Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

§ 7. Велика Британія

Чи знаєте ви, що...

...у період існування Української Держави в Києві, Одесі, Миколаєві, Маріуполі та Бердянську діяли британські консульства; у вересні 1918 р. Павло Скоропадський направив до Лондона посольську делегацію під головуванням Івана Коростовця; за Директорії УНР теж відкрила в британській столиці посольство, що його очолював Микола Стаховський; з осені 1920 р. до березня 1923 р. у Лондоні перебувала дипломатична місія ЗУНР (керівники: Степан Томашівський, опісля — Степан Витвицький);

...8 грудня 1919 р. міністр закордонних справ Сполученого Королівства, лорд Джордж Керзон запропонував умовну лінію розмежування Польщі і територій, що перебували під контролем совєтських більшовиків; ця лінія переважно збігається із сучасним українсько-польським кордоном.

7.1. Якими виявилися наслідки Першої світової війни для Великої Британії?

Після Першої світової війни Велика Британія досягла поставлених геополітичних завдань. Німеччина зазнала поразки. Росія теж перестала конкурувати, зокрема в Азії. З-поміж союзників по Антанті Сполучене Королівство отримало чи не найбільшу вигоду, примноживши власні заморські володіння за рахунок колоній Німецької та Османської імперій. У Лондоні турбувались зростанням впливу Парижа, тож англійські дипломати не демонстрували настирливості в подальшому послабленні позицій Берліна. Ставку робили на звичну практику «балансу сил», або «виймання каштанів із вогню чужими руками». Як це виглядало? Британці використовували американців проти намірів французів, французів — проти таких самих намірів американців, а німців — для противаги французам.

«Боєприпаси від дівчат», художник Стенгоуп Олександр Форбс, 1918 р.

Сплачена Великою Британією ціна за лідерство в повоєнній Європі виявилася надто високою. Країна втратила 887 тис. військових убитими (11 % від усіх мобілізованих), серед них — пів мільйона чоловіків віком до 30-ти років. Лише за декілька місяців боїв у 1914 р. загинули 25 % оксфордських і кембриджських студентів. Вбитих молодих людей образно називали «втраченим поколінням» або «відданими в жертву».

Після «Великої війни» Велика Британія поступилася першістю в глобальній економіці. Її воєнні витрати, наприклад, удвічі перевищували такі самі видатки Франції. Британці позбулись третини національного багатства, двох третин торговельного флоту. Експорт їхніх товарів зменшився ледь не удвічі. Уперше держава зіткнулася з таким явищем, як зовнішній борг, на погашення якого доводилося виділяти значну частину бюджету. Борг перед США становив приблизно 4 млрд доларів. Світовий фінансовий центр перемістився з Лондона до Нью-Йорка, хоча фунт стерлінґів і надалі залишався важливою грошовою одиницею в міжнародних розрахунках.

Міркуємо і діємо!

1. Обговоріть у групах наслідки Першої світової війни для Великої Британії. Відокремте внутрішньо-та зовнішньополітичні. 2. Зіставте і порівняйте наслідки «Великої війни» для США та Великої Британії. Розпочніть укладання в зошиті відповідної тематичної таблиці. 3. Розгляньте зображення картини Стенгоупа Олександра Форбса. Спрогнозуйте, як «Велика війна» вплинула на становище жінок у Великій Британії?

7.2. Чим вирізнялося суспільно-політичне життя у Великій Британії? У чому сутність «великого спаду»?

