Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

Розділ 7. Друга світова війна

Назвіть:

— хронологічні межі Другої світової війни та німецько-совєтської війни;

— дати ключових битв/воєнних операцій Другої світової війни, Нюрнберзького і Токійського судових процесів, утворення Організації Об'єднаних Націй (ООН);

— рішення Нюрнберзького і Токійського процесів над воєнними злочинцями.

Поясніть:

— поняття: «антигітлерівська коаліція», «Велика трійка», «Голокост», «дивна війна», «другий фронт», «колабораціонізм», «лендліз», «нацистський “новий порядок”», «рух Опору»;

— характер, періодизацію, головні події, політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни;

— особливості окупаційного режиму та руху Опору на окупованих територіях;

— внесок держав-учасниць антигітлерівської коаліції у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною і її союзниками, створення ООН.

Зробіть:

— визначте (за допомогою історичної карти) основні театри воєнних дій, місця основних битв, зміни державних кордонів у Європі, передбачені домовленостями у межах «Великої трійки»;

— схарактеризуйте течії в русі Опору, стратегії виживання за умов окупацій;

— визначити передумови і наслідки Голокосту; виклики, перед якими опинилося людство в умовах Другої світової війни;

— обґрунтуйте свої судження щодо наслідків і уроків Другої світової війни;

— оцініть роль провідних представників світової політичної та військової еліти: Вінстона Черчіля, Дуайта Ейзенгауера, Йосифа Сталіна, Франкліна Рузвельта та ін. у ключових подіях Другої світової війни.

Підготуйте матеріали для практичного заняття:

• «Примусова праця у Третьому Райху. Трагедія в'язнів нацистських концтаборів».

Здійсніть дослідження для написання есе:

• «Стратегії виживання та моральний вибір у війні (досвід історичних та/або літературних героїв)».

Здійсніть дослідження для навчальних проєктів:

• «Праведники народів світу: подвиг в ім’я людяності».

• «Друга світова в об'єктиві кінокамери (в рядках літературних творів)».

• «Голод у Бенгалії 1943 р.: причини і наслідки».

• «Геноцид: історичні приклади (Голодомор, Голокост, знищення ромів, депортація кримськотатарського народу, злочин геноциду Російської Федерації в Україні під час російсько-української війни та інші»).

Узагальнення «Поняття-визначення»

https://cutt.ly/33PsrSk

Узагальнення «Дати-події»

https://cutt.ly/u3PszTI

Узагальнення «Факти-увідповіднення»

https://cutt.ly/Z3Psb0z

§ 19. Друга світова війна: від початку до корінного зламу

Чи знаєте ви, що...

.....уродженець села Ольшана Полтавської губернії (тепер — Чернігівська область) Єжи Рожицький спільно з Маріаном Реєвським і Генріхом Зигальським ще в кінці грудня 1932 р. — на початку січня 1933 р. розгадали принцип дії машини «Енігма» — головного шифрувального пристрою, що його використовувала нацистська Німеччина в роки Другої світової війни;

.....деякі з українців добровільно прибули у Фінляндію, аби допомогти відстояти її незалежність від совєтської навали, серед них — письменник Юрій Горліс-Горський, який намагався (невдало) сформувати легіон із полонених червоноармійців українського походження, повернувшись, написав оповідання «Фінляндія. Країна скель і крицевих людей» та «Подорожні зиґзаґи».

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Антигітлерівська коаліція — військово-політичний союз держав, відомий як альянти або Об’єднані Нації (Велика Британія, СССР, США та деякі інші), сформований під час Другої світової війни для протистояння державам «Вісі».

«Велика трійка» — очільники трьох держав-засновниць Антигітлерівської коаліції — Вінстон Черчилль (Велика Британія), Йосиф Сталін (СССР) та Франклін Рузвельт (США).

«Дивна війна» — на початку Другої світової війни — восьмимісячний період, упродовж якого не провадилися сухопутні воєнні операції на Західному фронті.

