Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський
Розділ IV. Держави Центрально-Східної Європи
§ 14. Польща й Чехословаччина в міжвоєнний період
Пригадайте
• Унаслідок яких подій з політичної карти Європи на понад століття зникла Польська держава?
• До складу якої держави входили чехи й словаки на початку XX ст.?
1. Відновлення польської державності
Більшість польських політиків пов’язувала відновлення незалежності з Першою світовою війною. Упродовж усіх воєнних років польський національний рух за відновлення державності не переривався. Чимало польських патріотів віддали за це своє життя або потрапили до російських, німецьких чи австро-угорських в’язниць і таборів.
Наближення завершення війни, Листопадова революція в Німеччині прискорили вирішення «польського питання». 1918 р. після понад столітнього періоду зневажання і поділів на карту світу повернулася Польська Республіка.
11 листопада 1918 р., у день підписання Комп’єнського перемир’я і фактичного завершення «Великої війни», тимчасовий орган влади на польській території передав звільненому з німецької в’язниці відомому діячеві національного руху Юзефу Пілсудському повноваження командувача Війська Польського (польської армії).
Згодом ця подія стала символізувати початок Другої Речі Посполитої, а отже, відновлення польської державності. 11 листопада для польського народу — національне свято, а також день ушанування учасників збройного опору, які зробили вагомий внесок у відродження Польщі.
Особистості
Юзеф Клемент Пілсудсъкий (1867-1935) — польський державний діяч. За співучасть у замаху на російського царя Олександра III відбув п’ятирічне заслання в Сибіру. У 1914 р. заснував Польську військову організацію й очолив Польські легіони, які воювали проти Росії. Згодом розірвав співпрацю з німецькою владою і був нею ув’язнений.
Очолював Польщу в 1918-1922 рр., після чого добровільно склав повноваження. У 1926 р. повернувся до влади й відтоді керував країною до кінця життя.
У процесі становлення Польської держави не вдалося, на жаль, уникнути протистояння між поляками й українцями в Галичині. Збройні сутички, що розпочалися 1 листопада 1918 р., призвели до людських утрат з обох сторін. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУHP). У ніч на 22 листопада поляки зайняли Львів, а український уряд перебрався до Тернополя. До середини червня 1919 р. Польща контролювала майже всю Східну Галичину.
До скликання сейму (парламенту) Ю. Пілсудського призначили тимчасовим керівником держави. Вибори до сейму, які відбулися на початку 1919 р., започаткували протистояння між парламентом та Ю. Пілсудським, якому парламентарі залишили переважно представницькі повноваження.
2. Становлення Другої Речі Посполитої
Поляки покладали великі надії на Паризьку мирну конференцію, на якій мали розглядати «польське питання».
Східні кордони Польщі для учасників конференції були менш важливими, ніж польсько-німецький кордон. Оскільки Д. Ллойд Джордж не погоджувався на передання полякам м. Гданська, то його проголосили «вільним містом» під мандатом Ліги Націй у межах польських митних кордонів.
Польщі також передали район Познані та частину Західної Пруссії, що відкрило полякам вихід до Балтійського моря. Після того як у процесі опитування в 1921 р. у Верхній Сілезії більшість населення висловилася за належність до Німеччини, у відповідь розпочалося польське повстання. Для припинення конфлікту Ліга Націй передала Польщі південну частину Верхньої Сілезії, а решту території — Німеччині. Сілезький район Цешина, де переважало польське населення, відійшов до Чехословаччини.
Паризька конференція визнала східні польські кордони по річці Буг Водночас не було вирішено питання про належність Східної Галичини. Лінія тимчасового східного кордону Польщі дістала назву «лінія Керзона» на честь британського міністра закордонних справ Джорджа Керзона.
«Лінія Керзона» та зміни території Польщі
Окрім територіальних проблем, полякам довелося вирішувати ще й таку проблему, як Росія. Керівники Росії вважали відновлення польської державності явищем «випадковим» і «тимчасовим», плекали плани насильного повернення Польщі до складу російської імперської держави. Неоголошена війна між країнами тривала понад рік. Наприкінці квітня 1920 р. Ю. Пілсудський уклав із Симоном Петлюрою союз проти більшовиків на умовах входження до складу Польщі майже всієї Правобережної України.
