Підручник по Всесвітній історії (профільний рівень). 11 клас. Гісем - Нова програма

§ 7—8. США та Канада

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ: визначити характерні риси розвитку США в 1945—1960 рр.; аналізувати особливості розвитку США в 1961 — 1980 рр.; порівнювати розвиток США в 1981—2000 рр. та на початку XXI ст.; характеризувати розвиток Канади в зазначений період.

ПРИГАДАЙТЕ

1. На які періоди поділяється розвиток США в 1918—1939 рр.? 2. Як відбувався соціально-економічний розвиток США в цей період? 3. Назвіть явища політичного життя тогочасних США, які ви вважаєте найважливішими. Поясніть свій вибір. 4. Що ви знаєте про утворення Канади та її роль у світовому розвитку?

1. США в 1945—1960 рр. Після завершення війни Сполучені Штати Америки стали наймогутнішою державою світу. У 1948 р. їхня частка у виробництві країн Заходу становила 54,6 %, а золотий запас досяг 80 % від світового. До 1949 р. США залишалися єдиною державою світу, що мала атомну зброю. Американська армія вважалася найчисленнішою і найміцнішою серед країн Заходу. В умовах загострення відносин із СРСР США оголосили себе захисником «вільного світу» від радянської експансії.

Президент США Гаррі Трумен в умовах складної міжнародної обстановки й переходу від війни до миру зумів успішно вирішити нагальні завдання. До кінця 1947 р. було загалом завершено переведення економіки на мирний шлях розвитку. Г. Трумен реалізував програму соціальних реформ, відому як «справедливий курс». Вона передбачала заходи з розвитку медичного обслуговування, освіти, житлового будівництва, трудових відносин, захисту громадянських прав афроамериканців.

ПРЕЗИДЕНТИ США в 1945—2019 рр.

Ім'я

Номер

Роки президентства

Партійна належність

Гаррі Трумен

33

1945—1953

Демократ

Дуайт Ейзенхауер

34

1953—1961

Республіканець

Джон Фіцджеральд Кеннеді

35

1961—1963

Демократ

Ліндон Джонсон

36

1963—1969

Демократ

Річард Ніксон

37

1969—1974

Республіканець

Джеральд Форд

38

1974—1977

Республіканець

Джиммі Картер

39

1977—1981

Демократ

Рональд Рейган

40

1981—1989

Республіканець

Джордж Буш-старший

41

1989—1993

Республіканець

Білл Клінтон

42

1993—2001

Демократ

Джордж Буш-молодший

43

2001—2009

Республіканець

Барак Обама

44

2009—2017

Демократ

Дональд Трамп

45

2017—...

Республіканець

Протести проти расової сегрегації. 1950-ті рр.

Протестувальники, заявивши про неприйняття маккартизму, вимагають свободи для діячів Голлівуда. 1950 р.

Про які особливості суспільного розвитку США в цей період свідчить ілюстрація?

Маккартизм — явище, притаманне внутрішній політиці США 1950—1954 рр., пов'язане з діяльністю сенатора Дж. Маккарті. Його сутністю були боротьба з комуністичним проникненням та шпигунством на користь СРСР і переслідування осіб із ліберальними переконаннями.

Проявом впливу «холодної війни» на внутрішньополітичне життя стала розпочата в першій половині 1950-х рр. кампанія з викриття підривної «антиамериканської діяльності». Комуністичну партію та її прибічників переслідували як агентів іноземної держави.

У протистоянні із СРСР адміністрація Г. Трумена дотримувалася рішучості й непоступливості. Однак війна в Кореї, яка коштувала США мільярди доларів, десятки тисяч загиблих і поранених, негативно вплинула на його популярність серед американського населення. На виборах 1952 р. перемогу здобув республіканець Дуайт Ейзенхауер. Незважаючи на різку критику діяльності попередників, новий президент загалом продовжував їх курс. Роль держави як регулятора розвитку економіки і соціальної сфери зберігалася.

Боротьба з антиамериканською діяльністю й прихильниками комуністичних ідей перетворилася на тотальне переслідування інакодумців. За прізвищем сенатора Джозефа Маккарті, який став ідейним натхненником цієї боротьби, вона отримала назву маккартизм. Тисячі людей втратили роботу й зазнали переслідувань за свої погляди. Маккартизм дискредитував саму владу, що й обумовило засудження сенатом США наприкінці 1954 р. діяльності Дж. Маккарті.

