Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський

Розділ VII. Друга світова війна

§ 21. Початок і розгортання Другої світової війни

1. Причини, характер і періодизація Другої світової війни

Друга світова війна спалахнула через складні політичні й економічні причини.

У Другій світовій війні брала участь 61 держава, на території яких проживало 80 % населення планети. В арміях цих країн воювало майже 110 млн осіб. Єдиною країною, яка брала участь у Другій світовій війні з перших і до останніх днів, була Британська імперія.

У ході війни її характер змінювався. На першому етапі (1939-1941) вона була загарбницькою та несправедливою зі сторони Німеччини, інших держав «Осі» та їхніх союзників, а також СССР. Справедливою і визвольною була війна для жертв агресії — Польщі, Греції, Фінляндії, Литви, Латвії, Естонії, Данії, Норвегії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Франції, Югославії та Великої Британії, що стала на їхній захист.

Періодизація Другої світової війни

Початковий період війни (1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.)	— від нападу Німеччини й Совєтського Союзу на Польщу до вторгнення Німеччини та її союзників у СССР.
Другий період війни. Розширення агресії (22 червня 1941 р. — листопад 1942 р.)	— від нападу Німеччини та її союзників на СССР, переходу Совєтського Союзу на сторону країн, що боролися проти нациської Німеччини, до перемоги Великої Британії в битві під Ель-Аламейном і контрнаступу совєтської Червоної армії під Сталінградом, Курськом та Орлом.
Третій період війни. Перелом у перебігу війни (листопад 1942 р. — 6 червня 1944 р.)	— від перемоги союзників під Ель-Аламейном і на атолі Мідвей, поразки військ «Осі» під Сталінградом, Курськом та Орлом і наступу в Україні до відкриття Другого фронту в Європі 6 червня 1944 р.
Четвертий період війни. Розгром нацизму та фашизму в Європі (6 червня 1944 р. — 8 травня 1945 р.)	— від висадки союзників у Франції та відкриття Другого фронту, наступу на центральній ділянці совєтсько-німецького фронту до поразки Німеччини та її союзників у Європі.
Завершальний період війни. Розгром Японії. Завершення війни (8 травня — 2 вересня 1945 р.)	— від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії.

2. Воєнні дії в перший період війни (вересень 1939 р. — червень 1941 р.)

Німецько-совєтська агресія проти Польщі. Наприкінці березня 1939 р. Гітлер розпочав підготовку до нападу на Польщу. Згідно з остаточним планом напад був призначений на 1 вересня. План передбачав блискавичний розгром Польщі, перш ніж зможуть утрутитися Велика Британія та Франція. Польський план оборони полягав у затриманні німців на лінії річок Нарев-Вісла-Сян, поки у війну не вступлять британці та французи. Польські стратеги не припускали, що вона буде блискавичною та повномасштабною.

Напередодні вторгнення німці влаштували на польському кордоні провокації, звинувативши в них поляків. 1 вересня 1939 р. на світанку вермахт (збройні сили Німеччини) вторгся на територію Польщі. Цей день вважають офіційною датою початку Другої світової війни. Розпочався німецький бліцкриг, або «блискавична війна».

У відповідь Велика Британія та Франція 3 серпня оголосили війну Німеччині. Німецько-польська війна перетворилася на світову. Швидкий вступ у війну Великої Британії та Франції спантеличив Гітлера, однак він сподівався, що насправді ці дві країни не воюватимуть.

З початком вторгнення німецька авіація знищила більшість польських літаків ще на аеродромах, а танки й піхота змусили польських бійців, незважаючи на їхній відчайдушний опір, відступати по всьому фронту в глиб країни. Залізниці й інші шляхи сполучення було розбомблено. За тиждень німецькі війська стояли вже під Варшавою.

Проте німцям довелося відкласти штурм столиці Польщі, оскільки польські війська завдали контрудару. Але успіх поляків був тимчасовим — 15 вересня німці ввійшли до Любліна й дісталися Бреста. Перша спроба захопити Львів виявилася для німців невдалою.

