Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 17. Узагальнення вивченого з теми “Дієслово”

142. Розкажіть про особові форми за поданим планом. Для ілюстрації кожного положення наведіть ще по 3-5 власних прикладів.

І. Способи дієслова.

1. Дійсний спосіб: літав, літає, літатиме...

2. Умовний спосіб: літав би, подивилися б...

3. Наказовий спосіб: літай, подивіться...

II. Часи дієслова.

1. Теперішній час: міркую, розвидняється...

2. Минулий час: міркував, довідався...

3. Майбутній час: буду міркувати, міркуватимемо, довідаються...

4. Зв'язок між видом і часом дієслова:

а) у теперішньому часі: шукаю, ходять...

б) у минулому часі: шукав, знайшли...

в) у майбутньому часі: шукатиму, знайдуть...

III. Змінювання дієслів.

1. Поділ дієслів на дієвідміни: скаже, скажуть, мовчить, мовчать...

2. Визначення дієвідміни за неозначеною формою дієслова: бурмотати — бурмочеш; бурмотіти — бурмочу, бурмотиш; звучати — звучу, звучить...

3. Закінчення дієслів І та II дієвідмін у 1-й особі однини: скажу, мовчу, розмовляю...

4. Особливості закінчень дієслів І дієвідміни в інших особах: пишеш, пишемо, допомагаємо, допомагають...

5. Особливості закінчень дієслів II дієвідміни в інших особах: побачиш, побачать, стоїмо, стоять.

6. Особливості відмінювання дієслів дати, їсти, бути та дієслів з основою на -вісти (відповісти).

7. Чергування приголосних:

а) у дієсловах І дієвідміни: писати — пишу, пишеш...

б) у дієсловах II дієвідміни: судити — суджу, судиш, судять; любити — люблю, любиш, люблять...

8. Правопис дієслів у майбутньому складному часі: писатиму, світитимемо, думатимете...

9. Творення минулого часу дієслова: співати — співав, везти — віз, цвісти — цвів...

10. Граматичні значення дієслова в минулому часі: вів, вела, вело, вели...

11. Творення умовного способу: робив би, робила б...

12. Творення й правопис наказового способу: вивчи, вивчімо, вивчіть...; облиш, облишмо, облиште...

IV. Вживання часів і способів дієслова.

1. Вживання теперішнього й майбутнього часів у значенні минулого: йду вчора, аж бачу...

2. Вживання наказового способу в значенні дійсного: а він візьми і скажи...

3. Вживання умовного способу в значенні наказового: написав би листа братові...

4. Вживання дійсного способу в значенні наказового: підеш, зробиш...

5. Безособові дієслова: світає, не спиться...

143. І. Прочитайте уривок. Випишіть дієслова в теперішньому та майбутньому простому часах окремо за дієвідмінами. Закінчення підкресліть.

Яким уже спустився з гори і, не доїжджаючи мосту, повернув на пишну поляну, щоб самому відпочити і свого гнідка попасти!..

Тихо. Ви чуєте, як ваше серце б’ється об груди глухо, обрубо... А то що шумить? Ваша кров? Ні, то червоне полум’я, знявшись угору, лиже чорне дно казанкове і сичить на ньому незнарошне пролита вода, злегка лопочуть дрова; з річки доноситься гук та регіт Якимів, порскання гнідкове... Над вами стоїть гінка сокорина, високо вгору буяє, широко розвела на всі боки свою густу верховину і прикрила вас легенькою тінню. А он, на праву руч, здіймаються гори, підковою обняли вони ту долину, де ви лежите, вся верховина їхня покрита густим лісом, а боки покриті глибокими ярами та крутими проваллями (Панас Мирний).

II. Запишіть текст під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

144. І. Прочитайте уривок, знайдіть у ньому дієслова, визначте їхній спосіб і час, якщо вони визначаються.

— Вставай, сину, вже швидко буде розвиднятись. Підводжу голову з постелі: в хаті блимає, вікна затулені чорним сукном темряви, не можна вгадати, скільки минуло вже ночі й скільки ще буде, — ніщо про світ не нагадує.

— Вставай, сину, підемо.

Протираю од сну очі.

— Куди, мамо?

— О, а хіба ж ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить. Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай! — підводить мене.

Так, я прохав, щоб мене збудили, я давно вже марив про це, коли ж тепер...

— Спати хочеться, мамо, дуже, — пхикаю я і, мов винуватий, схиляю сонну голову матері на груди.

— Вставай, вставай, не лінуйся, — чую ніжний, лагідний, проте невблаганний голос.

Мнуся, починаю, позіхаючи, одягатись, сопу. Мати нашвидку допомагає, вмиває холодною водою (С. Васильченко).

II. Опишіть, як ви вранці прокидаєтеся, з якими почуттями встаєте з ліжка. Можете вжити дієслова: розвиднятися, світати, торсати, гукати, потягатися, чухмаритися, позіхати, схоплюватися, натягати тощо.

145. І. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання часів дієслова.

У нашім асфальтованім дворі росте яблуня. Під яблунею стоїть зеленувата лава. Я сидів на тій зеленуватій лаві. З яблуні опадав квіт, білі пелюстки мерехтіли в повітрі, наче сніжинки. По синьому небі пливли білі хмари.

Сусідська дівчинка років чотирьох гралася в пісочниці з лялькою. Лялька відмовлялася сидіти на краю пісочниці.

