Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

Розділ 4. Держави Центрально-Східної Європи

Назвіть:

— час утворення нових держав у Центрально-Східній Європі, формування авторитарних режимів у регіоні, утворення Югославії;

— перебіг економічних, політичних і культурних процесів у країнах Центрально-Східної Європи в міжвоєнний період.

Поясніть:

— поняття: «королівська диктатура», «санація»;

— труднощі становлення нових незалежних держав у Центрально-Східній Європі;

— особливості авторитарних режимів у країнах Центрально-Східної Європи;

— сутність національних проблем у центрально-східноєвропейському регіоні.

Зробіть:

— синхронізуйте процеси та події в країнах Центрально-Східної Європи;

— схарактеризуйте геополітичне становище Центрально-Східної Європи в міжвоєнний період;

— встановіть передумови становлення авторитаризму в країнах Центрально-Східної Європи;

— порівняйте розвиток країн регіону в міжвоєнний період;

— висловіть аргументовані судження про політичну діяльність Томаша Масарика, Юзефа Пілсудського.

Підготуйте матеріали для практичних занять:

• «Центрально-Східна Європа: вибір між демократією й авторитаризмом»;

• «Міжнаціональні відносини у державах Центрально-Східної Європи».

Здійсніть дослідження для навчального проєкту:

• «Українська еміграція в Центрально-Східній Європі: політична діяльність і культурне життя».

Узагальнення «Діячі-факти»

https://cutt.ly/93PpJBh

Узагальнення «Події-послідовність»

https://cutt.ly/e3PpZ0o

Узагальнення «Факти-увідповіднення»

https://cutt.ly/93PpVIX

§ 12. Польща. Чехословаччина. Угорщина

Чи знаєте ви, що...

...29-30 серпня 1920 р. обороною міста Замостя проти російського більшовицького війська командував полковник Армії Української Народної Республіки Марко Безручко, який своїми рішеннями зірвав намір нападників захопити Варшаву і прорватись у Німеччину; у 1938 р. польська влада вшанувала героя найвищою відзнакою — орденом «Військової доброчесності», але той відмовився від нагороди, мовивши: «Я воював за Україну, не за Польщу»; ...українська діаспора міжвоєнної Чехословаччини активно повідомляла про Голодомор в УССР: одним із першим розповів про трагедію історик і політолог Ольгерд Бочковський у зверненні «Я звинувачую», 15 лютого 1933 р. із Праги з ініціативи Української національної жіночої ради й за підтримки Софії Русової оприлюднено прохання про допомогу, але найзворушливіші листи і малюнки, що їх публікували в журналі «Наша Україна», створювали діти.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Авторитаризм (від латинського слова «ауторітас» — «повна влада») — політичний недемократичний одноосібний (або групи осіб) режим із незмінною владою, що характеризується частковим обмеженням прав і свобод громадян.

Санація (від латинського слова «санаціо» — «зцілення», «оздоровлення») — у Польщі — очолюваний Юзефом Пілсудським політичний рух та авторитарний режим, особливість якого — згортання демократії в країні.

Сепаратизм (від латинського слова «сепаратус» — «відокремлення») — прагнення окремих груп населення або партій/організацій до відокремлення певної території зі складу держави, у якій вона перебуває.

12.1. Як розвивалася міжвоєнна Польща?

Результати «Великої війни», а саме — розпад Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій, у складі яких понад століття перебували польські землі, сприяли відновленню незалежної держави. 11 листопада 1918 р. польські військові роззброїли німецький гарнізон у Варшаві, а Регентська рада (тимчасовий орган правління у воєнні роки) передала владу Юзефу Пілсудському — соціалісту, одному з лідерів національно-визвольного руху. (Цю дату сьогодні відзначають, як День незалежності Польщі.) Керманичу тимчасово надали відповідні повноваження і призначили «начальником держави».

Юзеф Пілсудський, фотограф, ймовірно, Вітольд Пікель, 1920-1930-ті рр.

