Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ II. США І КАНАДА В 1945 — НА ПОЧАТКУ XXI ст.

ДОКТРИНА ТРУМЕНА (12 березня 1947 р.)

Серйозність міжнародного становища нині робить необхідним мій виступ перед об’єднаним засіданням Конгресу. Йдеться про зовнішню політику й національну безпеку США.

Сьогодні я хочу запропонувати для вашого розгляду й рішення один з аспектів обставин, що склалися, і стосовно Греції та Туреччини.

Сполучені Штати отримали настійне прохання грецького уряду про надання фінансової й економічної допомоги.

Деякі види фінансової й економічної допомоги вже були надані Греції нами, але вони недостатні. Немає іншої країни, до якої Греція могла б звернутися, немає іншої країни, яка хотіла і могла б забезпечити необхідну підтримку грецькому уряду.

Ми розглянули шляхи сприяння ООН у цьому критичному становищі. Але ситуація вимагає негайних дій, а ООН і її організації не в змозі надати Греції необхідну допомогу.

Наша увага прикута також до сусіда Греції — Туреччини. Обставини, в яких тепер опинилася Туреччина, істотно відрізняються під обставин, у яких перебуває Греція. Туреччина уникнула нещасть, що спіткали Грецію. А під час війни Сполучені Штати і Велика Британія підтримували Туреччину матеріально. Проте Туреччина зараз потребує нашого сприяння.

Якщо ми не прийдемо на допомогу Греції та Туреччині в цю фатальну годину, наслідки будуть далекосяжними як на сході, так і на заході. Ми повинні вдатися до негайних і рішучий дій.

Ураховуючи вищесказане, я прошу Конгрес дати повноваження на допомогу Греції і Туреччині в розмірі 400 млн доларів на період до 30 червня 1948 р.

На додаток до фінансової допомоги я прошу Конгрес санкціонувати відправку американського цивільного і військового персоналу до Греції і Туреччини за проханням цих країн надати допомогу в реконструкції та нагляді над використанням тієї фінансової і матеріальної підтримки, яка може бути надана. Я рекомендую також санкціонувати інструктаж і навчання вибраного для цього турецького і грецького персоналу. [39, с. 303]

1) Чому для США важливо було надати допомогу Греції та Туреччині?

2) Якою була справжня мета доктрини Трумена?

3) Що мав на меті Г. Трумен, відправляючи військовий персонал до Греції та Туреччини?

4) Як ви вважаєте, чи могло домінування США в цих країнах стати противагою домінування СРСР на Балканах та Чорному морі?

РЕЗОЛЮЦІЯ КОНГРЕСУ США ЗА ВИСТУПОМ ПРЕЗИДЕНТА Д. ЕЙЗЕНХАУЕРА (Доктрина Ейзенхауера)

...Сенат і палата представників Сполучених Штатів Америки, зібравшись у конгресі, ухвалили, що президент уповноважується співпрацювати з будь-якою країною або групою країн у загальному районі Середнього Сходу і надавати їм допомогу, у випадку якщо вони потребуватимуть цієї допомоги, у справі розвитку економічної міці, присвяченої підтримці національної незалежності.

2. Президент уповноважується здійснювати у спільному районі Середнього Сходу програми військової допомоги щодо будь-якої країни або групи країн цього району, що потребують подібної допомоги. США вважають збереження незалежності та цілісності країн Середнього Сходу життєво важливим для своїх національних інтересів і загального миру.

Із цією метою у випадку, якщо президент вважатиме за потрібне, Сполучені Штати готові використати збройні сили для надання допомоги будь-якій подібній країні або групі подібних країн, що потребують допомоги проти збройної агресії будь-якої країни, що перебуває під контролем міжнародного комунізму; за умови, що подібне використання збройних сил відповідатиме договірним зобов’язанням США і конституції США.

Цим президент уповноважується використати протягом решти часу бюджетного 1957 р. для економічної та військової допомоги на підставі цієї спільної резолюції суму, що не перевищує 200 млн дол. <...>

Президент повинен і надалі надавати матеріальні умови й військову допомогу в межах відповідного закону та встановленої політики надзвичайним збройним силам Об’єднаних Націй на Середньому Сході з метою підтримки перемир’я в цьому районі. [48, с. 221—222]

1) Чому період перебування при владі республіканців у 50-х рр. можна назвати часом наступу ультраконсервативних сил?

