Хімія. Повторне видання. 9 клас. Ярошенко

§ 47. Хімічна наука та виробництво в Україні. Видатні вчені — творці хімічної науки

Опанувавши матеріал параграфа, ви зможете:

  • називати найважливіші хімічні виробництва в Україні;
  • називати імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків.

ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ. Можна з упевненістю сказати, що на території сучасної України хімічне виробництво велося здавна. Так, у скіфських похованнях (VІ-IV ст. до н.е.) виявлено бронзові, срібні та золоті вироби. У часи середньовіччя українці фарбували тканини, варили скло, виготовляли ліки, барвники та порох. Починаючи з другої половини XIX ст., нарощувались об’єми виробництва чавуну, сталі, коксування кам’яного вугілля та інші виробництва.

Хімічна промисловість України, маючи вітчизняну сировинну базу (сірка, солі, фосфорити, вугілля, природний газ, відходи від інших галузей промисловості), розвивається під впливом зовнішнього та внутрішнього попиту на її продукцію.

Пригадайте, що вам відомо про сировинну базу вітчизняної хімічної промисловості.

Загалом хімічна промисловість України налічує близько 200 підприємств і випускає продукцію близько 120 000 найменувань. Розглянемо приклади найбільших із них.

НАФТОПЕРЕРОБНІ ПІДПРИЄМСТВА. Кременчуцький нафтопереробний завод (місто Кременчук, Полтавська область) нині виробляє понад 30 % усього українського ринку нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, зокрема для арктичного клімату, мазут, нафтобітум дорожніх і будівельних марок, скраплений газ побутового призначення і для нафтохімії, арени й мастила. Унікальність підприємства в реалізації екологічного проекту із замкнутого циклу водопостачання, без скидання стічних вод у природні водойми. Також тут було вперше в Україні впроваджено процес каталітичного риформінгу бензину і вироблено високооктановий компонент бензину. Нині завод освоїв виробництво бензину і дизпалива європейської якості, які повністю відповідають параметрам вищих екологічних стандартів Євро-4 і Євро-5.

Шебелинський нафтопереробний завод (Shebel) (село Андріївка, Балаклійський район, Харківська область) є виробником сучасного автомобільного пального марки Shebel, всього ж завод випускає 14 видів продукції. Його продукція — бензини Shebel 92, Shebel 95, дизельне пальне Shebel ДП (літнє та зимове), Shebel ДП Арктика та скраплений газ Shebel LPG повністю відповідають стандарту Євро-5 та світовим стандартам екологічності й за своїми характеристиками не поступаються закордонним аналогам.

Мал. 55. Карта розміщення підприємств нафтопереробної галузі в Україні

ВИРОБНИЦТВО ДОБРИВ ТА ІНШОЇ АГРОХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. ПрАТ «Азот» (місто Черкаси) — найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив (амоніачної слелітри ΝΗ4ΝΟ3, карбаміду CO(NH2)2, карбамідо-амоніачних сумішей збагачених сіркою), амоніаку, йонообмінних смол, капролактаму, рідкого кисню, скрапленого карбон (IV) оксиду та ін.

Мал. 56. Карта розміщення підприємств, що виробляють агрохімічну продукцію в Україні

ВИРОБНИЦТВО ЗАСОБІВ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ ТА ПАРФУМНИХ І КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ. «Кварцит. Ольвія-Бета» (село Шевченківське, Нікопольський район, Дніпропетровська область). Спеціалізується на виробництві мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування. Предмети гігієни і товари побутової хімії торгових марок Gala, Dax, «Океан», Lotos Dax, Shandy и Only You користуються попитом як вітчизняних, так і зарубіжних споживачів.

«Слобожанський миловар» (село Слобожанське, Полтавська область) — сучасне хімічне виробництво розвивається шляхом впровадження нових технологій і виробляє та реалізує мило туалетне, косметичне, дитяче, мило з поліпшеними дерматологічними властивостями (крем-мило), гліцеринове напівпрозоре мило, а також рідке туалетне мило, тверде господарське, рідке господарське мило, універсальну пасту, пральні порошки, засоби для миття посуду, гліцерин.

Асортимент «Слобожанського миловара» — туалетне мило, засоби для прання та миття посуду під торговими марками «ШИК», «SILA», «ДРУГ», «УТИ-ПУТИ», «POSHE», «ODA», «AVTO SILA» та інші (всього понад 250 найменувань). На багатьох виставках закордонні спеціалісти високо оцінюють якість мила ТОВ «Слобожанський миловар». Це тому, що складу більшості видів туалетного і дитячого мила входять натуральні рослинні екстракти, ефірні олії та інші компоненти, які пом’якшують і живлять шкіру, уся продукція «Слобожанського миловара» сертифікована та відповідає новій версії міжнародного стандарту ISO 9001:2015. (О.С. малюнки продукції).