Три польські армії та українські частини розпочали наступ в Україні. Розбивши дві російські армії, союзники підійшли до Києва. 6 травня польські кіннотники ввійшли до столиці України й на Хрещатику відбувся урочистий парад українських і польських військ.
Свідчення
• Як ви можете охарактеризувати настрої, що панували в польській армії, яка вступила на територію України, і реакцію українського населення?
«Важко описати ентузіазм війська, котре... йшло в глиб України до історичних рубежів давньої Речі Посполитої, до найбагатшого, найбуйнішого краю... Наша генерація... була вихована на... трилогії Г. Сенкевича [“Вогнем і мечем”]».
Корнель Кшечунович, ротмістр польської армії (К. Krzeczunowicz. Ostatnia kampania konna. Dzialania jazdy polakiej przeciw armii konnej Budionnego. — Londyn: Veritas, 1971. — S. 14)
«Український народ, який бачив у своїй столиці чужого генерала з польським військом замість С. Петлюри на чолі власних військ, не усвідомлював цього акту як визволення, а скоріше як різновид нової окупації. Отож український народ замість ентузіазму й радості зберігав понуре мовчання».
Тадеуш Махальський, ротмістр польської армії (Т. Machalski. Ostatnia epopeja. Dzialania kawalerii w 1020 roku. — Londyn : B. Swiderski, 1969. - S. 47)
Словник
«Лінія Керзона» — умовна розмежувальна лінія, запропонована Дж. Керзоном як можливий східний кордон відновленої Польської держави.
Проте невдовзі ситуація ускладнилася, оскільки польсько-українські війська розтягнулися широким фронтом. На початку липня росіяни, перегрупувавши сили, перейшли в контрнаступ і прорвалися в тил польсько-українським військам південніше Києва, що загрожувало їхнім оточенням.
Польський плакат 1920 р. із закликом до поляків стати па захист батьківщини від російського вторгнення
У середині серпня російська армія вже стояла під стінами Варшави. Не маючи сумніву у своїй перемозі, росіяни заздалегідь створили маріонетковий «польський» уряд на чолі з російським комуністом польського походження.
• Перегляньте відеофільм «1920 — Диво на Віслі». Як ви вважаєте, чи вдалося авторам фільму передати запеклість бою між російськими військами та польськими оборонцями?
• Що, на вашу думку, символізує участь у битві польського ксьондза?
У відповідь на навалу десятки тисяч поляків добровільно виступили на захист своєї країни під гаслом «Спочатку — Польща, а потім подивимося...». Тобто всі внутрішні політичні розбіжності й суперечки нація відкладала на потім, поки тривала війна, і в загрозливі часи згуртовувалася задля перемоги над ворогом. Ю. Пілсудський здійснював загальне керівництво обороною країни.
Як наслідок, під Варшавою сталося неочікуване для росіян і багатьох політиків у Європі та США: у середині серпня 1920 р. польська армія раптовим контрударом відкинула російські війська аж за Мінськ і тим самим поновила рівновагу. Ця визначна битва ввійшла в історію як «диво на Віслі».
Проте сил для здобуття остаточної перемоги Польща не мала. У жовтні 1920 р. в латвійській столиці м. Ризі вона уклала з Росією перемир’я, а наступного місяця залишки армії УНР відступили за р. Збруч. Згідно з Ризьким договором між Росією, комуністичним урядом Української Соціалістичної Радянської/Совєтської Республіки, який тоді представляв Україну, та Польщею (1921), за визнання совєтської України Польща отримала Східну Галичину.