Лендліз (від англійськомовних слів «ленд» — «зичити» і «ліз» — «надавати в оренду») — політика, відповідно до якої США на умовах позики-оренди постачали Великій Британії, Совєтському Союзу та іншим державам-союзницям необхідну сировину (наприклад, нафтопродукти), продовольство, техніку.

19.1. Як почалася Друга світова війна?

Із попередніх параграфів ви дізналися про передумови глобального воєнного конфлікту, який називають Другою світовою війною. Її зумовили недосконала Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, експансіонізм тоталітарних держав, крах політики «умиротворення». Війна розпочалася нападом нацистської Німеччини на Польщу. Приводом до вторгнення берлінське керівництво використало провокацію на прикордонні — увечері 31 серпня 1939 р. перевдягнуті диверсанти, які вдавали поляків, захопили німецьку радіостанцію в містечку Ґляйвіц (Ґлівіце). Згідно із заздалегідь розробленим планом воєнних дій (план «Вайс») проти Польщі, 1 вересня 1939 р. о 4.45 ранку підрозділи Вермахту розпочали наступ. Зважаючи на технічну перевагу, скоординовані дії німецького командування та деморалізацію польської армії, яка виявилася розколеною на окремі небоєздатні частини, нападникам вдалося реалізувати стратегію «бліцкригу» («блискавичної війни»). В цьому відзначився командир моторизованого корпусу, генерал Гайнц Гудеріан. Коли головні сили польської армії було розбито, 17 вересня 1939 р. на територію Західної України та Західної Білорусі вторглася Червона армія, що ознаменувало вступ СССР у війну. Таким чином, у життя втілилися совєтсько-німецькі домовленості, зафіксовані в таємному протоколі до пакту Молотова-Ріббентропа. Польський уряд і головне військове командування, очолюване уродженцем українського містечка Бережани, маршалом Едвардом Ридз-Сміґли (його мати — українка Марія Баб’як), переїхали до Румунії, наказавши солдатам не втягуватись у бої з червоноармійцями. Як результат, невдовзі до совєтського полону потрапило багато польських військовослужбовців, доля яких склалася трагічно — в 1940 р. приблизно 20 тис. офіцерів розстріляли поблизу Харкова і в Катинському лісі у Смоленській області Росії.

28 вересня 1939 р., після того як Польська держава припинила існування, Німеччина й СССР підписали договір «Про дружбу і кордони», що уточнив лінію німецько-совєтського розмежування. Під контроль німців переходили Люблінське та частина Варшавського воєводства, натомість советам відступили Литву. 1 жовтня 1939 р. у низці міст (Брест, Гродно, Ковель) з нагоди перемоги над Польщею відбулися спільні совєтсько-німецькі військові паради. Співпраця між нацистським і комуністичним тоталітарними режимами налагодилась надзвичайно плідно. До Німеччини з СССР великими партіями надходили нафтопродукти, деревина, зерно, бавовна, мідь, хром тощо. Радіостанція, що в місті Мінськ, відігравала роль маяка для німецьких літаків. У вересні 1939 р. приблизно 30 німецьких кораблів знайшли притулок у совєтських портах. Водночас, Берлін ділився з Москвою військово-технічними новинками, зокрема в авіабудуванні.

Мовою історичного джерела

Уривок із книжки Лоренса Pica «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна»: «...Попри ідеологічну прірву між Гітлером і Сталіним восени 1939 р. було питання, у якому вони повністю дійшли згоди: обоє ненавиділи Польщу. І за кілька тижнів після підписання нацистсько-радянського пакту кожен з них окремо наказав почати вторгнення... Нацисти, безперечно, вели завойовницьку війну, до того ж в основі своїй расову... Радянське вторгнення змальовувалося загалом по-іншому. Іван Майський, радянський посол у Лондоні, описував це у своєму щоденнику як людинолюбний жест, умотивований бажанням Червоної армії “захистити життя й майно населення"... Але все це було лише прагматичним виправданням. За кілька днів до радянського вторгнення Молотов зізнався німецькому послу в Москві, що це було “приводом" до окупації...».