Коли почалася війна, Сталін, який раніше планував залишатися нейтральним, щоб дочекатися моменту, коли Німеччина, Франція та Британія взаємно виснажать одна одну і Європа впаде до його ніг як перезрілий плід, змінив свої плани. З одного боку, Британія та Франція хоча й оголосили Німеччині війну, але бойових дій не вели, а отже, перспектива їхнього взаємного знищення відкладалася на невизначений час. З іншого боку, Гітлер надзвичайно швидко захоплював Польщу, і спокуса ввірвати й собі шматок чужої території була великою.

Отже, згідно з таємним протоколом до «пакту Молотова-Ріббентропа» 17 вересня совєтські війська без оголошення війни також вторглися в Польщу. Совєтський Союз оголосив, що діє «для захисту українців і білорусів», які жили в східній частині Польщі. Мовляв, Польська держава розпалася і більше не може гарантувати безпеку власних громадян. Насправді, на той час польські збройні сили — Військо Польське, продовжували чинити опір німецькому вторгненню і Польська держава не розпалася.

Свідчення

• Проаналізуйте уривки з історичних документів. Чи відповідав, на вашу думку, нормам міжнародного права вступ Червоної армії на територію Польщі? Чи вважаєте ви аргументи, наведені в дипломатичній ноті совєтського уряду, переконливими й достатніми для виправдання дій СССР? Обґрунтуйте вашу позицію.

«Стаття 1. Договірні сторони... зобов’язуються утримуватися від будь-яких агресивних дій чи нападу одна на одну, як окремо, так і разом з іншими державами...

Стаття 2. У випадку, якщо одна з договірних сторін зазнала нападу третьої країни чи групи країн, інша договірна сторона зобов’язується не надавати... допомоги й підтримки державі-нападниці впродовж усього конфлікту».

З Договору про ненапад між Польською Республікою та Союзом Совєтських Соціалістичних Республік від 25 липня 1932 р. (Wapedia mobi/pl_plik;Soviet-Polish_Non_agression_pact_1932.pdf)

«Упродовж десяти діб воєнних операцій Польща втратила свої промислові райони й культурні центри. ...Польська держава та її уряд фактично припинили своє існування. Утратили чинність договори, які були укладені між СССР і Польщею.... Польща стала зручною територією для всіляких випадковостей і несподіванок, які можуть становити загрозу для СССР. ...Совєтський уряд не може також залишитися байдужим до того, що єдинокровні українці й білоруси, які проживають на території Польщі, покинуті напризволяще, залишилися беззахисними».

З ноти уряду СССР, врученої польському послу в Москві вранці 17 вересня 1939 р. (СССР — Германия. 1939-1941. Документы и материалы о советско-германских отношениях с апреля по октябрь 1939 г. — Вильнюс, 1989. — Т. 1. — С. 96-97)

Удар у спину, завданий Совєтським Союзом, значно погіршив становище Війська Польського. У бої із совєтськими військами вступали на власний розсуд тільки розрізнені польські частини, а головні зусилля поляків були зосереджені на стримуванні німецького наступу.

У результаті щонайменше чверть мільйона польських вояків потрапили до совєтського полону, і на них чекала трагічна доля. Навесні 1940 р. поблизу російського села Катинь під Смоленськом совєтська влада здійснила масове вбивство близько 22 тис. польських військових, релігійних діячів та інтелігенції. Пів століття СССР намагався перекласти провину за Катинський розстріл на нацистів, але зрештою мусив визнати, що цей злочин — справа його рук.

Німецький і совєтський генерали під час спільного параду в Бресті. Фото. 1939 р.

Поступаючись агресорам в озброєнні та чисельності, Військо Польське було остаточно розбите об’єднаними діями вермахту і Червоної армії. На деяких ділянках фронту німці проходили далі, ніж було визначено таємною картою до «пакту Молотова-Ріббентропа». У такому разі командування вермахту відводило свої війська, а їхнє місце займала Червона армія. Так, 21 вересня вермахт залишив зайнятий Львів і в місто ввійшла Червона армія. Наступного дня така сама «ротація» окупантів відбулась у Бресті, де було проведено спільний німецько-совєтський військовий «парад переможців».