Мал. 57. Карта розміщення підприємств, що виробляють засоби побутової хімії та парфумну і косметичну продукцію в Україні

ВИРОБНИЦТВО БАРВНИКІВ, ФАРБ, ЛАКІВ. ВП «Полісан» (місто Суми) є одним із провідних виробників лакофарбових матеріалів в Україні, що пропонує широкий спектр найбільш затребуваної на вітчизняному ринку алкідної та водно-дисперсійної продукції під торговими марками Maxima, Farbex, Delfi та DekART — лаків, фарб, барвників, пігментів, сухих будівельних сумішей, декоративних покриттів, штукатурок, декоративного воску, вогнебіозахисних засобів захисту для деревини та іншої продукції.

У місті Яворів (Львівська область) розташоване ТзОВ «Снєжка-Україна». Це сучасний завод з виробництва водоемульсійних фарб, акрилових емалей, шпаклювальних мас, захисних та закріплюючо-ґрунтуючих засобів, клеїв. При виготовленні виробів використовується високоякісна європейська сировина та прогресивні сучасні технології. Уся продукція заводу є екологічно чистою, безпечною для здоров’я людини та довкілля. ТзОВ «Снєжка-Україна» єдина в Україні компанія, що має в своєму асортименті фарбу, яка не викликає подразнюючої, токсичної чи алергічної дії — «Снежка ЕКО».

Мал. 58. Карта розміщення підприємств, що виробляють барвники, фарби й лаки в Україні

ВИРОБНИЦТВО ГУМОВИХ І ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ. «Київгума» (місто Бровари, Київська область (донедавна — місто Київ)) — завод, що спеціалізується на виробництві виробів із гуми, полівінілхлориду, силікону та латексу. Це медичні гумові вироби (клейонки, грілки, джгути, бинти еластичні, рукавички), пробки та ковпачки для флаконів з лікарськими засобами, товари для дітей (соски, пустушки, прорізувачі для зубів), продукція для промисловості (формові та неформові вироби), господарські, спортивні товари та сільськогосподарські вироби, гумові, ПВХ та ТЕП ущільнювачі та ін. Загалом асортимент продукції підприємства нараховує близько 4000 найменувань.

Завод став першим вітчизняним виробником спецкостюмів біозахисту для українських медиків, що працюють з короновірусними хворими. Новою продукцією заводу є засіб для екстреної зупинки кровотечі — гумовий джгут «Омега».

Завод «Пласт-Моулд» (місто Хмельницький) спеціалізується на виробництві виробів з пластмас методом лиття під тиском, зокрема високоякісних контейнерів для харчових продуктів, відер тощо.

Мал. 59. Карта розміщення підприємств, що виробляють гумові та пластмасові вироби в Україні

ВИРОБНИЦТВО ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРОДУКТІВ. Підприємства цієї галузі розміщені в різних регіонах України. Зокрема, ТОВ «Юрія-Фарм» (місто Черкаси) виготовляє інфузійні препарати, які не мають аналогів.

Інфузійні розчини — це складні сольові розчини, які за своїм йонним складом і рівнем pH близькі до плазми крові, здатні підтримувати життєдіяльність клітин та органів і не спричинювати суттєвих змін фізіологічної рівноваги в організмі.

Ще одним видом продукції цього підприємства є інструменти для якісної парантеральної терапії.

Серед продукції заводу є сучасні антибактеріальні й знеболюючі препарати.

Фармацевтична компанія «Дарниця» (м. Київ) — потужний виробник готових ліків в Україні — спеціалізується на розробці й виробництві лікарських засобів у формі пігулок, капсул, розчинів для ін’єкцій в ампулах, стерильних порошків для виготовлення ін’єкційних розчинів, мазей, гелів, кремів. Загалом підприємство виробляє понад 250 найменувань лікарських засобів.

Парантеральна терапія — спосіб введення лікарських засобів, вакцин та інших імунобіологічних препаратів в організм людини, оминаючи шлунково-кишковий тракт.

Фармацевтична компанія «Здоров’я» (м. Харків) — одне з найстаріших фармакологічних виробництв України (110 років). Загальна кількість препаратів, які нині виробляє компанія, перевищує 350 найменувань. Це лікарські препарати від захворювань органів чуття, нервової, респіраторної, серцево-судинної, травної, кістково-м’язової систем; захворювань шкіри й крові.

