Література (українська та зарубіжна). Частина 2. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Життя видатних особистостей

Читацький путівник

«Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там...» — афористично висловилася якось поетеса Ліна Костенко. Безперечно, дитинство — час безтурботності, нора віри в чудеса, найсвітліших мрій і надій. Дитинство визначає подальшу долю людини, формує її характер, уподобання, прагнення.

Дітьми свого часу, зрозуміло, були й усі видатні особистості: письменники, художники, композитори, політики. У цьому розділі ти прочитаєш уривок роману Оксани Іваненко «Тарасові шляхи» про малого Тараса Шевченка. Із твору Ірен Роздобудько «Що може пензлик? (Дитинство Катрусі Білокур)» дізнаєшся про перші кроки художниці у світі живопису.

Оксана Іваненко

Ти вже знаєш поезію Тараса Шевченка, що є взірцем патріотичної лірики. Про Україну написано його найкращі літературні твори та живописні полотна. Пропонуємо тобі прочитати розділ із роману Оксани Іваненко «Тарасові шляхи» й дізнатися про дитячі роки, мрії і фантазії майбутнього митця-генія, про його родину та рідний край.

Мовна скарбника

У творі О. Іваненко йдеться про життя в давні часи. Тому тут часто трапляються, напевно, невідомі тобі слова. Як от такі:

Очкурець (очкур) - пояс або шнурок, яким стягували штани для підтримання їх.

Левада - присадибна ділянка землі із сінокосом, городом та садом.

Паровиця - парні воли, запряжені разом.

Половий - світло-рудий (про масть тварин).

Мурий - темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть).

Харциз - розбійник, грабіжник.

Ремиґати - відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).

Таган - триніжок, до якого підвішують казан над вогнищем.

Чередник - людина, яка пасе череду; пастух.

Тарасові шляхи

(Скорочено)

ЧАСТИНА ПЕРША

Чорний шлях

Скільки тих шляхів на світі і куди вони всі ведуть! Увечері сяде дід на призьбі, малий Тарас коло нього, показує дід на темне небо, на чисті зорі і каже:

— Ото Чумацький шлях!

Дивно, шо й на небі шляхи, тільки хто ж ходив ними, невже чумаки?

— Ото їдуть, їдуть мажами, навколо самий степ та тиша і ковила не шелесне. Глянуть на зорі — ото їм і дорога, — показує дід.

— А вони ж, чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?— питає малий Тарас.

— Еге ж, Чорним, — покивує головою дід, і довгі сиві вуса аж до грудей звисають.

Т. Шевченко. Хата батьків у Кирилівці

Чорний шлях Тарас добре знає. Він проходить повз їхнє село, повз самісіньку хату, бо хата їхня саме край села стоїть, кособока, старенька, як бабуся з підсліпуватими очима. Цим шляхом ходять і тато і мати на панське поле, як його не знати!

— А чого він Чорний, тому що чумаки чорні? — І дивно Тарасові. Ідуть, їдуть чумаки, чорні, засмаглі, своїм Чорним шляхом, степами, селами, такими, як їхня Кирилівка, а потім шлях цей аж на небо веде, і на небі його вже Чумацьким звуть, бо там зорі світять, і від них, звичайно, дуже видно і ясно, як удень.

Та дід сміється і хитає головою:

— А того він Чорний, що страшний.

Тільки хотів Тарас розпитати, чому ж він страшний, як покликала Катруся, що спати вже час. Ех, шкода, що дід не доказав.

Удень нікого розпитатися. Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть. Удома хазяйнує старша сестра Катруся, а їх же, дітей, п’ятеро, за всіма доглянь, усіх нагодуй, а самій ще тільки чотирнадцять років.

І. Рєпін. Українська хата

Хоча й кажуть люди: «година вам щаслива, щоб ви бачили сонце, і світ, і діти перед собою», та невелика радість оті діти у кріпака, бо й не бачиш їх перед очима. Ростуть, як бур’ян — ні їх нагодувати, ні їх приголубити. А там виростуть — підуть поневірятися по наймах, та це ще й добре; а то як заберуть до панського двору або в москалі (москалями в ті часи називали солдатів) хлопців віддадуть, тоді вже прощайтеся!

Поміркуй!

