Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків
Розділ 2. Облаштування повоєнного світу
Назвіть:
— час роботи Паризької та Вашингтонської конференцій, укладення мирних договорів за підсумками Паризької конференції, підписання пакту Бріана-Келлога;
— статус українських земель відповідно до рішень Паризької мирної конференції.
Поясніть:
— поняття: «демілітаризована зона», «контрибуція», «репарація», «санітарний кордон», «система колективної безпеки»;
— вплив «14 пунктів» Вудро Вілсона на встановлення повоєнного світового устрою;
— суперечності Версальсько-Вашингтонської системи; цілі та організацію діяльності Ліги Націй;
— причини ревізії повоєнних міждержавних угод.
Зробіть:
— установіть хронологічну послідовність підписання угод, що стали основою Версальсько-Вашингтонської системи;
— схарактеризуйте (з використанням історичної карти) територіальні зміни, зафіксовані в текстах мирних договорів із Німеччиною та її союзниками;
— дайте оцінку рішенням Паризької та Вашингтонської конференцій із позицій інтересів «великих» і «малих» держав;
— визначте джерела нестабільності в Європі;
— висловіть обґрунтовані судження щодо вжитих державами Антанти та Лігою Націй заходів із підтримання стабільності в Європі.
Підготуйте матеріали для практичних занять:
• «Вогнища напруги в міжнародних відносинах: причини, сторони та наслідки протистояння».
Здійсніть дослідження для написання есе:
• «Переможені й переможці у “Великій війні”: узгодження позицій».
Узагальнення «Поняття-визначення»
https://cutt.ly/U3Po1Bw
Узагальнення «Дати-події»
https://cutt.ly/A3Po96i
Узагальнення «Події-послідовність»
https://cutt.ly/r3Po4NX
§ 4. Паризька мирна конференція та її рішення
Чи знаєте ви, що...
..... наприкінці XIX ст. майбутній прем’єр-міністр Франції Жорж Клемансо відвідав містечко Буськ теперішньої Львівської області, про що залишив спогади в книжці «Біля підніжжя Сіону» (1898 р.);
..... президент Будро Вільсон, який заявляв про підтримку права націй на самовизначення, щодо України дотримувався проросійської позиції, зокрема на Паризькій мирній конференції американська делегація керувалась настановою про те, що в стосунках «між Великою і Малою Росією політика США повинна бути спрямована скоріше на підтримку принципу російської цілості, ніж на підбурювання сепаратизму».
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Демілітаризована зона (від поєднання частки «де», що означає заперечення, французького слова «мілітер» — «військовий» і давньогрецького «зоні» — «пояс», «простір», «район») — територія, де за міжнародним правом або двосторонніми договорами заборонено спорудження військових укріплень, військово-промислових об'єктів та утримання військ.
Контрибуція (від латинського слова «контрібуо» — «збираю», «стягую») — 1) примусові натуральні або грошові стягнення, що їх здійснюють окупаційні війська із населення захоплених територій; 2) примусові платежі, що їх сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, сторонам-переможницям.
Репарація (від латинського слова «репараціо» — «відновлення») — повна або часткова компенсація державою, що розпочала війну, збитків сторонам, які зазнали нападу.
4.1. Як відбувалася Паризька мирна конференція?
Будь-яка війна завершується за столом перемовин, де обговорюють питання подальшого облаштування світу. Так, Віденський конгрес підбив підсумки наполеонівських війн і утвердив співвідношення сил, що відоме як «європейський концерт». Пам’ятаєте сутність цього поняття? «Велика війна» зруйнувала попередню систему міжнародних відносин, підірвала міць окремих держав, які доти відігравали провідні ролі у світовій політиці (Росія, Німеччина). Тож Паризька мирна конференція (18 січня 1919 — 21 січня 1920) відбувалася, щоб узгодити мирні договори з переможеними. На неї з’їхалися делегати з 32 країн, включно з новими, що постали після розпаду Австро-Угорської імперії. Представників Четверного союзу і Росії не запросили, тож у столиці Франції зібралися переможці.