Мал. 60. Карта розміщення підприємств фармацевтичної галузі в Україні

Попрацюйте групами

1. Скористайтесь картами (мал. 55-60) і пригадайте з економічної географії, де в Україні діють хімічні заводи та яку продукцію вони виробляють.

2. Доповніть новими прикладами характеристику хімічних виробництв в Україні.

ХІМІЧНА НАУКА В УКРАЇНІ. Держава приділяє постійну увагу проведенню досліджень, заснованих на хімічних знаннях. В Україні з 1918 р. функціонує Національна академія наук (НАН України), а в її структурі нині діють понад 10 науково-дослідних інститутів, що вивчають речовини й хімічні процеси: Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф. Д. Овчаренка, Інститут біохімії імені О. В. Палладіна, Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського, Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського, Інститут органічної хімії, Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського, Інститут хімії високомолекулярних сполук, Інститут хімії поверхні ім. О. О. Чуйка та інші наукові установи. У них талановиті вітчизняні вчені здійснюють найрізноманітніші дослідження для розвитку науки та суспільного виробництва. Результати цих досліджень знаходять широке практичне застосування. Найсучасніші дослідження українських хіміків стосуються нанотехнологій і наноматеріалів.

Сучасну хімію представляють різні галузі знань (схема 35).

Схема 35. Галузі хімічних знань

ВИДАТНІ ВІТЧИЗНЯНІ ВЧЕНІ, КОТРІ ПРОСЛАВИЛИ УКРАЇНУ СВОЇМИ ВІДКРИТТЯМИ.

Бондар Алла Григорівна (1921-1981) — вчена-хімікиня, державна діячка, Міністр освіти УССР (1962-1967). Фундаторка кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів хіміко-технологічного факультету НТУУ «КПІ». Вона стояла у витоків створення та працювала над розвитком в Україні хімічної кібернетики. Авторка та співавторка понад 100 наукових робіт, підручників, монографій. Наукові праці Алли Григорівни та співробітників очолюваної нею кафедри заклали підґрунтя наукової школи «Математичне і комп’ютерне моделювання хімічних і технологічних процесів та систем».

Вернадський Володимир Іванович

(1863-1945)

Організатор і перший президент Української академії наук (УАН), почесний академік зарубіжних академій. За його ініціативи почалося створення біогеохімічної лабораторії. Його наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі й значенню радіоактивних елементів у її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст.

Серед численних наукових праць ученого (понад 700) — «Хімічна будова біосфери Землі та її оточення», задум і зміст якої вражають і сьогодні. Геніальним є передбачення ученим глобальних екологічних проблем, про які на початку XX ст. ніхто й гадки не мав: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це й не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення».

Горбачевський Іван Якович

(1854-1942)

І. Я. Горбачевський — учений-хімік і біохімік, який синтезував і дослідив сечову кислоту. Це дослідження дозволило встановити джерела і шляхи утворення сечової кислоти в людському організмі. Згодом воно було покладено в основу методу діагностування захворювань, сприяло розвиткові клінічної медицини.

Учений одним з перших виділив у чистому вигляді амінокислоти та показав, що вони є мономерами білків. У 1924 р. він підготував підручники з хімії: «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Фізіологічна хімія», які були написані чеською та українською мовами.

Він причетний до розроблення української хімічної та медичної термінології.

Понад 60 років І. Горбачевський жив і працював за кордоном. 2004 рік ЮНЕСКО визнало роком академіка Івана Яковича Горбачевського. Ім’я цього видатного українця в радянські часи було мало відоме навіть у Галичині — на його батьківщині.

Зелінський Микола Дмитрович

(1861-1953)

З усіх предметів, які викладали в Новоросійському університеті (м. Одеса), де навчався М. Зелінський, його найбільше цікавила хімія. У 1884 р. після отримання диплома про закінчення університету він залишився працювати в ньому на кафедрі хімії. У 1891 р. захистив докторську дисертацію, яка стала першим у Росії значним дослідженням зі стереохімії.

У 1893 р. М. Д. Зелінського запросили працювати професором на кафедру органічної й аналітичної хімії Мос

ковського університету. Він також організував кафедру органічної хімії на Московських вищих жіночих курсах й очолив її.

Під час Першої світової війни, коли застосовувалися хімічні бойові речовини, професор М. Зелінський розробив протигаз, який допоміг зберегти життя тисячам солдатів. Учений був одним із засновників Інституту органічної хімії Академії наук СРСР.