Наприкінці вересня припинила опір Варшава, а на початку жовтня були придушені останні осередки організованого польського опору.

Свідчення

• Ознайомтеся із заявою В. Черчилля. Чому, на вашу думку, він, з одного боку, засудив агресію СССР проти Польщі, а з іншого — не наполягав на виведенні совєтських військ із країни?

«Польща знову зазнала вторгнення тих самих двох великих держав, які тримали її в рабстві впродовж 150 років, але не змогли придушити дух польського народу. ...Росія проводить холоднокровну політику власних інтересів. Ми б воліли, щоб російські армії стояли на своїх теперішніх позиціях як друзі й союзники Польщі, а не як загарбники. Але для захисту Росії від нацистської загрози, вочевидь, було необхідно, щоб російські армії стояли на цій лінії».

З виступу Вінстона Черчилля по радіо 1 жовтня 1939 р. (https://www.bbc.com/historyofthebbc/anniversaries/october/winston-churchills-first-wartime-broadcast)

• Перегляньте відеосюжет Радіо Свобода про спільний військовий парад совєтських і німецьких військ 22 вересня 1939 р. в окупованому ними м. Бресті. Як ці документальні кадри характеризують взаємовідносини між вояками двох країн, що спільно окупували суверенну державу?

Хоча таємний додатковий протокол до «пакту Молотова-Ріббентропа» передбачав, що Польська держава формально збережеться, хоч і зі зменшеною територією, Сталін запропонував Гітлеру поділити країну між собою, і той погодився. 28 вересня 1939 р. в Москві було підписано совєтсько-німецький договір із промовистою назвою «Про дружбу і кордон», а впродовж кількох наступних днів ще кілька таємних угод. Німеччина отримувала майже всю власне польську територію, а до СССР відійшли західні частини України та Білорусі. Отже, Совєтський Союз і Німеччина відтепер мали спільний кордон, який проходив по «лінії Керзона».

СССР, анексувавши значну територію Польщі, самовільно перетворив 3,5 млн польських громадян, які там проживали, на совєтських громадян. Протягом двох років після анексії совєтські каральні органи стратили тисячі людей, приблизно 100 тис. громадян Польщі були заарештовані, а півтора мільйона вислані до Сибіру й інших віддалених районів совєтської імперії.

• Визначте, використовуючи статистичні дані діаграм та історичну карту атласу, які території відійшли до СССР, а які — до Німеччини.

• Які, на вашу думку, переваги та які загрози для СССР і Німеччини виникали через те, що відтепер вони мали спільний кордон?

Поділ Польщі

(Складено за: Grzegorz Wojciechowski. Historia. III. ARKA. — Poznan, 2001. — S. 122)

«Дивна війна». Хоч офіційно війна тривала, але протягом пів року бойові дії не відбувалися. На західному напрямку було вп’ятеро більше французьких та англійських дивізій, ніж німецьких. При цьому французи воліли триматися за «лінією Мажино», а англійці активно нарощували військову потужність, аби за допомогою флоту організувати економічну блокаду Німеччини.

Не маючи достатньої кількості кораблів, щоб уже восени 1939 р. висадитися на Британських островах, і остерігаючись несприятливої погоди, Гітлер вирішив зачекати до весни. У перший період війни на Заході союзники в основному протидіяли німецькому флоту, а також пильнували, щоб Гітлер не захопив Норвегію з її покладами залізної руди. Це затишшя у війні з легкої руки американського журналіста назвали «дивною війною».

Совєтсько-фінська («зимова») війна 1939-1940 рр. Сталін зажадав від сусідньої Фінляндії, щоб вона «відсунула» кордон від м. Ленінграда (нині Санкт-Петербург) та запропонував «обмінятися» певними територіями.