У перші роки після проголошення незалежності Польща конфліктувала із сусідами щодо територій. У результаті польсько-української війни кінця 1918 р. — першої половини 1919 р. поляки захопили Східну Галичину, припинивши таким чином існування Західно-Української Народної Республіки. За умовами Версальського мирного договору, Польща отримала частину німецьких земель в Померанії, що відкрило вихід до Балтійського моря. Місто Данціґ (нинішній Ґданськ) набуло статусу «вільного міста» під контролем Ліги Націй. Складовими польської держави також стали більша частина німецької провінції Позен, Східна Сілезія та частина Тєшинської області. За підсумками протистояння з Литвою поляки встановили контроль над містом Вільно (Вільнюс). Особливо вони пишались перемогою у вирішальній битві з Червоною армією — «дивом на Віслі» (1920), що відбулось у війні із совєтською Росією. Згідно з умовами Ризького мирного договору (1921), до Польщі відійшли західні частини українських і білоруських земель. Таким чином, міжвоєнна Друга Річ Посполита з населенням 27 млн осіб виявилася шостою за площею в Європі. Це була багатонаціональна держава, де, крім поляків, проживали українці (16 %), євреї (10 %), білоруси (6 %), німці (3 %).

Новостворена Польща відбудовувалась непросто. Передусім сільське господарство потребувало системних змін, зокрема розв’язання проблеми малоземелля. Для цього уряд ініціював практику осадництва — надання колишнім воякам земельних ділянок у Східній Галичині та на Волині. Цей крок виявився радше політичним, аніж економічним, загостривши польсько-українські міжнаціональні відносини в майбутньому. Зіткнувшись із проявами дискримінації, українці не сприйняли польського панування й намагалися чинити спротив, на що поляки відповідали «пацифікаціями» («умиротвореннями»). Найжорсткішою стала така акція у вересні 1930 р.

Політичне життя в міжвоєнній Польщі зосередилось на пошуку конституційної моделі, що примирила б традиційні прагнення до вольностей із потребою сильної влади. У березні 1921 р. ухвалено Конституцію, де зафіксовано громадянські права та свободи, впроваджено інститут президентства. Першим новітню Річ Посполиту очолив Ґабріель Нарутович, що його терористи вбили через п’ять днів після вступу на посаду. У парламенті — Національних зборах, — які складались із Сейму й Сенату, тривали постійні протистояння. Тому в травні 1926 р. Юзеф Пілсудський, який доти не долучався до державотворення, з допомогою військових установив авторитарний режим. Запропонувавши гасло «санації», він домігся змін до Конституції, що передбачали цензуру преси, послабили роль парламенту й розширили повноваження президента. Цю посаду в 1926-1939 рр. обіймав професор Львівської політехніки Іґнацій Мосціцький, хоча насправді (до смерті в 1935 р.) Польщею керував прем’єр-міністр та «інспектор» збройних сил Юзеф Пілсудський.

Світлина дітей із фотоательє «Каролін» у м. Тернопіль, фотограф невідомий, 1920-ті рр.

На міжнародне становище польської держави впливало сусідство з ворожими країнами — Совєтським Союзом і Німеччиною. У 1932 р. варшавський уряд уклав пакт про ненапад з СССР, а в 1934 р. — з Німеччиною. Усвідомлюючи ненадійність домовленостей, поляки намагались заручитися підтримкою Великої Британії та Франції, від яких у березні 1939 р. отримали військові гарантії. Це відбувалось на тлі небувалого загострення відносин із Третім Райхом, звідки вимагали «відкрити» Данціґський коридор. Після того як із Варшави відкинули територіальні домагання, Адольф Гітлер скасував пакт про ненапад. Країни опинилися на порозі війни.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись мапою, розкажіть про територіальні відносини Польщі із сусідніми державами впродовж періоду міжвоєння? 2. Схарактеризуйте причини, сутність та наслідки режиму «санації» в новітній Речі Посполитій. Як це вплинуло на становище українців? 3. Розгляньте світлину. Яким було матеріальне становище сім’ї, у якій росли ці діти? Чи всі діти жили в таких умовах у міжвоєнній Польщі? Для відповіді доберіть світлини, послуговуючись пошуковими системами інтернету.