3. Переворот 1926 р. Польща в період «санації»
Що далі від війни, то запеклішою ставала боротьба між Ю. Пілсудським і сеймом. Оскільки за конституцією повноваження президента були суттєво обмежені, він вирішив не балотуватися в президенти. Наприкінці 1922 р. першим президентом країни став Габрієль Нарутович. Через кілька днів після обрання його застрелив правий екстреміст. Сейм обрав президентом Станіслава Войцеховського, але це не додало країні стабільності.
Сейм та уряди (їх змінилося майже півтора десятка) не справлялися з проблемами. Багато поляків вірило, що тільки Ю. Пілсудський зможе владнати ситуацію. Як наслідок, у середині травня 1926 р. в Польщі відбувся переворот. Вірні Ю. Пілсудському війська вирушили до столиці й розбили урядові частини, які стали на їхньому шляху. Президент та уряд подали у відставку; у Польщі розпочався період санації.
Польща в період «санації»
Політичний режим: обмежено вплив політичних партій; складна й заплутана виборча система; заборона офіцерам вступати до політичних партій; обмеження свободи слова й друку; тимчасовий характер і незначні (порівняно із СССР і Німеччиною) масштаби репресій проти опозиції.
Державний устрій: президента республіки й прем’єр-міністра обирали в сеймі; після подій 1926 р. Ю. Пілсудський номінально зберіг посаду військового міністра; конституція 1935 р. обмежила повноваження президента (ділив владу з прем’єром і головою сейму); суттєво обмежено роль парламенту й водночас розширено повноваження виконавчої влади.
Економіка: відсутність централізованого управління; існування підприємств і господарств різних форм власності.
Суспільне життя: звеличення особи Ю. Пілсудського й водночас критика його опозицією; відсутність панівної ідеології; існування різноманітних молодіжних організацій (релігійних, скаутських та ін.).
Через сприятливі міжнародні обставини період «санації» виявився економічно найсприятливішим в історії міжвоєнної Польщі. Оскільки у Великій Британії страйкували шахтарі, експорт польського вугілля до Європи майже подвоївся. Також зріс продаж за кордон зернових, деревини, інших товарів і сировини. У країні скоротилося безробіття, зміцнів злотий, удалося врівноважити бюджет. Проте світова економічна криза звела нанівець перші успіхи.
Міжвоєнна Польща була багатонаціональною державою. Крім української (переважно території Галичини й Волині), були ще й білоруська, німецька, єврейська та литовська громади.
До 1923 р., коли країни Антанти юридично передали Галичину Польщі, три галицькі воєводства (сучасні території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей) мали отримати автономію в межах Польської держави, а в одному з міст упродовж двох років заснувати український університет. Проте до практичного втілення справа не дійшла. Галичину поділили на воєводства під загальною назвою Східна Малопольща.
Словник
Санація (від. латин. sanatio — оздоровлення) — самоназва авторитарного режиму Польської Республіки в 1926-1939 рр.
Етнічний склад населення Польщі (1939)
На українців польське законодавство поширювалося як на громадян Другої Речі Посполитої. Нерозв’язаність питання автономії час від часу породжувала конфлікти, інколи гострі й драматичні, між громадянами Польщі українського походження і державою. Водночас було чимало прикладів тісної взаємодії та співпраці між поляками й представниками інших національностей та українцями, що сприяло збереженню громадянського миру в країні.
Навесні 1935 р. Ю. Пілсудський помер. Після його смерті польську політику визначав тріумвірат у складі президента Ігнація Мосьціцького, міністра закордонних справ Юзефа Бека й командувача збройних сил маршала Едварда Ридз-Смігли.
4. Чехословацька Республіка в міжвоєнний період
Згідно з повоєнними мирними договорами, до складу ЧСР увійшли Чехія, Словаччина, Австрійська Сілезія з районом Цешина, населеним в основному поляками, і Богемія із Судетською областю з її переважно німецьким населенням. Те, що в Богемії, Моравії та Сілезії третину населення становили німці, стало підґрунтям майбутніх конфліктів.
Етнічний склад населення ЧСР (1930-ті роки)
Державний устрій країни був закріплений у конституції 1920 р. На той час Чехословаччина була однією з найдемократичніших країн Європи. Зокрема, президент Томаш Масарик та інші чеські й словацькі урядовці приязно ставилися до українського визвольного руху й заохочували українську еміграцію до ЧСР.
