Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський
§ 20. Світ на порозі війни
1. Економічне, політичне та військове співробітництво між совєтським і нацистським режимами
Співробітництво між СССР і Німеччиною, що активно розвивалось у часи Веймарської республіки (див. п. 3 § 11), на деякий час загальмувалося після приходу до влади в Німеччині нацистів. Совєтський і нацистський режими взяли нетривалу паузу, щоби придивитися один до одного. І після того, як обидві сторони виявили багато подібного в совєтському комунізмі й німецькому націонал-соціалізмі, взаємний потяг до співпраці поновився.
Так, улітку 1939 р. між СССР і Німеччиною було підписано торгово-кредитну угоду, завдяки якій активізувалася торгівля та обмін між нацистським і совєтським режимами. Німці поставляли обладнання і машини, Совєтський Союз — переважно стратегічну сировину: бавовну, зерно, нафту, цинк, мідь, олово, нікель тощо. Такі поставки були особливо цінними для підготовки й ведення війни.
Частка совєтського імпорту в задоволенні потреб Німеччини в стратегічних ресурсах військового призначення станом на осінь 1939 р. (% від потреби)
Совєтські фахівці відвідували німецькі авіаційні заводи Месершміта, Юнкерса, Хенкеля, де німці показували їм конструкторські бюро, ознайомлювали з авіатехнікою. Німці навіть продали СССР кілька бойових літаків новітніх конструкцій. Совєтські інженери й конструктори ретельно вивчали німецькі бойові машини, а німці, натомість, приїздили до СССР ознайомитися із совєтською авіапромисловістю.
Восени 1939 р. на півночі Росії була створена німецька військово-морська база для заправлення та ремонту німецьких військових кораблів і підводних човнів. Під час війни німці використовували її проти Норвегії. Німецькі кораблі користувалися укриттям у гавані Мурманська під час операцій військово-морського флоту, заправлялися пальним і продовольством. СССР постачав німцям метеорологічні зведення, які німецька авіація використовувала під час бомбардування Англії.
Між двома країнами відбувався активний політичний і дипломатичний діалог. Розвивалася співпраця між таємними поліціями — нацистським гестапо й совєтським Народним комісаріатом внутрішніх справ (НКВС). Загалом гестапо було видано майже тисячу німецьких та австрійських антифашистів, які свого часу отримали політичний притулок у СССР. Гестапівці ж видавали НКВС «ворогів радянської влади».
2. Підготовка СССР до військового вторгнення в Європу
У другій половині 1930-х років Сталін та його оточення намагалися здійснити складну й ризиковану комбінацію, яка, за їхнім задумом, мала привести до встановлення совєтського контролю над усією Європою або, щонайменше, над її східною частиною. Це, на думку, керівництва СССР, стало би частиною реалізації давнього плану щодо здійснення «світової комуністичної революції».
Драматичний розвиток міжнародних подій, що набрав обертів після приходу до влади Гітлера й початку нацистської експансії в Європі, сприяв, здавалося, планам Совєтського Союзу. Заохочуючи західні демократії та нацизм до війни, Совєтський Союз до певного часу мав залишатися нейтральним. Виступаючи на словах за створення системи колективної безпеки в Європі, СССР робив усе для того, щоб така система не була створена й загроза війни в Європі не була усунута. Розрахунок робився на те, що Німеччина, Франція і Велика Британія вступлять у війну й розгромлять одне одного. Коли це відбудеться, СССР зможе легко захопити знесилену Європу.
• Ознайомтеся із заявами керівників Совєтського Союзу щодо військових планів СССР. Як такі заяви характеризують спрямування зовнішньої політики й військову доктрину Совєтського Союзу наприкінці 1930-х років?
Свідчення
«Ми до певного часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, забезпечили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильнішими, тепер треба перейти від оборони в наступ».
Йосип Сталін (https://armyinform.com.ua/2022/05/06/mify-pro-ukrayi-nu-stvoreni-agitpropagandoyu-pid-chas-drugoyi-svitovoyi-vijny/)
«На західному кордоні ми маємо ворога, не менш організованого, ніж японці... коли ми говоримо про західну ділянку, ми маємо на увазі Німеччину; Польщу, Румунію і Прибалтику ми давно скинули з рахунків, цих панів ми в будь-який час за всіх обставин зітремо на порох».