Як західні держави відреагували на те, що відбувалося на Сході Європи? 3 вересня 1939 р. уряди Великої Британії та Франції, виконуючи свої союзницькі зобов’язання перед Польщею, оголосили Німеччині війну. Проте понад вісім місяців (вересень 1939 - травень 1940) на Західному фронті тривало, так зване, пасивне протистояння, що відоме як «дивна війна». Як пояснювали її причини? Французьке командування заявляло, що на підготовку армії до бойових дій необхідний певний час. Про це говорило й британське керівництво, оскільки перекидання військових підрозділів на європейський континент не могло відбутися у стислі терміни. Натомість німецькі командири використали «дивну війну» як стратегічну паузу, що дало їм змогу не лише успішно завершити польську кампанію, але й окупувати Данію і Норвегію та підготувати вторгнення у Францію.

«Кулеметна позиція фінських військових», стрілець — Антті Вяйсянен, ліворуч — Онні Валконен, фотограф невідомий, 21 лютого 1940 р.

Не зволікав з активними діями і Совєтський Союз, який спершу нав’язав Литві, Латвії та Естонії «договори про взаємодопомогу», а в червні 1940 р. анексував ці країни. Водночас, совєти запропонували Фінляндії передати їм частину Карелії, півострів Рибальський, декілька островів у східній частині Фінської затоки та здати в оренду на тридцять років порт Ханко. Після того, як фінський уряд відхилив «пропозицію», 30 листопада 1939 р. СССР, скориставшись із спровокованого прикордонного інциденту, розпочав «зимову війну» проти Фінляндії. Совєтські воєначальники прагнули легкої перемоги, на зразок тієї, якої домоглися в Польщі. Однак невдовзі їхні ілюзії розвіялись, оскільки Червона армія зіштовхнулась із мужністю фінських захисників та продуманою системою оборони. Совєтські солдати уперлися в добре укріплену «лінію Маннергейма» (від прізвища маршала Карла Густава Маннергейма), несучи величезні втрати. Як державу-агресора, СССР виключили з Ліги Націй. Але, зважаючи на відсутність обіцяної допомоги із Великої Британії і Франції та значну чисельну перевагу Червоної армії, фінський уряд пішов на перемовини із советами. Згідно з мирним договором від 12 березня 1940 р. Фінляндія втратила окремі території, натомість вистояла й зберегла незалежність. За подіями «зимової війни» уважно стежив Адольф Гітлер, який зрозумів, що з СССР можна боротися, але в нього на Заході залишалося нерозв’язана проблема — Франція.

Міркуємо і діємо!

1. Поясніть різницю між поняттями «блискавична війна», «дивна війна», «зимова війна». 2. Прочитайте уривок із книжки. Чим відрізнялися мотиви німецької та совєтської окупацій Польщі? На скільки переконливо виглядали совєтські пояснення з приводу вторгнення в Західну Україну? 3. Розгляньте світлину. Які географічні й моральні переваги використали фіни, воюючи проти Червоної армії? Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся історію «коктейлю для Молотова».

19.2. Як завершилася «дивна війна»?