Перехід Великої Британії до мирного життя приніс їй як невдачі, так і здобутки. Прем’єр-міністр, ліберал Девід Ллойд Джордж (1916-1922) обіцяв «створити державу, гідну героїв» (очевидно, «Великої війни»). Повоєнні парламентські вибори, які відбулися 14 грудня 1918 р., стали знаковими в британській історії та вплинули на її політичний розвиток у міжвоєнний період. (А все тому, що закон про народне представництво, який ухвалили напередодні, надавав право голосу всім чоловікам віком від 21 року та всім жінкам віком від 30-ти років, які були главою родини які перебували у шлюбі з главою родини, або які закінчили університет. У 1919 р. першою депутаткою Палати громад — нижньої палати парламенту — стала Ненсі Астор. У 1928 р. виборчі права жінок і чоловіків зрівняли.) Отож за підсумками повоєнних виборів ліберали у спілці з консерваторами здобули перевагу над опонентами-лейбористами, а Девід Ллойд Джордж зберіг посаду прем’єра. Проте впродовж наступних чотирьох років він приділяв забагато уваги закордонним справам, тоді як внутрішні залишив без належної опіки. Як наслідок, зіштовхнувшись із проблемами в економіці, ліберально-консервативна коаліція втратила єдність. Популярність лібералів падала, натомість консерватори вдало підлаштовувалися до суспільних настроїв.

«Джеймс Ремзі Макдональд», художник Соломон Джозеф Соломон, 1911 р.

Уряди, якими керували консерватори Ендрю Бонар Лоу (1922-1923) і Стенлі Болдуїном (1923-1924), не здолали кризи. Поширювалось безробіття. Зростали зовнішні борги. Це зумовило зміну суспільних настроїв, а відтак, 22 січня 1924 р., — першу в історії Великої Британії парламентську перемогу лейбористської партії, очолюваної Джеймсом Макдональдом (1866-1937). Урешті в британський політичний простір вступила третя конкурентна сила. Але новообраний прем’єр утримався на посаді лише дев’ять місяців і мало чого досяг, окрім відродження програми державного житла. Його також постійно звинувачували в симпатіях до Совєтського Союзу, який саме тоді Велика Британія визнала офіційно. Нерозважливий учинок похитнув авторитет Джеймса Макдональда, і восени 1924 р. після дочасних виборів до влади повернулися консерватори. Вони знову обрали прем’єром Стенлі Болдуїна (1924-1929), який невдовзі розірвав дипломатичні відносини з СССР. Також він досягнув внутрішньої стабілізації, хоча не обійшлось без суспільних протестів. У 1926 р. тред-юніони організували загальний страйк, що його спровокувало рішення власників шахт скоротити гірникам заробітну плату та на годину збільшити робочий день.

«Юні рибалки з Хейлі», художник Стенгоуп ОлександрФорбс, 1930 р.

У 1920-х рр. британці не переживали такого яскравого «проспериті», як громадяни США, Канади чи Австралії. Тому й падіння в результаті «великої депресії» (на «туманному Альбіоні» її називали «великим спадом» 1929-1933 рр.) не набуло таких загрозливих масштабів. Торговельні операції скоротилися удвічі, рівень промислового виробництва знизився на третину, а влітку 1932 р. кількість безробітних сягнула 3,5 млн. Найбільше постраждали гірничодобувні й промислові райони на півночі Англії, Шотландії, Північної Ірландії і Вельсу.

У 1929 р. на червневих виборах перемогу отримали лейбористи, що дозволило Джеймсу Макдональду сформувати свій другий уряд (1929-1935). Але суперечки щодо способів подолання «великого спаду» і скорочення зарплат розкололи лейбористів. Ще й політична криза дедалі глибше підточувала державу. Прем’єр покинув лейбористську партію і в 1931 р., за пропозицією короля Георга V, сформував уряд національної єдності з консерваторами і лібералами. Заробітну плату в державному секторі та виплати з безробіття таки скоротили на 10 %, а податок на прибуток — підвищили. Це знизило купівельну спроможність населення. Урядовці оновили систему виплат по безробіттю — їх узалежнили від реальних потреб претендентів. Для них організували громадські роботи, що знизило соціальну напругу. «Втеча» золота з країни змусила міністрів відмовитися від золотого стандарту, після чого британський експорт набув більшої конкурентоспроможності на світових ринках. Загалом, реалізовані заходи призвели до зниження безробіття, а далі — до помірного економічного відновлення. Таким чином Сполучене Королівство подолало «великий спад» і відновилось швидше, ніж інші країни.