2) Які основні зовнішньополітичні цілі ставив перед собою Д. Ейзенхауер?

3) Чому регіон Середнього Сходу так турбував США?

4) Поясніть, на що ладен був піти уряд США, щоб захистити власні інтереси в регіоні.

5) Хто, на вашу думку, був головним супротивником США на Середньому Сході?

НАДЗВИЧАЙНИЙ ТА УПОВНОВАЖЕНИЙ ПОСОЛ СРСР У РЕСПУБЛІЦІ КУБА О. АЛЕКСЄЄВ ПРО КАРИБСЬКУ КРИЗУ

Я не дослівно цитую, а наводжу зміст висловлювань М. С. Хрущова. Він сказав про свою абсолютну впевненість у тому, що для того, аби помотатися за поразку на Плайя Хірон американці вдадуться до вторгнення на Кубу вже не за допомогою найманців, а власними збройними силами: про це ми маємо достовірні дані. Ми, продовжував він, повинні знайти настільки ефективний засіб залякування, який утримав би американців від цього ризикованого кроку, бо наших виступів в ООН на захист Куби явно недостатньо. Треба дати їм зрозуміти, що, напавши на Кубу, вони матимуть справу не тільки з однією непокірною країною, а й з ядерною міццю Радянського Союзу. Треба максимально підвищити плату за військову авантюру проти Куби, певною мірою зрівняти загрозу Кубі загрозою самим Сполученим Штатам. Логіка підказує, говорив Хрущов, що таким засобом може стати тільки розміщення наших ракет із ядерними боєголовками на території Куби. Оскільки американці вже взяли в кільце Радянський Союз військовими базами та ракетами різноманітного призначення, ми повинні відплатити їм їхньою ж монетою, дати їм скуштувати власні ліки, щоб на собі відчути, як живеться під прицілом ядерної зброї. [39, с. 315]

1) Чому для американців вихід Куби з-під їхнього впливу можна назвати неприпустимим?

2) Поясніть, чому СРСР поставив собі за мету будь-якою ціною зберегти соціалістичний режим Ф. Кастро на Кубі.

3) Чим пояснювалося розміщення ракет на Кубі?

4) Чи мали США реальні підстави боятися ракетного нападу СРСР?

5) Як ви вважаєте, чи стояв світ на порозі Третьої світової війни під час Карибської кризи?

6) Хто, на вашу думку, був винен у Карибський кризі?

7) Чим завершилася Карибська криза для США?

М.-Л. КІНГ ПРО НЕНАСИЛЬНИЦЬКИЙ РУХ ЧОРНОШКІРОГО НАСЕЛЕННЯ США ЗА ПРАВА

...Відмова від насильства — це шлях до покори і самовладання.

Негри багато говорять про свої права, і це правильно. Ми з гордістю проголошуємо, що три чверті населення планети є кольоровим.

Наше покоління має щастя спостерігати, як в Азії та Африці розгортається велична драма свободи і незалежності. Усі ці зрушення відбуваються точно відповідно до Провидіння. Проте ми мусимо впевнитися, що сприймаємо їх належним чином. У своїх зусиллях досягти свободи на теренах Африки, Азії, Америки ми не повинні намагатися зробити стрибок від упослідженості до панування, зводячи нанівець таким чином справедливість. Нам слід прагнути до демократії, а не до зміни однієї тиранії іншою. Перемога над білою людиною та її приниження ніколи не мають бути нашою метою. Чорношкірі не повинні стати жертвою філософії власної зверхності. Бог зацікавлений не просто у свободі чорної людини, смаглявої людини, жовтої людини. Бог зацікавлений у свободі всього людського роду.

Ненасильницький підхід дає відповідь на давно обговорюване питання: поступово чи негайно? З одного боку, він не дає поринути у щось на зразок терпіння, яке є прикриттям пасивності та бездіяльності і зрештою призводить до тупцювання на місці. З іншого — він утримує від безвідповідальних висловів, що не зближують, а відчужують, і від квапливих висновків, що заважають бачити потреби суспільного розвитку. Цей підхід визнає необхідність просування вперед, до справедливої мети з мудрою стриманістю та спокійною розважливістю. Водночас він уважає аморальним сповільнення руху до справедливості та капітуляцію перед оборонцями неправедного нинішнього стану речей. Він визнає неможливість соціальних змін уже сьогодні. Але він змушує працювати так, ніби вони є перспективою завтрашнього ранку. [39, с. 423—424]

1) Що було характерною рисою для внутрішнього становища країни в 50—60-х рр. XX ст.?

