Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський
§ 19. Політика «умиротворення». Назрівання Другої світової війни
1. Утворення «Осі Берлін—Рим—Токіо». Антикомінтернівський пакт
Проводячи агресивну зовнішню політику, Німеччина, Італія та Японія були природними союзниками. Запровадження Лігою Націй санкцій проти Італії у відповідь на її агресію в Африці зумовило стрімке зближення Б. Муссоліні з Гітлером.
Словник
«Вісь Берлін-Рим-Токіо» — узгоджена зовнішня політика Німеччини, Італії та Японії згідно з договорами 1936-1937 рр.
У жовтні 1936 р. між Італією та Німеччиною було підписано таємний протокол про узгоджені дії. Отже, утворилася «Вісь Берлін-Рим». Наступного місяця Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт — угоду «проти Комуністичного Інтернаціоналу». Жодних військових зобов’язань Антикомінтернівський пакт не передбачав. У 1937 р. до пакту приєдналася Італія, завершивши формування «Осі Берлін-Рим-Токіо», а пізніше ще кілька держав.
Хоча формально Антикомінтернівський пакт був спрямований проти Комінтерну й СССР, він становив загрозу й для західних держав. Невипадково під час Другої світової війни Сталін розглядав питання про можливість приєднання до нього Совєтського Союзу. Свого часу міністр закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентроп запевняв Сталіна, що пакт «загалом спрямований проти західних демократій, а не проти Совєтського Союзу».
• Перегляньте відеосюжет про підписання Троїстого пакту — фрагмент фільму «Нацистський план» (США). Хто з керівників трьох держав-підписантів постає на відеокадрах центральною фігурою події? Як ви вважаєте, чому саме цьому учаснику кінооператори приділили найбільше уваги?
Три агресивні держави Осі прагнули завоювати й поділити між собою Європу, а також території в Африці, Азії та Океанії. Це стало очевидним після того, як у вересні 1940 р. Німеччина, Італія та Японія уклали Троїстий пакт, який оформив військовий союз держав Осі. У ньому вони відкрито проголосили Європу сферою порядкування Німеччини й Італії, а Південно-Східну Азію — Японії. СССР також виявляв інтерес до приєднання до нього за умови, що отримає згоду Осі на анексію Фінляндії. Оскільки відповіді на це не надійшло, то приєднання не відбулося.
2. Політика «умиротворення» агресора
У 1920-1930-ті роки за вплив у світі, що постав унаслідок Версальського договору й Версальсько-Вашингтонської системи, змагалися сім великих держав: США, Велика Британія, Франція, Німеччина, СССР, Італія та Японія. Чотири останніх у цьому переліку, невдоволені результатами війни й ображені на післявоєнний світ, намагалися зруйнувати Версальсько-Вашингтонську систему. Британія ж і Франція, навпаки, — прагнули зберегти плоди своєї перемоги в Першій світовій війні.
Отже, британський і французький уряди проводили зовнішню політику, яка б мирними засобами запобігла новій війні. Навіть якщо для цього довелося б принести в жертву інтереси інших країн. Звідси обережна реакція на зближення Веймарської Німеччини й СССР, експансіоністську політику Японії щодо Китаю і зони Тихого океану, уторгнення Б. Муссоліні в Ефіопію, громадянську війну в Іспанії, совєтсько-японські прикордонні сутички та зухвалі заяви й вчинки Гітлера. Обережна, аж до боязкої, політика щодо агресорів та інтервентів не здавалася надмірною ціною за збереження миру. Вважали, що поступливістю можна задовольнити потенційного палія війни й, урешті-решт, він заспокоїться та відмовиться від війни.
Франції, яка дуже залежала від зовнішньої політики Великої Британії, було найбільш небезпечно залишатися сам на сам із Гітлером, бо США в той час не бажали втручатись у європейські справи, а Британія через острівне географічне положення почувалася в безпеці. Західні держави намагались уникати застосування до Гітлера силових методів, які могли б спровокувати початок нової війни. Вони обрали хибну, як виявилося, політику поступок Гітлеру, який після кожного зухвалого кроку щоразу заявляв, що «більше ні на що не претендуватиме».