• Про що розпитує своїх рідних Тарас?

• Що нового про родину Т. Шевченка ти дізнався / дізналася, прочитавши початок розділу?

• Пригадай, як описує поет родинне життя у вірші «І досі сниться...».

Катруся, дарма що невеличка, бігає, порається, турбується про всіх, ще час знайде квіти коло хати полити та прополоти. Хоч і стара хата, і покрівля вже почорніла, та як зацвітуть Катрусині чорнобривчики та маки — веселіше стане на серці, і Катрусі вже й не шкода, що не бігала вона з дівчатами гуляти, а все коло роботи, все ніколи їй.

Ніколи Катрусі. Тарас народився — його няньчила, потім Яринку, потім Марійку, Йосипа...

Ніколи. Коли її розпитувати?

Та воно, правда, і в Тараса справ чимало. — У ставку викупатися треба? — Треба! — З хлопцями в поросі вивалятися треба? — Треба! А потім знову викупатися, їсти схочеться, та однаково нічого додому бігти — нема нічого. Може, якусь шкоринку Катруся суне або він щось сам знайде в садку. Потім до кузні забігти, як коваль працює подивитися. Гупає він молотищем, іскри летять, а сам сміється. Кажуть, у них такий коваль, що й у Вільшаній нема. Еге ж, у Тараса також справ багато, незчуєшся, як і літній довгий день мине.

О. Шупляк. Колиска

Мовна скарбничка

В Україні здавна із надзвичайною турботою ставляться до своїх осель. Недарма в українській мові побутують прислів’я та приказки про хату, як-от такі: «У своїй хаті — своя правда, і сила, і воля», «Своя хата краща від чужих палаців». А про охайну й працьовиту господиню українці / українки кажуть: «У хаті у неї, як у віночку, і сама сидить, як квіточка». Такі народні вислови вживав і Т. Шевченко у своїх творах.

Оце вже він утік від свого товариства, заховався в густих кущах калини і замріявся. Він любить отак — заховатися десь у бур’яні чи в калині, задивитися на небо і мріяти, мріяти... Зараз воно синє-синє — небо над головою, і здається йому, що це великий високий дах, а там, удалині, десь, на обрії, дах цей спускається до землі.

«Там його стовпи залізні підпирають! — думає Тарас. — За горою, напевне, як іти і йти цим шляхом, так можна й до стовпів добрести і побачити, що за тими стовпами. А як на могилу, що за селом, злізти, то, може, й видно їх...».

Микита, старший брат, мабуть, уже бачив ті стовпи, бо як батько чумакував, то брав його з собою до Одеси. Але ні, краще не питати Микиту, краще самому піти на могилу й подивитися.

Тарас вилазить із своєї схованки, підтягає міцніше очкурець на штанцях, як годиться всякому мандрівникові, і біжить до могили. Це треба долиною, потім левадою, потім ще трохи долиною, а там і могила; він до вечора ще встигне.

Могила висока-висока. Казав дід — там поховані славні козаки. Уночі страшно дивитися на неї. Мабуть, виходять ті козаки з могили, гомонять між собою. І цікаво і страшно! А зараз не страшно — адже ще день, і сонечко тільки хилиться до гори. Пробіг він леваду, пішов повільніше.

Чому, як лежав він, здавалося зовсім близько, а тепер іде, іде, а ще й до могили не дійшов. От, нарешті, могила. Зліз він на могилу, бачить — унизу з одного боку село, усе в садах. З-за гіллястих старих верб та струнких тополь видно дерев’яну темну церкву з трьома банями й залізними хрестами.

І з другого боку село і така ж церква з трьома банями й залізними хрестами. От тобі й на! Це ж його село!

Зупинився Тарас: пізно вже. Ач, і сонце майже все за гору сховалося.

«Ні, — думає він, — піду вже я завтра. Як Катруся пожене корів до череди, я й піду до стовпів. Сьогодні я одурю Микиту... Скажу, бачив ті залізні стовпи, що небо підпирають, а зараз піду додому, он і церкву нашу видно!»

Поміркуй!

• Про які дитячі забави ти вже знаєш із прочитаних книжок? А які улюблені розваги були в малого Тараса? Про які риси його характеру це свідчить?