«Жінки збирають радіоприймачі на підприємстві компанії “Філко”», район Перівейл, західний Лондон, фотограф Едвард Маліндін, 1936 р.

У 1935 р. Джеймса Макдональда, здоров’я якого погіршилось, знову змінив Стенлі Болдуїн (1935-1937). Уже наступного року йому довелося вирішувати так звану «палацову кризу». Суть її полягала в прагненні короля Едварда VIII втручатися в урядові справи більше, ніж це робили його попередники. Коли ж він надумав одружитися з розлученою американкою Волліс Сімпсон, це сприйняли як невідповідність традиціям двору і принципам англіканської церкви. За цих обставин, прем’єр-міністр висловив нареченому такі вимоги: або одружитися з Волліс Сімпсон та увійти в конфлікт з урядом, або зректися престолу, або відмовитися від одруження. 11 грудня 1936 р. в радіоефірі Едвард VIII оголосив про зречення, зазначивши, що «не може виконувати обов’язки без підтримки жінки, яку кохає». Наступний претендент на престол, герцог Альберт Георг Йоркський став британським монархом під іменем Георг VI. Невдовзі після його коронування Стенлі Болдуїн подав у відставку, хоч і мав значну підтримку. На посту прем’єр-міністра його змінив Невіл Чемберлен (1937-1940), який прагнув увійти в історію як реформатор, але «уславився» радше своїми невдалими діями в зовнішній політиці.

Міркуємо і діємо!

1. Розгляньте зображення картини «Юні рибалки з Хейлі». Як облаштування довкілля, одяг дітей та інші деталі свідчать про те, що впродовж 1920-х рр. у Великій Британії відбувалося економічне піднесення? 2. Чому в міжвоєнний період у Великій Британії надто часто відбувалися зміни коаліцій та урядів? 3. Поміркуйте, що спільного, а що відмінного в заходах із подолання економічної кризи у США та у Великій Британії?

7.3. Як змінювалася Британська імперія?

Як ви пам’ятаєте, Британська імперія складалася з домініонів (самоврядних утворень). А ще — з колоній, протекторатів і підмандатних територій, на які Ліга Націй видала міжнародний мандат (дозвіл) на зовнішнє управління з формальним збереженням прав місцевих жителів. Після війни британськими підмандатними територіями стали Танганьїка, Західний Камерун, частина Того, Палестина (включно з Трансйорданією) та Месопотамія, де в 1921 р. британці створили королівство Ірак. Рік по тому незалежність від Лондона отримав Єгипет (доти мав статус протекторату), хоча там залишилися британські військові задля охорони Суецького каналу.

Території Британської імперії в 1921 р.

Підходи лондонської влади до управління залежними територіями різнилися. Ще у 1917 р. оприлюднено «декларацію Бальфура»(її запропонував міністр закордонних справ, лорд Артур Бальфур), де публічно підтримано ідею створення «національного дому для єврейського народу» в Палестині і водночас висунуто застереження проти можливих дій на шкоду неєврейським громадам у реґіоні. Декларація стимулювала еміґрацію євреїв до Палестини, послугувала першим кроком до майбутнього проголошення держави Ізраїль.

Неспокійною була ситуація в Ірландії. Більшість населення тут становили католики, конфлікти яких із протестантами суттєво впливали на перебіг визвольної боротьби. У квітні 1916 р. на острові спалахнуло «Великоднє повстання», спрямоване проти британського уряду. Англійське військо розгромило бунтарів. Страти їхніх спільників перетворили загиблих на героїв і викликали хвилю суспільного обурення. У 1919 р. на півдні Ірландії знову відбулись антибританські заворушення, керовані партією «Шинн Фейн». У результаті вона домоглася того, що на частині острова проголосили Ірландську Республіку, з грудня 1921 р. — Ірландську Вільну державу як британський домініон. Шість північних графств (переважно протестантських), відомих як Ольстер, залишились у складі Сполученого Королівства.