США стали першою країною у світі, де в 1950-х рр. розгорнулася перша хвиля НТР. У небачених раніше масштабах фінансувалися наукові дослідження й зростали капіталовкладення в економіку. Відбувалася автоматизація виробництва й упровадження ЕОМ. Під впливом НТР змінилася структура робочої сили. Скоротилася частка зайнятих на виробництві та зросла кількість працівників, пов’язаних зі сферою послуг. Зменшилася кількість сільського населення, яке працювало у фермерських господарствах.

Рівень безробіття був досить незначним. Постійно зростали доходи населення, які перевищували заробітки західноєвропейського робітництва. Завдяки кількісному збільшенню середнього класу зменшувалася соціальна нерівність.

Перший мікропроцесор Intel. 1971 р.

Карикатура на переговори щодо обмеження стратегічних озброєнь між США і СРСР

Візит М. Хрущова до США. 1959 р.

Карикатура «Дядько Сем тримає Латинську Америку». 1947 р.

У 1955 р. два існуючі в країні профспілкові центри — Американська федерація праці (АФП) та Конгрес виробничих профспілок (КВП) — об’єдналися в організацію АФП—КВП. До неї належали 15 млн осіб.

Важливе місце в суспільно-політичному житті тогочасних США посідав рух афроамериканців за свої громадянські права і проти дискримінації. У грудні 1955 р. в штаті Алабама стався інцидент у міському автобусі, коли афроамериканка Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білошкірому пасажиру. Південь охопила так звана «афроамериканська революція». Це спонукало Верховний суд США оголосити, що сегрегація в автобусах суперечить Конституції США. Расисти не бажали ліквідації окремого навчання афроамериканців і білошкірих громадян, і заворушення тривали. У 1957 і 1960 рр. Конгрес США ухвалив закони про громадянські права, які гарантували виборчі права афроамериканцям. Лідером руху афроамериканців став Мартін Лютер Кінг. Він закликав до активних, але ненасильницьких дій, заснованих на християнських ідеалах.

Зовнішня політика США в післявоєнний період набула глобального характеру. їхнім головним суперником став СРСР. Саме через необхідність протидії йому виникли доктрини «захисника вільного світу» і «стримування комунізму». Основним регіоном, де відбувалося протистояння США та СРСР, була Західна Європа. Підґрунтям для співпраці США і країн Західної Європи став «план Маршалла».

Жорстокого характеру протистояння із СРСР набуло за часів президентства Д. Ейзенхауера. Воно відбувалося відповідно до нової зовнішньополітичної доктрини «відкидання комунізму», спрямованої на звільнення народів із-під комуністичного панування. Це призвело до того, що обидві наддержави демонстративно балансували на межі війни, однак перейти до неї боялися. Після смерті в 1953 р. лідера СРСР Й. Сталіна відносини між країнами почали покращуватися. У 1959 р. новий радянський лідер М. Хрущов уперше в історії здійснив візит до США й провів переговори з Д. Ейзенхауером. Проте інцидент зі збитим у 1960 р. над СРСР американським розвідувальним літаком призвів до нового погіршення відносин.

Намагаючись не допустити комуністичних революцій та поширення радянського впливу в Латинській Америці, у 1947 р. США підписали з 21 латиноамериканською державою Міжамериканський договір про взаємну допомогу. Через рік вони ініціювали утворення Організації американських держав — політичного союзу країн Західної півкулі.

Загалом у 1945—1960 рр. з ініціативи США у світі сформувалася система військових союзів, яку підтримували 70 держав. Проте перешкодити революції 1959 р. на Кубі США не змогли.

2. США в 1961—1980 рр. На виборах 1960 р. переміг представник демократів Джон Кеннеді. Він висунув програму «нові рубежі». Вона передбачала стимулювання зростання економіки шляхом подальшого розгортання НТР. У соціальній сфері передбачалася перекваліфікація безробітних, реконструкція відсталих районів, підвищення мінімальної заробітної плати й розширення соціального забезпечення. У зовнішній політиці планувалося нарощування військової могутності США для протидії СРСР у різних регіонах світу.

Джон Кеннеді — 35-й президент США (1961—1963 рр.)

Втілення в життя цієї програми допомогло подолати господарський спад 1960—1961 рр. і перейти до стрімкого економічного зростання. Однак діяльність адміністрації Дж. Кеннеді здобула чимало противників. 22 листопада 1963 р. в місті Даллас президента Дж. Кеннеді було вбито.

