Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ III. КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 р. — ПОЧАТОК XXI ст.)

Ф.-Й. ШТРАУС ПРО К. АДЕНАУЕРА

Характерним для стилю керівництва Аденауера було те, що він намагався якомога більше обмежувати коло учасників або утаємничених у тому чи іншому починанні. <...> Панувало загальне переконання, що Аденауер діяв правильно, що він має гарне чуття, щоб упоратися зі складними зовнішньополітичними справами, — і він дійсно мав таке чуття, це не вигадка пізніших часів. <...>

Колосальний матеріальний успіх соціального ринкового господарства, який полягав у тому, що був зроблений ривок від найглибших низин людської та економічної потреби до таких життєвих умов, які швидко зрівнялися з умовами в європейських державах-переможницях, а незабаром і перевершили їх, дав Аденауеру широке поле для маневру. Відчутний економічний успіх був найсильнішим аргументом у суперечці з критиками урядової політики. Аденауер пожинав плоди великого ризикованого експерименту. Адже, безумовно, на великий ризик йшов Людвіг Ерхард, коли влітку 1948 року на засіданні Економічної ради у Франкфурті добився прийняття концепції соціального ринкового господарства. Відверто кажучи, я й сьогодні пишаюся тим, що зробив у це свій внесок. [39, с. 341]

1) Що вам відомо про особистість К. Аденауера?

2) Чи можна назвати К. Аденауера авторитарним політиком?

3) Яку політику він проводив у повоєнний період у Західній Німеччині?

4) На кого міг спиратися К. Аденауер на міжнародній арені?

«РАДА МІНІСТРІВ УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ ПРО НОВИЙ КУРС»

(із повідомлення газети «Нойес Дойчланд»)

В усьому народному господарстві, у дрібних, середніх та великих селянських господарствах, у ремісників, роздрібних та оптових торгівців, на приватних промислових, будівельних та транспортних підприємствах необхідно припинити примусові заходи зі стягнення заборгованостей із податків, соціально-страхових внесків, що виникли в результаті їх господарчої діяльності в період до кінця 1950 р.

Ремісникам, роздрібним та оптовим торгівцям, власникам приватних промислових, будівельних і транспортних підприємств повертаються за їх заявою їхні підприємства. Надаються короткотермінові кредити. <...>

Повертаються власникам сільськогосподарські підприємства, яким була заборонена господарча діяльність постановою від 19 лютого 1953 р.

Біженці із НДР, що повертаються на територію НДР і демократичного Берліна, отримають назад свою власність.

Ті, що повертаються, повністю поновлюються у своїх громадянських правах та інтегруються в економічне й політичне життя відповідно до своєї кваліфікації.

Селяни, що залишили свої подвір’я у зв’язку з труднощами ведення господарства і стали біженцями, можуть повернутися на свої садиби. Якщо у виняткових випадках повернення їх сільськогосподарських володінь не є можливим, вони повинні отримати повноцінну компенсацію. Міністерству юстиції та генеральній прокуратурі негайно перевірити всі випадки арешту, карні справи та вироки з метою усунення можливих кривд. [61, с. 12—13]

1) Опишіть становище східних німецьких територій після Другої світової війни.

2) Яку політику проводив Радянський Союз на цих землях?

3) Чому виникла необхідність в економічних перетвореннях?

4) Яких верств населення ці перетворення торкнулися в першу чергу?

5) Порівняйте становище німців ФРН та НДР у середині 50-х рр. XX ст.

ДОГОВІР ПРО ОСТАТОЧНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЩОДО НІМЕЧЧИНИ

Стаття 1

1. Об’єднана Німеччина буде включати території НДР, ФРН та всього Берліна, її зовнішніми кордонами остаточно стануть кордони НДР та ФРН із дня набуття чинності нинішнього Договору. Підтвердження остаточного характеру кордонів об’єднаної Німеччини є істотною складовою мирного порядку в Європі.

2. Об’єднана Німеччина та Республіка Польща підтверджують існуючий між ними кордон за договором, що має обов’язковий характер згідно з міжнародним правом.