Загалом у Чехословаччині в 1920-ті роки перебувало від 70 до 100 тис. емігрантів з України. Більшість із них становили колишні вояки й урядовці УHP, ЗУHP і Кубанської Народної Республіки, дипломати, співробітники політичних, економічних та інших українських закордонних представництв. У країні діяли українські навчальні й культурні заклади, громадські організації, виходили друком газети.
Особистості
Томаш Гарріг Масарик (1850-1937) — перший президент Чехословаччини (1918-1935); філософ світового рівня. Науково обґрунтував доцільність створення об’єднаної «нової Європи», роль і місце «малих» націй у Європі та у світі. Після початку Першої світової війни виїхав за кордон, де очолив Чеську національну раду. Домігся підписання в США 1918 р. договору про об’єднання Чехії та Словаччини.
Сформований після виборів 1921 р. коаліційний уряд Е. Бенеша оздоровив фінансові справи й упорядкував економіку. Ці успіхи стали можливими завдяки «режиму економії» для населення. Як результат, невдоволення громадян необхідністю «затягнути паски» наростало, і наступного року уряд Е. Бенеша було замінено.
Свідчення
• Що, на вашу думку, означають висловлення: «Масарик не вважав чехів пасажирами, які спізнилися на всесвітній потяг демократії» і «демократія та французька армія... були непереможними»?
«Змагання чехів за незалежність набували законності, оскільки Габсбурги були неспроможні позбутися традиційного авторитаризму й католицького догматизму... Масарик не вважав чехів пасажирами, які спізнилися на всесвітній потяг демократії. ...Він використав свою версію чеської історії як засіб формування прозахідної зовнішньої політики: потрібно було убезпечити чеську демократію союзом із Заходом... Демократія та французька армія... були непереможними».
Ернест Геллнер, англійський дослідник (Нації та націоналізм; Націоналізм / пер. з англ. — Київ: Таксон, 2003. — С. 286-288)
На тлі урядової кризи активізувалися радикальні політичні сили, які застосовували екстремістські методи боротьби. У відповідь Національні збори ухвалили закон «Про охорону республіки».
Щодо господарського життя Чехословаччини, то економіка республіки розвивалася досить успішно, допоки світова економічна криза не звела нанівець її здобутки.
На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію та Велику Британію. У середині 1930-х років вона уклала з Францією договір про взаємодопомогу. Подібну угоду було укладено із СССР, однак вона набувала чинності за умови, що спочатку допомогу Чехословаччині буде надано Францією і тільки потім Совєтським Союзом. Чехословаччина остерігалася, що совєтські війська, увійшовши на заклик уряду на її територію як союзник, швидко перетворяться на окупантів. Зважаючи на зростання загрози нападу Німеччини, влада майже половину державного бюджету спрямовувала на зміцнення армії.
5. «Судетська проблема»
Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів з їхнім гаслом об’єднання в кордонах рейху «співвітчизників», тобто всіх вихідців із Німеччини й Австрії, а також усіх німецькомовних, Чехословаччина стала об’єктом агресивних дій нацистської Німеччини.
Нацисти розробили кілька варіантів плану нападу на Чехословаччину. Гітлер зупинив переговори із чехами й розпочав проти них пропагандистську кампанію в німецькій пресі, приводом до якої стала «судетська проблема» — питання про громадян ЧСР німецького походження, більшість з яких (понад 3 млн осіб) проживала в Судетській області на кордоні з Німеччиною та Австрією. Як громадяни ЧСР судетські німці мали широкі права, зокрема право здобувати освіту рідною мовою, організовувати власні партії.
Після приходу до влади Гітлера серед чехословацьких німців посилився сепаратистський рух, який підігрівала Судето-німецька партія. Її прихильники відкрито заявляли про необхідність виходу Судетської області зі складу Чехословаччини та приєднання цієї території до Третього рейху. Організація мала потужну підтримку Гітлера. Виступаючи в рейхстазі на початку 1938 р., він заявив: «Німеччина... домогатиметься об’єднання всього німецького народу».