Максютіна Ніна Павлівна (1925-2015) — фітохімікиня, фармакогност, доктор хімічних наук, професорка, лауреатка премії Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів серед жінок (1982), заслужена діячка науки і техніки України. Головний напрямок її досліджень — виявлення джерел сировини для фармакологічної галузі хімічної промисловості.

Η. П. Максютіна — авторка понад 360 наукових робіт, з них — 8 монографій, 29 патентів і авторських свідоцтва на винаходи.

Зробила істотний внесок у розвиток фармацевтичної хімії і фармакогнозії, хімії природних біологічно активних речовин, фармацевтичного аналізу, розробила новий експресний хроматографічний метод.

Мозговой Микола Іларіонович

(1901-1959)

Видатний винахідник і вчений. Народився в м. Києві, вищу освіту здобув на механічному факультеті Київського політехнічного інституту. Йому належить винахід використання кисню для продувки в металургійних процесах (у 1936 р. першим застосував продувку рідкого чавуну киснем), проведення дослідів з вивчення швидкості хімічних реакцій кисню з рідким чавуном залежно від кількості поданого кисню, співвідношення об’єму конвертера й металу.

Орлик Світлана Микитівна (народилася у 1953 році) українська хімікиня, член-кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професорка. Лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки.

Авторка понад 300 наукових праць, зокрема 17 патентів. Її дослідження стосуються розроблення нових гетерогенно-каталітичних процесів та каталізаторів нового покоління на основі наноматеріалів, зокрема нанофазних метал-оксидних, нанопористих носіїв стільникової структури. Розробила наукові засади гетерогенно-каталітичних процесів знешкодження техногенних газових викидів, перетворення «парникових» газів, одержання водневого палива шляхом риформінгу природного газу та метанолу.

Палладін Олександр Володимирович

(1885-1972)

О. В. Палладін — засновник сучасної біохімії й молекулярної біології, теоретичної й практичної медицини, один з організаторів Міжнародного нейрохімічного товариства, товариств фізіологів, біохіміків і фармакологів СРСР і України, Харківського медичного товариства, Товариства «Знання» України, а також засновник «Українського біохімічного журналу» та міжнародних журналів «The Journal of Neuroscience», «The International Journal of Neuroscience». У 1924 p. видано перший у CPCP «Підручник фізіологічної хімії» О. В. Палладіна, що протягом 30 років був єдиним у цій галузі й витримав 25 перевидань дев’ятьма мовами.

Пилипенко Анатолій Терентійович

(1914-1993)

Анатолій Терентійович Пилипенко — академік НАН України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, відомий учений у галузі аналітичної хімії та хімії комплексних сполук.

Роботи А. Пилипенка та очолюваної ним школи хіміків-аналітиків сприяли тому, що Україна посіла одне з провідних місць у галузі спектрофотометричних, люмінесцентних та інших методів аналізу.

У 1968 р. вчений очолив відділ теоретичної хімії в Інституті загальної та неорганічної хімії АН УРСР. З 1976 р. А. Пилипенко — директор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. Думанського АН УРСР та завідувач відділу аналітичної хімії інституту. До кінця життя він керував виконанням аналітичної частини державних програм «Чиста вода» та «Питна вода», брав активну участь у ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії.

Савьолова Віра Андріївна (народилася у 1938 році) — український хімік, доктор хімічних наук, професорка. Коло наукових інтересів В. А. Савьолової складають дослідження реакційної здатності органічних сполук, кінетика і механізми органічних реакцій. За роки роботи в Інституті фізико-органічної хімії та вуглехімії В. А. Савьолова підготувала 20 кандидатів хімічних наук, опублікувала 2 монографії, понад 250 статей, одержала 18 винаходів і патентів.

Цебренко Марія Василівна (народилася у 1940 році). Завдяки дослідженням М. В. Цебренко вперше у світі було створено і запропоновано технологію виробництва тонковолокнистих фільтрів для прецизійної очистки рідинних і газових середовищ, питної води. Прецизійний означає «найвищої якості». Ультратонкі синтетичні волокна (мікроволокна) мають унікальну структуру, що створює високу сорбційну здатність. З них виготовляють бактерицидні мікроволокна і фільтри, наприклад, поліпропіленові мікроволокна, наповнені нанорозмірним кремнеземом. У 2006 р. Всесвітня організація інтелектуальної власності нагородила М. В. Цебренко медаллю і сертифікатом за найкращий жіночий винахід року. Американський біографічний інститут присвоїв їй почесні звання «Провідний інтелектуал світу», «Жінка року», «Велика Жінка XXI ст.», визнав однією з 500 найбільших геніїв XXI ст., у 2010 р. нагородив Золотою медаллю Нобелівської відзнаки.