Така поведінка Великої Британії та Франції отримала назву політики «умиротворення». Як засвідчили подальші події, від самого початку вона не мала шансів на успіх. Навпаки, вона переконала Гітлера в тому, що Захід не наважиться воювати з ним, що б він не зробив.
Більшість західних політиків вважала, що коли Гітлер і зважиться розпочати нову війну, то це буде війна проти СССР. Німецька пропаганда й дипломатія активно підтримували ці ілюзії. Водночас із Берліна Сталіну повідомляли, що насправді Німеччина воюватиме із західними державами, а не із СССР.
• Проаналізуйте схему. Чи виправдовують, на вашу думку, обставини політику «умиротворення» щодо А. Гітлера? Аргументуйте вашу точку зору.
Словник
Політика «умиротворення» — політика поступок державі-агресору з наміром у такий спосіб утримати її від розв’язання або продовження війни, анексії чужих територій чи інших загрозливих дій. Зазвичай термін застосовують для означення політики західних держав щодо нацистської експансії в 1933-1939 рр.
3. «Аншлюс» Австрії
Першою жертвою нацистської Німеччини в Європі після ремілітаризації Рейнської зони стала Австрія — історична батьківщина Гітлера. За Версальським договором ця країна не могла об’єднуватися з Німеччиною. Німецька пропаганда, використовуючи гасло «німці й австрійці — єдиний розділений народ», закликала австрійців приєднатися до Німеччини. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера значно активізувалася австрійська нацистська партія.
У 1934 р. в Австрії був придушений збройний виступ лівих партій, незадоволених консервативним урядом. Це був початок глибокої кризи австрійської державності.
Того ж року провалився спланований Гітлером нацистський заколот. Півтори сотні бойовиків з австрійського батальйону СС захопили центральну радіостанцію та передали в ефір дезінформацію про повалення уряду Е. Дольфуса.
Канцлера було вбито, однак поліції вдалося роззброїти й заарештувати більшість заколотників. Кількох із них згодом було страчено. Аби приспати пильність Австрії, Гітлер видав їй заколотників, які втекли до Німеччини, і висловив «співчуття» з приводу вбивства Е. Дольфуса.
• Розгляньте фотографію. Який висновок про характер зимового громадянського протистояння в Австрії 1934 р. ви можете зробити?
Віденська кав’ярня. Фото. 1934 р.
У 1936 р. Німеччина спочатку нав’язала Австрії нерівноправний договір, а потім узялася за вирішення «австрійського питання». У Берліні розробили спеціальний план захоплення країни, а в Австрії місцеві нацисти розгорнули агітацію за об’єднання з Німеччиною та провели по всій країні маніфестації. Так готувався ґрунт для створення видимості прагнення австрійців до об’єднання.
У лютому 1938 р. Гітлер викликав до себе нового австрійського канцлера К. Шушнінга й вимагав віддати два міністерські портфелі австрійським нацистам, інакше країна буде окупована німецькими військами. Під час розмови канцлеру продемонстрували карту з позначеними на ній містами, які німці погрожували розбомбити, якщо він відхилить ультиматум. Спочатку К. Шушнінг призначив плебісцит (референдум) з питання, чи хочуть австрійці об’єднатися з Німеччиною, але на вимогу Гітлера відмовився від його проведення.
13 березня 1938 р. німецькі війська, знехтувавши австрійським суверенітетом, уторглися в країну й здійснили аншлюс.
В умовах фактичної окупації німецька таємна поліція скалічила, кинула до в’язниці та знищила майже 80 тис. противників аншлюсу. В Австрії так само, як і в Німеччині, переслідували євреїв.