Новим президентом США став демократ Ліндон Джонсон. Він висунув план соціальних перетворень «велике суспільство», який став спробою комплексного розв’язання основних соціальних проблем країни. Центральне місце в ньому посідала боротьба з бідністю. У цей час 20 % населення США жили за межею бідності. Відповідно до закону 1964 р. держава надавала додаткові соціальні пільги тим, хто потребує допомоги в здобутті освіти, опануванні професії тощо. Завдяки вжитим заходам до 1968 р. загальна кількість бідних у США скоротилася з 36 млн до 25 млн осіб.

Було вжито нових заходів із ліквідації расової дискримінації. Нові закони про громадянські права 1964 і 1968 рр. забороняли дискримінацію при реєстрації виборців, наймі та звільненні працівників, у закладах освіти, громадських місцях, під час продажу й оренди житла тощо.

Однак після 1968 р. реформаторська активність адміністрації Л. Джонсона пішла на спад. Це було пов’язано із втягуванням США у війну у В’єтнамі, яка потребувала значних витрат.

Вирішальний вплив на тогочасне піднесення американської економіки мала НТР. Значного поширення набуло використання комп’ютерної техніки. Наприкінці 1960-х рр. у США її застосовували у 2,5 разу більше, ніж в усіх інших країнах світу разом узятих. Розгортання НТР надало США змогу подолати відставання від СРСР у сфері освоєння космосу, яке намітилося наприкінці 1950-х рр. Технічне переоснащення сприяло зменшенню кількості зайнятих у сільському господарстві за одночасного зростання його продуктивності. Промислове виробництво в 1961—1968 рр. зросло на 52 %. Досягнуті успіхи дозволили США до 1970 р. зберігати найвищий у світі рівень оплати праці.

Продовжував розвиватися антидискримінаційний афроамериканський рух. З’явилися такі нові форми боротьби, як «рейси свободи» і «сидячі демонстрації». Піком боротьби став спільний похід афроамериканців і білошкірих громадян на Вашингтон у серпні 1963 р., очолюваний М. Л. Кінгом. Після вбивства М. Л. Кінга в 1968 р. демонстрації протестів і повстання афроамериканців охопили понад 200 міст США. Вони стали останнім спалахом афроамериканського руху, після чого він пішов на спад.

У 1960-х рр. США охопив молодіжний студентський рух. Спочатку він мав переважно мирний, ненасильницький характер та був спрямований на оновлення навчального процесу й запровадження в університетах студентського самоврядування. Із 1965 р. основним у ньому стала боротьба проти участі США у війні у В’єтнамі. Рух став більш масовим, дедалі частіше супроводжувався сутичками з поліцією. Його кульмінацією був масовий страйк 500 університетів країни в травні-червні 1970 р. Після цього рух поступово занепав.

Л. Джонсон підписує Білль про громадянські права. 1964 р.

Студентські протести проти війни у В'єтнамі. 1960-ті рр.

Мартін Лютер Кінг у марші на Вашингтон за громадянські права. 28 серпня 1963 р.

Як вплинув на суспільну думку в США М. Л. Кінг?

Вертольоти армії США ведуть кулеметний вогонь, прикриваючи наступ в'єтнамської піхоти. Березень 1965 р.

«Вотергейтська справа» — політичний скандал у США 1972—1974 рр., пов'язаний з установленням прослуховуючої апаратури в штабі кандидата у президенти від демократів. Закінчився відставкою президента країни Р. Ніксона. Це єдина в історії США відставка президента.

У зовнішній політиці республіканську доктрину «відкидання комунізму» й «масової відплати» демократи замінили на політику «гнучкого реагування». Вона передбачала ведення як тотальної ядерної війни, так і локальних звичайних війн для стримування радянської експансії. Основними проявами протистояння США та СРСР за президентства Дж. Кеннеді стали Друга берлінська криза, спорудження Берлінської стіни та Карибська криза. Війна у В’єтнамі, у якій американські сили виявили нездатність здобути перемогу, стала головним чинником падіння популярності демократів та особисто Л. Джонсона.

Новим президентом США на виборах 1968 р. став республіканець Річард Ніксон. У соціальній сфері його політика загалом стала продовженням перетворень, розпочатих демократами. Збільшувалися види соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення. В економічній сфері політика республіканців також нагадувала неоліберальні перетворення демократів.

