Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський

§ 12. Совєтський Союз

Пригадайте

• Назвіть причини, обставини й наслідки виходу Росії з Першої світової війни.

• Пригадайте з курсу правознавства значення понять «унітарна держава» та «федерація».

1. Утворення СССР як держави імперського типу

Здобувши перемогу у виснажливій громадянській війні й очікуючи початку «світової революції», у результаті якої мала утворитися всесвітня комуністична держава на чолі з Росією, більшовики, очолювані Леніним, узялися за відновлення Російської імперії. До початку 1920-х років вони поширили свою владу на всю територію Росії, а також на більшу частину України, Білорусі, держави Закавказзя. Було розроблено кілька сценаріїв реанімації імперії під іншою назвою. Зрештою прийняли варіант, на якому наполягав Ленін: національні республіки, у яких владу захопили комуністи, формально будуть уключені до федерації, щоб було збережено видимість їхньої державності й суверенності.

Наприкінці 1922 р. в Москві на І Всесоюзному з’їзді рад було проголошено створення Союзу Совєтських Соціалістичних Республік (СССР). До нього включили Білорусь, Закавказьку федерацію (Азербайджан, Вірменія, Грузія), Росію та Україну. Раду народних комісарів (уряд) очолив Ленін. Він керував Совєтським Союзом недовго, адже ще до його утворення захворів і на початку 1924 р. помер. У боротьбі за владу всередині комуністичної верхівки переміг Йосип Сталін, який на багато років став правителем СССР.

Центральний виконавчий комітет (ЦВК) — орган, подібний до парламенту — в умовах однопартійної диктатури комуністів мало на що впливав. Передбачалося, що договір про створення СССР для кожної союзної республіки набере чинності після ратифікації його республіканським з’їздом рад, але насправді такої ратифікації не відбулося. У 1924 р. ухвалили конституцію СССР.

Оскільки внаслідок Першої світової війни імперії як форма держави стали пережитком минулого й на їхніх уламках поставали нові національні держави, а також через популярність ідеї створення національних держав серед народів, що входили до складу Російської імперії, комуністи всіляко маскували свої імперські наміри. Хоча Совєтським Союзом не правив імператор, він за своєю побудовою та внутрішньою і зовнішньою політикою мав ознаки імперії. Це була справжня імперія, до того ж імперія Російська.

Ознаки імперії

Наявність імперських ознак в СССР

Колоніалізм, територіальна експансія, зневажливе ставлення до кордонів інших держав, конфліктні відносини із зовнішнім світом, прагнення подальшого розширення кордонів за рахунок окупації інших держав.

Багатонаціональний склад, нерівномірність у відносинах центральної влади й національних складових імперії, політичне, економічне, соціальне, мовне й культурне підпорядкування їх імперському центру.

• Так само як російські монархісти, а згодом Тимчасовий уряд і «білі», більшовики були прихильниками збереження і навіть розширення Російської імперії, хоча б навіть під іншою назвою.

• Внутрішній політичний, економічний та культурний колоніалізм у вигляді знищення національної інтелігенції і русифікації неросійських народів, а також імперіалістичні спроби загарбати Польщу, Угорщину, Фінляндію, Латвію, Литву, Естонію.

• СССР мав напружені відносини з іншими країнами та справляв враження «оточеної фортеці», для якої країни західного світу були ворогами.

• Нації, які входили до СССР, були на папері незалежними країнами з окремими урядами, які проводили власну політику, але ця політика мала залишатися в межах, визначених у Москві. Ці обмеження були підкріплені загрозою інтервенції совєтських військ.

• Серцевиною СССР була європейська частина Росії, а «периферією» — неросійські республіки й неросійські регіони Росії. Совєтська еліта, яка визначала внутрішню і зовнішню політику «країни рад», була переважно російською або із числа зросійщених представників республік.

Знищення під різними приводами національної ідентичності й денаціоналізація народів, що входять до складу імперії, насадження наднаціональної ідеології.

Формування нового, загальноімперського, типу людини.

• Усе національне в СССР розцінювалося як «націоналістичне» й підлягало викоріненню. Із цією метою російській мові було надано статус основної мови СССР, національних діячів переслідували, освіту й культуру національними мовами поступово утискали.

• Натомість нав’язували інтернаціоналізм — національну ідеологію вселюдської солідарності.

• Формувалася «нова історична спільнота» людей різних національностей зі спільними рисами — «совєтський народ». За задумом, «совєтські люди» повинні були мати спільну комуністичну батьківщину — СССР, спільні економіку, комуністичний світогляд і мету — побудову комунізму, а також багато спільних рис у духовному складі й у психології.

