Підручник по Всесвітній історії. Нові часи. 9 клас. Білоножко

§ 7. ВІЙНИ НАПОЛЕОНІВСЬКОЇ ФРАНЦІЇ

1. Характер і мета наполеонівських воєн

Наполеонівські війни - війни Франції, які вона вела в період консульства (1799-1804) та імперії (1804-1815). Війни ці велися в інтересах нової військової та цивільної аристократії Франції і мали загарбницький характер. Ставилося за мету захоплення територій та джерел сировини, розширення ринку збуту для французьких товарів. З наполеонівськими війнами - при всій їхній агресивності - примхливо поєднувалися і елементи прогресивного. Війни розчищали шлях для демократичного розвитку європейських країн (ліквідація багатьох десятків дрібних держав у Німеччині, запровадження в деяких країнах Кодексу Наполеона, конфіскація і розпродаж частини монастирських земель, скасування привілеїв для дворянства тощо).

Однак з посиленням агресивності прогресивний елемент зменшувався і вирішального значення набувала боротьба за військово-політичні та торгово-промислові переваги Франції в Європі. Народи Європи сприймали Наполеона як агресора, вели проти нього національно-визвольні війни.

2. Війни з третьою і четвертою коаліціями. Трафальгар і Аустерліц

1805 р. було створено третю антифранцузьку коаліцію у складі Англії, Австрії, Росії та Швеції. Війна з нею не обіцяла бути легкою. Нова коаліція відрізнялася від перших двох. По-перше, вона становила собою могутню військову силу і могла рекрутувати більше півмільйона солдатів. По-друге, вона була сильнішою і політично, бо проголошувала за мету війну не проти Франції та її народу, а тільки проти Наполеона І та його загарбницької політики. 21 жовтня 1805 р. поблизу мису Трафальгар (Іспанія) англійський флот під командуванням адмірала Нельсона зустрів об’єднаний франко-іспанський флот. Англійська ескадра поступалася противникові у кількості, але переважала його своєю підготовкою. Нельсон вступив у бій за чітко розробленим планом. Дві колони англійських кораблів розрізали стрій кораблів противника на дві групи і оточили їх. Нельсон довів, що він великий флотоводець, однак за годину до закінчення бою помер від смертельного поранення.

Зовсім по-іншому розгорталися події на сухопутному театрі воєнних дій. Наполеон діяв за встановленою схемою - стрімке, швидке пересування і знищення сил противника частинами. Капітулювала оточена в м. Ульмі австрійська армія (20 тис. полонених). Французи взяли Відень, але цим війна не закінчилася. Підходили головні сили російських військ, командувати об’єднаною австро-російською армією було призначено досвідченого М. Кутузова (1745-1813), генерала суворовської школи. Мудра військова стратегія Кутузова збирання сил і вибору потрібного місця й часу битви зіткнулася з нетерплячим і войовничим настроєм російського царя Олександра І та імператора Австрії Франца І. А Наполеон наполегливо поширював чутки буцімто прагне миру через поганий стан французької армії. Союзники вирішили дати бій попри заперечення Кутузова.

Наполеон грабує Італію. Карикатура

Настав ранок 2 грудня 1805 р. Зійшло, як говорив потім Наполеон, «сонце Аустерліца». Австро-російська армія пішла в атаку й одразу ж потрапила в пастку. Правий фланг французів, яким командував маршал Даву, почав повільно відступати, але в певний момент Наполеон кинув проти ослабленого центру австро-російської армії свої головні сили під командуванням маршала Сульта. Стрімким ударом Сульт прорвав лінію оборони і розітнув союзну армію навпіл. Одночасно маршали Ланн і Мюрат ударили з лівого флангу й почали обходити противника з півдня. Маршал Даву перейшов від оборони до контрнаступу. Армія союзників була розчленована, дезорганізована й розбита. Австрійські та російські війська кинулися врозтіч з поля програної битви. Наступного дня Франц І поспішив укласти перемир’я. Наполеон поставив вимогу вивести російські війська з австрійської території.

3. Розгром Пруссії

Англія і Росія продовжували вести війну. У вересні 1806 р. до них приєдналася Пруссія. Утворилася четверта антифранцузька коаліція. Прусський король Фрідріх-Вільгельм III (1770-1840) був боязким, нерішучим і як вогню боявся Наполеона І. «Воєнну партію» в Пруссії очолювала його дружина, красуня королева Луїза.