Климент Ворошилов, міністр оборони СССР (https://www.svoboda.org/a/30167034.html)
До цього вирішального моменту готувалися заздалегідь, незважаючи на те, що це шкодило підготовці до оборонної війни на випадок нападу Німеччини на СССР. Насамперед вишкіл совєтської Червоної армії був зорієнтований на ведення не оборонної, а наступальної війни, особливо після 1939 р. Більше того, у статутах і бойових настановах Червоної армії взагалі не йшлося про оборону своєї території; готувалися воювати «малою кров’ю на чужій території». Поняття «відступ», навіть якби йшлося про тактичний чи тимчасовий, — звичне явище в оборонній війні, узагалі не існувало, його вважали зрадою. У Червону армію постачали переважно наступальне озброєння, а оборонного протитанкового й зенітного озброєння бракувало.
Активне планування і моделювання під час оперативно-штабних навчань наступальних дій опосередковано засвідчили, що СССР вів масштабну військову підготовку до «визвольного походу в Європу». Наприклад, останні передвоєнні мобілізаційні плани СССР включали недвозначну фразу «випередити противника».
Навіть у кінофільмах про Червону армію і піснях, присвячених їй, совєтські вояки тільки наступали і, звісно ж, перемагали. Проте, як засвідчили подальші події, ці плани та сподівання не здійснилися.
3. Англо-франко-совєтські переговори
Сталін та його оточення жили уявленнями, що у світі триває боротьба між соціалізмом і капіталізмом. Причому в СССР не розрізняли демократичні країни (США, Велика Британія, Франція), фашистську Італію та нацистську Німеччину. Советський Союз був фортецею, оточеною, в уяві комуністів, «імперіалістичними хижаками».
Свідчення
• Чого, на вашу думку, у словах В. Молотова більше: правди чи пропагандистської риторики, не підкріпленої конкретною політикою СССР? Аргументуйте вашу оцінку.
«Немає потреби переконувати, що зовнішня політика Совєтського Союзу абсолютно миролюбна й спрямована проти агресії. Найкраще це розуміють самі агресивні країни. З великим запізненням і ваганнями приходять до усвідомлення цієї простої істини деякі демократичні держави. У єдиному фронті миролюбних держав, що насправді протистоять агресії, Совєтському Союзу не може не належати місце в перших рядах».
В'ячеслав Молотов, народний комісар (міністр) закордонних справ СССР (Год кризиса. 1938-1939. Документы и материалы. — Москва, 1990. — Т. 1. — С. 530)
Отже, СССР, нарощуючи військову міць, водночас прагнув використати першу-ліпшу нагоду, аби зіштовхнути західні країни між собою. Сталін не довіряв Британії та Франції, тому після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів розраховував скористатися «міжімперіалістичними суперечностями». Крім того, СССР мав власні загарбницькі плани, зокрема щодо Польщі, Румунії, Фінляндії, Угорщини, Латвії, Литви, Естонії.
Улітку 1939 р. СССР опинився у вигідній ситуації — майже весь західний кордон держави був захищений від Німеччини так званим «санітарним кордоном» із країн, яким були надані англо-французькі гарантії безпеки. Натомість Велика Британія та Франція в разі німецького вторгнення в Польщу чи Румунію наражалися на небезпеку бути втягнутими у війну проти Німеччини, бо виступали гарантами цих країн. Надії на примирення з Гітлером у Заходу майже не залишилося.
Британські гарантії безпеки створили сприятливі передумови для формування системи колективної безпеки на континенті. Залишалося тільки долучити до неї Совєтський Союз. Проте для Сталіна ситуація вже змінилася. Якщо раніше він на словах виступав за створення такої системи, то тепер не поспішав. Він вимагав надати йому право вводити війська на територію сусідніх країн навіть у разі загрози «непрямої агресії» у мирний час. Британський та французький уряди вважали, що прийняття такої умови означало б погодитися на совєтську окупацію Польщі, Румунії, країн Балтії, Фінляндії.