Проголошена комуністами «диктатура пролетаріату» насправді була диктатурою російського «центру» та створених і контрольованих ним органів влади — рад. Вершину цієї піраміди утворювало вище керівництво комуністичної партії, яке правило з Москви. Водночас воно було і вищим керівництвом федеративної на папері, а насправді унітарної держави імперського типу. Республіки не були суверенними державами, а тільки прикриттям відродження «єдиної і неподільної» Російської імперії. Так само створені в національних республіках організації комуністичної партії були всього лише регіональними відділеннями загальноімперської РКП(б), і ними напряму керували з Москви.

На відносини «центр — національні республіки» впливало те, що міцних політико-економічних зв’язків між самими республіками та між ними й зарубіжними країнами майже не існувало. У СССР політичні події, військова співпраця та заходи безпеки між республіками відбувалися лише (або переважно) з ініціативи й під керівництвом російського центру.

Оскільки всі ресурси з республік прямували до цього центру, який згодом сам вирішував, куди їх перерозподілити, росіяни загалом мали більше зисків від імперії, ніж інші національності.

Населення в СССР розділяли на кілька категорій: панівне становище займали росіяни, далі — нації, за якими назвали союзні республіки, ще далі — народи національних автономій у союзних республіках і, нарешті, — нації, які не мали власних республік. Оскільки центр імперії містився в Росії, а російську мову й культуру нав’язували іншим народам, то росіяни й русифіковані представники інших націй вважали всю імперію «своєю», а себе — господарями «вдома». Отже, на словах комуністи були інтернаціоналістами, а на ділі — російськими націоналістами.

2. Військо-промислова модернізація

Одразу після захоплення більшовиками влади в жовтні 1917 р. розпочалися демонстрації та повстання проти совєтської влади, які були придушені більшовиками. Важливою сторінкою боротьби проти більшовиків був повстанський рух українських селян 1917-1921 рр.

Унаслідок політики грабунку українських селян та придушення їхньої повстанської активності в 1921-1923 рр. Україну охопив масштабний голод. Його жертвами стали майже пів мільйона людей.

В очікуванні близького початку «світової революції» більшовики в перші три роки свого правління здійснювали політику «воєнного комунізму». Вона полягала в одержавленні економіки, націоналізації банків, знищенні приватної власності, заміні грошових відносин розподілом товарів і продуктів за спеціальними картками. Також уводили трудову повинність, створювали так звані «трудові армії», у яких праця була безоплатною, табори примусової праці, запроваджували відробітки, названі «комуністичними суботниками». У селах націоналізовували землю, створювали комуни, де все було спільним. Заборонили приватну хлібну торгівлю, а озброєні «продовольчі загони» брутально відбирали в селян харчі та збіжжя.

Коли ж ця політика повністю провалилася і люди опинилися на межі голодної смерті, імперією прокотилася хвиля селянських повстань, придушених згодом військами. Для порятунку своєї влади більшовики вдалися до так званої «нової економічної політики» (неп). Неп дав змогу економіці частково відновитися, а людям — урятуватися від остаточного зубожіння й загибелі.

Незважаючи на те, що СССР був на межі банкрутства й технологічно відставав від провідних держав світу, комуністи плекали плани «великого стрибка», унаслідок якого мав відбутися індустріальний прорив, насамперед у важкій промисловості, що виробляла зброю. Для комуністів це було важливо, адже вони марили «світовою революцією». Індустріалізація була необхідна, щоб створити боєздатну армію для вторгнення на Захід. Плани були такими амбітними, що вони навіть висунули гасло «наздогнати й перегнати» країни Заходу за економічними показниками.

Для контролю за дотриманням темпів індустріалізації було запроваджено п’ятирічні плани («п’ятирічки»). До початку Другої світової війни встигли провести дві п’ятирічки (1928-1932; 1933-1937 рр.) і розпочали третю. Індустріалізація потребувала значних коштів, яких у комуністів не було. Оскільки на закордонні позики СССР не міг розраховувати, бо відмовився сплачувати борги попередніх російських урядів, джерелом фінансування стало сільське господарство.

Однак селяни погоджувалися продавати хліб або міняти на потрібні їм промислові товари, а більшовики не мали ні того, ні того, тож було вирішено відібрати в них хліб силою. Із цією метою передбачалося здійснити «суцільну колективізацію»: спочатку змусити селян вступити в колективні господарства (колгоспи), а вже потім вилучати в них хліб. Людей силоміць заганяли до колгоспів, позбавляли реманенту й худоби. Спеціальні «продовольчі загони» по всій країні відбирали хліб, на дорогах стояли загороджувальні загони, суди ледь устигали виносити вироки. У відповідь тільки в 1929 р. відбулося майже 1,5 тис. селянських повстань, які були жорстоко придушені владою.