Прусська армія звикла відбивати чітко крок на плац-парадах, але була зовсім не підготовленою до ведення сучасної на ті часи війни. Громіздка, неповоротка, обтяжена нескінченними обозами, вона пересувалася навдивовижу повільно.

14 жовтня 1806 р. відбулася вирішальна битва. Наполеон під Ієною зустрівся з меншою частиною прусської армії і без труднощів розгромив її. В ті ж години інший бій розгорівся під Ауерштедом. Тут корпус маршала Даву зіткнувся з головними силами прусських військ. Рішучість Даву, одного з найталановитіших маршалів наполеонівської армії, і бездарність прусських генералів забезпечили перемогу французів. Рештки двох армій змішалися на одній дорозі і це довершило катастрофу. Французькі війська окупували Пруссію.

Наполеон у битві під Ієною

4. Континентальна блокада

Наприкінці жовтня 1806 р. Наполеон прибув до Берліна і 21 листопада підписав там декрет про Континентальну блокаду, згідно з яким у всій Французькій імперії та залежних від неї країнах щонайсуворіше заборонялося торгувати з Англією. Було перервано і поштовий зв’язок. За порушення цього декрету, контрабанду англійських товарів карали жорстокими репресіями, аж до позбавлення життя. Щоб здійснити блокаду, потрібно було підпорядкувати всю континентальну Європу. Блокада мала зруйнувати економічний потенціал Англії.

Поставлена Наполеоном мета виявилася недосяжною. Труднощі, які переживала в роки блокади англійська промисловість, торгівля, не мали катастрофічного характеру. Англія-володіла колоніями, мала добрі контакти з Американським континентом і, попри небезпеку, вела широку контрабандну торгівлю в Європі. Смертельний удар не вдався.

5. Тільзітський мир

Розгром Пруссії не призвів до остаточної перемоги над четвертою коаліцією. Росія продовжувала війну. У двох кровопролитних битвах 1807 р. 7-8 лютого і 14 квітня у Східній Пруссії біля Прейсиш-Ейлау та під Фрідландом французька армія відчула силу російських полків і зазнала тяжких втрат. Не менш відчутних втрат зазнала і Росія. Почалися переговори про мир, якого потребували обидві держави.

Своє генеральне завдання - повалити Англію - Наполеон намагається вирішити через угоду з Росією. 7 червня 1807 р. в Тільзіті було підписано мир і союзний договір між Росією та Францією, відомий як Тільзітський мир.

У Європі склалася нова розстановка сил: фактично договір передбачав панування двох сильніших держав при умові значної переваги Франції. Але й це не задовольнило Наполеона, який домагався абсолютного панування в Європі. Олександр І також не хотів миритися з послабленням позицій Росії. Це визначило нетривкість і нетривалість Тільзітського миру, який був скоріше просто перемир’ям.

6. Вторгнення французьких військ в Іспанію і Португалію

1807 р. французькі війська увійшли в Іспанію. Наполеон поставив перед нею вимогу підписати пакт про спільні дії проти Португалії, яка підтримувала Англію. Протягом кількох тижнів португальська армія була розгромлена, а король Португалії зі своїм двором утік до Бразилії.

Перебування французьких військ на території Іспанії викликало страх її правлячої верхівки, але стало сигналом до дій для іспанського народу. Внаслідок повстання іспанський король був змушений зректися престолу на користь свого сина. Дізнавшись про це, Наполеон змусив їх обох зректися престолу на користь свого брата Жозефа Бонапарта.

Було розроблено конституцію, але іспанський народ не прийняв її і відповів на французьку інтервенцію загальнонаціональною партизанською війною. В липні 1808 р. іспанські партизани оточили французьку армію, і вона капітулювала поблизу м. Байлена. Жозеф Бонапарт з урядом утік із Мадрида.

Перемога біля Байлена стала сигналом до повстання в Португалії. В серпні 1808 р. тут з’явилися англійські війська. Капітулювала в м. Сінтре французька армія, яка стояла в Португалії. Дві капітуляції імператорської армії упродовж двох місяців свідчили про те, що на Піренейському півострові Наполеон зіткнувся не з найманою армією, а з народом, який повстав.

У жовтні 1808 р. Наполеон послав за Піренеї свої регулярні війська і сам очолив вторгнення 200-тисячної армії. Ніби вогненний смерч, пройшла вона через Іспанію, знищуючи все на своєму шляху. Наполеон кинув проти Іспанії все найкраще, що він мав. У самий розпал іспанського походу надійшла звістка, яка змусила Наполеона змінити плани і, не завершивши кампанію, вирушити до Парижа. Його повідомили, що Австрія зосереджує на кордоні з Баварією (Південна Німеччина) та Італією великі сили і що не сьогодні-завтра слід очікувати війни з п’ятою коаліцією.

