Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський

Розділ І. Передумови Першої світової війни. Війна та революції

§ 1. Початок і розгортання Першої світової війни

Пригадайте

• Чому наприкінці XIX ст. загострилися англо-німецькі й натомість покращилися англо-франко-російські відносини?

• Чому виникли марокканська й балканська кризи? Чим вони загрожували міжнародним відносинам?

• Коли й за яких обставин утворилися військово-політичні блоки Троїстий союз та Антанта?

1. Початок «Великої війни»

Друга третина XIX — перше десятиліття XX ст. були періодом, який називають «системою озброєного миру». Погіршення міжнародних відносин, а відтак і початок світової війни були зумовлені суперечностями й протистоянням провідних європейських держав майже на всіх континентах, морях та океанах: між Німеччиною і Великою Британією, Німеччиною та Францією, Німеччиною і Росією, Австро-Угорською та Російською імперіями, між націями, які виборювали свою державність, та імперіями, а також розбіжністю національних інтересів держав усередині самих військових блоків.

Словник

Перша світова війна — усесвітній збройний конфлікт у 1914-1918 рр. за участі 38 держав із населенням 1,5 млрд осіб. Інша її назва — «Велика війна».

«Система озброєного миру» — стан відносин між провідними державами після франко-прусської війни й об’єднання Німеччини до початку Першої світової війни. Цим відносинам притаманні гонка озброєнь, а також дипломатичні кризи, що посилювали напруженість між країнами — членами Антанти та Троїстого союзу.

Зіткнення інтересів держав у період «системи озброєного миру»

Німеччина

Прагнула стати головною державою на Європейському континенті. Запізнившись до розподілу колоній, сподівалася заповнити цю прогалину й потіснити Велику Британію, Францію, Бельгію, Нідерланди та Португалію.

Вважала, що англо-франко-російська Антанта вороже налаштована щодо неї та прагне підірвати німецьку могутність.

Австро-Угорщина

Прагнула втримати захоплені нею в 1908 р. Боснію і Герцеговину.

Протидіяла Росії, що самочинно проголосила себе «захисницею всіх слов’ян» на Балканах, а також Сербії, яка претендувала на роль об’єднавчого центру південних слов’ян імперії.

Франція

Прагнула реваншу за поразку від Німеччини в 1870 р. й остерігалася нової німецької агресії.

Хотіла повернути відібрані в неї німцями в результаті франко-прусської війни області Ельзас і Лотарингію.

Зазнавала збитків від конкуренції німецьких товарів на своїх традиційних ринках збуту.

Намагалася за будь-яку ціну зберегти свою колоніальну імперію, зокрема Північну Африку.

Велика Британія

Вела проти Німеччини неоголошену економічну й торговельну війну. Відмовилася від своєї традиційної політики «блискучої ізоляції»; створила антинімецький блок держав.

Насторожено реагувала на проникнення Німеччини в регіони, які вважала «своїми»: Східну й Південно-Західну Африку.

Здійснювала активні військово-морські приготування на випадок агресивних дій Німеччини.

Росія

Намагалася в обхід міжнародних договорів домогтися безперешкодного проникнення свого флоту в Середземне море через протоки Боспор і Дарданелли.

Вороже сприймала будівництво Німеччиною наприкінці XIX ст. залізниці Берлін-Багдад, що стала на заваді загарбницькій політиці росіян в Азії.

Протидіяла австрійській та німецькій діяльності на Балканах.

Під маскою «заступництва» прагнула підкорити й затягнути до своєї імперії всі слов’янські народи; на Балканах підбурювала виступи проти Австро-Угорської та Османської імперій.

У 1914 р. в центрі світової уваги опинилося боснійське місто Сараєво. На той час Боснія входила до складу Австро-Угорщини, проте сербське населення виступало за приєднання до сусідньої Сербії. Наприкінці червня 1914 р. боснійський серб Гаврило Принцип, член організації «Чорна рука», убив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину. Сараєвське вбивство стало формальним приводом для оголошення війни.

Убивство ерцгерцога Франца Фердинанда. Ілюстрація із журналу. 1914 р.

Затримання поліцією Г. Принципа. Фото. 1914 р.