Від початку «дивної війни» Франція та Велика Британія усвідомлювали, що рано чи пізно відбудеться справжнє збройне зіткнення з Німеччиною. Французький уряд покладав великі сподівання на «лінію Мажино» — побудовану в 1930-х рр. систему оборонних укріплень протяжністю 450 км. Проте, врахувавши негативний досвід «лобового» штурму Червоною армією «лінії Маннергейма», 10 травня 1940 р. німецькі військові підрозділи розпочали атаку з півночі через Арденни — гори, які вважались непрохідними. (Наступ на Нідерланди, Бельгію, Люксембург та Францію (операція «Ґельб») поклав край «дивній війні».) Зламавши спротив оборонців біля міста Седан, солдати Вермахту вирушили не на французьку столицю, а попрямували до Ла-Маншу, формуючи лінію оточення. Якщо в 1916 р. вони не змогли взяти Верден, то цього разу захопили його за один день. Із Дюнкерка зі значними зусиллями врятувався британський корпус, переправившись на Батьківщину. Тодішній прем’єр-міністр Вінстон Черчілль позитивно відзначив результат «дюнкерського дива» й запевнив, що його народ «буде битися і ніколи не здасться». Натомість, становище Франції у ті дні виглядало критичним. 14 червня 1940 р. німецька армія увійшла до Парижа. Новопризначений прем’єр-міністр, ветеран Першої світової війни Філіп Петен визнав поразку й підписав капітуляцію — у тому самому вагоні, де й Комп’єнське перемир’я. Далі капітулянт очолив маріонетковий уряд (режим «Віші» з осідком у курортному містечку Віші), який співпрацював з окупантами. Тим часом, французький генерал Шарль де Ґолль, який перебував у Лондоні, виступив із радіозверненням до співвітчизників, запевнивши, що «Франція програла битву, але не війну». Наприкінці червня 1940 р. він очолив комітет «Вільної Франції» (згодом — «Франції, що бореться») й закликав воювати за визволення від режиму «Віші» та нацистів у союзі з Великою Британією і США.

Доволі легко впоравшись із Францією, Німеччина спрямувала свої сили на Велику Британію, острівний статус якої робив її територію важкодоступною для ворожої сухопутної армії. Тому, щоб примусити британців припинити опір, фюрер розгорнув військову операцію «Морський лев». «Битва за Англію» (1940-1941) передбачала систематичні авіаційні нальоти з бомбуваннями столиці та основних промислових центрів. Проте таким способом «виключити» з війни Велику Британію і змусити її капітулювати Німеччина не змогла.

Наприкінці червня 1940 р., скориставшись із того, що головні німецькі військові частини зосередились на Західному фронті, Червона армія перетнула кордон із Румунією. Так совєти, відповідно до попередніх угод із Третім Райхом, захопили Північну Буковину та Бессарабію. У квітні 1941 р. підрозділи Вермахту спільно з військами Угорщини, Болгарії та Румунії вторглися в Югославію і Грецію. Їх окупували «блискавично». Загалом, упродовж двадцяти місяців першого етапу війни (1939-1941) агресори завоювали тринадцять європейських країн: вісім — Німеччина, п’ять — Совєтський Союз.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись малою, відтворіть події «дивної війни». 2. Чому документ про капітуляцію Франції підписали в тому ж вагоні, що й Комп’єнське перемир’я? Навіщо диктатори часто вдаються до символізму? 3. На мапі Європи покажіть країни, що їх упродовж 1939 р. - першої половини 1941 р. окупували Німеччина й Совєтський Союз. Чи співпадали вони з тими, що зафіксовані в умовах совєтсько-німецьких угод?

19.3. Де і як розгорталися основні бойові дії Другої світової війни в 1941-1943 рр.?

Бойові дії у Східній Європі. Нацисти та комуністи планували розширювати сфери впливу й надалі, тому їхнє воєнне зіткнення видавалось неминучим. Досягнувши успіхів на Заході та Півдні Європи, Адольф Гітлер вирішив воювати із Совєтським Союзом, територію якого вважав «життєвим простором» для арійців. Стратегію нападу на СССР («план Барбаросса») розробили в кінці 1940 р. — відразу після візиту В’ячеслава Молотова до Берліна. Тоді територіальні «апетити» Москви видались фюреру надмірними, відтак Німеччина обрала курс на превентивну (випереджувальну) війну.

«Комбат», фотограф Макс Альперт, літо-осінь 1941(2) р.