12.2. Як розвивалася міжвоєнна Чехословаччина?

28 жовтня 1918 р. в результаті втілення Пітсбурзьких угод — домовленостей між чеськими та словацькими емігрантами у США — постала незалежна Чехословаччина. Одначе чехи та словаки вирізнялися досвідом державотворення: чеська еліта могла похвалитися державницькою традицією, тоді як словаки власної держави ніколи не мали. Що ж підштовхнуло обидва народи до об’єднання? Передусім прагнення звільнитися з-під угорської опіки. Ідейним натхненником самостійної Чехословаччини був філософ Томаш Масарик, якого й обрали першим президентом (1918-1935). Він порядкував на багатонаціональній території, куди увійшли Богемія, Моравія, Чеська Сілезія, Словаччина і Підкарпатська Русь (українське Закарпаття). Чехи та словаки становили 65 % населення із 13 млн осіб, німці — 23 %, угорці — 5,5 %, українці — 3,4 %, євреї — 1,3 %. Така строкатість спонукала урядовців втілювати зважену внутрішню політику.

Бронзовий бюст Томашу Масарику, скульптор Йозеф Вайце, м. Ужгород, 2002 р.

Кордони Чехословаччини встановлено Версальським, Сен-Жерменським і Тріанонським мирними договорами. (Згадайте їхні умови.) Подібно, як і полякам, чехо-словакам не вдавалось порозумітися із сусідами щодо Тєшинської області, Закарпаття та Судет. У лютому 1920 р. Установчі збори прийняли Конституцію, що узаконила норми парламентаризму, зокрема двопалатні Національні збори, які відігравали визначальну роль. Депутати не лише призначали очільника уряду, але й обирали президента (терміном на 7 років). Відтак Чехословаччину цілком справедливо вважають однією з найдемократичніших у тогочасній Європі. Порозуміння всередині країни сприяло її економічному розвитку. Під час земельної реформи відбулася конфіскація та розподіл маєтків, що належали німецькій та угорській аристократії, від чого виграли чеські й словацькі селяни. Представники Аграрної партії навіть входили до урядових коаліцій. Лідер «аграріїв» Антонін Швегла тривалий період (1921-1929) перебував на посаді прем’єр-міністра.

Зовнішню політику Чехословаччина вибудовувала з огляду на ситуацію у східноєвропейському регіоні. У 1920 р. міністр закордонних справ Едвард Бенеш ініціював угоди з Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, що започаткували Малу Антанту — оборонне військове об’єднання проти можливої німецької та угорської агресії. Франція виявилась єдиною із великих держав, яка в 1924 р. уклала із Чехословаччиною договір про дружбу і союз, доповнивши документ гарантійним пактом, підписаним першого грудня наступного року в місті Локарно. Після укладення цього пакту, як не дивно, покращилися чехословацько-німецькі відносини, що згодом загострились чи не одразу після приходу нацистів до влади. Річ у тім, що внаслідок «Великої депресії» індустріальна Судетська область, де німецькомовні громадяни становили значний відсоток, постраждала дужче, аніж решта регіонів. Невдоволення німців, які вважали, що празький уряд зробив недостатньо для виправлення економічної ситуації, призвели до зародження сепаратизму. Таємний прихильник нацистів Конрад Генляйн створив Партію судетських німців, що домагалася ширших прав для німецької меншини. Усвідомлюючи загрозу з боку гітлерівського режиму, новий президент Едвард Бенеш (1935-1938) організував побудову прикордонних укріплень. Договір (1935) про військову допомогу із Совєтським Союзом зміцнив хибне відчуття національної безпеки. Але наступні події розгортались несприятливо.