За результатами поспіхом проведеного у квітні плебісциту за аншлюс «проголосували» майже всі австрійці. Німеччина поглинула Австрію з усім її економічним і військовим потенціалом. Велика Британія та Франція не від реагували на анексію: у Лондоні цього взагалі «не помітили», а Париж обмежився формальною нотою протесту.
4. Мюнхенська угода
Наступною жертвою Гітлер обрав Чехословаччину — країну, що мала договори про взаємодопомогу з Францією та Совєтським Союзом. Щоправда, совєтські війська могли прийти на допомогу ЧСР через територію Румунії (за умови, що румуни дозволять) лише в разі, якщо допомога Чехословаччині спочатку надійде від Франції.
Нацистська преса поновила брутальну інформаційну кампанію проти Чехословаччини, знову використавши так звану «судетську проблему» . Гітлер погрожував, що він не зупиниться, поки не «визволить» судетських німців із-під «чеського ярма». У такій атмосфері в середині вересня 1938 р. в Німеччині відбулася зустріч Н. Чемберлена з Гітлером. Британський прем’єр погодився на передання Німеччині Судетської області й ліквідацію договорів Чехословаччини про взаємодопомогу з іншими країнами. Для того щоби справити ще більший тиск на Британію та Францію, наприкінці місяця Гітлер привів німецькі війська в бойову готовність. Із цього приводу Н. Чемберлен заявив: «Ситуація загострилася до краю. Єдиний спосіб уникнути війни — передати Німеччині Судетську область».
Чехословаччина опинилась у складному становищі: Велика Британія та Франція наполягали на задоволенні вимог судетських німців, аби не «дратувати» Гітлера, який висунув президенту ЧСР Едварду Бенешу, а також Великій Британії та Франції як гарантам безпеки країни, ультиматум: негайно передати Судетську область Німеччині. Запевняв, що це «остання» його територіальна претензія в Європі.
Чехословаччина мала боєздатну армію і була готова воювати, але Велика Британія та Франція змусили її погодитися на німецькі умови, щоб «зберегти мир». Єдиним впливовим британським діячем, який рішуче виступив проти політики британського уряду, був В. Черчилль: «Франція та Британія мали вибирати між війною і ганьбою. Вони обрали ганьбу й отримали війну».
Словник
Аншлюс (нім. Anschluss — об’єднання) — політика «ненасильницького» приєднання земель, заселених німцями чи переважно німцями, яку проводила Німеччина після Версальського договору, особливо коли до влади прийшли нацисти. Цим терміном також позначають рух у міжвоєнній Австрії за приєднання до Німеччини та уключення Австрії до складу Німеччини в 1938 р.
Свідчення
• Ознайомтеся з висловленням Е. Бенеша. Кому, на вашу думку, насамперед адресував свої, переповнені гіркотою, слова чехословацький президент: співвітчизникам чи союзним західним країнам?
«Це велика драма, з якої ми вийдемо очищеними. Наша нація завжди вбачатиме в наших діях велику моральну силу. Чехи... нічим не заплямували себе під час цієї жахливої кризи.., нікого не образили, нікого не покинули, нікому не завдали шкоди своїми помилками».
Едвард Бенеш (Rothstein A. The Munich Conspiracy. — London, 1958. — P. 263)
Під час організованої з ініціативи Б. Муссоліні міжнародної конференції за участю Гітлера, Н. Чемберлена та Е. Даладьє, що відбулася в Мюнхені 29-30 вересня 1938 р., на яку делегацію Чехословаччини навіть не запросили, був підписаний Мюнхенський пакт.
• Перегляньте документальний фільм «Підписання Мюнхенського пакту. Гітлер, Муссоліні, Чемберлен, Даладьє (1938)». Чому, на вашу думку, найбільший інтерес у керівників держав викликала карта на столі переговорів?
• Радісно збуджені Гітлер і Б. Муссоліні, збентеження на обличчях Н. Чемберлена і Е. Даладьє. Як ви вважаєте, така відмінність в емоційному стані учасників переговорів — це простий збіг чи вона мала підстави?