Конференція розпочала засідання в Дзеркальній залі Версальського палацу. Там само і в той самий день, де 48 років тому (1871 р.) проголосили Німецьку імперію. Головуючим обрали керівника французького уряду Жоржа Клемансо, який разом із прем’єр-міністром Великої Британії Девідом Ллойд Джорджем та президентом США Вудро Вільсоном задавали тон зустрічі. Представники п’яти країн — Франції, Великої Британії, Італії, США та Японії створили Вищу раду, або Раду десяти, для ухвалення ключових рішень. Однак невдовзі з міркувань зручності «десятку» скоротили до Ради чотирьох (без Японії). Можливості «малих держав», таким чином, виявилися обмеженими. Під час конференції працювали 52 комісії експертів. Вони провели 1 646 сесій, щоб підготувати підсумкові документи, які охоплювали широке коло проблем: від долі військовополонених до визначення відповідальних за війну.
«Підписання мирного договору в Дзеркальній залі Версальського палацу», художник Вільям Орпен, 1919 р.
Делегація з України представляла інтереси Української Народної Республіки та її Західної Області, тобто ЗУНР. Спершу місію очолював Григорій Сидоренко, а з 22 серпня 1919 р. — Михайло Тишкевич, які покладали великі надії на справедливе вирішення українського питання. Вони домагалися визнання незалежності Української Народної Республіки, виведення з її території іноземних військ, надання Антантою допомоги в боротьбі з більшовицькою Росією. Однак жодного з цих завдань виконати не вдалося. Західні політики розглядали українські проблеми в контексті російських чи польських. Невдовзі між «наддніпрянцями» й «наддністрянцями» розгорілися суперечки. 25 червня 1919 р. країни Антанти визнали за Польщею право окупувати всю Галичину з метою нібито «захистити цивільне населення від небезпеки просування більшовицьких банд».
У результаті роботи Паризької мирної конференції укладено п’ять мирних договорів з Центральними державами (Німеччина, Туреччина, Болгарія, Австрія, Угорщина) та узгоджено проєкт Статуту міжнародної організації — Ліги Націй.
Міркуємо і діємо!
1. Поясніть, чому саме Париж виявився місцем проведення повоєнної мирної конференції. 2. Як факти з тексту й ілюстрацій параграфа свідчать про насиченість засідань та роботи експертів Паризької мирної конференції? Чому її делегати постійно дискутували та обстоювали розбіжні погляди? 3. Розгляньте картину Вільяма Орпена. Увідповідніть зображення, імена й прізвища представників чільних держав-учасниць Паризької мирної конференції.
4.2. Що вміщували «14 пунктів» Відро Вільсона? Як створювали Лігу Націй?
Основу світоустрою після Першої світової війни становили «14 пунктів» Вудро Вільсона. Ще 8 січня 1918 р. у конгресі він виголосив промову «Цілі війни й умови миру», де прагнув схилити Центральні держави до перемовин та укладення «миру без перемоги». Зрештою, на початку жовтня 1918 р. канцлер Німеччини Макс фон Баден (через нейтральну Швейцарію) надіслав очільникові США звернення, таким чином сигналізуючи тому про готовність домовлятися на основі його пропозицій. Керівники Великої Британії, і особливо Франції, спершу скептично поставились до цього. Прем’єр-міністр Жорж Клемансо навіть зіронізував: «У Господа Бога було десять “принципів”, а в американського президента аж чотирнадцять». Проте згодом, у 1919 р., Вудро Вільсона удостоїли Нобелівської премії миру.
Президент Вудро Вільсон представляє проєкт Статуту Ліги Націй, художник Сайрус Лерой Болджірдж, 1919 р.
«14 пунктів» Вудро Вільсона
- 1. Укладення мирних договорів в атмосфері відкритості.
- 2. Гарантування свободи та безпеки мореплавства.
- 3. Усунення економічних бар’єрів у торгівлі між державами.
- 4. Обмеження чисельності армій.
- 5. Урегулювання колоніальних претензій та суперечностей.
- 6. Надання Росії можливості вибудовувати самостійну міжнаціональну політику.
- 7. Відновлення суверенітету Бельгії.
- 8. Звільнення території Франції, повернення їй попередньо окупованих регіонів.
- 9. Встановлення чітких кордонів Італії.
- 10. Надання права на самовизначення народам Австро-Угорщини.
