Підручник по Всесвітній історії. Нові часи. 9 клас. Білоножко

§ 8. ПОРАЗКА НАПОЛЕОНІВСЬКОЇ АРМІЇ В РОСІЇ

1. Вторгнення в Росію

Після розгрому 1809 р. Австрії відносини між Францією і Росією швидко погіршувалися. Наполеон, всупереч обіцянкам, що він дав у Тільзіті (1807), не мав наміру враховувати інтереси Росії ні на Сході, ні в Європі.

Невдоволення російського дворянства Континентальною блокадою, яка позбавляла Росію можливості продавати Англії свої сільськогосподарські товари й одержувати звідти дешеві вироби, змусило царський уряд у грудні 1810 р. дозволити заходити в російські порти суднам нейтральних країн. Це означало відновлення торгівлі з Англією через посередників. 1811 р. в Росії було запроваджено тариф, згідно з яким французькі товари обкладалися високим митом. Відтак франко-російські відносини загострилися.

Починаючи від січня 1811 р., Наполеон почав готуватися до походу на Росію. У ньому він мав намір використати сили залежних від нього країн Європи, а також залучити країни, з якими межувала Росія на півночі й півдні. Наполеон мобілізував величезні людські ресурси у самій Франції і в усіх васальних державах: до літа 1812 р. на кордонах із Росією зосередилася армія, яка налічувала понад 600 тис. чол. Росія мала значно менші сили - у трьох арміях уздовж усього кордону було близько 220 тис. чол.

(12)24 червня 1812 р., рано-вранці, через три понтонні мости на р. Німан «Велика армія» Наполеона перейшла кордон і ступила на територію Російської імперії.

Головнокомандувачем російської армії був талановитий воєначальник Барклай-де-Толлі. Згідно із розробленим ним планом росіяни почали поспіхом відводити свої війська. Чим далі в глиб країни відходила російська армія, тим ставало зрозуміліше імператорові французів, що не він нав’язує свою волю противникові. Наполеон вимушено діяв саме так, як хотілося російським генералам, що відступали. Російське командування, уникаючи вирішальних поєдинків, уперто намагалося об’єднати свої армії і відводило їх на схід. Із серпня 1812 р. об’єдналися російські армії Барклая-де-Толлі і Багратіона. Задум Наполеона І розбити росіян окремими частинами не вдався, і це істотно змінило увесь хід війни. Сили французької армії танули. Наполеон вимушений був виділяти значні сили для гарнізонів на окупованій території, для охорони комунікацій, що розтягнулися більш ніж на 600 км, для прикриття флангів. До Смоленська з усієї «Великої армії» дійшло 180 тис. чол.

Михайло Барклай-де-Толлі

Петро Багратіон

Взявши Смоленськ, Наполеон мав лише 130 тис. ударного угруповання, але сподівався у вирішальній битві розгромити російську армію.

Олександр І призначив новим головнокомандувачем російської армії М. Кутузова. В армію Кутузов прибув біля села Цареве-Займище, де Барклай-де-Толлі готувався дати генеральний бій. Оцінивши обстановку, Кутузов вибрав іншу позицію - біля села Бородіно. На той момент загальна чисельність російської армії разом із ополченцями і резервом зросла до 132 тис. чол.

2. Бородінська битва і взяття Москви

На початку дня 26 серпня (7 вересня) 1812 р. французька армія підійшла до Бородінського поля. Наполеон переконався, що правий фланг росіян неприступний для обходу і вирішив кинути свої головні сили на центр та лівий фланг.

Головні бойові дії розгорнулися о 6 годині ранку 7 вересня 1812 р. на лівому фланзі російських військ, де командував Багратіон. Атаку почав корпус Даву під прикриттям 102 гармат. Цю атаку було відбито картечним вогнем. Другу атаку Даву здійснив о 7 годині ранку, але знову зазнав невдачі. Наполеон, посиливши війська Даву корпусом Нея та підтримавши їх вогнем 150 гармат, близько 8-ї години ранку атакував утретє. Втім, і цього разу французи були відкинуті. Намагаючись будь-що досягти успіху, Наполеон зосередив на цій ділянці 45 тис. чол. при 400 гарматах (усього їх було в нього 587) проти 15-18 тис. чол. російських військ. Однак п’ять наступних атак поспіль були безрезультатними. Близько 12-ї години дня російські війська почали відходити. Сильний вогонь російської артилерії (близько 600 гармат) не дав французам розвинути успіх і зупинив їх біля Семенівського яру.

