Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський

Узагальнення до розділу III «Провідні держави світу в міжвоєнний період»

Етапи міжвоєнного періоду та їхні характерні ознаки

Післявоєнне відновлення (1919-1921)	• Нестабільний економічний розвиток. • Криза перевиробництва 1920-1922 рр. • Посилення державного втручання в економічне життя. • Збереження суперечностей між країнами, незважаючи на існування Версальської системи та Ліги Націй.
Етап стійкого економічного розвитку (1922-1928)	• Прогрес Німеччини у відродженні післявоєнної економіки завдяки плану Юнга. • Сталі темпи економічного розвитку провідних країн, особливо США. • Розвиток масового виробництва.
Світова економічна криза (1929-1933)	• Охопила всі країни з ринковою економікою. Найбільше постраждали США. Тоталітарні країни (СССР та Італія) меншою мірою відчули вплив кризи. • Зумовила посилення державного втручання в економічне життя та регулювання соціальних відносин.
Подолання наслідків «Великої депресії» (1934-1939)	• Більшість країн, окрім тоталітарних держав (Італії, СССР, Німеччини) і Японії — країн, що готувалися до військової експансії та переділу світу, — у другій половині 1930-х років перебувала в стані тривалої депресії.

Отже, у провідних демократичних країнах відбулася перебудова економіки. Основну роль почало відігравати масове виробництво. Широко впроваджувалися механізація, стандартизація, конвеєрні лінії. З поглибленням кризових явищ в економіці посилювалося державне управління.

У середині 1920-х років розпочався період стабілізації, який характеризувався спадом революційного руху, піднесенням економіки, послабленням зовнішньополітичних суперечностей.

Було подолано політичну кризу, пов’язану з німецькими репараціями. Німеччина звільнялася від значної частини виплат, США та Велика Британія надали їй кредити й країна швидко відбудовувалася.

Високі темпи промислового розвитку Франції були зумовлені великими репараціями з Німеччини, використанням саарського вугілля й лотаринзької руди, дешевої робочої сили в колоніях.

Великій Британії не вдалося повернути свою колишню могутність.

Економічне зростання США в 1920-х роках назвали епохою «процвітання».

Порівняно стабільний розвиток післявоєнної світової економіки закінчився восени 1929 р., коли розпочалася «Велика депресія». Основними її причинами стали монополізація виробництва та відсутність державного регулювання. Світова економічна криза, розпочавшись у США, швидко охопила Європу й увесь світ і тривала майже десятиліття.

Міжвоєнний період — це також період утвердження тоталітарних режимів: комуністичного, фашистського й нацистського. Екстремістський характер тоталітарних ідеологій спричинив гострі конфлікти, що вибухнули наприкінці 1930-х років.

Ліга Націй була спробою налагодити стабільні й відкриті міжнародні відносини. Проте вона не мала важелів впливу на політику агресивних держав і тому не змогла запобігти новій світовій війні.

Однак міжвоєнний період — це не тільки кризи й загострення міжнародних відносин. Жертви, яких зазнала Європа в роки Першої світової війни, змусили людей згадати про важливі цінності: турботу про рідних і близьких, цінування власного життя. Незворотним став процес зрівняння в правах жінок і чоловіків; жінки дедалі активніше брали участь у політичному й громадському житті.

Запитання та завдання

Підготуйте навчальний проєкт на одну з тем (на вибір):

• Геополітична ситуація у Європі в міжвоєнний період;

• Суспільне життя міжвоєнної Європи та його осмислення в наукових працях і мистецьких творах.