Наприкінці липня Австро-Угорщина пред’явила Сербії ультиматум і почала готуватися до війни. У конфлікт між двома державами відразу втрутилися Німеччина й Росія, пов’язані з ними договорами. Австро-Угорщину підтримувала Німеччина, а Сербію — Росія, яка розраховувала на допомогу Франції та Великої Британії.

Свідчення

• Проаналізуйте уривки з історичних документів. Як, на вашу думку, вони характеризують поведінку окремих учасників міжнародної кризи у зв’язку із сараєвським убивством?

«Дипломатичний успіх, що закінчився б цілковитим приниженням Сербії, не мав би цінності. Тому треба висунути Сербії такі вимоги, які напевно будуть відхилені, а потім вдатися до радикального розв’язання питання через військове втручання».

З протоколу засідання австро-угорського уряду 7 липня 1914 р. (Conrad von Hötzendorff F. Aus meiner Dienstzeit. 1906-1918. Bd IV. — Wien : Berlin, 1924. — S. 51)

«Кайзер сказав мені, що ми можемо розраховувати на цілковиту підтримку Німеччини. На думку кайзера Вільгельма, не варто зволікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, Німеччина стане на нашу сторону. Буде шкода, якщо ми не скористаємося ситуацією, яка всім нам на користь».

З повідомлення австро-угорського посла в Берліні про зустріч із Вільгельмом IІ 5 липня 1914 р. (McAleavy Т. Modern World History. — Cambridge University Press, 1996. — P. 7)

Упродовж трьох тижнів після сараєвського вбивства мало хто вірив, що ось-ось розпочнеться війна. Заможні європейці звично проводили відпустки, панувала загальна розслабленість. У Берліні були переконані: якщо Росія виступить на стороні Сербії, вона все одно програє.

Французи покладалися на союз із британцями та росіянами й вірили в неприступність своїх оборонних споруд на кордоні з Німеччиною.

Хоча серби заявляли про готовність виконати майже всі вимоги ультиматуму, 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. Цей день офіційно вважають датою початку Першої світової війни.

У відповідь Росія розпочала мобілізацію і, коли Німеччина рішуче зажадала її відміни, проігнорувала німецьку вимогу. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Через два дні вона оголосила війну Франції, а потім вторглася в нейтральну Бельгію.

Із серпня війну Німеччині від свого імені та від імені домініонів (зокрема, Канади, Австралії, Нової Зеландії) оголосила Велика Британія. З-поміж британських домініонів тільки Південна Африка не вступила у війну, адже африканери, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, симпатизували Німеччині.

6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії. Світова війна стала доконаним фактом. Її початок посилив войовничі настрої в країнах Антанти й Троїстого союзу. Граючи на струнах патріотизму, політики закликали нації згуртуватися і забути про внутрішні чвари. Тих, хто активно виступав проти війни, переслідували й навіть убивали її прихильники.

2. Стратегічні плани ворожих сторін. Їхні наміри щодо України

Кожна з великих держав мала власні геополітичні інтереси у війні, що насувалася, а також плани ведення бойових дій.

Стратегічні плани ворожих сторін

Німеччина	Розроблений на початку XX ст. стратегічний план німецького військового командування, відомий як «план Шліффена» (за прізвищем тогочасного керівника генерального штабу Німецької імперії), ґрунтувався на помилковому припущенні, що Британія залишиться нейтральною у війні. План був розрахований на здобуття блискавичної перемоги спочатку на Західному фронті над Францією, а після цього на Східному над Росією. З метою розгрому французької армії намічалося здійснити наступ через нейтральні Люксембург і Бельгію, в обхід головних сил французів. На Сході планували захистити Східну Пруссію від можливого вторгнення росіян. Наступальні дії проти Росії в цей час мали вести австро-угорські війська.
Австро-Угорщина	Напередодні війни мала відразу два стратегічні плани. Перший був розроблений на випадок війни проти Сербії, Чорногорії та Росії і передбачав наступ австро-угорських військ через Східну Польщу, а німецьких — зі Східної Пруссії. Другий — на випадок війни тільки проти Сербії. На початку війни одразу був задіяний другий план, однак потім австрійці передумали й почали діяти за першим. Головний удар по росіянах планували завдати з Галичини.
Франція	Французький план ведення війни передбачав швидкий прорив у напрямку німецького Рурського вугільного району, щоб позбавити Німеччину ресурсів для ведення тривалої війни й змусити її капітулювати. У разі, якщо Німеччина вторгнеться в Бельгію, французькі війська мали взаємодіяти з бельгійською армією. У подальшому планували діяти залежно від ситуації в зоні бойових дій німецьких та австро-угорських військ.
Велика Британія	Сутність британського плану — направлення до Франції експедиційної армії у складі кількох дивізій. Основний тягар війни на суші мали нести союзники — Франція та Росія. Водночас британський військово-морський флот мав забезпечити панування на морі.
Росія	Планували, з одного боку, загрожувати Східній Пруссії та відволікти німецькі сили від наступу на Францію, а з іншого — наступати проти Австро-Угорщини в Галичині. Отже, планували російське вторгнення та окупацію Галичини та Східної Пруссії.