Як вам уже відомо, німецький фюрер намірився розширити межі Третього Райху на схід. Чехословаччина виявилася першою перепоною на цьому шляху. Отож восени 1938 р. за сприяння нацистів Партія судетських німців збурила сепаратистські настрої поміж місцевого населення, що призвело до внутрішніх і зовнішніх проблем. Після певних вагань Велика Британія та Франція спонукали Едварда Бенеша передати Судетську область Німеччині. Французи, як і совєти, відмовлялись від попередніх гарантій, чим демонстрували неефективність міжнародної безпекової політики. Позаяк Європа опинилася перед загрозою чергової «Великої війни», із Лондона і Парижа вдалися до «умиротворення» нацистів. 29 вересня 1938 р. в місті Мюнхен Адольф Гітлер зустрівся з лідерами Італії (Беніто Муссоліні), Великої Британії (Невілл Чемберлен), Франції (Едуар Даладьє). Під тиском Мюнхенської угоди празький уряд відмовився від тих прикордонних регіонів, де німці становили половину чи більшість населення. Але анексія Німеччиною Судетської області виявилась не єдиною втратою Чехословаччини: невдовзі Польща приєднала Тєшинську область. У 1938 р. перший Віденський німецько-італійський арбітраж визнав права Угорщини на словацькі й українські терени, втрачені за Тріанонським мирним договором. Очільник Словацької народної партії о. Йозеф Тісо домігся від Праги автономії Словаччини, яка 14 березня 1939 р. проголосила незалежність. Наступного дня так учинила Підкарпатська Русь — Карпатська Україна, президентом якої став о. Августин Волошин. (Але українцям не вдалося відстояти самостійність у війні проти угорців.) У підсумку всіх перипетій Чехословаччина перестала існувати на політичній мапі Європи.

Міркуємо і діємо!

1. Зіставте і порівняйте ознаки розвитку Польщі й Чехословаччини в період міжвоєння. Виокреміть спільне та відмінне. 2. Послуговуючись мапою, розкажіть про територіальні зміни Чехословаччини в контексті міжнародних відносин 1920-1930-х рр. 3. Розгляньте скульптурне зображення. Чому в Ужгороді встановлено пам’ятник Томашу Масарику? Поясніть, послуговуючись знаннями з історії України.

12.3. Як розвивалася міжвоєнна Угорщина?

Позаяк Угорщина становила частину дуалістичної монархії Габсбургів, Перша світова війна завершилася для угорців поразкою. 31 жовтня 1918 р. в результаті революції постала Угорська Народна Республіка зі столицею в Будапешті. Лідера революціонерів, соціал-демократа Міхая Карої обрали прем’єр-міністром, який чи не одразу оголосив про припинення унії з Австрією. Парламент усунув від влади короля Карла IV Габсбурґа. Під тиском Антанти розпочалось роззброєння угорської армії. Однак республіка виявилася вразливою перед сусідами. Упродовж листопада 1918 р. чеська, румунська, та сербська армії перетнули кордони з Угорщиною, встановивши контроль над Словаччиною, Трансильванією та Воєводиною відповідно. У березні 1919 р. комуністи, очолювані Белою Куном, скинули уряд Міхая Карої та проголосили Угорську совєтську республіку, розгорнувши внутрішній «червоний терор» та водночас воюючи із зовнішніми супротивниками. Незважаючи на деякі успіхи на чехословацькому фронті, угорське військо не змогло дати відсічі румунській армії, яка зайняла Будапешт і повалила комуністичну владу. Після виходу загарбників зі столиці туди в листопаді 1919 р. увійшли угорські праві сили, керовані колишнім австро-угорським адміралом Міклошем Горті (1920-1944). На початку 1920 р. відбулися парламентські вибори, за результатами яких він став регентом (тимчасовим главою) відновленого Угорського королівства. Так почалася «епоха Міклоша Горті» — авторитарне правління з деякими формальними елементами парламентської демократії. «Гортизм» вирізнявся обмеженням виборчих прав, порушеннями прав національних меншин, терором проти невдоволених.