Сторінка ерудованих

Історично склалось, що хімічними дослідженнями більшою мірою займались і продовжують займатись чоловіки. За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, оприлюдненими у 2017 році, лише 28 % науковців у світі — жінки. Наукова спільнота і суспільство шукають способи залучення і відзначення участі жінок у розвитку хімічної науки.

Так 11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок у науці.

Премію L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці» заснували у 1998 році задля збільшення участі жінок у галузі науки, їхнього долучення до сфери наукових досліджень. Мета Премії — підтримати й відзначити талановитих жінок-науковців, а також заохотити молодих жінок обирати наукові професії та допомагати їм у їхній кар’єрі. Упродовж 22 років премія підтримала та відзначила понад 3400 жінок-науковиць із 116 країн. Українська Премія є частиною глобальної Програми L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці». В Україні її реалізують уже четвертий рік поспіль. У Програмі беруть участь жінки, які займаються науковими дослідженнями у галузі STEM (наука, технології, інжиніринг та математика) на території України в будь-якому закладі вищої освіти, дослідницьких центрах цих закладів або Національній академії наук України.

Переможницею другого сезону Української Премії L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці» стала доктор хімічних наук, доцентка кафедри хімії факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Тетяна Романівна Татарчук. Її ім’я також є у рейтингу ТОП-20 науковців світу. Т. Р. Татарчук працює викладачкою і проводить наукові дослідження, результати яких широко висвітлює у престижних наукових журналах світу.

В університеті науковиця очолює Навчально-науковий центр хімічного матеріалознавства та нанотехнологій й реалізує проєкт «Фотокаталітичні гібридні системи для очищення води» спільно із науковцями Ягеллонського університету.

Працюємо з медійними джерелами

Користуючись різними інформаційними джерелами, зокрема мережею інтернет, підготуйте повідомлення про життєвий шлях і здобутки науковців, чиї імена присвоєно науково-дослідним інститутам хімічного спрямування, про сучасні досягнення цих інститутів.

ПІСЛЯМОВА

1. Список видатних науковців у галузі хімії, які народилися, жили, працювали в Україні, через усе життя пронесли відданість і любов до неї, розглянутими персоналіями не вичерпується. У вас є всі можливості самостійно дізнатися більше про їхній життєвий шлях і наукові відкриття, а також поцікавитись інформацією про інших учених. Можливо, їхнє життя й наукова діяльність стануть для вас прикладом, і в старшій школі ви оберете хімічний профіль навчання, а після закінчення школи набудете професії хіміка, працюватимете на виробництві або в наукових установах над виконанням завдань сучасної хімії.

2. Основними завданнями сучасної хімічної науки є добування речовин і розробка матеріалів із заданими властивостями, розробка ефективних способів знешкодження відходів та перетворення їх на корисні для людини речовини, створення новітніх технологій.

3. Хімічна наука досягла такого рівня, що кожного року в світі синтезують близько 250 тисяч нових сполук. Багато з них мають промислове застосування, під час якого можуть потрапляти в довкілля, і в разі токсичності, вибуховості, легкозаймистості шкодити природі. Через це проблеми екологічної хімії — це проблеми всього людства, а не якоїсь окремої країни.

4. Людство стоїть перед вибором — нарощувати й далі обсяги хімічних виробництв заради швидкої вигоди чи надати перевагу енергозберігаючим технологіям, раціональному використанню речовин, безвідходному виробництву, щоб зберегти природу для майбутніх поколінь.

5. Знання про те, як виготовляється хімічна продукція, які її властивості, як вона діє на організм людини, наскільки дорогим є її виробництво, яку потенційну загрозу вона становить для довкілля, стануть у пригоді й вам як споживачам. З такими знаннями ви зможете раціонально та безпечно використовувати продукцію хімічних виробництв, долучатися до збереження навколишнього середовища від забруднення шкідливими для нього речовинами.

6. Після 9 класу ви маєте можливість здобувати середню освіту не лише у профільній школі, а й у коледжах. Багато з них (медичні, аграрні, технологічного напряму та інші) чекають від вас знань, умінь, ставлень, оцінних суджень, сформованих за час вивчення хімії. Щасти вам!