2) Що вам відомо про М.-Л. Кінга?

3) Що мав на меті М.-Л. Кінг?

4) Чому М.-Л. Кінг уважав, що відмова від насильства — це шлях, яким має йти рух за права чорношкірого населення?

5) Чи досяг рух чорношкірого населення своїх основних цілей наприкінці 60-х рр. XX ст.?

ДЖ.-К. ГЕЛБЕРТ ПРО ВИБОРЧУ КАМПАНІЮ 1960 р. ТА ДЖ. КЕННЕДІ

Політичний стиль Кеннеді значною мірою виробився підсвідомо. Бостонські політичні звичаї, в обстановці яких він зростав, — найяскравіше їх представляв його дід по материнській лінії Джон Френсіс Фітцджеральд на прізвисько Душка Фітц, — передбачали манерність та експансивність, що межували з нестриманістю та вульгарністю. Натовп вітально ревів, а можливо, й висловлював схвалення; кандидат розмахував руками, стискав долоні в самозакоханому рукостисканні над головою і кричав щось у відповідь через надмір почуттів. Усе це Кеннеді заперечував. На оплески він відповідав легким поклоном, посмішкою і найбільше — трохи піднятою рукою. «Якщо мені доведеться розмахувати руками над головою, щоб стати президентом, я краще відмовлюся від цієї посади». Лише одну рису в характері Кеннеді не міг подолати — нетерплячість. <...>

Для тих, кому Кеннеді довіряв, найціннішою його якістю була виключна відвертість — він викладав правду, яку, природно, слід було тримати в таємниці. Ніхто, навіть ті, хто із захопленням згадують роки президентства Кеннеді, не може сказати, що кампанія 1960-го відрізнялася чіткістю порушених проблем. Починаючи з 1948 р. демократи виступали, наскільки можливо, за простий народ, намагаючись не залякати достатньо поміркованих виборців і не наштовхнути на думку, ніби їх безпідставно обкладуть податками або що їм загрожує ще щось страшне. Республіканці виступали, наскільки можливо, на користь збагачення, особистого й корпорацій, але намагалися при цьому не відстрашити безнадійно тих, хто хотів підтримки соціального забезпечення, гарантованих сільськогосподарських цін, профспілок та мінімальної заробітної плати. У питаннях зовнішньої політики республіканці різко виступали проти комуністичної системи, а демократи, як завжди, демонстрували, що лояльності до комунізму не виявляють. <...> [39, с. 422]

1) Що вам відомо про життя Дж. Кеннеді?

2) Охарактеризуйте політичний стиль Дж. Кеннеді.

3) Які недоліки йому притаманні як політику?

4) Яку політику, згідно з джерелом, демократи намагалися проводити після війни всередині США?

5) Назвіть відмінності в зовнішній політиці демократів та республіканців.

Б. КЛІНТОН ПРО РОЛЬ США У СВІТОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ

Жодна дискусія про майбутнє світового співтовариства не буде повного без обговорення ролі Америки в цьому співтоваристві. Ми не зможемо гідно й відповідально увійти в XXI ст. і зміцнити власну спільноту, якщо відмовимося залишатися світовим лідером у боротьбі за мир і свободу, безпеку і процвітання. <...> Сьогодні, завдяки безмежній жертовності американського народу і наших союзників, внутрішньому розпаду радянської системи й відвазі тих, що були ув’язнені цією системою, «холодна війна» закінчилася. Свобода перемогла, світ уникнув загрози ядерного знищення, від цього виграли люди в усьому світі, включаючи народи колишнього Радянського Союзу. У цю епоху з’явилися нові можливості й надії, а демократія поширилася в усьому світі ще більше, ніж раніше. Збільшилася зона вільного ринку, що підняло рівень життя тих, хто використовує його переваги. Незважаючи на те, що падіння Берлінської стіни значно змінило світ, з нього все ж остаточно не зникли небезпеки й загрози. Доки люди боротимуться за владу і ресурси, існуватиме конфлікт. [39, с. 425—426]

1) Охарактеризуйте політичну кар’єру Б. Клінтона.