• Подумай, про які «залізні стовпи, що підпирають небо» мріє Тарас.

Мовна скарбничка

Одним із занять батька Тараса - Григорія Шевченка - було чумакування. Здавна чумаки їздили волами в далеку дорогу в Крим по сіль та рибу. На позначення цього ремесла використовували спеціальну лексику. Наприклад:

Мажа - великий чумацький віз.

Ярмо - дерев’яна деталь в упряжці волів, що надівали їм на шию, аналог хомута в упряжці коней.

Занози - дерев’яні або металеві палиці, що вставляли по краях ярма, щоб воли не випряглися.

Мандруючи безкраїми степами на Півдні України, чумаки весь час бачили довкола себе ковилу - високу траву, що росте тільки на цілині (неораній землі).

З гори легше, ніж на гору, — скотився і незчувся як. Риплять мажі, поволі йдуть круторогі воли.

— Агей, мої половії! — чути. А десь на задніх возах виводять:

— Над річкою бережком

Ішов чумак з батіжком,

Гей, гей, з Дону додому!

Т. Шевченко. Чумаки серед могил

Зупинився Тарас. Розглядає мережані ярма, прислухається до знайомої пісні.

— Постій, чумак, постривай,

Шляху в людей розпитай,

Гей, гей, чи не заблудився!

— Мені шляху не питать,

Прямо степом мандрувать,

Гей, гей, долю доганять!

А куди ти, парубче, мандруєш? — спитав його дядько, що їхав паровицею на передній мажі.

Бриль на ньому широкий, з-під нього, як з-під даху, засмагле суворе обличчя видно.

— Додому, — каже Тарас.

— А де ж твоя домівка, небораче?

— В Кирилівці.

Так чого ж ти йдеш до Моринець?

— Я не до Моринець, я до Кирилівки йду.

— А коли до Кирилівки, то сідай, парубче, до мене на мажу, ми й довеземо тебе додому, — проясніло усмішкою суворе обличчя. Підняв, посадив на скриньку, що стояла на передку.

— На, поганяй. Дивись, який чумак!

Дали батіжок у руки, і Тарас, задоволений, гордий, сидить, сяє, як нова копійка. Ще б пак: як справжній чумак, додому повертається!

Шлях не спить, не гуляє.

Їдуть, риплять на ньому мажі, поволі ступають спокійні круторогі воли. Далеко-далеко вони брели. Переправлялися через ріки, пили вони Дніпрову чисту воду і ревли на рев його непокірних порогів, ступали по цілинних безмежних степах, скуштували на півдні гіркого полину, спочивали коло самого Чорного моря, коло солоних озер. Нелегкий шлях пройшли вони, та, спокійні, міцні, були вірними товаришами в дорозі своїм хазяїнам. І без води не раз засинали й прокидалися, та йшли. І от повертаються додому, везуть сіль, везуть рибу. Рідний спориш уже під ногами. Чують вони — вже близько домівка. Турботливий хазяїн вийме занози і зніме надовго важкі ярма, а пестлива хазяйка чиститиме й годуватиме своїх сірих, чи полових, чи мурих годованців і доглядатиме до нової мандрівки.

I. Айвазовский. Обоз чумаків

— І мене дома таке ж мале дожидається, — каже хтось на сусідньому возі. — Чи живі вони там, чи за панською ласкою, може, вже з голоду попухли...

І де не проїздиш — скрізь однаково, — обізвався рябий невеличкий дядько. — Он за Дніпром у шинку кума стрів. Каже — не сила, тікають люди.

Та то вже так, — обізвався хазяїн мажі, на якій їхав Тарас, — як на пана поробиш, то й цей Чорний шлях білим здасться.

— А чого ж він Чорний? — не стерпів, спитав Тарас. Помовчав чумак, потягнув люльку, усміхнувся до Тарасика. Мале таке, біляве, років шість йому, а очі цікаві до всього.

— А того, хлопче, що цей шлях був колись найстрашнішим, найнебезнечнішим. Було на валку і розбишаки-харцизяки різні нападуть. Колись самим чумакам і їхати було небезпечно. У степах без запорожців не проїдуть, ну, а ті вже й без стежки стежку вірну знайдуть. Через те й Чорний, що лиха на ньому немало набиралися. Так він за дідів-прадідів звався, так і тепер зветься, бо й тепер лиха не менше.