На переговорах восени 1939 р. совєтська делегація вимагала від Фінляндії поступитися островами у Фінській затоці, частиною Карельського перешийка, західною частиною півострова Рибачий, а також погодитися зі спорудженням совєтської військово-морської та авіаційної баз на півострові Ханко. Навзамін фінам обіцяли території в заболоченій місцевості. Коли ж маленька порівняно із СССР Фінляндія відмовилася, Совєтський Союз перервав переговори й розпочав підготовку до нападу.

Свідчення

• Проаналізуйте висловлення О. Вехвіляйнена. Чи вважаєте ви аргументи фінського історика переконливими? Чи не було б, на вашу думку, для Фінляндії кращим варіантом піти на поступки, аби уникнути війни?

«Передання території на Карельському перешийку в запропонованих СССР масштабах розірвало б лінію фінських оборонних споруд, а військова база на півострові Ханко зробила б “діру” в морській системі захисту Фінляндії... Фіни також побоювалися, що СССР має інші приховані мотиви».

Оллі Вехвіляйнен, фінський історик (Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною та Росією / пер. з англ. — Київ: Темпора, 2010. — С. 52)

Словник

«Дивна війна» — образна назва початкового періоду Другої світової війни (вересень 1939 р. — травень 1940 р.), коли Франція та Велика Британія, хоча й оголосили війну Німеччині, не вели активних бойових дій на Західному фронті. «Дивна війна» завершилася з початком німецького наступу на Заході.

Здійснивши збройну провокацію на кордоні, 30 листопада 1939 р. СССР розв’язав проти Фінляндії війну. Під облудним гаслом «допомоги» фінському народу в «боротьбі проти «буржуазного уряду» в Москві було оголошено про створення маріонеткового «уряду» з вихідців із Фінляндії — діячів Комінтерну. Після того про нього ніхто вже не згадував. Міжнародна спільнота засудила совєтську агресію і виключила СССР як країну-агресора з Ліги Націй. Надала значну матеріальну допомогу та направила до Фінляндії групу добровольців Швеція; на стороні фінів воювали також естонські добровольці та фінсько-американський добровольчий легіон.

• Перегляньте документальний фільм «1939 р. Совєтське вторгнення у Фінляндію (“Зимова війна")». Чи відповідає, на вашу думку, законам ведення війни бомбардування совєтськими літаками фінських мирних міст і сіл?

• Як цивільне населення Фінляндії відреагувало на совєтську агресію?

• Наскільки ефективними постають на відео дії фінської армії?

Совєтські сили вторгнення втричі чисельно переважали фінську армію, мали в 30 разів більше літаків і в 100 разів більше танків. Утім, зазнаючи великих втрат і потерпаючи від лютого холоду, Червона армія безуспішно намагалася прорвати добре укріплену «лінію Маннергейма» (названа на честь головнокомандувача фінської армії).

На другий тиждень війни фіни зупинили совєтський наступ на Карельському перешийку. Пересуваючись на лижах, фінські загони, яких підтримувало місцеве населення, діяли швидко й ефективно. Значний внесок в оборону країни зробили фінські жінки.

У лютому 1940 р. Червона армія розпочала другий масований наступ на Карельському перешийку і з великими втратами все ж прорвала фінську оборону. Фінляндія була виснажена й не мала ресурсів, аби продовжувати боротьбу.

Західні держави, зокрема й Німеччина, спонукали Фінляндію погодитися на совєтські вимоги. Отже, 12 березня 1940 р. між СССР і Фінляндією був підписаний мирний договір, згідно з яким, Фінляндія втратила 1/10 території та економічної потужності; до СССР відійшов Карельський перешийок, острови у Фінській затоці, західна частина півострова Рибачий, м. Віїпурі (рос. — Виборг) і ще два міста. Півострів Ханко на три десятиріччя було здано в оренду Совєтському Союзу; майже пів мільйона фінів мусили залишити свої домівки й перебратися за лінію нового кордону.

У «Зимовій війні» втрати СССР вбитими перевищили фінські в понад 7 разів, а пораненими — більше ніж уп’ятеро.