Опівдні кавалерійські полки генерала Уварова і козаки генерала Платова за наказом Кутузова завдали удару по лівому флангу французької армії, викликавши там переполох. Атаку було відбито, але вона істотно вплинула на хід битви. В імператора після зухвалого нападу російської кавалерії з’явилося відчуття, що тил його військ незабезпечений.

Михайло Кутузов

День хилився надвечір, і Наполеон міг усе зважити й оцінити страшні втрати, вісті про котрі надходили до нього звідусіль. Понурий, мовчазний, дивився він на гори людських трупів і не відповідав на запитання. Для маневру і нових атак Наполеон мав одну тільки гвардію, яка була розташована в районі Шевардіна, але не ризикнув кинути в бій свій останній резерв.

Російська армія готувалася продовжити битву, але великі втрати, а головне - відсутність резервів для розвитку наступу спонукали Кутузова прийняти рішення відвести армію до Можайська, а потім - і за Москву.

Французи підійшли до Москви; Наполеону доповіли, що місто спорожніло, бо мешканці покинули його. Залишивши Москву, російські війська знищили запаси продовольства і військові склади. Французи зайняли місто і почали грабувати полишені будинки. Численні пожежі нищили місто. Сильний вітер розносив вогонь, полум’я охоплювало цілі квартали і райони міста. Пожежа вирувала майже п’ять діб і зруйнувала 3/4 всіх міських будівель.

Французька армія в Москві відчувала себе ніби в обложеній фортеці. Вона не відпочила, не отямилася після довгих переходів і кровопролиття під Бородіном. Військо розкладалося і з кожним днем ставало дедалі менш боєздатним.

З Москви імператор тричі звертався до Олександра І із пропозиціями почати переговори про мир на найвигідніших для Росії умовах. Однак російський цар не відповів на його заклики. Перебування в Москві ставало не тільки непотрібним, а й небезпечним. Війна вступила в нову фазу. Кутузов, здійснивши свій фланговий марш-маневр із Рязанської дороги на Калузьку, розташувався табором під Тарутиним. Тут російська армія зупинилася: прибуло поповнення. Відступ закінчився, російська армія готувалася наступати.

3. Відступ армії Наполеона та її розгром

Розташувавши свою армію (120 тис. чол.) на південний захід від Москви, Кутузов відрізав Наполеону І можливість вирушити на південь країни. План Кутузова полягав у тому, щоб змусити французів відступати з Москви розореною Смоленською дорогою.

Переконавшись, що миру в Москві не досягнеш, Наполеон вирішив відходити. Він мав намір здійснити марш на Калугу і Тулу, захопити там російські військові бази, знищити тульський і брянський збройові заводи, потім відвести свої війська на зимові квартири в Білорусь та Литву, а вже наступного року відновити воєнні дії. 7 (19) жовтня французька армія залишила Москву.

Однак Кутузов перехопив ініціативу. Російські війська перейшли в наступ і завдали поразки корпусу Мюрата біля Тарутина. 110-тисячна армія Наполеона, вийшовши з Москви, рушила на південь. Російські війська перепинили їй шлях біля Малоярославця.

Почалася тривала битва: місто 8 разів переходило з рук у руки. Продовжувати спробу прориватися означало для Наполеона нову генеральну битву. Наважитися на це він уже не міг. «Цей диявол Кутузов не одержить від мене нової битви», - сказав він, визнаючи свою поразку. Він наказав армії рухатися до старої Смоленської дороги.