22 червня 1941 р. вдосвіта Німеччина напала на СССР, розпочавши один із найкровопролитніших конфліктів Другої світової війни. У кампанії проти комуністів узяли участь держави-сателіти (спільниці) Третього Райху — Фінляндія, Італія, Хорватія, Болгарія, Словаччина, Румунія, Угорщина. Подібно, як і з Польщею, німці розраховували на бліцкриг. Фюрер вірив, що «потрібно лише виламати двері, і порохнава (совєтська) будівля розвалиться сама собою». Наступ розгорнувся на трьох напрямках — на Ленінград (нині Санкт-Петербурґ), Москву і Київ. Незважаючи на те, що СССР переважав за кількісними показниками озброєнь, підсумки перших місяців німецького наступу виявились катастрофічними для Червоної армії. У чому ж полягали причини поразок? їх декілька: стратегічні прорахунки керівництва; неукомплектованість кваліфікованими командирами через репресії; страх, недовіра, безвідповідальність поміж військовими; невдале зосередження бойових підрозділів і складів озброєнь; неприязне ставлення громадян до влади й небажання її захищати. І найважливіше, — Йосиф Сталін готувався до випереджувальної наступальної війни «малою кров’ю на чужій території», аж ніяк не до оборонної. Відтак, у перші п’ять місяців Німеччина та її союзники окупували Литву, Латвію, Естонію, Білорусь, Молдову, майже всю Україну та західні області Росії. Кількість убитих і полонених червоноармійців обчислювалась мільйонами. Усіх, хто здавався у полон, прирівнювали до зрадників. Аби уникнути хаотичного відступу, верховне командування створювало спеціальні «загороджувальні загони», які мали запобігати втечам із фронту. Але ані перше, ані друге не допомагало. При відступі совєти дотримувались тактики «випаленої землі», знищуючи все, чим міг скористатись ворог. Часто це виглядало злочинно проти власного народу, як то спалення урожаю, забій худоби, підрив греблі ДніпроГЕСу в місті Запоріжжя, затоплення житлових кварталів в місті Одеса чи руйнування історично-культурних пам’яток Києва.

Через півроку темпи наступу уповільнились. Що далі проривались німецькі військові підрозділи, то складніше було їх забезпечувати. «Позитивну» роль відіграли природні чинники: спершу осінні дощі загальмували рух техніки, а потім зимові морози дошкуляли бійцям. Все ж, до грудня 1941 р. німці наблизились до Москви, проте Адольф Гітлер (задля контрою над ресурсами) наказав зосередитись на окупації України та просуватись на Кавказ. 23 серпня 1942 р., прорвавши оборону Червоної армії, гітлерівці та їхні прибічники вийшли до річки Волга з північного боку міста Сталінград (нині Волгоград). Навколо і всередині нього розгорілись криваві сутички, які завершились оточенням німецької армії під командуванням генерала (пізніш фельдмаршала) Фрідріха Паулюса. Спроба її деблокувати не вдалася, тому на початку лютого 1943 р. вона здалася в полон. Водночас совєти поліпшили ситуацію навколо оточеного Ленінграда.

Навесні 1943 р. фронт стабілізувався. Улітку солдати Вермахту розпочали наступ поблизу міста Курськ, щоб усе-таки захопити Москву. Проте в результаті виснажливих боїв гітлерівці зазнали поразки. Оборонці перейшли в контрнаступ. Упродовж серпня-вересня 1943 р. вони відвоювали майже всю Лівобережну Україну. На її території польові військові комісаріати взялися мобілізувати чоловіків, юнаків, навіть підлітків (загалом — «чорносвитників»), яких без належної підготовки, амуніції і зброї відправляли на передову. Це призвело до чисельних втрат, зокрема під час подолання Дніпра. Бажання Йосифа Сталіна вигнати нацистів із Києва до річниці Жовтневого перевороту (6 листопада 1943 р.) урешті втілили, проте надзвичайно високою ціною.