Совєтська анексія Латвії, Литви й Естонії. Приєднання до СССР Північної Буковини та Бессарабії. Восени 1939 р. совєтське керівництво нав’язало договори про «взаємодопомогу» трьом сусіднім із Фінляндією балтійським країнам: Латвії, Литві та Естонії. Згідно з угодами, СССР отримав право в разі «загрози інших держав» утручатися у внутрішні справи балтійських держав. Улітку 1940 р. під вигаданими приводами Совєтський Союз увів у ці країни війська. Це була «тиха» окупація країн, які за «пактом Молотова-Ріббентропа» СССР вважав своєю «сферою впливу».

В умовах фактичної окупації совєтськими військами в країнах Балтії було інсценовано «вибори» до місцевих парламентів, які потім звернулися до Совєтського Союзу з «проханням» прийняти країни до складу СССР. Як наслідок, у серпні 1940 р. у складі СССР з’явилися Латвійська, Литовська й Естонська совєтські республіки. Російська імперія під назвою «СССР» продовжувала в такий спосіб повторно окуповувати країни, які свого часу вирвалися з її лещат.

Після окупації балтійських країн тамтешніх національних державних діячів і політиків, священників, інтелігенцію, усіх, хто не визнавав совєтської окупації, тисячами знищували або відправляли до в’язниць і сибірських таборів.

Наступними об’єктами совєтської експансії стали Бессарабія та Північна Буковина — землі, які після розпаду Австро-Угорської імперії опинились у складі Румунії. Заручившись нейтралітетом Німеччини, наприкінці червня 1940 р. СССР висунув Румунії ультиматум із вимогою передати йому Бессарабію та Північну Буковину. Румуни, не отримавши підтримки Німеччини, мусили задовольнити вимогу Сталіна. На початку серпня була утворена Молдавська ССР, а Північна Буковина ввійшла до складу Української ССР.

Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Голландії, Бельгії та Люксембургу. Гітлер кілька разів скасовував наказ про початок наступу на Заході. За новим планом було передбачено вторгнення у Францію в обхід «лінії Мажино». На початку квітня 1940 р. німецькі війська вторглися в Данію і швидко її окупували. Потім настала черга Норвегії, де німці отримали підтримку в особі місцевих колабораціоністів.

У відповідь союзні війська висадились у Норвегії та зробили спробу захопити з моря порт Нарвік. Проте німці, отримавши підкріплення, зірвали ці наміри. У результаті Німеччина отримала контроль над запасами залізної руди й захопила норвезькі військово-морські та військово-повітряні бази.

Упродовж місяця Норвегія була окупована; на початку червня британці евакуювали звідти свої війська. Втрата Норвегії була тяжким ударом для Великої Британії та спричинила урядову кризу. Унаслідок цього 10 травня прем’єр-міністром було призначено принципового противника політики «умиротворення» Вінстона Черчилля.

Того ж дня Гітлер завдав удару по трьох нейтральних країнах: Голландії, Бельгії та Люксембургу. Німецькі танки швидко розділили Голландію на дві частини. Королева й уряд емігрували до Британії, а на окупованій території голландці організували підпільний рух Опору.

Майже так само швидко було захоплено Бельгію. Британські та французькі війська потрапили в пастку й ледь не опинилися в оточенні. Німецькі танки стрімко просувалися до французького кордону; війська союзників були притиснуті до моря. У середині травня вермахт в обхід «лінії Мажино» перетнув франко-бельгійський кордон і розпочав наступ у напрямку Ла-Маншу та Парижа.

Словник

Колабораціонізм, або колаборація (від фр. collaboration — співпраця з окупантами; синонім зради.

Особливості

Вінстон Черчилль (1874-1965) — прем’єр-міністр Великої Британії в 1940-1945 і 1951-1955 рр. Обіймав міністерські посади в кількох урядах. 10 травня 1940 р. очолив уряд і водночас став міністром оборони, лідером Палати громад, а також лідером Консервативної партії. Один з ініціаторів створення Антигітлерівської коаліції за участі США та СССР.