Значний внесок у перемогу британців у «Великій війні» зробили індійці. Проте «Акт про уряд Індії» (1919) не виправдав очікувань місцевих політиків. Документ розширив виборчі права громадян, водночас запровадив подвійне управління або двовладдя виборних індійських законодавців і призначуваних британських чиновників. Вони й надалі контролювали фінанси, податки, підтримання порядку та законності. У Лондоні усвідомлювали те, що надання «найціннішому діаманту» корони права на самовизначення символізуватиме кінець імперії. Відтак Індія не отримала статусу домініону і в 1935 р., коли ухвалено новий «Акт про державний лад Індії». Уся повнота влади, як і доти, належала генерал-губернатору (віце-королю).

Після перемоги в Першій світовій війні Велика Британія сягнула піку територіального розширення і для сучасників стала «державою, над якою ніколи не заходить сонце». Та водночас ще з другої половини XIX ст. всередині імперії визрівали відцентрові рухи, які надалі пожвавлювались. У 1917 р. на одній з «імперських конференцій» вперше запровадили назву «Британська співдружність націй», а домініони (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ньюфаундленд, Південно-Африканський Союз) заявили про наміри стати більш самостійними. Їхні делегації брали участь у Паризькій мирній конференції та отримали можливість відкривати закордонні дипломатичні місії. Наступні «імперські конференції» підготували підґрунтя для ухвалення в 1931 р. Вестмінстерського статуту, за умовами якого британські домініони домоглися автономій у своїх законодавствах. Ця дата виявилася рубіжною для реформування Британської Співдружності.

Мовою історичного джерела

Уривок із книжки Ніла Ферґюсона «Імперія. Як Британія вплинула на сучасний світ»: «...Британцям подобалося вважати, що... свобода робить їхню імперію відмінною від іспанської, португальської та голландської (і, звісно, кращою)... Але чи могла імперія, яка передбачала встановлення британського правління над чужими землями, ґрунтуватися на свободі?... [У XVIII ст.] британці або обкладали корінні народи величезними податками, або грабували їх, або винищували... Вікторіанці [другої третини XIX — початку XX ст.] прагнули піднесеніших речей. Вони мріяли не лише про світове правління, а й про спасіння світу. Їм було недостатньо експлуатувати інші народи, тепер мета полягала в їхньому вдосконалюванні...»

Міркуємо і діємо!

1. Поясніть сутність «ірландського питання» та його вирішення. 2. Згадайте, чому Індію вважали «найціннішим діамантом» у короні Британської імперії? Як складалися британсько-індійські відносини в період міжвоєння? 3. Прочитайте уривок із книжки. Чи могли колонізовані народи почуватись щасливими в Британській імперії? Про яке «вдосконалювання» насправді мріяли вікторіанці?

У той час, коли у світі...	Тоді на теренах України...
1911-1937 рр. — проведення «імперських конференцій», реформування Британської імперії	Початок XX ст. — 1920-х рр. — активізування формування української політичної нації

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/X8w3YZn

Футбол в Англії у міжвоєнний період.

Корисна гра:

https://cutt.ly/73Pprva

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть особливості розвитку Великої Британії в 1920-1930-х рр. 3. А. Складіть і запишіть у зошит 2-3 хронологічні задачі, де відобразіть перебіг внутрішньополітичного життя Великої Британії в міжвоєнний період. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про реформування Британської імперії. 4. Проаналізуйте стратегії подолання світової економічної кризи, обрані урядами Великої Британії. 5. Оцініть, висловлюючи аргументовані судження, діяльність Джеймса Макдональда. 6. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, згадайте історію, розкрийте підходи до розв’язання «ірландського питання» впродовж 1920-1930 рр. Підготуйте нетривале (до 2 хв) повідомлення, яке виголосіть у класі.