СССР вів переговори не тільки з Францією та Великою Британією, але також із Німеччиною. Імовірно, уже тоді Сталін вирішив стати на сторону того, хто запропонує вигідніші умови. Як заявляв згодом Гітлер, два вчинки Сталіна стали для нього сигналом, що радянський диктатор готовий до угоди з Німеччиною. Першим сигналом був виступ Сталіна на партійному з’їзді в березні 1939 р., коли він застеріг «паліїв війни» (тобто західні демократії), щоб вони не сподівалися «тягати з багаття каштани» руками СССР.
Другим сигналом стало усунення в травні 1939 р. з посади міністра закордонних справ М. Литвинова, якого вважали прозахідним політиком і з яким пов’язували надії на створення системи колективної безпеки. В. Молотов, його наступник, був покірним поплічником Сталіна.
Політичні переговори між СССР, Великою Британією та Францією тривали з травня до початку серпня 1939 р. й виявилися безрезультатними. Сталін наполягав на односторонньому праві поширення совєтських «гарантій» на країни Балтії в разі «непрямої агресії» проти них. Британська та французька делегації заявляли, що вони не розпоряджаються долями незалежних держав.
Ще до закінчення політичних переговорів розпочалася підготовка до військових переговорів між трьома країнами. До Москви прибула об’єднана англо-французька військова делегація. Проте якщо на етапі підготовки переговорів Велика Британія та Франція не поспішали з відправленням делегацій до Москви, то восени переговори гальмувала вже совєтська сторона.
Сталін дійшов висновку, що Захід не погодиться на окупацію Совєтським Союзом сусідніх із ним країн. Гітлер же був готовий заплатити будь-якою чужою територією за совєтський нейтралітет у вже запланованій ним війні проти Польщі.
Свідчення
• Прочитавши висловлення німецького дипломата, зробіть висновок про те, чи були зацікавлені Велика Британія та Франція влітку 1939 р. у створенні спільно із СССР системи колективної безпеки в Європі.
• Чи заслуговує, на вашу думку, довіри оцінка подій дипломатом, який представляв країну, украй зацікавлену, щоб переговори провалилися і не була створена спрямована на стримування Німеччини система колективної безпеки в Європі?
«Розпочалися... переговори, які тривали все літо. Характерними були впертість, фанатизм, майже істерія, з якою політична громадськість (Великої Британії — авт.) квапила переговори й схиляла уряд до дедалі більших поступок... Усі ляпаси від СССР були прийняті; піддавалися на кожну дедалі зухвалішу совєтську хитрість і підійшли, нарешті, упритул до того, що, поступившись у питанні про “непряму агресію”, готові віддати Росії малі держави».
Герберт фон Дірксен, посол Німеччини у Великій Британії (Документи і матеріали напередодні Другої світової війни. Архів Дірксена (1938-1939). — 1948. — С. 202-203)
На англо-франко-совєтських переговорах совєтська сторона порушила ці питання щодо пропуску Червоної армії через територію Польщі й Румунії в разі німецької агресії в Європі. Польське ж керівництво повідомило, що за жодних обставин не погодиться допустити на свою територію совєтські війська. Тоді до Варшави вирушили французькі представники, щоб умовити поляків піти на поступки. Коли британці та французи зрештою домоглися від Польщі серйозних поступок (Польща погодилася діяти разом із СССР у разі німецької агресії в Європі), здавалося, що вже ніхто й ніщо не завадить підписанню тристороннього договору.
Свідчення
• Ознайомтеся з висловленнями К. Ворошилова й Т. Хейвуда. Як ви ставитеся до їхніх аргументів? Чому, на вашу думку, СССР, Британії та Франції було важко порозумітися щодо суверенних прав інших країн?
«Це наша попередня умова — пропуск військ на польську територію через Віленський коридор і Галичину та через румунську територію. ...Якщо цього не буде, якщо це питання не буде вирішене позитивно, то я взагалі сумніваюсь у доцільності наших переговорів. Заяву генерала Думенка й інших представників французької та британської місій про те, що Польща й Румунія самі попросять допомоги, я вважаю не зовсім правильною».