3. Об’єднана Німеччина не має жодних територіальних претензій до інших держав та не буде висувати таких претензій і в майбутньому. <...>

Стаття 7

1. Велика Британія, США, СРСР та Франція припиняють дію своїх прав та відповідальність щодо Берліна та Німеччини в цілому. Унаслідок цього припиняють свою чинність відповідні, пов’язані з ними, чотиристоронні угоди, рішення та практика й розпускаються всі відповідні інстанції чотирьох держав.

2. Згідно з цим об’єднана Німеччина набуває повного суверенітету над своїми внутрішніми та зовнішніми справами. [39, с. 371—372]

1) Які історичні події передували підписанню цього договору?

2) Назвіть країни, які підтримали німців у прагненні до об’єднання.

3) Які труднощі виникли внаслідок об’єднання?

4) Яке значення для Європи мало об’єднання Німеччини?

ПРО АМЕРИКАНСЬКІ БАЗИ НА ТЕРИТОРІЇ АНГЛІЇ

(витяг із журналу «Ворлд Ньюз»)

Американські правлячі класи з їх політикою доведення Великої Британії до становища молодшого партнера в усіх аспектах англо-американського союзу безупинно прагнуть якомога повніше використати цю країну. Від самого початку вони розглядали її як авіаносець, який неможливо потопити. Нині вона слугує базою керованих ракетних снарядів «Першої лінії американської оборони».

До 1954 р. утримання військ США у Великій Британії коштувало приблизно 203,5 млн ф. ст., з яких 40 % покривала Англія, не враховуючи безкоштовно наданої для баз території. Вартість спорудження чотирьох нових ракетних баз США на англійській території становить приблизно 32 млн ф. ст., що перевищує вартість будівництва нового сучасного міста на 30 тис. населення. Ще 10 млн ф. ст. коштуватиме будівництво бази для 60 ракетних снарядів типу «Тор».

Витрати на озброєння в 1958 р. передбачено бюджетом у розмірі 1525 млн ф. ст. За сім років після 1950 р. сумарні видатки на озброєння становили 10 213 млн ф. ст. У 1957 р. це означало, що Велика Британія витрачала на оборону 9,3 % свого національного прибутку, у той час як Франція витрачала 7,8 %; Західна Німеччина — 5,3 %; Італія — 4,7 %; Голландія — 6,5 %; Бельгія — 4 %.

Крім того, Англія зазнала незліченних втрат унаслідок американського втручання в її торгівлю з країнами соціалістичного табору. [39, с. 403]

1) Чому Англія стала головним форпостом США в Європі?

2) Чому англійцям була вигідна «дружба» зі США?

3) Визначте негативні аспекти англо-американських відносин.

4) Для чого були потрібні численні військові бази на території США?

5) Чи можна говорити про те, що зовнішньополітичний курс Великої Британії був підконтрольний Американському урядові?

М. ТЕТЧЕР «ДУМКИ ВГОЛОС ПРО КОМУНІЗМ ТА СОЦІАЛІЗМ»

(витяг з англійської преси 70—80-х рр.)

а) «Кожна дитина знає історію про Червону Шапочку й про те, що трапилося з нею в будинку бабусі в лісі. І яким би не було нове обличчя компартії, як би м’яко вони не говорили, ми повинні постійно пам’ятати про зуби й апетит вовка». (26 травня 1976 р.)

б) «Державний соціалізм цілком несумісний із британським національним характером». (8 червня 1983 р.)

в) «Мені завжди уявлялося, що соціалісти впевнені, неначе інші люди створюють усе у світі тільки для того, щоб вони, соціалісти, могли б усе поділити». (1 жовтня 1983 р.)

г) «Марксисти прокидаються рано, щоб відстоювати свою справу. Ми повинні прокидатися ще раніше, щоб захищати свої свободи». (15 червня 1978 р.)

д) «Моя робота полягає в тому, щоб зупинити процес почервоніння Британії». (3 листопада 1977 р.)

є) «Крок за кроком ми відтісняємо назад соціалізм та повертаємо владу народові». (11 жовтня 1985 р.)

є) «Досить із вас марксизму», (листопад 1988 р.)