7. Війни з Австрією

Війна, яку Австрія почала проти Франції у квітні 1809 р., була не схожою на війни 1796-1797, 1799, 1800 і 1805 рр. Австрійська армія мала бойовий настрій і волю до перемоги.

В бою під Екмюле австрійській армії було завдано поразки. Наполеон дістав легке поранення в ногу, але залишився в строю. Шлях на Відень був відкритий і французькі війська зайняли місто. Втім, окупацію столиці австрійці не сприйняли за кінець війни, невдача не зламала духу народу. З острова Лобау, розміщеного в рукаві Дунаю, звівши легкий понтонний міст, Наполеон переправив свою армію на правий берег і атакував австрійську армію між Асперном і Есслінгом. Дводенна битва була безприкладно жорстокою і кровопролитною: позиції по кілька разів переходили з рук у руки, але, попри всі зусилля та втрати французів, закінчилася поразкою армії Наполеона. Асперн і Есслінг залишилися в руках австрійців; французька армія, з великими труднощами зберігаючи порядок, мусила відступати. Поразки цього разу зазнав не рядовий генерал, а сам імператор. Престижу імперії було завдано великої шкоди. Наполеон почав готуватися до вирішального бою.

5-6 липня 1809 р. відбулася битва під Ваграмом, яка відзначалася особливою жорстокістю. Втрати обох сторін були великі. У ній Наполеон застосував нову тактику - удар тараном: для прориву центру противника були послані зімкнутими рядами три дивізії, які прорвали його фронт. Це мало вирішальне значення. Австрійська армія не була ні знищена, ні потрощена. Вона відступила, зберігаючи повний порядок, і напевне через короткий час у змозі була знову вступити в бій такого ж масштабу. Наполеон не наважився на новий поєдинок - він не міг бути впевненим у переможному його кінці. Але й Франц І дуже налякався. Було укладено мир. Щоб закріпити умови миру, Наполеон розлучився з першою дружиною і взяв шлюб із дочкою австрійського імператора Франца Марією-Луїзою.

Висновки

Війни Наполеона мали несправедливий і загарбницький характер. Разом із тим вони підривали сили феодально-абсолютистських монархій Європи, сприяли в перспективі розвиткові демократичних інституцій влади на уламках старих феодальних імперій. Наполеон як полководець був яскравим представником нового динамічного світу, що виявилося в його стратегії війни і стрімкій, зосередженій тактиці бою. Але проголошення Континентальної блокади, а потім вторгнення в Іспанію стали прикметами того, що Наполеон втратив здатність реально оцінювати співвідношення сил. Війна 1809 р. з Австрією, як і опір французам в Іспанії, засвідчили початок кризи імперії.

Запитання і завдання

1. Назвіть склад першої, другої, третьої та четвертої коаліцій.

2. У чому полягало значення Трафальгарської битви?

3. Назвіть причини поразки союзників під Аустерліцем.

4. Що зумовило швидкий розгром Пруссії?

5. Поясніть, чому не могла досягти мети Континентальна блокада.

6. Чому Тільзітський мир не міг тривати довго?

7. Чому французька армія почала зазнавати поразок в Іспанії?

8. Визначте поняття: Континентальна блокада, наполеонівські війни.

Документи та матеріали

З декрету про Континентальну блокаду (21 листопада 1806 р.)

«1. Британські острови оголошуються у стані блокади...

2. Будь-яка торгівля і будь-які відносини з Британськими островами заборонені.

3. Кожний англійський підданий..., знайдений у володіннях, зайнятих нашими або союзними військами, оголошується військовополоненим.

4. Будь-яка крамниця, будь-який товар, будь-яке майно, хоч би якого характеру, які належать англійському підданому, будуть конфісковані...»

Новая история в документах и материалах. - М., 1934. - С. 248.

1. Чи була можливість забезпечити повну торговельну ізоляцію Англії від Європи?

2. Про що свідчив декрет про Континентальну блокаду?

Запам’ятайте дати

1805 р., 21 жовтня - Трафальгарська битва; розгром франко-іспанського флоту

1805 р., 2 грудня - Аустерліцька битва; поразка австрійської та російської армій

1806 р., 21 листопада - декрет про Континентальну блокаду

1807 р., 7 червня - Тільзітський мир