиться:

— Печу-печу хлібчик!

— А випечеш? — запитала пара, якій першій випадало бігти повз неї.

— Випечу!

— А зловиш?

— Зловлю!

Пара роз’єдналася, одне подалося праворуч, друге — ліворуч. Наталя марно кинулася навперейми тому, що біг ліворуч, він був прудкіший, і вона не впіймала його. Пара з’єдналася позад неї. Так само трапилося з другою і третьою парами. Наталя захекалася, на лобі рясно виступив піт.

Нарешті розімкнулася четверта пара, у якій стояв Михась ще з одним хлопцем. Наталя спочатку була шарпнулася за Михасевим напарником, але той круто повернув убік. І тоді вона побігла назустріч Михасеві. Він удав, ніби тікає від неї, але насправді стишив біг. Наталя доторкнулася до Михася і з вдячністю глянула на нього, що пошкодував її.

278. Прочитайте Марійчине оповідання. Спробуйте й ви описати якусь гру або гуртову роботу чи навіть метушню під час перерви. Не намагайтеся розповісти про всіх, свою увагу зосередьте тільки на кількох персонажах.