2) Чи згодні ви з думкою, що Холодна війна закінчилася перемогою Заходу? Свою відповідь обґрунтуйте.

3) Чи можна назвати США єдиною наддержавою у світі наприкінці XX ст.?

4) Що, на думку Б. Клінтона, є причиною конфліктів?

5) Дайте власну оцінку ролі США в сучасному світі.

КОНСТИТУЦІЯ КАНАДИ (КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ 1982 Р.)

З урахуванням того, що Канада ґрунтується на принципах, які визнають верховенство Бога й панування права, встановлюються:

Гарантії прав і свобод

1. Права і свободи в Канаді. Канадська Хартія прав і свобод гарантує права і свободи, які в ній указані. Ці права і свободи можуть обмежуватися тільки нормами права в межах, що вважаються розумними і виправданість яких може бути пояснена у вільному й демократичному суспільстві.

Основні свободи

2. Основні свободи. Кожному належать такі основні свободи:

a) свобода совісті та віросповідання;

b) свобода думки, переконань, слова, враховуючи свободу друку й інших засобів комунікації;

c) свобода зборів із мирними цілями;

d) свобода асоціацій.

Демократичні права

3. Демократичні права громадян. (У тексті використаний термін «громадянин» (англ. — citizen, франц. — citoyen). Вітчизняна державно-правова наука в інституті громадянства донедавна чітко розрізняла «підданство» і «громадянство», тобто стійкий правовий зв’язок індивіда з державою, монархічною або республіканською формою правління. Цей зв’язок породжує взаємні права й обов’язки індивіда і держави. Проте, як свідчить новітня політико-правова практика держав у сфері прав людини, між формою правління держави і статусом громадянина немає прямого зв’язку.) Кожен канадський громадянин має право голосувати і бути обраним на виборах у члени палати громад і законодавчих зборів провінцій. [39, с. 431—432]

1) Назвіть основні етапи розвитку Канади в повоєнний період.

2) Що в першу чергу гарантувала канадська Конституція?

3) Які основні свободи вона декларувала?

4) Чи відповідала Конституція принципам демократії у сфері прав людини? Свою відповідь обґрунтуйте.

ІЗ КНИГИ В. ШУГАЄВА «ДОРОГА ДОДОМУ»

Українці іммігрували до Канади чотирма хвилями. Я, представник четвертої, добре обізнаний із проблемами саме цієї, наймолодшої, хвилі (з 1991 р. і до сьогодні), точної кількості якої не знає ніхто. Люди приїжджають і повертаються додому щодня, багато хто залишається в Канаді нелегально, і тому офіційні й неофіційні оцінки коливаються в межах від 50 до 200 тис. осіб.

Українська імміграція четвертої хвилі неоднорідна, і різні її представники нерідко мають різні інтереси. Крім регіональних та майнових відмінностей, українці поділені за способом імміграції в Канаду. Перший і найчисленніший клас становлять висококваліфіковані професіонали та члени їхніх сімей, які змогли задовольнити суворі вимоги канадської імміграційної системи й набути статусу постійних жителів, їхня висока кваліфікація найчастіше не затребувана на канадському ринку праці, і їм доводиться або перекваліфіковуватися, або обіймати посади, значно нижчі за статусом, ніж ті, які вони обіймали в Україні. Потенціал цих людей, як правило, високий, тому через три-шість років вони досягають порівняних успіхів і середнього й вищого за середній канадського рівня добробуту.

Другий клас іммігрантів — це чоловіки і дружини, а також члени родин канадців, які приїхали приєднатися до сім’ї. Через певний час вони також набувають статусу постійних жителів. Третій клас — біженці від політичних та інших переслідувань. Після 1991-го жителям України стало практично неможливо отримати статус біженця в Канаді, але кожне правило має свої винятки. Четвертий (і останній) клас українських іммігрантів — нелегали. Ці люди позбавлені прав та соціальних гарантій. їхня доля — низькооплачувана, брудна робота з туманною перспективою в майбутньому набути легального статусу в Канаді. [39, с. 436—437]

1) Що вам відомо про українські діаспори в США та Канаді?

2) Скільки було хвиль імміграції в цей регіон?

3) Поясніть, чому українців приваблювали саме ці країни.

4) Які труднощі очікували українських переселенців?

5) Чому після 1991 р. українцям стало важче здобути громадянство Канади?