Комуністи усвідомлювали, що заможні селяни (так звані «куркулі») чинитимуть опір грабунку, а тому розпочали кампанію «розкуркулення»: відбирали в селян хліб, майно, домівки, а самих їх цілими родинами відправляли в заслання на північ Росії або й убивали. Унаслідок «розкуркулення» було знищено мільйони господарств, репресовано понад 10 млн працьовитих селян.

Восени 1932 р. комуністи розпочали справжню війну із селянством. За «законом про п’ять колосків» десятки тисяч селян засудили до тривалих термінів ув’язнення або до страти за спробу «крадіжки» власного зерна чи худоби. Продзагони вилучили в селян майже всі харчові продукти, чим прирекли цілі райони на голодну смерть.

Україну охопив небачений в історії голод. Організований комуністами Голодомор 1932-1933 рр. був справжнім геноцидом катастрофічного масштабу: за різними оцінками, померло від 4 до 7 млн людей. Водночас у розпал Голодомору совєтський уряд відправив за кордон приблизно 3,5 млн т. зерна як оплату за устаткування та роботу іноземних фахівців, задіяних в індустріалізації.

Продзагонівці з відібраним в української селянської родини зерном. Фото. 1932 р.

• Перегляньте відеосюжет Радіо Свобода «Геноцид проти українців — це помста Сталіна за спротив». На його підставі зробіть аргументований висновок про те, чи були українці пасивними жертвами організованого більшовиками Голодомору.

Комуністи скопіювали в італійських фашистів ідею змагання в економіці й запровадили змагання за перевиконання планів індустріалізації в СССР, перейменувавши його із фашистського на «соціалістичне». Плани п’ятирічок неодноразово змінювали й, урешті-решт, вони так і не були виконані.

Причини власних невдач влада пояснювала «шкідництвом» і протидією «ворогів народу», над якими влаштовували показові судові процеси. Обвинувачених змушували обмовляти себе й інших, часто навіть незнайомих людей. До заарештованих застосовували тортури, вибиваючи зізнання в тому, що вони нібито намагалися зірвати індустріалізацію, а після отримання зізнань засуджували до розстрілу чи, у кращому випадку, тривалого ув’язнення.

Умови життя та праці людей в часи індустріалізації були важкими, не вистачало їжі, одягу, житла, техніки. Широко застосовували різноманітні методи примусу: паспортний режим, жорстку боротьбу з «порушниками трудової дисципліни».

Масово використовували працю ув’язнених. Для управління численними «виправними» таборами було створено спеціальний орган — ГУТАБ (Головне управління таборів). Ув’язнені добували майже половину золота й хромонікелевих руд, третину платини й деревини, побудували міста Ангарськ, Магадан, Норильськ та ін., Біломорсько-Балтійський канал і канал Москва-Волга, тисячі кілометрів залізничних й автомобільних шляхів. Десятки тисяч в’язнів загинули від нещасних випадків чи померли від непосильної праці, хвороб і нестерпних умов життя.

Здійснювати «великий стрибок» радянській владі допомагали американські та європейські фахівці. За свою роботу вони отримали мільйони доларів і багато зерна. Через те, що всі ресурси було кинуто на важку промисловість, із полиць магазинів зникли споживчі товари, не вистачало харчових продуктів. У СССР на 5 років запровадили картки на продукти.

Робітники на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу на півночі Росії. Фото. Початок 1930-х років

Свідчення

«Розмір зарплати, кількість банкнот під матрацом більше не визначають рівень життя. Кожний мав гроші, але те, що хтось їв або одягав, залежало майже виключно від того, що можна було купити в магазині, до якого він був прикріплений. ...Напівнавчені робітники не могли керувати встановленими складними машинами. Обладнання було знищено, людей чавило, труїло газом, гроші витрачалися в астрономічних кількостях».

Зі спогадів Джона Скотта, американця, який працював на будівництві заводів у м. Магнітогорську на початку 1930-х років (Scott John. Behind the Urals: An American Worker In Russia’s City of Steel. — Bloomington, Indiana : Indiana University Press, 1973. — P. 42; 137)

Усе, що СССР не зміг купити, він намагався вкрасти. Зокрема, у той час у Росії без жодної ліцензії виготовляли аналоги американських тракторів «Фордзон», перейменовані на «Червоний путіловець». Перші трактори, які на початку 1930-х років випускали на Харківському тракторному заводі, також були скопійовані з американського зразка.

На прискорений розвиток важкої промисловості, особливо військової, кинули всі сили та кошти, що дало змогу побудувати або реконструювати приблизно 1,5 тис. підприємств, серед яких були українські «Запоріжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод.

Проте оголошені комуністами плани п’ятирічок так і не були виконані, а жертви й обмеження, пов’язані з «великим стрибком», виявилися надмірними на тлі отриманих результатів.