- 11. Виведення з Румунії, Сербії і Чорногорії іноземних військ, забезпечення для Сербії вільного та безпечного виходу до моря.
- 12. Гарантування турецькій частині Османської імперії суверенітету, тоді як іншим народом, що її населяли — права на самостійний розвиток. Відкриття протоки Дарданелли для безперешкодного проходження кораблів усіх держав.
- 13. Створення незалежної Польщі, що включала б території з переважно польським населенням.
- 14. Утворення загального об’єднання націй для надання взаємних гарантій політичної незалежності й територіальної цілісності великим і малим державам.
Під час засідань Паризької мирної конференції Вудро Вільсон наполягав на необхідності створення й вироблення принципів діяльності міжнародної організації, здатної забезпечити спокій і співпрацю у повоєнному світі. Ще в роки війни за цією майбутньою інституцією прижилася назва Ліга Націй. 28 квітня 1919 р. одностайно прийняли остаточний варіант її Статуту, що увійшов до текстів мирних договорів із переможеними сторонами. 10 січня 1920 р. вважають офіційною датою заснування організації. Стрижнева її ідея — колективна безпека та мирне врегулювання міждержавних конфліктів. Керівні органи — Асамблея, Рада, Секретаріат із місцем перебування в місті Женева. Робочими мовами визнали англійську та французьку. Першим генеральним секретарем обрали англійця Джеймса Еріка Драммонда (1920-1933). Згідно зі Статутом, засновниками Ліги Націй вважались держави-переможці. До організації також приймали нейтральні держави, які визнали Статут та будь-які незалежні держави, які заручилися підтримкою 2/3 делегатів Асамблеї. У 1920 р. заявку на вступ подав уряд Української Народної Республіки, проте переможці не визнавали суверенітету України. Учасницями-засновницями Ліги Націй стали 42 держави, але, як не дивно, без США, що чи не найактивніше просували ініціативу створення. Через внутрішні розбіжності між демократами та республіканцями, а також через небажання брати на себе додаткові зобов’язання в зовнішній політиці американський Сенат не ратифікував мирного договору з Німеччиною, згодом уклавши з нею сепаратний (окремий) мир. У підсумку, за відсутності в Лізі Націй США, низки інших провідних держав, вона так і не витворила дієвого механізму розв’язання міжнародних суперечок та не здатна була запобігати майбутнім воєнним конфліктам.
Міркуємо і діємо!
1. Розгляньте ескіз. Висловіть припущення, коли, де і перед ким Вудро Вільсон презентував проєкт Статуту Ліги Націй. Поясніть свої міркування. 2. Прочитайте «14 пунктів». Чи вони гарантували існування незалежної Української Народної Республіки? 3. Чому Ліга Націй не витворила дієвого механізму розв'язання міжнародних суперечок? Чому не здатна була запобігати майбутнім воєнним конфліктам?
4.3. Який зміст Версальського мирного договору з Німеччиною та договорів із її союзниками?
Мирні договори з переможеними країнами отримали назви за локаціями Парижа, де ці документи підписано: Версальський — із Німеччиною, Сен-Жерменський — з Австрією, Нейїський — із Болгарією, Тріанонський — з Угорщиною, Севрський — із Туреччиною. Німецьку делегацію, очолювану міністром закордонних справ Ульріхом фон Брокдорф-Ранцау, запросили в Париж лише для вручення тексту мирного договору. На його підписання дали три тижні, позбавивши права дискусії щодо змісту документа. У Берліні обурювались тим, що «14 пунктів» Вудро Вільсона, на які довелося пристати, виявилися здебільшого проігнорованими. Покладення на Німеччину «провини за розв’язання війни» та необхідність виплати репарацій сприймались особливо болюче. Міністр закордонних справ порівняв із «самогубством» погодження з такими умовами і подав у відставку. Рада чотирьох висунула Німеччині ультиматум: якщо її уряд не підпише мирний договір, країну окупують союзні війська. Міжнародні позиції німецької сторони на той час були надто ослабленими, щоб пручатися. Відтак, 28 червня 1919 р. — у п’яті роковини «сараєвського вбивства» — в Дзеркальному залі Версаля мирний договір з Німеччиною підписали.
