Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Богосвятська

Розвиток провансальської лірики

Для зрілого Середньовіччя характерним був розквіт ліричної поезії, передусім — любовної. Європейська лірика виникла у Провансі, на межі XI—XII ст. Провансальські поети називались трубадурами. Вони прагнули досягнути професійної майстерності, змагаючись між собою. Трубадури утвердили риму в західноєвропейській ліриці, збагатили її новими жанрами. Центральною темою в ліриці трубадурів була тема кохання. Справжнім коханням вважалась «висока» любов, здатна розкрити в душі прекрасні поривання. Найвищим ліричним жанром була канцона (пісня).

Одним з провідних майстрів канцони був Джауфре Рюдель (1113—1170).

З ім’ям цього поета пов’язана легенда про високе кохання. У життєписі трубадура розповідається, що Рюдель, сеньйор Блаї, полюбив графиню Годьєрну Триполітанську за красу, доброчесність і шляхетність, про які чув від паломників, і склав на її честь багато прекрасних віршів. Щоб побачити графиню, він вирушив у хрестовий похід, але під час морської подорожі захворів і помер у Триполі на руках графині. Вона наказала поховати його з почестями в соборі триполітанського ордену тамплієрів, а сама того ж дня постриглася в черниці. Можливо, ця легенда придумана «біографами» трубадура на підставі його канцон, в яких розповідається про нерозділену любов поета до далекої прекрасної жінки — про «кохання віддалік».

Трубадури - середньовічні поети і співаки, що були виконавцями власних пісень. Інша назва - менестрелі.

Канцона (від італ. canzone - пісня) — одна з форм середньовічної лірики, пісня про лицарську любов, пов’язана з культом «прекрасної дами».

Канцона

Мені під час травневих днів

Приємний щебіт віддалік,

Зринає в пам’яті без слів

Моє кохання віддалік.

Навік я неспокійний став,

І не ростуть квітки між трав,

Як зимно у душі мені.

Я щастя у житті зустрів

В моїм коханні віддалік.

Немає в світі кращих днів

Ні поблизу, ні віддалік!

Коли б я лиш надію мав,

У царство б маврів я помчав,

Обдертий весь, в самотині.

Немає в світі кращих снів —

Примчать до неї віддалік,

І чуть слова її, мов спів,

І розмовлять не віддалік,

А віч-на-віч, щоб не шукав

Я більш її, щоб не страждав,

Щоб другом був її всі дні.

Щоб я від горя не смутнів,

Кохання тішить віддалік.

Далеко до її країв.

Даремно мріять віддалік!

Хоч цілий вік я мандрував,

Але я там ще не бував.

Безжальні думи навісні!

Господь не раз людей жалів.

Святе кохання віддалік!

Та поки що я весь змарнів, —

Про неї мрію віддалік.

О, до прочан би я пристав

І посох би з собою взяв,

Щоб бачить очі неземні!

Коли б Господь мене привів

Скоріш до неї віддалік,

Щоб я признатись їй посмів

І більш не мучивсь віддалік,

Щоб кожен кущ і кожен став

Ще кращим біля неї став,

Щоб стали обрії ясні!

На мене жаль, на мене гнів,

Що я кохаю віддалік.

Я чистим принести зумів

Своє кохання віддалік.

Сумним я від кохання став.

Невже святий мене скарав,

Щоб мучивсь я в страшній борні?

Сумним я від кохання став.

Ганьба тому, хто покарав,

Щоб мучивсь я в страшній борні!

З провансальської переклав Микола Терещенко

Працюємо з текстом

1. Кого в середні віки називали трубадурами?

2. Що таке канцона? Чи будь-яку пісню можна назвати канцоною?

3. Кому присвятив свою «Канцону» Рюдель?

4. Як передає свої почуття ліричний герой пісні?

5. Поясніть, як ви розумієте висловлювання «кохання віддалік».

6. Сформулюйте за канцоною основні положення лицарського культу «прекрасної дами».