У зовнішній політиці адміністрація Р. Ніксона у зв’язку з досягненням паритету в озброєннях із СРСР віддавала перевагу переговорам. На початку 1973 р. укладанням миру завершилася війна у В’єтнамі. Видатки США на неї становили 110 млрд доларів. Понад 56 тис. військових загинуло. Важливе значення мало врегулювання адміністрацією Р. Ніксона відносин із Китаєм у 1972 р. Того ж року було підписано домовленості із СРСР про стримування гонки озброєнь.

У результаті скандалу, який увійшов в історію як «вотергейтська справа», і початку процедури імпічменту (усунення від влади) у серпні 1974 р. Р. Ніксон подав у відставку. Новим президентом США став Джеральд Форд, який до цього перебував на посаді віце-президента.

Заява Р. Ніксона про відставку через «вотергейтську справу»

Сенатор США Едмунд Мускей, автор Закону про чистоту повітря, виступає на мітингу на честь Дня Землі у Фермаунт-Парку. Філадельфія (США). 22 квітня 1970 р.

Рейганоміка — державна економічна політика американського уряду в період президентства Р. Рейгана для подолання економічної кризи 1980—1982 рр. та її наслідків.

Рональд Рейган — 40-й президент США (1981—1989 рр.)

За складних умов, коли господарство США охопила стагфляція, адміністрація Дж. Форда розгорнула широку програму для її подолання. У соціальній сфері було продовжено заходи адміністрації Р. Ніксона. Однак досягти вагомих успіхів президент Дж. Форд не зміг. На наступних виборах 1976 р. він програв демократу Джиммі Картеру.

Початок президентства Дж. Картера збігся з покращенням ситуації в економіці після кризи 1973—1975 рр. Загалом він продовжував економічний курс попередньої адміністрації. Дж. Картер намагався дотримуватися центристської політики, що спричиняло критику як лівих, так і правих сил.

Ресурси американської економіки дозволяли їй адаптуватися до складних ситуацій. Так, на світове подорожчання енергоресурсів вона відповіла масштабним запровадженням ресурсозберігаючих технологій. Розгорталася подальша автоматизація виробництва.

Суспільно-політичні рухи, які розвивалися раніше, у 1970-х рр. втратили свою активність. Припинення війни у В’єтнамі завершило антивоєнний рух. Новим явищем у США стало розгортання екологічного руху «зелених». Його першим значним заходом стало відзначення Дня Землі 22 квітня 1970 р.

Американський народ вважав президента Дж. Картера слабким, звинувачуючи його в тому, що він дозволив СРСР випередити США в гонці озброєнь і розширити свою експансію у світі. На виборах 1980 р. Дж. Картер програв. Новим президентом було обрано республіканця Рональда Рейгана.

3. США в 1981—2000 рр. США в цей період переживали гостру економічну кризу, і Р. Рейган вважав головним оновлення економіки для її подолання. Його економічну програму «Новий порядок для Америки: програма відновлення економіки» у пресі назвали рейганомікою, або «рейганівською революцією».

В основі програми Р. Рейгана були принципи неоконсерватизму. Шляхом загального скорочення податків, різкого зменшення федеральних видатків і зменшення державного втручання в економіку Р. Рейган планував усунути кризу. Це суттєво відрізнялося від політики його попередників у подоланні кризових явищ, починаючи з Ф. Рузвельта.

Період економічної кризи 1980—1982 рр. був важким. Зростали безробіття та інфляція. Проте одночасно завдяки заходам рейганоміки відбувалося оновлення промислового потенціалу, що сприяло подоланню кризи. У 1983 р. Р. Рейган оголосив про початок створення системи оборони з елементами космічного базування «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ), яку журналісти назвали програмою «зоряних війн». Якщо видатки на оборону зростали, то на соціальні потреби зменшувалися.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі спогадів Р. Рейгана про стан збройних сил США на початку його президентства

У 1981 р., коли я посів президентське крісло в Білому домі, м'язові волокна американського воєнного м'яса були настільки атрофовані, що наша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу залишалася дуже сумнівною: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали, бо хронічно не вистачало запчастин. Наші кращі сини й доньки залишали військову службу, моральний стан добровольчої армії перебував у занепаді; наше стратегічне озброєння — ракети й бомбардувальники (основна наша сила стримування) — десятиліттями не модернізувалося. У той самий час Радянський Союз розвивав свою воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь-якому рівні.

Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покінчити із цією безглуздою політикою «взаємного гарантованого знищення», але для цього Америці насамперед потрібно було збільшити свою військову міць. Тоді ми могли б вести переговори із Советами з позиції сили, а не слабкості.

1. Обговоріть у парах, як Р. Рейган оцінював стан збройних сил США. 2. Чому він вважав за необхідне змінити ситуацію?

Джордж Буш-старший — 41-й президент США (1989—1993 рр.)

У 1983 р. кризу змінило пожвавлення економіки. На виборах 1984 р. Р. Рейган був обраний на другий термін. На цей час припав політичний скандал «Ірангейт», коли за рахунок таємного продажу зброї Ірану фінансувалася діяльність антикомуністичних партизанів у Нікарагуа. Проте Р. Рейган зумів довести свою непричетність до цього.

Підсумки восьмирічного президентства Р. Рейгана були успішними. ВНП країни зріс на 60 %. Відбулося структурне оновлення господарства відповідно до вимог НТР. Зміцнів міжнародний авторитет США.

На виборах 1988 р. перемогу здобув республіканець Джордж Буш, який обіймав посаду віце-президента за попередньої адміністрації. Загалом у своїй діяльності він продовжував політику Р. Рейгана.

Громадська думка США часто констатувала, що в його курсі відчувається брак свіжої думки. У зв’язку з нормалізацією відносин із СРСР, а також після його розпаду суттєво скоротилися військові видатки. Одночасно збільшувалися видатки на освіту, медицину й науково-дослідні роботи. Наприкінці 1989 р. піднесення в економіці змінилося спадом, який тривав до 1992 р. Проте він був досить незначним і не супроводжувався інфляцією та скороченням реальної заробітної плати.

У 1990—1991 рр. США у складі багатонаціональних сил узяли участь у війні в Перській затоці. У результаті війни було розгромлено Ірак і звільнено від його окупації Кувейт.

Важливе місце в період президентства Р. Рейгана та Дж. Буша посідали відносини із СРСР. До 1985 р. спостерігалася жорстока конфронтація. Після приходу до влади в СРСР М. Горбачова відносини нормалізувалися. Розпад СРСР у 1991 р. США зустріли досить стримано, побоюючись «розповзання» радянської ядерної зброї. Проте отримавши гарантії її нерозповсюдження, у наступному році вони визнали пострадянські держави.

На межі 1991—1992 рр. США та Україна встановили дипломатичні відносини. У травні 1992 р. відбулися візит Президента України Л. Кравчука до США, переговори з адміністрацією Дж. Буша й підписання угод про співробітництво.

Білл Клінтон — 42-й президент США (1993—2001 рр.)

ЦІКАВІ ФАКТИ

На імідж Б. Клінтона негативно вплинув скандал 1998 р., пов'язаний із його стажисткою Монікою Левінскі, який дістав назву «Монікагейт». Проте згідно з даними опитувань, 68% американських громадян, незважаючи на це, схвально оцінювали діяльність президента.

На президентських виборах 1992 р. перемогу здобув демократ Білл Клінтон із програмою «Головне — це люди». Центральним у ній було запровадження у США загальної системи медичного обслуговування для всього американського населення. В економічній сфері Б. Клінтон збирався подолати наслідки господарського спаду й суттєво збільшити доходи американського населення. Усе це мало здійснюватися за рахунок скорочення оборонних і бюджетних витрат. При цьому федеральна влада мала отримати більше повноважень для управління економікою. Податки на середній клас Б. Клінтон планував зменшити.

На відміну від попередніх адміністрацій республіканців, які дотримувалися неоконсервативного курсу, Б. Клінтон поєднував ліберальні й консервативні ідеї. Від здійснення програми СОІ він відмовився.

Реформування системи охорони здоров’я здійснювалося під керівництвом дружини президента Хілларі Клінтон. Однак через опір бізнесових кіл воно не було реалізовано. Позитивних результатів домоглася адміністрація Б. Клінтона в боротьбі зі злочинністю.

Покращення ситуації в економіці сприяло тому, що на президентських виборах 1996 р. Б. Клінтона переобрали на другий термін. Тоді США увійшли в період економічного піднесення. Створювалися мільйони нових робочих місць, ішли вгору показники споживання й житлового будівництва. Адміністрація Б. Клінтона демонструвала вміле управління економічними процесами.

Після розпаду СРСР і ліквідації біполярної системи міжнародних відносин адміністрація Б. Клінтона розробила нову зовнішню політику. Її основним завданням визначалася необхідність США взяти під свій контроль усі головні процеси світового розвитку й протидіяти розгортанню небажаних для країни явищ на регіональному та глобальному рівнях.