Климент Ворошилов, совєтський маршал (Год кризиса. 1938-1939. Документы и материалы. — Москва, 1990. — Т. 2. — С. 215-217)
«Не треба забувати, що Польща й Румунія — самостійні держави, і тому дозвіл на прохід совєтських збройних сил має бути отриманий від їхніх урядів. Це питання перетворюється на політичне, і СССР повинен поставити його перед урядами Польщі й Румунії. Цілком очевидно, що це найпростіший та прямий метод».
Т. Хейвуд, англійський генерал (Там само)
4. «Пакт Молотова—Ріббентропа»
Проте ілюзії Заходу невдовзі розвіялися. 23 серпня 1939 р. Сталін без жодних пояснень перервав переговори в ту мить, коли умови військової конвенції були фактично узгоджені. Він зробив свій вибір. Коли надійшла обнадійлива відповідь із Варшави й у Москві перебували британська та французька делегації, у Кремлі вже проводили сепаратні переговори з міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом, який терміново прилетів до Москви.
Ця подія мала передісторію. У середині серпня Сталін запропонував Гітлеру укласти пакт про ненапад між двома країнами й таємний протокол до нього про розмежування «сфер впливу» в Європі між Німеччиною та Совєтським Союзом. Гітлер прийняв цю пропозицію. 19 серпня було підписано совєтсько-німецьку торговельну угоду, і після обміну телеграмами між Гітлером і Сталіним 23 серпня 1939 р. до Москви прибула німецька делегація на чолі з Й. фон Ріббентропом.
Свідчення
• Ознайомтеся з висловленням А. Гітлера. Які вигоди він отримував, укладаючи пакт з Й. Сталіним?
«У зв’язку з підписанням торговельної угоди ми вступили в політичний діалог. Було запропоновано укласти пакт про ненапад... Післязавтра фон Ріббентроп підпише договір. Тепер Польща перебуває в становищі, у якому я хотів її бачити. Ми не повинні боятися блокади. Схід забезпечить нас зерном, худобою, вугіллям, свинцем і цинком».
Адольф Гітлер о 12-й годині 22 серпня 1939 р. (Documents on German Foreign Policy.1918-1945. Series D (1937-1945). — Washington, 1956. — Vol. VII. — P. 204)
Гітлер квапився, адже на 26 серпня попередньо запланував напасти на Польщу. До цього він мав отримати від Сталіна гарантії, що той не завдасть йому удару в спину. СССР повинен був або зберігати нейтралітет після агресії Німеччини проти Польщі, або стати союзником Гітлера в цій загарбницькій війні.
Пізно ввечері 23 серпня 1939 р. В. Молотов та Й. фон Ріббентроп поставили підписи під текстом договору й таємним протоколом. Договір увійшов в історію під назвою «пакт Молотова-Ріббентропа», хоча насправді це був пакт між Гітлером і Сталіним. Договір набрав чинності з моменту його підписання. Він був укладений на 10 років з автоматичним продовженням його дії на наступні 5 років за взаємним бажанням сторін. Країни зобов’язалися не нападати одна на одну окремо, а також разом з іншими державами; не брати участі в спрямованих проти них коаліціях держав; зберігати взаємний нейтралітет у разі війни однієї із цих двох країн. Але найважливіше містилося не в тексті договору, а в таємному додатковому протоколі до нього.
Зміст таємного додаткового протоколу до пакту
• Лінією розмежування «життєвих інтересів» Німеччини та СССР на Балтиці було визнано північний кордон Литви.
• Польща мала бути розділена між СССР і Німеччиною по лінії річок Нарев-Вісла-Сян.
• Німеччина визнавала право СССР на Бессарабію, що входила тоді до складу Румунії.
• Перегляньте документальний фільм про підписання 23 серпня 1939 р. «пакту Молотова — Ріббентропа». Який, на вашу думку, існує зв’язок між кадрами про підписання совєтсько-німецького договору й кадрами з німецькими танками, що розгортаються в бойовому порядку?
Ідеологічні вороги домовилися не нападати один на одного й поділити між собою Польщу. Це був стратегічний тріумф Гітлера. Тепер Німеччина могла безкарно напасти на Польщу й перетворити її на стартовий майданчик для подальшого завоювання Совєтського Союзу.