• Перегляньте документальний фільм «Німецьке вторгнення у Францію». Завдяки якій тактиці й засобам німці змогли швидко просуватися французькою територією?

Наприкінці травня бельгійський король та армія без погодження із союзниками здалися німцям. Пів мільйона британських, французьких і бельгійських солдатів відступали до невеликого порту Дюнкерк, щоб евакуюватися до Британії, й опинилися в «мішку», притиснені до моря. Здавалося, усі вони приречені на смерть чи, у кращому разі, полон. Несподівано Гітлер, плекаючи надію тимчасово помиритися з Британією, зупинив танки неподалік Дюнкерка.

Скориставшись паузою, майже 1 тис. британських і французьких військових кораблів, сотні британських рибалок на своїх човнах і маломірні судна за тиждень евакуювали з Дюнкерка до Британії майже 340 тис. вояків. Однак приблизно 40 тис. вояків, переважно французів, усе ж таки потрапили в полон. Німцям також дісталася велика кількість військової техніки та зброї. Евакуація Дюнкерка була найбільшою в історії військовою рятувальною операцією.

Евакуація англо-французьких військ із Дюнкерка. Фото. 1940 р.

Падіння Франції. Скориставшись ситуацією, на початку червня італійські війська вторглися до Франції, але були зупинені французькою армією. Натомість німецький наступ на Париж був нестримним. Французький уряд заради збереження міста від руйнувань ухвалив рішення не захищати столицю, оголосивши її «відкритим містом». 14 червня німці ввійшли до Парижа.

Гітлер зажадав, щоб умови капітуляції були підписані французами в тому ж комп’єнському вагоні, у якому французький маршал Ф. Фош прийняв у 1918 р. німецьку капітуляцію. 22 червня 1940 р. було підписано перемир'я, а через три дні французький уряд капітулював.

Північна частина Франції та все узбережжя Атлантики аж до іспанського кордону були окуповані Німеччиною. На території, не зайнятій німцями, Гітлер дозволив сформувати маріонетковий французький уряд, який розмістився в курортному м. Віші.

Французи, які не змирилися з поразкою, створили в Лондоні комітет «Вільна Франція» (з 1942 р. — «Франція, яка бореться») на чолі з генералом Шарлем де Голлем. Згодом було сформовано Французький національний комітет — уряд у вигнанні.

«Битва за Англію». Після рішучих заяв В. Черчилля Німеччина почала готуватися до вторгнення на Британські острови. Операція чвертьмільйонного німецького морського десанту отримала назву «Морський лев».

Перший етап операції передбачав знищення Королівських військово-повітряних сил, аби безкарно бомбардувати Британські острови. Англійці ж покладалися на майстерність своїх пілотів і на радар, який завчасно виявляв наближення ворожих літаків.

Битва розпочалася в серпні 1940 р. масованими бомбардуваннями німецької авіації. Британська розвідка розшифрувала німецькі коди, тому заздалегідь знала про дату й час німецьких авіанальотів. У відповідь британські льотчики бомбардували Берлін, після чого німецька авіація ще завзятіше скидала бомби на цивільні об’єкти в Англії. У середині вересня британські винищувачі відбили дві атаки німецької авіації на Лондон; за два місяці авіанальотів Німеччина втратила майже 1 тис. літаків. У таких умовах Гітлер відклав операцію «Морський лев» на невизначений термін. Унаслідок бомбардувань англійських міст до кінця 1941 р. загинули десятки тисяч мирних жителів, але Британія вистояла. Суттєву роль у цьому також відіграли американські поставки зброї та продовольства, які стали можливими після ухвалення в США в березні 1941 р. закону про лендліз.

Війна в Північній Африці та на Балканах. У вересні 1940 р. італійські війська, розташовані в Лівії, виступили проти англійців у Єгипті. Спочатку італійцям щастило, однак британці посилили свою армію танками й підрозділами з Індії, Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії. До літа 1941 р. Італія втратила африканські колонії Еритрею та Сомалі. Щоб зупинити просування британців у Північній Африці, у березні 1941 р. Гітлер направив до Лівії німецькі війська.