Судетські нацисти руйнують прикордонний чехословацький стовп. Фото. Жовтень 1938 р.
Згідно з пактом, Чехословаччина втратила третину своєї території, 5 млн населення, майже половину виробничих потужностей, значну частину армії. До Німеччини відійшли Судети, деякі території були також передані Польщі й Угорщині.
Основні положення Мюнхенського пакту
• Судетську область передавали Німеччині, на її територію вводили німецькі війська.
• Чехословаччині було заборонено руйнувати споруди на території, яку передавали Німеччині.
• У районах Чехословаччини, де проживало німецькомовне населення, передбачали провести референдум щодо приєднання до Німеччини.
• Райони Чехословаччини, де німецькомовні громадяни становили більшість, передавали Німеччині без референдуму.
• Між Німеччиною та Чехословаччиною мав відбутися обмін населенням, яке бажало залишити Судетську область або ж переселитися до неї.
Відтоді конференцію, підписаний на ній пакт і політику поступок агресору за рахунок третіх країн образно називають «Мюнхеном».
5. Окупація Німеччиною Чехословаччини.
Е. Бенеш склав повноваження президента ЧСР, і на цю посаду наприкінці листопада 1938 р. був обраний Еміл Гаха. Невдовзі Гітлер викликав його до Берліна й змусив підписати «прохання» про встановлення німецького протекторату над країною.
У вирішальний момент і західні держави, і СССР, який запевняв чехів і словаків у своїй допомозі й навіть розгорнув війська на західному кордоні, кинули чехів і словаків напризволяще.
14 березня 1939 р. Словаччина проголосила формальну незалежність під опікою Німеччини. Німецькі війська вступили до Моравії та Богемії, а 15 березня 1939 р. вони були вже в Празі. Отже, уся територія країни опинилася під нацистською окупацією. Чехословаччина припинила своє існування як незалежна держава.
В умовах розпаду Чехословаччини угорські війська вторглись у Карпатську Україну — державу, що в 1938 р. домоглася автономії у складі ЧСР. Сойм (парламент) Карпатської України проголосив незалежність краю, Августина Волошина обрано президентом. Сили були нерівними і 18 березня 1939 р. Карпатська Україна була окупована Угорщиною. Триденна героїчна оборона (а партизанська боротьба тривала аж до осені) Карпатської України була першим у Європі випадком збройного опору союзникам Німеччини.
Чехія була перетворена на «Протекторат Богемії та Моравії». Водночас Гітлер зберіг деякі формальні атрибути державності — протекторат мав свого президента, уряд, армію та поліцію, органи місцевої влади, фінанси. Проте все підпорядковувалося імперському протектору, було скасовано свободу преси, побудовано концтабори, знищено політичну опозицію, закрито чеські університети, чеську економіку переведено на обслуговування військових потреб Німеччини. Також здійснювався геноцид євреїв і ромів.
Уторгнення Гітлера в Чехословаччину поклало край політиці «умиротворення» агресора. Уже 17 березня 1939 р. Н. Чемберлен виступив із промовою, у якій заявив про припинення потурання Гітлеру.
Результати та наслідки політики «умиротворення»
• Велика Британія отримала час для нарощування своїх збройних сил, але й Німеччина отримала час для підготовки до війни.
• Гітлер повірив у те, що Велика Британія та Франція його бояться, а тому не наважаться зупинити, що б він не робив.
• Сталін вирішив, що Велика Британія та Франція ніколи не воюватимуть із Гітлером, а тому війна Совєтського Союзу з Німеччиною неминуча.
• Населення Великої Британії позбулося ілюзій, усвідомивши, що війни не уникнути.
6. Анексія Клайпеди. «Польське питання»
Як можна було передбачити, окупація Чехословаччини не була «останньою» територіальною забаганкою Гітлера. Наступними його цілями стали Литва та Польща. Гітлер пред’явив Литві ультиматум із вимогою повернути Німеччині портове м. Клайпеду (нім. назва Мемель), передане їй у 1919 р. Британський уряд, як і у випадку з чехами, «поспівчував», але заявив, що нічим допомогти не може. Наприкінці березня 1939 р. литовського міністра закордонних справ терміново викликали до Берліна, де змусили підписати «Договір між Литовською Республікою та Німецькою імперією про передання Клайпедського краю». Велика Британія та Франція знову не завадили німецькій експансії.