Відносини з Україною після визначення її без’ядерного статусу розвивалися успішно. 1994 рік Б. Клінтон проголосив «роком України» у США. У наступні роки між США та Україною формувалися партнерські відносини.

4. США на початку XXI ст. На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Джордж Буш-молодший. На початок його президентства припав наймасштабніший терористичний акт в історії США. 11 вересня 2001 р. 19 терористів скерували чотири захоплені рейсові літаки з пасажирами на визначені цілі. У результаті атак загинуло близько 3 тис. осіб. Досить швидко було розпочато антитерористичну операцію проти ісламістської організації «Аль-Каїда», яка здійснила теракт.

Успішність операції сприяла зростанню авторитету Дж. Буша-молодшого та його радикально налаштованих прихильників, що виступали за жорстку зовнішню політику. Відповідно до оприлюдненої «доктрини Буша» США залишали за собою право першого удару по терористичних угрупованнях і державах, ворожих до США. Проголошувалася готовність США діяти самостійно, без підтримки міжнародного співтовариства та союзників.

Джордж Буш-молодший — 43-й президент США (2001—2009 рр.)

Руїни Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку після теракту 11 вересня 2001 р.

Меморіальний комплекс «11 вересня». Нью-Йорк (США). 2000-ні рр.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Меморіал у центрі Мангеттена — це пам'ять про національну трагедію Америки, застереження світу про жах тероризму.

У два глибокі басейни за розмірами фундаментів колишніх хмарочосів падають потоки води. Враження таке, немов ці струмені сходять у небуття.

На парапетах басейнів закріплені бронзові пластини, на яких викарбувано імена всіх 2983 жертв теракту, а також імена загиблих рятувальників.

У межах внутрішньої політики адміністрація Дж. Буша-молодшого у 2001 р. розпочала масштабну реформу системи освіти. Відбулися також перетворення в галузі охорони здоров’я, зокрема, надавалася грошова допомога на придбання ліків. На президентських виборах 2004 р. Дж. Буш-молодший був переобраний на другий термін. Друге перебування на посаді стало для нього ще складнішим, ніж перше. Чимало проблем виникло для США на міжнародній арені. У серпні 2005 р. в Новому Орлеані сталася повінь, через яку загинули сотні людей. Ця ситуація продемонструвала безпорадність влади.

На президентських виборах 2008 р. (уперше в історії США) перемогу здобув афроамериканець, представник Демократичної партії Барак Обама. Нова адміністрація отримала владу в умовах фінансово-економічної кризи, яку вдалося подолати завдяки успішним заходам. У 2010 р. було розпочато реформу системи охорони здоров’я й медичного страхування. Того ж року Конгрес США схвалив президентський законопроект про фінансову реформу. Вона стала наймасштабнішою із часів Великої депресії. На міжнародній арені адміністрація Б. Обами приділяла багато уваги ситуації в Афганістані, який вважала головним фронтом боротьби проти міжнародного тероризму.

У 2012 р. на чергових президентських виборах Б. Обаму переобрали на другий термін. У внутрішньополітичному житті США продовжувалося здійснення розпочатої раніше реформи системи охорони здоров’я.

Питанням, яке намагалася врегулювати адміністрація Б. Обами, стало посилення контролю над оборотом зброї в країні.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Відносини України й США розвивалися особливо активно після «помаранчевої революції», яку адміністрація Дж. Буша-молодшого всіляко підтримувала. США підкреслювали свою зацікавленість у сильній, незалежній та демократичній Україні.

Барак Обама — 44-й президент США (2009—2017 рр.)

ЦІКАВІ ФАКТИ

Кількість населення США — понад 309 млн осіб. Серед них 2,2 млн становлять особи українського походження. Лише третина з них володіє українською мовою, ще менше використовують її в побуті. У країні офіційно зареєстровано 30 українських організацій.

У зовнішній політиці США цього періоду значного розголосу набула заява Б. Обами у 2014 р., що час великих операцій американської армії за кордоном минув.

Збройна агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 р., стала новим викликом для зовнішньої політики США. Вони заявили, що підтримують територіальну цілісність і суверенітет України.