Словник

Лендліз (від англ. lend — позичати і lease — здавати в оренду) — позика чи оренда озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, транспортних засобів, які США надавали країнам антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.

Невдачі спіткали Б. Муссоліні також на Балканах. У жовтні 1940 р. італійська армія напала з окупованої Албанії на Грецію, проте греки чинили героїчний опір і вигнали італійців.

Водночас під приводом «надання допомоги», а насправді, щоб узяти під контроль румунську нафту, були введені німецькі війська в Румунію. Невдовзі Гітлер направив війська також до Угорщини й Болгарії.

Воєнні дії (1939-1941)

У квітні 1941 р. німецька армія, а також війська Італії, Угорщини й Болгарії впгорглися в Грецію та Югославію. За дванадцять днів німці окупували обидві країни. Формально Гітлер передав Грецію Б. Муссоліні, проте у великих містах розмістив німецькі гарнізони. Британські війська евакуювалися на добре захищений із моря грецький о. Крит, але невдовзі острів був захоплений німецьким десантом. Слабкою втіхою для британців було те, що в березні вони завдали значних втрат італійському флоту.

Не здолавши Британію, Гітлер почав готуватися до нападу на СССР — свого тимчасового союзника.

Підсумки першого етапу Другої світової війни

• Німецько-польська війна переросла у світову.

• Через відсутність реальної підтримки Польщі Британією та Францією («дивна війна») країну поділили між собою Німеччина та СССР.

• Унаслідок «бліцкригу» на Заході були окуповані Франція та більшість держав Західної Європи.

• Використавши ситуацію, СССР домігся територіальних поступок від Фінляндії, анексував Латвію, Литву, Естонію, Північну Буковину та Бессарабію, частину Польщі.

• Єдиною країною, яка на першому етапі війни продовжувала чинити опір Німеччині, була Велика Британія.

Основні події

1 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу. Початок Другої світової війни.

17 вересня 1939 р. — уторгнення СССР у Польщу.

1939-1940 рр. — совєтсько-фінська («зимова») війна.

1940 р. — окупація Німеччиною Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Данії, Норвегії; Совєтським Союзом — Латвії, Литви, Естонії; анексія Совєтським Союзом Бессарабії та Північної Буковини; «битва за Англію».

1941 р. — окупація Німеччиною Греції та Югославії.

Запитання та завдання

1. Поясніть історичні поняття «дивна війна», «колабораціонізм», «лендліз».

2. Використовуючи схему на с. 203, охарактеризуйте причини Другої світової війни.

3. Назвіть хронологічні межі й етапи Другої світової війни. Визначте її характер та основних учасників.

4. Визначте за допомогою історичної карти (с. 213) основні театри воєнних дій першого періоду війни.

5. Використовуючи історичну карту (с. 213), висловлення В. Черчилля (с. 206-207), уривки з історичних документів (с. 205-206), діаграми (с. 207), охарактеризуйте наслідки німецького вторгнення в Польщу.

6. Оцініть з погляду дотримання міжнародного права та моралі участь СССР спільно з Німеччиною у війні проти Польщі.

7. Використовуючи історичну карту атласу, висловлення О. Вехвіляйнена (с. 208), опишіть перебіг і наслідки совєтсько-фінської війни 1939-1940 рр. для Фінляндії, СССР і для ситуації в Європі.

8. Розкрийте обставини анексії Совєтським Союзом країн Балтії, Бессарабії та Північної Буковини.

9. Завдяки чому, на вашу думку, Німеччині вдалося порівняно легко перемогти Францію? Наведіть аргументи на підтвердження вашого висновку.

10. Використовуючи історичну карту (с. 213), опишіть перебіг воєнних дій на Балканах і в Північній Африці на першому етапі війни.

11. Сформулюйте основні підсумки першого етапу Другої світової війни.