На території Німеччини почали створювати спеціальні ударні роти судетських сепаратистів для здійснення диверсій у Чехословаччині. Їхній керівник К. Генляйн неодноразово їздив до Берліна для отримання від нацистської верхівки інструкцій щодо підривної роботи. Згідно з ними, генляйнівці мали повсякчас висувати неприйнятні для влади ЧСР вимоги й у жодному разі не задовольнятися будь-якими поступками чехів і словаків.
У 1937 р. керівництво Чехословаччини опинилося в складному становищі: Велика Британія та Франція, які проводили політику «умиротворення» Гітлера, наполягали на задоволенні вимог судетських німців, оскільки не були налаштовані сваритися з Німеччиною в разі її нападу на ЧСР. Навесні 1938 р. в німецько-чехословацьких відносинах настала вибухонебезпечна криза; на кордоні вже стояла 200-тисячна німецька армія.
Чехи і словаки були налаштовані рішуче, але в останній момент німецькі війська зупинилися, а потім відійшли від кордону. Восени сепаратисти спробували ще раз спровокувати конфлікт, однак були розігнані урядовими військами. До пори до часу вони зачаїлися в очікуванні наказу з Берліна здійснювати нові провокації.
Словник
Судетська проблема — штучно створена Німеччиною криза для виправдання нацистських претензій на Судетську область у Чехословаччині, населену переважно етнічними німцями.
Сепаратистський (від латин. separatus — окремий) рух — політичний рух за відокремлення частини території від держави.
Свідчення
• Як, на вашу думку, характеризують позицію Великої Британії слова її високопосадовця? Чи траплялися вам подібні підходи в сучасній міжнародній політиці? Наведіть приклади, якщо вони вам відомі.
«Чехословаччина не варта шпор навіть одного британського гренадера».
Александер Кадоган, заступник міністра закордонних справ Великої Британії (The Diaries of Sir Alexander Cadogan О.M. 1938-1945. — London, 1971. — P. 63)
Основні події
1918 p. — відновлення Польської держави; створення Чехословаччини.
1920-1921 рр. — совєтсько-польська війна.
1926-1939 рр. — режим «санації» в Польщі.
Запитання та завдання
1. Поясніть зміст понять «санація» та «сепаратистський рух».
2. Яке місце на Паризькій мирній конференції займало польське питання та як воно було пов’язане з українським питанням?
3. Використавши висловлення К. Кшечуновича та Т. Махальського (с. 137), охарактеризуйте перебіг і результати совєтсько-польської війни 1920 р.
4. Які цілі переслідувала Польща, укладаючи союзницьку угоду із С. Петлюрою, а які — українська влада, підписуючи угоду з Польщею?
5. Назвіть важливі ознаки режиму «санації» в Польщі. Чи був, на вашу думку, «санаційний» режим тоталітарним?
6. Які події відображено в наведеному нижче тексті й що вам про них відомо? «Громадянську війну на вулицях Варшави супроводжувало не менш грубе зіткнення уявлень про вождя, який для повсталих важив набагато більше за честь і солдатську присягу, а для їхніх противників був заколотником, котрий виступив проти законного порядку Речі Посполитої».
7. Охарактеризуйте передумови й обставини утворення ЧСР.
8. Покажіть на історичній карті атласу території, які за мирними договорами сформували кордони Чехословаччини. Скориставшись діаграмою на с. 140, охарактеризуйте питому вагу українців у багатоетнічному чехословацькому суспільстві.
9. Охарактеризуйте причини й цілі маневрів нацистської Німеччини довкола «судетської проблеми», а також позицію із цього питання союзників Чехословаччини.
10. Знаряддям у руках якої країни були судетські сепаратисти і які цілі вони переслідували?
11. У чому, на вашу думку, полягає небезпека сепаратизму в сучасному світі? Які приклади сепаратизму в наш час вам відомі?