Словник

Геополітика — планування та провадження міжнародної політики з урахуванням географічних чинників.

Геополітичні інтереси — інтереси однієї чи групи держав, пов’язані з прагненням переважати у важливих частинах світу або й у всьому світі через ослаблення інших держав.

Наміри країн — членів Антанти та Троїстого союзу щодо України обмежувалися їхніми власними інтересами. Жодна з них не розглядала в найближчій перспективі Україну як самостійну державу.

Росія, поширюючи створений нею імперський міф про «єдиний православний народ», що нібито складається з власне росіян, українців і білорусів, уже тоді відмовляла Україні й українцям як окремій самодостатній нації в праві на існування.

Австро-Угорщина, у тогочасних кордонах якої проживало багато українців, визнавала українську націю і навіть надала українцям певні представницькі права в органах влади та в самоврядуванні, у розвитку мови й національної культури. У разі перемоги розраховувала поширити свій вплив, крім Галичини, також на Волинь і Поділля.

Німеччину насамперед цікавили сільськогосподарські ресурси України для гарантування власної продовольчої безпеки.

З огляду на чітко виражену антиукраїнську позицію Росії і брутальну русифікацію українців, у разі перемоги Антанти, до якої входила Росія, Україні й українцям, цілком імовірно, загрожувало б остаточне знищення Російською імперією.

У разі ж перемоги Німеччини й Австро-Угорщини для України зберігалася історична перспектива стати окремою національною державою, хоча б і залежною спочатку від країн-переможниць.

3. Фронти війни та характеристика основних воєнних кампаній 1914-1916 рр.

З початком війни ворожі сторони отримали відповідні назви: Троїстий союз почали називати Центральними державами, а Антанту — союзниками. Основними учасниками серед союзників були Франція, Велика Британія і Росія. У 1917 р. у війну на стороні союзників вступили також Сполучені Штати Америки.

Основними учасниками на стороні Центральних держав були Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарське царство.

Найбільш важливі й кровопролитні бойові дії в Європі відбувалися на двох фронтах: поля битв на захід від Німеччини отримали назву Західний фронт, а на схід — Східний.

Західний фронт — це довга лінія окопів, що простяглася від узбережжя Бельгії до Швейцарії. Основні битви на цьому фронті між англо-французькими та німецькими військами відбулися у Франції та Бельгії.

На Східному фронті бойові дії велися переважно між Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією, з одного боку, та Росією і Румунією — з іншого.

Воєнна кампанія 1914 р.

Західний фронт. Для підтримки французького союзника острівна Британія висадила на континент експедиційний корпус. Німецькі війська, згідно з «планом Шліффена», оминувши оборонні споруди на франко-німецькому кордоні, уторглися в Бельгію та Люксембург, просунулися на північний схід Франції і опинилися під Парижем. Загалом на розгром Франції німці відводили не більше місяця, після чого планували перекинути війська на Схід і завдати поразки Росії.

Проте у вересні 1914 р. союзники зупинили німців у першій битві на р. Марні на північному сході Франції. Спершу французька армія відступала, але на початку вересня зупинилася і навіть почала контратакувати німців, створивши клин між двома групами німецької армії. Британські та французькі війська атакували між ними й змусили німців відступити на кількадесят кілометрів на північ. Загалом у битві з обох сторін загинуло й було поранено майже пів мільйона вояків.

Битва на р. Марні стала великою перемогою Франції, унаслідок якої німців відтіснили від Парижа й французьку столицю було врятовано. Однак Німеччина все ще утримувала значну частину північно-східної Франції.