На виборах 2016 р. новим президентом США було обрано республіканця Дональда Трампа. Він заявив, що збирається різко змінити зовнішню і внутрішню політику в бік протекціонізму та захисту інтересів США. Уже першого ж дня президентства він скасував реформу системи охорони здоров’я, розпочату Б. Обамою, яку завжди критикували республіканці.

На реалізацію інших передвиборчих обіцянок спрямувалися укази про вихід США з Транстихоокеанського партнерства й початок будівництва стіни на кордоні США й Мексики, що мало протидіяти потоку наркотиків та нелегальній міграції до США. Він також підписав укази, якими зупинив прийом біженців із Сирії, і заморозив на 120 днів програму прийому біженців з Ірану, Іраку, Ємену, Лівії, Сомалі та Південного Судану.

Оцінити вплив президентства Д. Трампа на розвиток США стане можливим із часом. Сьогодні його окремі дії викликають різні, часто протилежні оцінки.

5. КАНАДА. У післявоєнні роки тривало економічне піднесення Канади. Цьому сприяли освоєння територій на півночі й заході країни, збільшення внутрішнього ринку та зростання населення, яке відбувалося переважно за рахунок іммігрантів. У 1953 р. за обсягами промислового виробництва Канада стала світовим лідером. Стрімка індустріалізація спричинила скорочення зайнятих у сільському господарстві, проте країна залишалася другим після США експортером зерна на світовому ринку.

Зміцнення економічного становища послабило традиційні зв’язки Канади з Великою Британією. Зменшенню політичної залежності сприяли прийняття в 1947 р. закону про канадське громадянство, визнання канадського Верховного суду вищою апеляційною інстанцією країни й наділення канадського парламенту правом приймати поправки до Конституції. Із 1952 р. право призначати генерал-губернатора перейшло до канадської влади. Цього року генерал-губернатором уперше став канадець за походженням Вінсент Мессі.

У політичному житті не припинялося традиційне суперництво Ліберальної та Консервативної партій. У 1935—1957 рр. при владі були ліберали. Ідейну основу канадських лібералів становила теорія «держави добробуту». Із позицій вільного підприємництва та індивідуальної свободи їх критикували консерватори. Саме політика лібералів сприяла економічному піднесенню та зміцненню відносин Канади й США.

У 1957—1963 рр. при владі перебували консерватори, уряд яких очолював Джон Дифенбейкер. Проте більшість своїх передвиборчих обіцянок вони виконати не змогли. У 1963 р. до влади повернулися ліберали та зберігали її до 1979 р. Найпомітнішими акціями ліберального уряду Лестера Пірсона (1963—1968 рр.) стали прийняття в 1965 р. нового канадського прапора та укладення договору про об’єднання автомобільної промисловості Канади та США. Складним питанням внутрішньополітичного життя країни відтоді стала проблема Квебеку. З огляду на це ліберали обрали своїм лідером франко-канадця П'єра Трюдо й розробили програму заходів для її розв’язання.

Сучасний прапор Канади з'явився в 1965 р. Інсталяція. Оттава (Канада)

У чому, на вашу думку, полягає символізм цього зображення для історії Канади?

Королева Великої Британії Єлизавета II і прем'єр-міністр Канади П. Трюдо підписують Акт про конституцію. 17 квітня 1982 р.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Канада — третя за чисельністю етнічних українців (після України і Росії) країна у світі. Кількість населення Канади становить понад 36 млн осіб, із яких щонайменше 1,3 млн — українці. Вони є найбільшою слов'янською діаспорою у Канаді. Канада пишається своєю толерантністю і полікультурністю. Культура україноканадців вважається невід'ємною складовою загальноканадської культури.

Уряд ліберала П. Трюдо перебував при владі в 1968—1979 рр. Він провів через парламент закон, який проголошував рівність англійської і французької мов у державному апараті та двомовність там, де однією із двох офіційних мов розмовляє не менш ніж 10 % населення. Ці заходи покращили ситуацію, однак гасло влади «Одна країна — одна нація», як і раніше, викликало протести франко-канадців. У 1979 р. ліберали на рік втратили владу, а в 1980—1983 рр. знову повернули її. Уряд, який очолював П. Трюдо, звернувся до британської влади з проханням надати Канаді повний суверенітет у конституційній сфері. У 1982 р. британський парламент задовольнив це прохання, а канадський парламент 17 квітня 1982 р. прийняв Акт про конституцію.