І. Айвазовський. Чумаки на відпочинку

Поміркуй!

З ким зустрівся Тарас під час своєї мандрівки?

• Що ти знаєш про чумаків?

• Перечитай опис подорожі Тараса із чумаками, роздивися картини І. Айвазовского. Які твої враження про давнє чумацьке ремесло?

• А чому шлях називали Чорним?

Хотів ще розпитати Тарас і про запорожців, і про розбишак. От чумаки — такі бувалі люди, усе вони знають! Та бачить — уже насправді їхнє село проти гори стоїть.

Закричав весело:

— Онде! Онде наша хата!

— А коли ти вже бачиш свою хату, то й біжи собі! — мовив хазяїн, зняв хлопця і поставив на землю.

— Нехай іде собі! — звернувся він до товаришів.

— Нехай іде собі, — мовили чумаки.

Усміхнувся їм Тарас і чкурнув по дорозі, а чумаки зупинилися «становищем» на останню ніч своєї мандрівки.

— Оце вже завтра дома ремиґатимеш! — сказав молодий до свого вола.

Він, може, й пішки побіг би додому, як той білявий хлопець, та старі чумаки знають порядок: усі разом вернуться. Встромив старший кий у землю, витяг кухар казан і тагани, і понад шляхом виріс чумацький табір.

А Тарас уже підбігає до дому. За мандрівкою та розмовами і не помітив, що вже засутеніло зовсім. Зійшла перша вечірня зірка, а за нею друга, і виплив дворогий чередник їхній — місяць.

«Оце вже лаятимуть тато й мама», — думає Тарас.

От і їхня яблунька, Катрусина улюблениця, от і їхня хата. А коло хати на зеленому спориші сидять, вечеряють тато, мама, брати і сестри. Його меткі очі вже роздивилися. А де ж Катруся?

Стоїть Катруся, його невтомна нянька, коло дверей та дивиться на перелаз.

— Прийшов! Прийшов приблуда! — закричала вона, побачивши Тараса. — Сідай вечеряй, приблудо! — і сердиться і всміхається Катруся.

Сидить Тарас за вечерею, з великої спільної миски дерев’яною ложкою набирає юшку. Хочеться йому дуже перед Микитою похвалитися, що бігав він до залізних стовпів; а що, як Микита насправді їх таки бачив і спитає, які вони? Може, розказати, як він з чумаками їхав і вже знає, що то за Чорний шлях коло них проходить?

М. Михайлошина. Садок вишневий коло хати

Поміркуй!

• Чим закінчилася Тарасова мандрівка? Які почуття охоплюють його, коли він повертається додому?

• Що Тарасові вдалося дізнатися про Чорний шлях?

• Змалюванню дитинство Т Шевченка присвячена перша частина «Сирота в свитині» роману О. Іваненко «Тарасові шляхи». Зіскануй QR-код або візьми книжку в бібліотеці й прочитай інші розділи цього твору.

Ти вже знаєш із початкової школи твори О. Іваненко. У п’ятому класі ти дізнався / дізналася про неї як перекладачку казки Г. К. Андерсена «Русалонька». Пригадай, що тобі вже відомо про цю письменницю та які її твори ти читав / читала.

Літературознавчий клуб

Оксана Іваненко

Оксана Іваненко (1906-1997) — талановита авторка багатьох захопливих казок, оповідань, повістей, романів та інших творів. Народилась і виросла письменниця в Полтаві.

У домі Іваненків усі захоплювалися мистецтвом, а надто ж художнім словом. Адже батько Оксани працював журналістом і був письменником, а мама — учителькою. Вечорами, коли збиралася разом уся родина, часто читали вголос твори українських та зарубіжних письменників — Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Ганса Крістіана Андерсена.

Майже все прочитане діти одразу перетворювали на гру. Першу свою казку дівчинка написала в шість років. Відтоді й пов’язала Оксана Іваненко все своє життя з дитячою літературою. Твори письменниці дарують радість, цікаво розповідають про світ, учать людяності й доброти.

Оксана Іваненко є авторкою художньо-біографічних творів про життя і творчість українських митців і громадських діячів.