Пакт справив ефект бомби, що вибухнула. Прохання англійських і французьких членів делегації зустрітися з В. Молотовим були ним проігноровані. Помічники совєтського міністра повідомили делегаціям, що той не може з ними зустрітися, бо заклопотаний важливою справою — поїхав на полювання на диких качок.
Навіть союзна Німеччині Японія була вражена цим неприродним, але тільки на перший погляд, союзом. Населення СССР, яке комуністична пропаганда переконувала в тому, що нацизм і Гітлер — вороги СССР, було спантеличене новим союзником Сталіна. Подібна реакція спостерігалась і в зарубіжних комуністичних партіях, які мусили вихваляти договір.
Британська карикатура на підписання договору між Німеччиною та СССР. 1939 р.
Відразу після підписання пакту як за помахом чарівної палички було припинено взаємні напади в пресі обох країн. У СССР поволі розмивався образ нацистів як ворогів, який формувався після їхнього приходу до влади, і натомість створювався новий — «друзів» і «партнерів». Населення було спантеличене такою раптовою зміною, проте через страх потрапити до категорії «ворогів народу» воліло за краще відмовчуватися і робити вигляд, що так і має бути.
Через тиждень після підписання совєтсько-німецького пакту нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна.
Обопільні мотиви підписання совєтсько-німецького пакту про ненапад
|
СССР |
Німеччина |
|
• У разі війни в Європі СССР не муситиме в неї втручатися. • На Далекому Сході СССР зіткнувся з Японією, а Червона армія була ослаблена внаслідок знищення в період «чистки» від «ворогів» великої кількості офіцерів. • СССР отримав час підготуватися до війни. • Німеччина й Захід виснажаться у війні, і СССР залишиться найсильнішою державою. |
• Гітлер хотів уникнути війни на два фронти. Він вважав, що Британія та Франція не втручатимуться, аби захистити Польщу, якщо він матиме договір із СССР. • Економічна допомога СССР убезпечувала Німеччину від наслідків можливої англо-французької блокади після нападу на Польщу. |
|
• СССР отримав від Німеччини згоду на окупацію половини Польщі та встановлення совєтського контролю над Фінляндією і країнами Балтії. • Німеччина була важливим торговим партнером СССР. |
• Гітлер не відмовлявся від наміру розгромити СССР. Пакт про ненапад давав йому виграш у часі й розв’язував руки на Заході. |
23 серпня, день підписання пакту Молотова-Ріббентропа, проголошено Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму.
Основні події
Травень-серпень 1939 р. — англо-франко-совєтські переговори в м. Москві.
23 серпня 1939 р. — підписання совєтсько-німецького пакту про ненапад («пакт Молотова-Ріббентропа») і таємного додаткового протоколу до нього.
Запитання та завдання
1. Оцініть політичну позицію та діяльність європейських лідерів в умовах назрівання війни.
2. Як ви вважаєте, чому комуністичний і нацистський режими, які позиціонували себе як антиподи, співпрацювали в багатьох напрямах? У чому їхні інтереси збігалися?
3. Як ви можете пояснити той факт, що, з одного боку, СССР готувався до військового походу в Європу, а з іншого — одночасно вів переговори з Німеччиною, а також про створення системи колективної безпеки в Європі з Великою Британією та Францією?
4. Чому, на вашу думку, переговори між СССР, Великою Британією та Францією про створення системи колективної безпеки в Європі закінчилися провалом? Що стало вирішальним поштовхом до виходу Совєтського Союзу з переговорів із британцями й французами.
5. Які цілі ставили перед собою Сталін і Гітлер, укладаючи пакт про ненапад?
6. Визначте за допомогою історичної карти (форзац 1) сфери впливу Німеччини та СССР за таємним протоколом до «пакту Молотова-Ріббентропа».
7. У совєтській та нацистській пресі було надруковано лише текст пакту без додаткового протоколу. Як ви вважаєте, чому?
8. Чи розпочав би, на вашу думку, Гітлер війну, якби не домовився із СССР? Наведіть аргументи за чи проти, залежно від вашої точки зору.