ж) «Ми боремося не просто за дієздатність нації. Ми ведемо боротьбу за власне основи соціального порядку. Це хрестовий похід, що ставить за мету не тимчасове обмеження соціалізму, а припинення його просування вперед раз і назавжди». (9 вересня 1976 р.)

з) «Я — лицар холодної війни? Але якщо вони так хочуть розтлумачити те, що я захищаю основоположні цінності та свободи нашого способу життя — тоді так». (31 січня 1976 р.) [39, с. 403—404]

1) Хто був головним ворогом Великої Британії на міжнародній арені?

2) Що вам відомо про М. Тетчер?

3) Чому вона вважала, що соціалізм несумісний із британським характером?

4) У чому М. Тетчер вбачала головну мету своєї роботи?

5) Із яким наведеним висловом ви найбільшою мірою погоджуєтеся? Чому?

Ш. ДЕ ГОЛЛЬ ПРО ФРАНЦІЮ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Правда, споживчий попит, що змінив тривалий період нестатку, і величезні потреби відродження країни автоматично викликали бурхливу активність у галузі економіки. Управління планування, створене мною, поки я перебував при владі, прагнуло керувати цією діяльністю. Тому обсяг промислового і сільськогосподарського виробництва безперервно збільшувався. Але це досягалося дорогою ціною імпорту з-за кордону, що не компенсувався збільшенням нашого експорту, і зростання заробітної плати, не обумовленого відповідним підвищенням продуктивності праці. Державу, яка не змогла владнати справ, придушив тягар дефіциту. Покриття дефіциту велося за рахунок кредитів за планом Маршалла, які Франція постійно випрошувала у Вашингтона, за рахунок золотих запасів Французького банку, що були розміщені під час війни на Мартініці, у Французькому Судані і в Сполучених Штатах (ці запаси я зберіг недоторканими), і особливо за рахунок дефіциту державного бюджету, тобто інфляції. Але наслідком цього стало хронічне падіння вартості франка, параліч зовнішньої торгівлі, вичерпування кредиту, коротше кажучи — загроза грошового і фінансового банкрутства та економічного краху. Немає сумнівів, що епізодично вдала діяльність окремих міністрів, наприклад Антуана Піне і Едгара Фора, надавала деяке полегшення. Але міністри йшли, а безлад продовжував наростати.

У таких умовах не було зроблено нічого нового в соціальній сфері, порівняно з тим, що вдалося здійснити моєму уряду в період Звільнення. Безперервні страйки приводили до збільшення заробітної плати за рахунок різного роду надбавок, фінансування яких відбувалося за рахунок випуску нових банківських білетів і бонів казначейства, причому систематичне зростання цін поступово зводило нанівець ці надбавки. Щоправда, соціальне страхування, допомога багатосімейним, нова система щодо сільськогосподарської власності, у введеному колись мною вигляді, слугували достатньо сильним засобом запобігання драмам, пов’язаним зі злиднями, хворобами, безробіттям, старістю, щоб становище, яке виникло, не приводило до бунтів. Але стосовно питань, які вимагали довгострокового рішення, таких як житлова проблема, проблема шкіл і лікарень, проблема засобів зв’язку, то вони настільки відставали від вимог дня, що ставили під загрозу майбутнє. [39, с. 379—380]

1) Визначте головні завдання Франції в перші роки після війни.

2) З якими економічними труднощами стикнулася Франція одразу після війни?

3) Що було зроблено в соціальній сфері?

4) Зробіть історичну довідку про життя Ш. де Голля.

5) Яку оцінку ви дали б діяльності Ш. де Голля та його ролі в розвитку Франції?

КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Преамбула

Французький народ урочисто проголошує свою прихильність Правам Людини і принципам національного суверенітету, як вони були визначені Декларацією 1789 р., підтвердженою й доповненою преамбулою Конституції 1946 р. Виходячи з цих принципів і принципу вільного самовизначення народів, Республіка пропонує тим заморським територіям, які висловлюють бажання приєднатися до неї, нові інститути, засновані на спільному ідеалі свободи, рівності і братерства та покликані служити їх демократичному розвитку.

Стаття 1. Франція є неподільною, світською, демократичною, соціальною Республікою. Вона забезпечує рівність перед законом усіх громадян незалежно від походження, раси або релігії. Вона поважає всі віросповідання.