Бойові дії в Північній Африці. Приблизно тоді, коли розпочалась «битва за Англію», в Північній Африці проти британців активізувались італійці. Вони окупували Британське Сомалі, частину Кенії і Судану, вдерлися до Єгипту, щоб дістатись Суецького каналу. Щоправда, невдовзі, по декількох поразках, їх успіхи вичерпались. На початку лютого 1941 р. Німеччина перекинула їм на допомогу дві моторизовані дивізії під командуванням генерала Ервіна Роммеля, якого називали «лисом пустелі». Через це війна набула позиційного характеру: супротивники чергували перемоги з поразками. Переломною стала битва поблизу міста Ель-Аламейн у Єгипті, що відбулася в жовтні 1942 р., коли британське військо під командуванням фельдмаршала Бернарда Монтґомері розгромило окупантів. Водночас союзники (британці, американці й інші) висадилися в Марокко та Алжирі (операція «Факел»), за лічені дні зламавши спротив французьких «вішістів». У березні 1943 р. розпочався наступ союзних військ у Тунісі, після чого італійці й німці капітулювали.

Бойові дії в регіоні Тихого океану. На початку Другої світової війни США дотримувалися нейтралітету. Восени 1940 р. під час президентських перегонів чинний глава Білого Дому Франклін Рузвельт запевняв виборців, що їхніх «дітей ніколи не відправлять на чужу війну». Та через рік ситуація докорінно змінилася. 7 грудня 1941 р., у неділю вранці, японці атакували американську військову базу Перл Гарбор (Гавайські острови), в результаті чого суттєво пошкодили тамтешній флот. Тоді ж вони вторглися в Таїланд, завдали авіаударів по американських та британських військових базах на Філіппінах і в Малайзії. Далі японська армія, щоб «перерізати» шляхи постачання з Австралії, встановила контроль над Ост-Індією (Індонезією), а в підсумку, воюючи під гаслом «Азія для азійців», досягла значних успіхів у регіоні. Переломними в Тихому океані виявились битви в Кораловому морі (травень 1942 р.) та біля атола Мідвей (червень 1942 р.), за підсумками яких Японія втратила наступальну ініціативу. До кінця війни американці запанували на воді і в повітрі.

Бойові дії в Середземномор'ї. У січні 1943 р. Велика Британія, США та Канада вирішили висадити десант на острів Сицилія. Таким чином, союзники прагнули «вивести» з війни Італію й змусити Німеччину переправити частину підрозділів зі Східного фронту. Розрахунок виправдався: після успішної операції («Хаскі») американських, британських та канадських військ під командуванням американського генерала Двайта Ейзенгавера, в липні 1943 р. Велика фашистська рада ініціювала підписання сепаратного миру, а король Віктор Еммануїл III відсторонив Беніто Муссоліні від влади. Новий прем’єр-міністр П’єтро Бадольйо наказав заарештувати дуче й оголосив війну Німеччині. Згодом німецькі військові звільнили арештанта, який створив фашистську республіку Салу в Північній Італії.

Отже, наприкінці 1943 р. у війні повсюдно відбувся докорінний злам, внаслідок чого країни «Вісі» остаточно втратили перевагу.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись мапою, розкажіть про перебіг воєнних операцій другої половини 1939 р. - кінця 1943 р. Чим зумовлені початкові успіхи й наступні невдачі країн «Вісі»? 2. Перегляньте фільм «Перл-Гарбор». Які події в ньому відображено? Обговоріть мелодраму в класі. 3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, прочитайте статтю Федора Турченка «Світлина “Комбат”: міф і реальність» та спростуйте наявні міфи щодо світлини.

19.4. Як утворювалася антигітлерівська коаліція?

На початку червня 1941 р. в Лондоні відбулася перша зустріч делегатів держав, що зазнали агресії. За підсумками обговорень Велика Британія (разом із чотирма домініонами — Канадою, Австралією, Новою Зеландією, Південною Африкою; вісьмома урядами у вигнанні — Бельгії, Чехословаччини, Греції, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Югославії) і представники «Вільної Франції» домовились про координацію дій. Після нападу Німеччини на Совєтський Союз про його підтримку заявили американці й британці. Рубіжним моментом у творенні антигітлерівської коаліції стало 14 серпня 1941 р., коли Франклін Рузвельт і Вінстон Черчілль узгодили «Атлантичну хартію» про загальні принципи взаємної поваги до суверенітету, співпраці, створення системи загальної безпеки.