На початку 1980-х рр. Канаду охопила економічна криза, яка відсунула інші проблеми на другий план. Відбувся спад виробництва. Зменшилися доходи працюючого населення, а безробіття зросло до 12 %. Ліберали, на яких покладали відповідальність за погіршення ситуації в країні, втратили владу. Їх змінили консерватори.

Уряд, очолюваний Брайаном Малруні (1984—1993 рр.), здійснив низку реформ у дусі «консервативної революції», які дозволили вивести країну з економічної кризи. Найскладнішою проблемою для нього залишався Квебек, який відмовлявся визнати Конституцію 1982 р.

У 1993—2005 рр. уряди Канади очолювали ліберали. За цей період вони здійснили чимало важливих реформ і перетворень. Зокрема, було оздоровлено фінансову систему, реалізовано дві соціальні програми — «Стратегія рівних можливостей» та «Створення безпечного суспільства». Стимулюванню ділової активності сприяла податкова реформа, яка передбачала поступове скорочення податків. За часів перебування лібералів на чолі уряду відбулася структурна перебудова економіки країни: скоротилася частка сировинних галузей, збільшилася частка наукоємних галузей виробництва. Успіхи в соціально-економічному зростанні дозволили Канаді посісти сьоме місце у світі за рівнем економічного розвитку і перше — за рівнем життя населення.

У 2006—2015 рр. уряд формували консерватори, а з листопада 2015 р. — ліберали, яких очолив Джастін Трюдо (син П. Трюдо). Його Кабінет Міністрів став першим гендерно збалансованим урядом в історії Канади: у ньому рівна кількість міністрів жінок і чоловіків (по 15 осіб). Уряд здійснює політику збільшення податків для населення з високими доходами і скорочення — для середнього класу. Досить значні кошти з бюджету виділяються на подолання бідності.

Джастін Трюдо — прем'єр-міністр Канади з 2015 р.

До 1980-х рр. зовнішня політика Канади значною мірою відображала залежність від Великої Британії та США. Із 1982 р. Канада активізувала власний курс, намагаючись бути посередником у відносинах США та СРСР, США та країн «третього світу». Канада почала відігравати помітну роль у врегулюванні міжнародних конфліктів. Після розпаду СРСР Канада підтримала появу нових незалежних держав. 2 грудня 1991 р. вона визнала незалежність України.

ВИСНОВКИ

  • У другій половині XX — на початку XXI ст. США демонстрували динамічний та успішний розвиток провідної держави «вільного світу».
  • Канада в цей період послідовно й наполегливо формувала свій суверенітет, високорозвинену економіку, «державу добробуту» й полікультурне суспільство.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Хто змінив Г. Трумена на посаді президента США? 2. Яку назву мав план соціальних перетворень у країні президента Л. Джонсона? 3. Коли було підписано мир, яким завершилася війна у В'єтнамі? 4. Як називали програму «Стратегічна оборонна ініціатива»? 5. За перебування на посаді якого президента США в Україні відбулася «помаранчева революція»? 6. Укажіть місце Канади серед країн світу за кількістю української діаспори.

7. Які риси були притаманні розвитку США в 1945—1960 рр.? 8. Проаналізуйте тенденції розвитку США в 1961 р. 9. Охарактеризуйте розвиток США в 1981—2000 рр. 10. Визначте нові риси, які характеризують розвиток США на початку XXI ст. 11. Що було притаманно розвитку Канади в цей період?

12. Покажіть на карті атласу території США та Канади. 13. Складіть таблицю «Розвиток США в другій половині XX — на початку XXI ст.».

Період

Внутрішньополітичний розвиток

Зовнішня політика

1945—1960 рр.

1961—1980 рр.

1981—2001 рр.

Початок XXI ст.

14. Підготуйте до уроку узагальнення за розділом навчальний проект «Українська діаспора в державах Північної Америки та Західної Європи». 15. Голова уряду Канади П. Трюдо зазначав: «Жити на одному континенті зі США — те саме, що спати поруч зі слоном. Він може не помітити вашої присутності, однак ви кожного разу відчуватимете його рух». Поясніть наведену думку. 16. Канцлер ФРН В. Брандт вважав, що саме П. Трюдо зумів зробити Канаду активним учасником світової політики. Підготуйте повідомлення про значення діяльності П. Трюдо для країни. 17. З'ясуйте, як у тогочасних США відбувалися кампанії із захисту прав людини. Проведіть рольову гру «Організовуємо кампанію проти дискримінації прав людини». Складіть сценарій її проведення з відображенням мети, основних заходів і методів їх реалізації.