Розділ І. Про суверенітет

Стаття 2. <...> Мова Республіки — французька.

Національна емблема — трикольоровий прапор, синій, білий, червоний.

Національний гімн — «Марсельєза».

Девіз Республіки — «Свобода, Рівність, Братерство».

Її принцип: правління народу, народом і для народу.

Стаття 3. Національний суверенітет належить народу, який здійснює його через своїх представників і шляхом референдуму.

Жодна частина народу, жодна окрема особа не можуть привласнити собі його здійснення.

Відповідно до положень Конституції вибори можуть бути прямими або непрямими. Вони завжди є загальними, рівними й таємними.

Відповідно до умов, визначених законом, виборцями є всі повнолітні французькі громадяни обох статей, що користуються громадянськими й політичними правами.

Стаття 4. Політичні партії та угруповання сприяють висловлюванню думок у ході виборів. Вони утворюються і здійснюють свою діяльність вільно. Вони повинні поважати принципи національного суверенітету й демократії. [39, с. 387]

1) Які основні принципи декларує Конституція?

2) В яких історичних умовах вона була ухвалена?

3) Як ви можете прокоментувати девіз республіки — «Свобода, Рівність, Братерство»?

4) Поміркуйте, чи відповідає Конституція сучасним нормам західної демократії.

ЛИСТ ПРЕЗИДЕНТА ФРАНЦІЇ Ш. ДЕ ГОЛЛЯ ПРЕЗИДЕНТОВІ США Л. ДЖОНСОНУ (7 березня 1966 р.)

Дорогий пане президенте!

Через три роки закінчується перший термін існування нашого Атлантичного союзу. Я хочу Вам сказати, що Франція розуміє, якою мірою солідарність оборони, встановлена у такий спосіб між 15 вільними народами Заходу, допомагає забезпечувати їх безпеку і, зокрема, яку провідну роль відіграють у цій справі Сполучені Штати. Тому Франція вже зараз має намір, коли настане момент, залишитися вірною договору, підписаному у Вашингтоні 4 квітня 1949 р. Це означає, що коли за три майбутні роки не відбудеться ніяких особливих подій, які можуть змінити основний характер відносин між Сходом і Заходом, то в 1969 р. і пізніше вона твердо вирішить, як і зараз, битися на боці своїх союзників, у випадку, якщо один із них стане об’єктом неспровокованої агресії.

Проте Франція вважає, що зміни, які відбулися або відбуваються в Європі, Азії й інших місцях від 1949 р., еволюція її власного становища і її власних сил більш не виправдовують, оскільки це стосується саме її, заходи військового характеру, вжиті після укладання договору про союз як спільно, у формі багатосторонніх угод, так і шляхом особливих угод між французьким і американським урядом.

От чому Франція має намір установити на своїй території повний суверенітет, який зараз порушується присутністю союзних військових елементів або тим, як зазвичай використовується її повітряний простір, відмовитися від своєї участі в «об’єднаних» штабах і не надавати більше свої війська в розпорядження НАТО. Зрозуміло, що для виконання цих своїх рішень вона готова розробити з союзними урядами і, зокрема, з урядом Сполучених Штатів, практичні заходи, що їх стосуються. Крім того, Франція готова домовитися з ними щодо військових засобів, які взаємно надаватимуться в разі конфлікту, в якому вона братиме участь разом із ними, і щодо умов співпраці її військ за гіпотетичних спільних дій, зокрема в Німеччині.

Дорогий пане президенте, з усіх цих питань мій уряд збирається встановлювати контакт із вашим урядом. Але щоб керуватися духом дружньої щирості, я вважаю за потрібне перш за все повідомити Вас особисто, з яких причин, з якою метою і в яких межах Франція вважає для себе необхідним змінити форму нашого Союзу, не порушуючи його основи. [39, с. 397—398]

1) Якими були основні зовнішньополітичні пріоритети Франції за часів Ш. де Голля?

2) Чому Франція намагалася позбутися військових контингентів інших держав на своїй території?

3) Чим Франція пояснювала свій вихід із НАТО?

4) Поясніть, чи існували альтернативи рішенню Франції з цього питання.