3. Ознаки та прояви тоталітарного режиму в СССР

Унаслідок прискореної індустріалізації та суцільної колективізації в Совєтському Союзі істотно змінилася не тільки економіка, а й суспільне життя. Ухвалена в 1936 р. «сталінська» конституція проголошувала демократичні права та свободи, однак у реальному житті все вирішувала комуністична партія. Релігію було оголошено «опіумом для народу», а значну частину церковного майна держава привласнила. Чимало коштовностей і творів мистецтва продали за кордон для фінансування індустріалізації. Поступово формувалася особиста диктатура Сталіна. Усі досягнення приписували тільки йому, а невдачі списували на «ворогів». Можливих конкурентів Сталіна в партії знищували. Убивство з побутових причин одного з відомих більшовиків Сталін використав для посилення боротьби з «тероризмом».

Зокрема, у період з 1936 по 1938 р., відомий як «Велика чистка» (або «Великий терор»), було страчено або померло під час ув’язнення майже 1 млн осіб. Каральні органи безпеки здійснювали в середньому тисячу розстрілів на день. Сталін особисто підписав накази про розстріл 40 тис. осіб. Сотні тисяч людей опинилися в таборах.

З Москви на місця розсилали плани, скільки людей мають бути розстріляні чи ув’язнені. Діяли спеціальні «трійки», які складалися з начальника обласного чи республіканського управління НКВС (Народного комісаріату (міністерства) внутрішніх справ), секретаря обкому партії та прокурора. Зазвичай «трійки» ухвалювали рішення заочно, на підставі матеріалів справ або за списками заарештованих. У каральних органах розпочалося змагання за «перевиконання» планів з арештів і розстрілів.

Пам’ятник жертвам комуністичних репресій на Биківнянському цвинтарі. Сучасне фото. м. Київ

Деякі дослідники вважають, що до 1939 р. через в’язниці, колонії і табори пройшли понад 2 млн осіб, з яких загинув кожний четвертий. Хвиля репресій з особливою жорстокістю прокотилася Україною. За даними архіву Служби безпеки України, тільки в 1937-1938 рр. було заарештовано понад чверть мільйона осіб, з яких 122 тис. розстріляно. Символом розправи комуністичного режиму над українцями став Биківнянський ліс поблизу Києва, де поховано тисячі розстріляних комуністами людей. На сьогодні в Україні виявлено майже два десятки місць масових поховань жертв комуністичних злочинів.

Чому комунізм у СССР був тоталітаризмом?

• Усунувши суперників і прийшовши до влади, Сталін завершив розпочате Леніним створення тоталітарної держави, де комуністична партія повністю контролювала особисте життя людей. Як Муссоліні в Італії та Гітлер у Німеччині, він став одіозним диктатором.

• Комуністи відібрали в селян приватну землю і змушували їх працювати в державних господарствах — колгоспах. Мільйони українських селян, які чинили опір колективізації, були навмисно заморені голодом у 1932-1933 рр.

• Комуністи зображували Сталіна величним правителем. Культ особи диктатора втілювали в численних його фото та плакатах, школярі вчили напам’ять його висловлення.

• Громадяни були позбавлені прав на свободу слова й інакомислення. Таємну поліцію, цензуру та терор використовували для контролю над населенням. У Сибіру було збудовано концтабори, у яких замордували мільйони людей.

• Було повністю одержавлено економіку. Під гаслом індустріалізації запроваджено п’ятирічні плани. При цьому розвивали важку промисловість, що працювала на переозброєння армії, а виробництво споживчих товарів для населення ігнорували.

• Сталінський уряд установив контроль над освітою, економікою, мистецтвом, спортом. Громадянам, позбавленим доступу до альтернативних джерел інформації, радіо та преса повсякчас нав’язували «комуністичні ідеали», вихваляли «успіхи» СССР.

Основні події

1929-1930-ті роки — утвердження комуністичного тоталітаризму (сталінізму) у СССР.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте політику більшовиків у перші роки після захоплення ними влади.

2. Використовуючи таблицю, уміщену на с. 116-117, сформулюйте, якими були особливості імперського устрою СССР та в чому проявлявся імперський характер комуністичного режиму.

3. Якими були цілі й методи політики «великого стрибка» в Совєтському Союзі? Чи зіставними із затраченими зусиллями були її результати? Що прості люди отримали внаслідок індустріалізації?

4. З якою метою в Совєтському Союзі проводили «розкуркулення» і колективізацію? Англійський історик Р. Конквест назвав свою книжку про колективізацію та Голодомор 1932-1933 рр. «Жнива скорботи». Чи згодні ви з такою оцінкою колективізації?

5. Перегляньте фільм телеканалу UATV «Великий терор в Україні в 1937-1938 рр.». Що мали на меті комуністи, занурюючи Україну в кривавий терор? Проти яких верств населення він був спрямований; які каральні методи були застосовані комуністами проти українців?