Особливо О. Іваненко приваблювала найвидатніша в українській культурі постать Тараса Шевченка. Адже зростала письменниця в родині інтелігентів — письменника й учительки. Такі її спогади з дитячих літ: «З малих років знала «Реве та стогне», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», тому що їх завжди співали і дорослі, і діти». Над романом про Т. Шевченка письменниця працювала близько 20 років, ретельно досліджуючи архівні матеріали про Кобзаря, мандруючи місцями його перебування. «Тарасові шляхи» — один із найвідоміших художньо-біографічних творів про дитинство, юнацькі та зрілі роки Тараса Шевченка. Закономірно, що він перекладений різними мовами.

Літературознавчий словничок

Художньо-біографічні твори — літературні твори різних жанрів (романи, повісті, оповідання, поеми тощо), у яких художньо змальовано життєвий шлях видатної особистості.

У першому розділі роману «Чорний шлях» йдеться про дитячі роки Тараса. Ми знайомимось із допитливим, жвавим хлопчиком-мрійником, який зростає у дружній, працьовитій родині. Тарас любив слухати дідові розповіді про старовину, славну козаччину, прагнув самостійно пізнати таємниці світу, розмірковував про важку кріпацьку долю. Так закладалися основи переконань, захоплень, духовних цінностей майбутнього генія.

У колі мистецтв

Образ української хати змальовано в багатьох літературних творах, а також на картинах і малюнках Т Шевченка. Зокрема, у його вірші «Садок вишневий коло хати» талановито розкрито мотив родинної злагоди і любові, пам’яті про батьківську хату.

Т. Шевченко. Проект хати. Боковий фасад

Т. Шевченко мріяв після повернення із заслання побудувати в Україні власний будиночок, ескізи якого розробив сам. Однак життя геніального українця обірвалося раптово. Його мрію було втілено вже аж у наш час. До 200-річчя Кобзаря в музейному комплексі в селі Нові Безрадичі поблизу Києва за ініціативи та сприяння експрезидента України В. Ющенка побудовано хату за ескізами Т. Шевченка.

Поміркуй!

• Роздивися репродукції картин Т. Шевченка, І. Рєпіна, а також роботи сучасних художника О. Шупляка та художниці М. Михайлошиної, на яких зображено традиційну українську хату. Які почуття пробуджують у тебе ці твори?

Хата за проєктом Τ. Шевченка (с. Нові Безрадичі)

Т. Шевченко. Хата біля річки

Читай і досліджуй!

Виконай одне із завдань (на вибір).

1. Перечитай із розділу «Чорний шлях» епізод, у якому розповідається про хату родини Тараса. Зіскануй QR-код і здійсни віртуальну мандрівку місцями дитинства майбутнього митця. Добери вірші про українську хату, репродукції картин та ілюстрації з її зображеннями. Разом із однокласниками / однокласницями підготуй цікаву презентацію творчого проєкту «Поставлю хату і кімнату; / Садок-райочок насаджу (Т. Шевченко)».

2. Назва «Чорний шлях» — давня. Старовинні шляхи мали узагальнене найменування. Ними кочували тюркські народи, ходили чумаки по сіль у Крим, но рибу до Запорожжя та Дону, по різні товари до міста Очакова. Зіскануй QR-код і дізнайся більше про історію Чорного шляху. Поділися своїми враженнями в класі.

Підсумуй!

• Про які факти біографії Т. Шевченка тобі стало відомо з розділу «Чорний шлях» роману О. Іваненко «Тарасові шляхи»? А що нового ти дізнався / дізналася про історичне минуле України?

• Схарактеризуй образ малого Тараса, змальований у прочитаному творі. Оформи характеристику письмово, за допомогою таблиці, доповнивши цитатами з тексту.

• За якими ознаками роман О. Іваненко «Тарасові шляхи» можна визначити як художньо-біографічний твір?

• Які проблеми порушує авторка в розділі «Чорний шлях»? Чи актуальні вони нині?

• Чи хочеш ти прочитати твір О. Іваненко повністю? Чому? А про дитинство яких зарубіжних поетів / поетес тобі хотілося б прочитати твір, подібний до роману О. Іваненко?

• Оціни свою роботу над засвоєнням цієї теми підручника за допомогою смайлика.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись матеріалами ресурсу.