«Адмірал Міклош Горті, регент Угорщини», художник Філіп Алексіус де Ласло, 1927 р.

Умови Тріанонського мирного договору значно обмежували розвиток Угорщини. Поза її межами опинилося приблизно 3 млн угорців. До того ж, територіальні втрати «відрізали» важливі підприємства від налагоджених джерел постачання і ринків збуту. Лише в 1924-1926 рр. завдяки зовнішнім позикам уряду Іштвана Бетлена вдалося стабілізувати економіку. Проте криза 1929-1933 рр. суттєво знизила рівень життя населення, ускладнивши внутрішню ситуацію. Набували популярності праворадикалі політики, які підігрівали реваншистські настрої щодо відродження «Великої Угорщини».

«Карпатська Україна», художник Михайло Михалевич, грудень 1938 р.

Остерігаючись загроз із Будапешта, сусідні молоді держави гуртувались у військово-політичні блоки. (Згадайте про Малу Антанту.) Зі свого боку, угорське керівництво також намагалось знайти союзників, як-от Італію, що з нею в 1927 р. уклало договір про дружбу. У жовтні 1932 р. регент призначив прем’єр-міністром лідера правих радикалів Дюлу Гембоша, який вдало маневрував у трикутнику «Рим-Відень-Будапешт». Він також намагався налагодити дружні відносини з Польщею та Німеччиною, для чого першим з іноземних керівників урядів здійснив візит у Берлін. Спочатку зближення з Третім Райхом принесло Угорщині певний «зиск». У 1938 р. згідно з рішеннями першого Віденського міжнародного арбітражу, угорці отримали права на Словаччину та Карпатську Україну (про що мовилося). А в 1940 р. після «другого Відня» їм дісталась Північна Трансильванія.

Міркуємо і діємо!

1. Чому комуністи змогли захопити владу в повоєнній Угорщині? Чому згодом у країні утвердилась диктатура Міклоша Горті? Які внутрішні та зовнішні чинники цьому сприяли? 2. Схарактеризуйте причини агресивності угорської зовнішньої політики в 1930-х рр. Чому гортистська Угорщина передусім зближувалась саме з гітлерівською Німеччиною? 3. Розгляньте плакат. Поясніть його зміст. Які символи використав художник для «розповіді» про Карпатську Україну.

У той час, коли у світі...	Тоді на теренах України...
1918 р. — розпад Австро-Угорщини; відновлення незалежності Польщі, проголошення незалежності Чехословацької республіки 1920 р. — встановлення в Угорщині авторитарного режиму Міклоша Горті	9 (22) січня 1918 р. — проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради, незалежності Української Народної Республіки Квітень 1920 р. — укладення польсько-української Варшавської угоди

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/C8yplbz

«Диво на Віслі».

Корисна гра:

https://cutt.ly/N3PpATo

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «авторитаризм», «санація», «сепаратизм». У зошит запишіть із ними речення, що відображали б становище в Польщі, Чехословаччині, Угорщині в 1920-1930-х рр. 3. А. Синхронізуйте події, що відбувались у міжвоєнних Польщі, Чехословаччині, Угорщині. Укладіть у зошиті відповідну таблицю або схему. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про: а) геополітичне становище Польщі, Чехословаччини та Угорщини в 1920-1930-х рр.; б) територіальні розмежування та особливості розв'язання національних проблем в Центрально-Східній Європі упродовж 1938-1940 рр. 4. Послуговуючись знаннями з історії України, проаналізуйте особливості політики Польщі в Галичині й на Волині та причини наростання напруги між українцями і поляками внаслідок «осадництва», «пацифікації» та полонізації. 5. Оцініть, висловлюючи аргументовані судження, наслідки: а) становлення незалежних Польщі, Чехословаччини, Угорщини; б) утвердження авторитаризму в Угорщині. 6. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, укладіть біографічний портрет Юзефа Пілсудського, Томаша Масарика, Міклоша Горті (на вибір). Відобразіть життєпис у вигляді постера. Продемонструйте його в класі.