Битва на р. Марні (1914)

На Західному фронті почалася чотирирічна позиційна (окопна) війна. Кожна сторона облаштувала в землі довгі траншеї, які простягалися від узбережжя Бельгії до кордону Швейцарії. Між траншеями пролягала «нічийна земля», обплутана колючим дротом. Проти відчайдухів, які намагалися перетнути «нічийну землю», обидві сторони застосовували скорострільні кулемети.

Три великі битви Першої світової війни відбулися біля бельгійського міста Іпра. Унаслідок боїв місто було повністю зруйновано, але згодом відновлено. Перша битва біля Іпра відбулася в жовтні—листопаді 1914 р. Німецька армія з боями просувалася Бельгією, щоб дістатися моря. Бельгійським, французьким і британським військам вдалося зупинити німців біля Іпра. Битва тривала, поки обидві сторони не відступили до своїх окопів. Надалі тривалий час на цій ділянці Західного фронту відбувалася «окопна війна».

Східний фронт. На Східному фронті армії рухалися швидше. У 1914 р. російські армії рушили на захід до Німеччини й Австро-Угорщини. У серпні-вересні між австрійськими та російськими військами відбулася Галицька битва. У Галичині було сформовано легіон Українських січових стрільців (УСС), який успішно воював проти росіян та особливо відзначився в боях на горі Маківці в Карпатах навесні 1915 р.

• Перегляньте фрагменти з фільму «Для домашнього вогнища» (1992). Як бачимо, українські січові стрільці вбрані в строї австро-угорської армії. Чи могли українці на той час мати власну армію?

• Унаслідок яких попередніх історичних подій українці в роки Першої світової війни опинилися по різні сторони фронту, адже вони воювали в складі військ Російської та Австро-Угорської імперій?

Чисельно поступаючись ворогу, австрійські війська мусили відступити. Водночас дві австро-угорські армії перейшли в наступ проти росіян між річками Віслою і Бугом. Наступ успішно розвивався на території Польщі, але через просування російських військ у Галичині його вимушено зупинили. У другій половині серпня росіяни вийшли до передмістя Львова. Місто оголосили відкритим, і росіяни ввійшли в нього без бою. Розпочалася 10-місячна російська окупація.

Свідчення

• Який висновок на підставі оцінок іноземного сучасника тих подій можна зробити про поведінку російських військ на українських землях?

«Коли наприкінці 1914 р. австрійці були змушені залишити Буковину й більшу частину Галичини, російські окупанти вчинили нечуваний терор... Уніатських (греко-католицьких — Авт.) священників... переслідували як бунтівників. Митрополита А. Шептицького заслали до Сибіру. Найтяжче було в 1915 р., коли російські війська під час відступу грабували села.., убили тисячі місцевих жителів, а багатьох загнали до залізничних вагонів і відправили за Волгу конати на чужині».

Герман Гуммерус, фінський історик, посол Фінляндії в Україні в 1918-1919 рр. (Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства в Києві /пер. з фін. — Київ: Вид-во Київ, ун-ту, 2004. — С. 29)

Австрійці відступали по всій лінії фронту, і до кінця вересня російські війська окупували більшу частину Галичини та всю Буковину. В облогу було взято укріплену фортецю Перемишль.

У серпні 1914 р. росіяни вторглись у Східну Пруссію, де в останній тиждень серпня між ними та німецькими військами під командуванням Пауля фон Гінденбурга й Еріха Людендорфа відбулася битва під Танненбергом.Насправді бої точилися ближче до польського міста Ольштина, але німці назвали її битвою під Танненбергом, оскільки саме біля цього міста в середньовіччі німецькі тевтонські лицарі зазнали поразки. Назвавши битву на честь Танненберга, німецьке командування вбачало в ній символічне відродження історичної величі Німеччини.

• Перегляньте документальні кадри битви під Танненбергом. Якою за напруженням і жорстокістю постає на документальних кадрах ця битва? Які збройні засоби застосовували противники в битві?