Відповідно до статей Версальського мирного договору, Німеччина зобов’язувалась беззастережно поважати незалежність Австрії, ЧехоСловаччини, Люксембурґу. Її заморські колонії поділили між собою Велика Британія, Франції та Японія. Проте з огляду на дедалі більшу непопулярність імперіалізму, ці території назвали підмандатними. Крім колоній, Німеччина втрачала сьому частину власних земель та десять відсотків населення: Ельзас та Лотаринґію повернули Франції; округи Ейпен і Мальмеді — Бельгії; Північний Шлезвіг — після плебісциту (всенародного голосування) в березні 1920 р. — Данії; місто Мемель (Клайпеда) — Литві; більшу частину Західної Пруссії, місто Познань (Позен) та третину Верхньої Сілезії передали Польщі, яка також отримала «Данциґський коридор» до Балтійського моря (місто Данциґ (Ґданськ) оголосили «вільним»), що відокремив Східну Пруссію від решти німецьких теренів. Лівий берег річки Рейн і 50 км на її правому оголошено демілітаризованою зоною. Саарська область перейшла під контроль Ліги Націй (до 1935 р.). Чисельність німецької армії не могла перевищувати 100 тис. солдатів та 4 тис. офіцерів. У країні скасовувано загальну військову повинність, ліквідовано генеральний штаб, заборонено мати важку артилерію, танки, підводні човни й військову авіацію. Аналізуючи зміст Версальського договору, командувач військами Антанти Фердинанд Фош пророче відзначив, що «це не мир, а перемир’я на двадцять років».
10 вересня 1919 р. підписано Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. Його умови «узаконювали» розпад Австро-Угорської імперії та забороняли об’єднання Австрії з Німеччиною, гарантували незалежність Чехо-Словаччини, Польщі, Угорщини та Королівства сербів, хорватів і словенців. Колишні австрійські провінції Богемію, Моравію і Сілезію, а також українське Закарпаття передали Чехо-Словаччині; Південний Тіроль — Італії; Буковину — Румунії. Також австрійцям заборонили утримувати авіацію і військовий флот, чисельність їхньої армії обмежили до 30 тис. осіб. Як і Німеччина, Австрія зобов’язувалась виплатити репарації.
Міждержавні договори за результатами Паризької мирної конференції
27 листопада 1919 р. узгодили Нейїський договір із Болгарією. Він передбачав обмеження чисельності болгарської армії і позбавлення країни 11 % довоєнних територій, зокрема виходу до Егейського моря: Добруджа відходила до Румунії, декілька західних прикордонних районів — до Королівства сербів, хорватів і словенців, Західна Тракія — до Греції. У документі містилась стаття про «добровільне» переселення болгар із земель, що відходили до сусідів. Відтак в регіоні з’явилась велика кількість біженців, що загострило соціальні проблеми. Сума накладених на Болгарію контрибуцій становила чверть її національного доходу.
4 червня 1920 р. підписано Тріанонський мирний договір з Угорщиною. Статті документа теж передбачали військові обмеження, виплату репарацій і позбавили країну двох третин довоєнних територій, звузивши угорські межі майже цілковито до етнічного ядра: Трансильванію і східну частину Банату передали Румунії; Хорватію, Бачку і західну частину Банату — Королівству сербів, хорватів і словенців, Бурґенланд — Австрії; Словаччину і Закарпаття — Чехо-Словаччині.
Найпізніше, 10 серпня 1920 р., з’явився Севрський мирний договір з Османською імперією. Документ «закріпив» її ліквідацію, відмову від володінь на Аравійському півострові та в Північній Африці. Як підмандатні території, Великій Британії передали Ірак та Палестину, Франції — Ліван і Сирію. Також стамбульський уряд визнавав протекторат Великої Британії над Єгиптом і Кіпром, Франції — над Тунісом і Марокко. Османи втратили Курдистан, Східну Фракію з містом Адріанополь, район міста Ізмір і півострів Галліполі, що їх передали Греції, та Додеканеські острови, які відійшли до Італії. Чорноморські протоки — Босфор і Дарданелли — перейшли під контроль міжнародної Комісії проток. Чисельність османської армії скоротили до 50 тис. осіб, заборонили утримувати військовий флот. Щоправда, Севрський договір не ратифікували, оскільки в Османській державі розпочалася національно-визвольна війна, у результаті якої повалили султанат. Новий уряд, очолюваний Мустафою Кемалем, у 1923 р. домігся перегляду домовленостей на Лозаннській конференції. Зрештою, новопостала Туреччина зберегла Східну Фракію та Ізмір, проте відмовилася від претензій на решту територій.