— Ось я покличу Бабая, — мовила дівчинка, дивлячись кудись убік, повз мене і наш будинок.

Я підійшов ближче.

— Василинко, а який він із себе, Бабай?

— Бабай? — По її обличчю майнула тінь. — Так він великий, страшний і п’яний...

— А ти ніколи не малювала Бабая?

— Ні, не малювала, — сказала дівчинка.

— А може, намалюєш? (В. Дрозд).

II. За поданим зразком передайте розмову двох людей на будь-яку тему або, якщо це важко зробити, перекажіть цей текст, передаючи слова персонажів від їхнього імені. Свою розповідь чи переказ запишіть.

146. *Перепишіть вірш. Дієслова, що в дужках, поставте за змістом або в теперішньому, або в майбутньому простому часі.

(Переквітувати) квітень,

(Перешуміти) весна,

І (бути) тихе літо,

Глибінь ясна.

В глибінь (заглянути) осінь,

(Пожуритися) сама.

І під гудіння сосон

(Впасти) зима.

Та дням нема спокою:

На весну (скреснути) сніг, —

Дивись — стежки знайомі,

Сліди од ніг.

І знов (цвісти) черешні,

І (зеленіти) луг...

Сьогоднішнє, вчорашнє —

Незмінний круг.

М. Драй-Хмара

147. Прозмінюйте в теперішньому часі дієслова тупотати і тупотіти, вирости і виростити, попередньо визначивши за неозначеною формою їхню дієвідміну. Написане звірте з надрукованим нижче. Помилки, якщо трапляться, виправте і з’ясуйте.

Особа	Тупотати	Тупотіти	Вирости	Виростити
однина
1-а	тупочу	тупочу	виросту	вирощу
2-а	тупочеш	тупотиш	виростеш	виростиш
3-я	тупоче	тупотить	виросте	виростить

множина
1-а	тупочемо	тупотимо	виростемо	виростимо
2-а	тупочете	тупотимо	виростемо	виростимо
3-я	тупочуть	тупотять	виростуть	виростять

148. І. Подані дієслова поставте в 2-й особі однини (що робиш?) і запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -еш; 2) із закінченням -иш.

Плакати, вжалити, лишити, сюркотати, стелитися, оберігати, ступити, виснути, стоптати, тямити, виполоти.

II. З других букв кожного слова прочитайте закінчення вислову французького філософа XIX ст. Ернеста Ренана: “Праця — найкращий шлях до того, щоб...”.

149. *У диктанті одні учні написали Полем стелеться туман; інші — Полем стелиться туман. Хто написав правильно? Чому?

150. *Прозмінюйте в майбутньому складному часі дієслова радіти, веселитися.

151. *Прозмінюйте в минулому часі дієслова привести, допомогти. Чи змінюються дієслова в минулому часі за особами?

152. І. Подані дієслова поставте в 2-й особі однини наказового способу й запишіть у дві колонки: 1) з м’яким знаком укінці; 2) без м’якого знака.

Зважити, засипати, квасити, вгадати, поглянути, вносити, повідомити, зморщити, вірити, викинути.

II. З других букв прочитайте закінчення вислову давньоарабського письменника Аль-Харізі: “Де мало слів, там...”.

153. І. Прочитайте текст. Знайдіть випадки переносного вживання часів і способів дієслів.

— А ми, Галюсю, не хочемо спати, скажи нам казочки! — прохали діти.

І Галя, примостившись біля них на полу, почала казку:

— Був собі, жив собі дід та баба, і було в них три дочки, і щонайменшу Галею звали...

— Галею? Як тебе? — перехоплює хлопець.

— Еге, як мене... От і пішли вони одного разу влітку по ягоди. То ті сестри рвуть та їдять, а Галя рве та в глечик кладе, каже: “Понесу додому татові й мамусі...”

— Так, як ти, — знову каже хлопець. — І ти так: нарвеш ягід і нам приносиш. А ягоди такі солодкі!

— Ну, цить же, не перепиняй!.. То ті сестри й кажуть: “Як ми додому вернемось? У неї скільки ягід, а в нас нема...” — розказувала Галя, а діти все слухали (Б. Грінченко).

Пам’ятник Б. Грінченку, м. Київ

II. Передайте цю чи подібну розмову по-своєму, можливо, навіть між іншими дітьми. Свою розповідь запишіть.

154. Прочитайте прислів’я. Випишіть усі дієслова й схарактеризуйте їх, користуючись цифровими кодами таблиць “Характеристика дієслова в цілому” та “Характеристика способових форм дієслова”, наприклад: згубити — 11; хоче — 222.110.311.

І. 1. Кого щастя згубити хоче, тому перше розум відбере. 2. Заднім розумом діла не поправиш. 3. Один дурний кине камінь у море, а сто розумних не дістануть його. 4. Бачить око далеко, а розум ще далі. 5. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку досвідом. 6. Доброго довго всі згадуватимуть, а лихого ніколи не забудуть. 7. Якби свині роги, то б усіх поколола.

II. 1. Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить. 2. Якби не було ночі, то не знали б, що таке день. 3. Жовтень ходить по краю та виганяє птаство з гаю. 4. На Михайла зима саньми приїхала. 5. Звик пес за возом бігти, то й за саньми побіжить. 6. Світить місяць, та не гріє, тільки в Бога хліб їсть. 7. Добре землю доглядай — будеш мати урожай.