Дві російські армії, які чисельно суттєво переважали німців, діяли нарізно, оскільки їхні командири недоброзичливо ставилися один до одного. Німецькі командувачі скористалися цим, атакували й розгромили Другу російську армію. Згодом настала черга Першої російської армії, яку німецькі війська вибили зі своїх земель. Битва під Танненбергом стала серйозною поразкою для Росії. Німці взяли понад 90 тис. полонених, ще 30 тис. російських солдатів було вбито або поранено.

Після успіху німців до Центральних держав приєдналася Болгарія. Війська Німеччини, Австро-Угорщини та Болгарії захопили Сербію. Натомість союзники заради допомоги сербам висадились у Греції. Однак загалом до кінця війни вони мало чого досягли на Східному фронті.

Словник

Позиційна війна — збройна боротьба, що впродовж тривалого періоду ведеться на майже незмінній лінії фронту без значних успіхів жодної зі сторін.

Воєнна кампанія 1915 р.

Навесні 1915 р. Троїстий союз розпався і замість нього постав Четверний союз у складі Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії і Болгарського царства.

На Західному фронті війська супротивників загрузли в малярійних болотах і, викопавши окопи й траншеї, вичікували. Було споруджено розгалужену систему ходів, гірські дороги й залізниці, прокладено телефонні лінії. Жодного істотного прориву з обох сторін не було.

Серйозну спробу атакувати німці здійснили у квітні—травні 1915 р. в районі м. Іпра — друга битва біля Іпра. Тут вони застосували хімічну зброю — хлорний газ. Унаслідок газової атаки загинуло понад 5 тис. британських і французьких вояків, а ще 10 тис. отруїлося. В історії цей епізод назвали «чорним днем біля Іпра».

У 1915 р. до союзників приєдналася Італія — нещодавній союзник Німеччини.

Британські, австралійські та новозеландські війська навесні 1915 р. атакували османів на турецькому півострові Галліполі. Битва, що тривала понад вісім місяців, завершилася перемогою османів, значними втратами й відступом союзників. Так само невдалою виявилася спроба британців на Близькому Сході взяти м. Багдад.

Воєнна кампанія 1916 р.

Західний фронт. У 1916 р. на Західному фронті відбулися дві най кровопролитніші за всю війну битви: під м. Верденом (лютий-грудень) і на р. Соммі (липень-листопад). Верден — місто на північному сході Франції, давня фортеця і одне з найдавніших міст Франції, яким французи пишалися. Це була одна з причин, чому німці вирішили розпочати великий наступ саме на нього. Для наступу вони зосередили величезну кількість артилерії і численне військо.

Верденську битву Німеччина розпочала з масованого артилерійського обстрілу французів, що став одним із найбільших за всю війну. Перші кілька днів німці просувалися, не зустрівши суттєвого опору, але потім французи отримали підкріплення. Протягом кількох місяців територію бомбардували, атакували, контратакували, вона постійно переходила з рук у руки. Як наслідок, під Верденом загинуло або було поранено майже 400 тис. французьких вояків. Приблизно стільки ж втратила й Німеччина. Під Верденом німецький стратегічний план кампанії 1916 р. — швидким ударом вивести Францію з війни — остаточно провалився.

• Перегляньте документальні кадри зі сценами битви під Верденом. Які епізоди свідчать про запеклість цієї битви?

• Якою, на вашу думку, постає на відео війна: героїчною і романтичною пригодою чи жорстоким та огидним дійством? Які сцени спонукали вас до того чи того висновку?

Верденська битва (1916)

Могила французького солдата на полі бою під Верденом. Фото. 1916 р.

Стійкість захисників Вердена додала впевненості французьким і британським військам. Їхнє командування сподівалося, що наступ на р. Соммі в Північній Франції стане вирішальним і змусить Німеччину капітулювати. На початку першої битви на р. Соммі після тижневого артилерійського обстрілу німецьких позицій англійці та французи на початку липня пішли шеренгою в наступ і стали ідеальними мішенями для німецьких кулеметників.

У середині серпня вперше в історії воєн було проведено танкову атаку: англійці задіяли понад три десятки бойових машин.

Безплідні атаки англійців і французів затягнулися до листопада. Війська союзників загрузли в багні, а німці відступили на заздалегідь підготовлені позиції. Обидві сторони зазнали в битві жахливих втрат.

• Перегляньте відеосюжет «Цей день в історії» про битву на р. Соммі. Наскільки масштабною була ця битва?