Підписання мирних договорів мало б забезпечити мир, гарантувати відшкодування збитків і, загалом, врегулювати існуючі суперечності. Проте руйнування політичних традицій довоєнного світу, непорозуміння між переможцями унеможливили виконаних завдань.
Мовою історичного джерела
Уривок із книги історика Жана-Батіста Дюрозеля «Історія дипломатії від 1919 року до наших днів»: «...Мирні договори 1919-1920 рр. стали спробою розв'язати незліченні проблеми, що їх поставила війна, і навіть ті, що виникли ще до неї. Вже з самого початку всі зрозуміли, що вони дуже мало відповідають глибинним і часто-густо суперечливим інтересам народів і держав... Держави-переможниці, надто Франція та Бельгія, вважали в 1918-1919 рр., що головне - це гарантувати безпеку світу перед можливим відродженням німецької могутності. Щоб досягти цього, вони виробили цілу низку військових і політичних гарантій...».
Міркуємо і діємо!
1. Покажіть на мапі територіальні умови Версальського мирного договору з Німеччиною. 2. Послуговуючись мапою сучасної України, розкажіть про зміни підлеглості українських територій відповідно до умов Паризьких мирних договорів. 3. Прочитайте уривок із книги Жана-Батіста Дюрозеля. Чому переможці не завжди враховували інтереси «малих народів»? Чому обмеження для Німеччини були надмірними? До чого це могло призвести?
|
У той час, коли у світі... |
Тоді на теренах України... |
|
18 січня 1919 - 21 січня 1920 р. — Паризька мирна конференція 28 червня 1919 р. — укладення Версальського мирного договору 10 вересня 1919 р. — укладення Сен-Жерменського мирного договору 27 листопада 1919 р. — укладення Нейїського мирного договору 4 червня 1920 р. — укладення Тріанонського мирного договору 10 серпня 1920 р. — укладення Севрського мирного договору |
1917-1921 рр. — Українська революція 7-28 червня 1919 р. — розгортання Чортківського контрнаступу Галицької армії 30 серпня 1919 р. — звільнення Києва від більшовиків арміями Української Народної Республіки та Галицькою 6 грудня 1919 р. — початок першого Зимового походу Армії Української Народної Республіки 21 квітня 1920 р. — укладення Варшавської угоди між Українською Народною Республікою і Польщею 29-31 серпня 1920 р. — оборона міста Замостя від більшовиків Армією Української Народної Республіки |
Додаткова інформація та ілюстрації:
https://cutt.ly/x8w9BzL
«Велика Угорщина».
Корисна гра:
https://cutt.ly/T3PoZc8
Перевірте себе
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, у чому різниця між поняттями «контрибуція» та «репарація». Що ви дізналися про Рейнську демілітаризовану зону з тексту параграфа? 3. А. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, укладіть добірку світлин, якими відобразіть хронологічну послідовність формування Версальської системи мирних договорів. Б. Розкажіть, використовуючи сучасну політичну мапу світу, про територіальні зміни, що були зафіксовані в текстах мирних угод із Німеччиною і її союзниками, та про статус українських земель відповідно до рішень Паризької мирної конференції. 4. Проаналізуйте заходи, що їх вживали держави Антанти й Ліга Націй для підтримання стабільності в Європі. 5. Оцініть рішення Паризької мирної конференції з позицій інтересів «великих» і «малих» держав. 6. Послуговуючись різновидовими джерелами інформації, доберіть факти для пояснення висловів про значення Версальської системи: «Версаль 1919 р. — це мир, що поклав край миру» (Міхаель Штюрмер); «Двоякий характер Версальського мирного договору в тому, що з одного боку він дещо пожвавив інтернаціоналізацію, а з другого призвів до національної самоізоляції» (Єрн Леонгард).