В останні дні березня 1939 р. Німеччина взялася за вирішення так званого «польського питання». Гітлер припинив будь-які переговори з Польщею, а на початку квітня підписав наказ про підготовку до нападу на неї. За апробованим у Чехословаччині сценарієм німецька преса розпалювала антипольські настрої, звинувачуючи Варшаву в тому, що німецька меншина в Польщі «зазнає утисків».
Свідчення
• Ознайомтеся із заявою Гітлера. Як ви вважаєте, що він мав на увазі під «ізоляцією» Польщі?
«Польща завжди була на стороні наших ворогів. ...Тому не може бути й мови про помилування Польщі. Нам залишилося одне: напасти на неї за першої ж нагоди. ...Наше завдання — ізолювати Польщу. Успіх ізоляції вирішить справу».
Адольф Гітлер (https://dzieje.pl/aktualnosci/80-lat-temu-hitler-wypowiedzial-polsce-pakt-o-nieagresji)
Частиною загальної стратегії Гітлера була вимога до Польщі повернути передане їй за Версальським договором м. Гданськ (нім. назва Данциг). Крах Чехословаччини цього разу спонукав Велику Британію та Францію до активної протидії новому прояву нацистської агресії — 31 березня 1939 р. Британія надала односторонні гарантії безпеки потенційним жертвам агресії: Польщі, Румунії, Греції та Туреччині. До британських гарантій приєдналася також Франція.
Основні події
1933-1939 рр. — політика «умиротворення».
1936 р. — підписання Німеччиною та Японією Антикомінтернівського пакту.
1937 р. — приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту; завершення формування «Осі Берлін-Рим-Токіо».
Березень 1938 р. — аншлюс (приєднання Австрії до Німеччини).
Вересень 1938 р. — Мюнхенська конференція; підписання Мюнхенського пакту.
Березень 1939 р. — окупація Німеччиною Чехословаччини; завершення політики «умиротворення».
Запитання та завдання
1. Поясніть історичні поняття «політика «умиротворення», «Вісь», «аншлюс», «судетська проблема», «Мюнхен».
2. Чим, на вашу думку, був аншлюс Австрії; «родинною німецькою справою», як його назвав Гітлер, чи окупацією? Обґрунтуйте вашу оцінку події.
3. Що, на вашу думку, споріднює нацистську «родинну справу» з рашистським гаслом про «триєдиний слов’янський народ»?
4. Зіставте захоплення в 1938 р. Німеччиною Австрії з уторгненням у 2014 р. Росії до України й тимчасовою окупацією українського Криму й окремих районів на сході нашої країни. Що спільного та відмінного в загарбницьких методах нацистської Німеччини й Росії?
5. Британський міністр С. Гор у період загострення «судетської проблеми» заявив: «Потрібно кинути собаці кістку, щоб він хоч на якийсь час перестав гавкати». Кого, на вашу думку, міністр мав на увазі та як би ви назвали такі підходи в політиці?
6. На що розраховували Велика Британія та Франція, підписуючи Мюнхенський пакт, і як на ці сподівання вплинула окупація Німеччиною Чехословаччини?
7. Чи була, на вашу думку, політика «умиротворення» помилкою? Які існували альтернативи політиці «умиротворення» в тогочасних реаліях?
8. Чому, на ваш погляд, політика «умиротворення» зазнала поразки?
9. Чи існує, на вашу думку, причинно-наслідковий зв’язок між політикою «умиротворення» і Другою світовою війною?
10. Якби Н. Чемберлен дослухався до В. Черчилля, яким, на вашу думку, міг бути сценарій подальшого ходу історії?