• Яку ціну заплатили армії супротивників у битві на р. Соммі?

Східний фронт. У той час, коли на Західному фронті точилися запеклі бої під Верденом, на Східному фронті російська армія влітку прорвала оборону австро-німецьких військ, але просунулася вперед тільки на кількадесят кілометрів. Німецьке командування зняло з-під Вердена кілька дивізій і кинуло їх проти росіян. Це допомогло німцям зупинити російський наступ до жовтня.

У серпні у війну на стороні Антанти вступила Румунія. І майже відразу зазнала поразки від болгарських і турецьких військ, які захопили румунську столицю м. Бухарест.

Війна на морі. Підводна війна. Щоб перерізати лінії постачання між Північною Америкою і Великою Британією, німці зробили ставку на підводні човни (субмарини). У перші два роки війни активність німецьких підводних човнів була незначною.

У 1916 р. Британія почала озброювати свої торгові судна. Спроба німецького флоту в травні прорвати британську морську блокаду біля півострова Ютландія в Північному морі зазнала невдачі. Це було зіткнення основних сил англійського й німецького флотів, у якому взяли участь понад дві з половиною сотні кораблів. Битва не принесла перемоги жодній зі сторін.

На початку 1917 р. німці офіційно розпочали необмежену підводну війну. Унаслідок торпедних атак їхніх підводних човнів гинув кожний четвертий корабель, що залишав британський порт. Єдиною можливістю протидіяти німецьким субмаринам був конвой: група кораблів рухалась у супроводі потужних військових крейсерів, британських і французьких підводних човнів.

Восени того ж року в Німеччині було ухвалено програму будівництва сотень нових підводних човнів. Проте часу на її втілення вже не було. Англійці й американці спільно збудували багато нових кораблів замість утрачених Британією, а наприкінці року спустили на воду власні субмарини, які перевершували німецькі за бойовими якостями.

Основні події

28 липня 1914 р. — початок Першої світової війни.

Серпень 1914 р. — битва під Танненбергом.

Початок вересня 1914 р. — битва на р. Марні.

Лютий-грудень 1916 р. — битва під м. Верденом.

Травень 1916 р. — Ютландська морська битва.

Липень-листопад 1916 р. — битва на р. Соммі.

Запитання та завдання

1. Поясніть історичні поняття «система озброєного миру», «геополітика», «геополітичні інтереси», «Перша світова війна», «позиційна війна».

2. Установіть відповідність.

Військово-політичний блок

• А Антанта
• Б Троїстий (Четверний) союз

Країна

• 1 Австро-Угорська імперія
• 2 Болгарське царство
• 3 Велика Британія
• 4 Німеччина
• 5 Османська імперія
• 6 Російська імперія
• 7 Франція

3. Використовуючи схему «Зіткнення інтересів держав у період “системи озброєного миру”» (с. 10), історичні карти атласу та підручника (с. 15, 18), покажіть зони геополітичних інтересів країн Антанти та Троїстого (Четверного) союзу.

4. Порівняйте стратегічні плани країн — членів Антанти та Троїстого (Четверного) союзу. Чиї плани, на вашу думку, найбільш реалістичні?

5. Як ви вважаєте, якби українці на початку XX ст. мали власну державу, чи вплинуло б це на геополітичні плани щодо України призвідників війни?

6. Чи була Перша світова війна неминучою? Які аргументи ви можете навести на підтвердження своєї точки зору? Чи можете назвати країни, чия політика свідчила б про бажання уникнути війни?

7. Які із взаємних претензій країн — членів Троїстого блоку й Антанти можна було усунути за наявності доброї волі цих країн? Запропонуйте, як країни могли б порозумітися за тих умов заради збереження миру.

8. Установіть хронологічну послідовність подій і покажіть на карті атласу місця основних битв.

• 1 битва на р. Марні
• 2 битва під Танненбергом
• 3 битва під м. Верденом
• 4 Галицька битва
• 5 Галліполійська битва
• 6 початок Першої світової війни
• 7 Сараєвське вбивство

9. Яку, на вашу думку, мету мало німецьке командування, проводячи підводну війну? Чи вважаєте ви, що в умовах війни міжнародні закони й правила не повинні «зв’язувати руки» супротивникам? Чи поділяєте ви думку, що «переможців не судять»?