Восени 1941 р. у Москві відбулася нарада представників СССР, США та Великої Британії, які ухвалили рішення про взаємні військові поставки. Як результат, американці (згодом канадці й британці) поширили на совєтів «лендліз» — започатковані в березні 1941 р. безкоштовні (або в кредит) поставки озброєння, боєприпасів, техніки, сировини, продовольства. Ця допомога відіграла вагому роль у зміцненні обороноздатності СССР. 1 січня 1942 р. у Вашинґтоні 26 держав підписали декларацію Об'єднаних Націй, яка й означила формування антигітлерівської коаліції. Її учасниці погодилися спрямувати сили на перемогу над країнами «Вісі» й визнали ключовими в цій боротьбі США, Велику Британію, СССР та Китай.

«Переможець конференції», художник Еріх Шилінг, 29 грудня 1943 р.

Упродовж другої половини 1943 р. відбулася низка конференцій, покликаних скоординувати дії коаліціянтів. Найважливішою виявилась Тегеранська, що тривала з 28 листопада по 1 грудня 1943 р. за участю «Великої трійки» — Франкліна Рузвельта, Вінстона Черчілля та Йосифа Сталіна. Вони вирішили відкрити «другий фронт» у Європі, висловили прагнення до повоєнного співробітництва, обговорили необхідність заснування нової міжнародної інституції для підтримки миру — Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Міркуємо і діємо!

1. Поясніть поняття «союзники» в контексті Другої світової війни. Доберіть до нього історичні антоніми. 2. Розкажіть про етапи формування антигітлерівської коаліції та системи загальної безпеки. 3. Розгляньте карикатуру. Погляд якої країни відображав художник? У вчительки/вчителя дізнайтесяпрододаткові домовленості під час Тегеранської конференції, щодо яких саме так відреагував автор карикатури.

У той час, коли у світі...

Тоді на теренах України...

1 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу — початок Другої світової війни 22 червня 1941 р. — напад Німеччини на СССР — початок німецько-совєтської війни 7 грудня 1941 р. — напад Японії на США Жовтень 1941 р. - березень 1942 р. — Московська битва 17 липня 1942 р. - 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва 23 жовтня - 11 листопада 1942 р. — битва біля Ель-Аламейна 5 липня - 23 серпня 1943 р. — Курська битва

17 вересня 1939 р. — вторгнення Червоної армії на територію Західної України 30 червня 1941 р. — проголошення «Акта відновлення Української Держави» 29 вересня 1941 р. — початок масового знищення окупантами мирного населення в урочищі Бабин Яр Липень 1942 р. — окупація Німеччиною та її сателітами території підсовєтської України Грудень 1942 р. — початок вигнання німецької армії та військ сателітів Німеччини з території УССР 14 жовтня 1942 р. — створення Української повстанської армії 6 листопада 1943 р. — вигнання німецьких окупантів з міста Київ

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/j8PRo9G

Операція «Ультра».

Корисна гра:

https://cutt.ly/f3Pa4Ii

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть поняття «антигітлерівська коаліція», «Велика трійка», «дивна війна», «лендліз». Увідповідніть їх із періодами Другої світової війни. 3. Послуговуючись мапами, синхронізуйте події Другої світової війни впродовж 1939-1943 рр. в розрізі основних «театрів» воєнних дій, місць битв. 4. Проаналізуйте виклики, перед якими опинилося людство в умовах Другої світової війни. 5. Оцініть ролі Двайта, Ейзенгавера, Йосифа Сталіна, Вінстона Черчілля, Франкліна Рузвельта в ключових епізодах Другої світової війни. 6. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, створіть кроссенс (колаж) світлин (картин), що відображали б ключові події Другої світової війни в 1939-1943 рр. Продемонструйте, коментуючи, свій кроссенс у класі.