Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Богосвятська

Лірика вагантів

З кінця XI ст. Європа вступила в період великих соціально-культурних перемін. Соборні школи почали випускати надмірну кількість ліриків, багатьом з яких не вистачало місць при соборах і монастирях, вони залишались без своєї парафії. Шляхами середньовічної Англії, Франції, Північної Італії та інших країн Європи ходили вони поодинці та групами. Цих людей називали вагантами. Незважаючи на бідність, ці люди були напрочуд веселими та життєрадісними, як і їхня поезія. «Зневага» до книжок і знань була для них літературною грою. Самі вони були дуже високоосвіченими людьми і не уявляли свого життя без книжок.

Поезія вагантів в основному була анонімною, спиралася на досвід релігійної лірики, на античну традицію та народну поезію, з якою ваганти знайомились під час мандрів.

Тематика вагантської поезії була різноманітною. Ваганти писали на замовлення високопоставлених осіб хвалебні вірші, відгукувались на політичні події, складали релігійні пісні та гімни. Також у своїй творчості не забували восхваляти земні радощі, веселі розваги.

Поезія вагантів має своєрідну ритміку, ліричність. Відомо, що багато з цих творів писалися за взірцем церковних гімнів. У піснях вагантів присутні вигуки, звертання, дуже часто вони за формою нагадують прохання, скаргу, іноді побудовані як діалог. Тобто твори вагантів — це приклад живого, усного мовлення, але укладеного у форму і ритм пісні або гімну.

Значне місце в поезії вагантів займала сатира, спрямована проти жадібності духовенства до грошей, лицемірства монахів.

Наприкінці XII ст. лірика вагантів занепала, але її традиції вплинули на подальший розвиток європейської поезії.

Ваганти — мандрівні священики і монахи-утікачі в середньовічні часи (XI—XIV ст.) у Західній Європі, які складали вірші, виконували пісні та декламували прозу на площах міст та на різних зібраннях. Особливістю творчості вагантів була критика католицької церкви і духовенства за їхню скупість, лицемірство і невігластво.

Бідний студент

1. Стану я духовного.

Злидень поміж вами,

Для страждань народжений

Плентаюсь світами.

2. Я до всіх премудростей

Прагнув причаститись,

Тільки злидні капосні

Не дали довчитись.

3. Одяг подірявлений

На мені, недужім,

І в морозну днину я

Аж тремчу від стужі.

4. То ж до церкви Божої

Не ходжу по праву:

Чи в лахмітті вистоїш

До кінця відправу?

5. Вам, міські правителі,

Шлю свої благання:

Не жалійте бідному

Крихти подаяния.

6. Трішечки вподібніться

Доброму святому —

Вкрийте одежиною

Бідного сірому!

7. А за те, що зволили

Жебрака одіти,

Бог воздасть сторицею

На тамтому світі!

З латинської переклав Мирон Борецький

Український контекст

Мирон Борецький

(1941-2007)

Український перекладач, науковець.

Народився в с. Дроговиж Миколаївського р-ну Львівської обл. З 1959 по 1964 р. навчався у відділенні класичної філології Львівського державного університету ім. І. Франка. З 1964 по 1983 р. працював викладачем латинської мови та античної літератури у Черкаському педагогічному інституті.

З вересня 1983 р. — доцент кафедри російської і зарубіжної літератури Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Франка, а з вересня 1993 р. до лютого 1999 р. — завідувач кафедри світової літератури цього інституту.

Автор та редактор підручників, хрестоматій зі світової літератури для середньої школи, близько двохсот літературознавчих статей. Переклав вірші античних авторів (Авіана, Бабрія, Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Марка Катона та ін.), пісні вагантів, поезії Ю. Лободовського, А. Міцкевича, Й.-В. Ґете, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Р.-М. Рільке, В. Висоцького та ін.