Почався згубний для наполеонівської армії відступ. Розтягнувшись на багато десятків кілометрів, вона зазнавала безперервних ударів російських військ. З півночі та сходу на французьку армію тиснули регулярна кіннота і козаки. Паралельним маршем рухалися основні сили Кутузова. Особливу роль у розгромі армії Наполеона відіграли партизани. Це була по-справжньому народна війна, яка підривала сили противника. В цій війні уславились російські офіцери Д. Давидов, О. Сеславін, О. Фігнер. Відомі селянські загони Є. Четвертакова, Г. Куріна, партизанки Василиси Кожиної. Сам Наполеон засвідчив, що кожного дня його армія втрачає від нападів партизан більше, ніж під час боїв із регулярною армією.

Великих втрат зазнав Наполеон у тяжких боях під Вязьмою та біля села Красне, де він залишив більше половини військ, виведених із Москви. Сподівання на перепочинок у Смоленську не справдилося: дійшовши туди, солдати імператорської армії, деморалізовані відступом і голодом, розграбували продовольчі бази. Розгром армії Наполеона довершив ранній мороз.

До ріки Березини Наполеон підійшов із 40-тисячною армією. Французи змогли переправитися через річку, але з катастрофічними втратами - 29 тис. чол. і увесь обоз. За кілька днів потому Наполеон залишив армію і прибув до Вільно. Він передав командування маршалу Мюрату й відбув до Парижа.

Рештки французьких військ утікали до західного російського кордону. В середині грудня 1812 р. через р. Німан перейшло із Росії не більше 20 тис. учасників «російського походу».

Розгром «Великої армії» в Росії став сигналом до повстання європейських народів проти наполеонівського панування.

Висновки

Рішення Наполеона про війну проти Росії ще раз засвідчило зростання його нездатності реально оцінювати співвідношення сил. Він розраховував на нетривалу і переможну війну. Зіткнувшись із противником і переслідуючи його, він швидко підірвав боєздатність своєї «Великої армії», а Бородінська битва знекровила її остаточно. Зі вступом до Москви, яка запалала пожежами, завершився процес морального занепаду багатонаціональної армії Наполеона і. Вимушений відступати за обставин народної партизанської війни, яка розгорялася, великий майстер воєнної справи виявився безсилим. Йому нічого іншого не залишалося, як похмуро спостерігати нищення під ударами регулярної російської армії та партизанських загонів своєї «Великої армії». Холодна зима прискорила повний розгром. Імперії Наполеона і було завдано смертельного удару. Згодом імператор сам назвав свій «російський похід» «фатальною помилкою». Розгром наполеонівської армії в Росії став важливою подією визвольного руху європейських народів проти наполеонівського панування.

Запитання і завдання

1. Чому Наполеон вирішив почати війну з Росією?

2. Чого намагалось досягти російське командування, відступаючи в глиб країни?

3. Яку роль відіграла партизанська війна у розгромі Наполеона в Росії?

4. Розкажіть про Бородінську битву.

5. Чому, на Вашу думку, М. Кутузов після Бородіна вирішив залишити Москву без нового бою із французами?

6. Визначте поняття: партизанська війна.

Документи та матеріали

Розкладання «Великої армії» під час війни 1812 р.

(за спогадами одного з учасників походу в Росію)

«...Мій ранець був заповнений добре: я мав чимало фунтів цукру, рису, трохи бісквітів, півпляшки лікеру, шовковий костюм китаянки, шитий золотом і сріблом, багато золотих і срібних речей... Я мав також парадну форму, чорний оксамитовий жіночий плащ, дві срібні ризи..., крім того, багато медальйонів і плювальницю якогось російського князя, оздоблену коштовним камінням. Я був одягнений у... жилет, який сам пошив собі з жіночої спідниці, а поверх нього був великий комір із подвійного горностаю...»

Новая история в документах и материалах. - М., 1934. - Вып. 1. - С. 260.

1. З якою метою солдати Наполеона брали участь у завоюваннях?

Запам’ятайте дати

1812 р., 24 червня - армія Наполеона перетнула кордон із Росією

1812 р., 7 вересня - Бородінська битва