Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Голованов
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Узагальнення за темами, що стосуються Стародавнього Риму
Період VIII-VI ст. до н. е. називають «царським періодом». У Римі володарювали монархи (царі). У суспільстві панували традиції патріархату. Всі громадяни поділялися на роди і фамілії. Утворились основні стани суспільства — плебеї та патриції. Згодом до них додалися вершники — прошарок римських багатіїв.
VI-I ст. до н. е. — період Республіки. У 509 р. до н. е. римляни скинули монархічну владу й установили республіканську форму правління. Обирали громадян на вищі урядові посади: консулів, преторів, цензорів, едилів, квесторів. У першій половині ІІІ ст. до н. е. Рим підкорив народи Апеннінського півострова і став володарем Італії. Протягом V—III ст. до н. е. внаслідок боротьби плебеїв за права два основні стани римлян зрівнялись у правах і утворили єдине громадянське суспільство. Відтепер римляни були згуртованішими. Це було своєчасним, бо в ІІІ ст. до н. е. Рим розпочав боротьбу з Карфагеном за панування в Середземному морі. Протягом III-II ст. до н. е. Рим подолав ворога.
Утворилися перші завойовані заморські території — провінції, якими управляли проконсули, претори, яких призначав сенат.
Перетворившись на могутню рабовласницьку державу, Рим подолав сильних сусідів — Македонське та Понтійське царства, придушив величезне повстання рабів під проводом Спартака, підкорив Галлію силою легіонів Юлія Цезаря. Але на тодішньому Римі позначилася криза республіканського ладу. Рим з невеликого полісу перетворився на велику державу, керування якою через виборних урядовців ставало дедалі неможливішим. У І ст. до н. е. розпочалася смуга громадянських війн, установилася диктатура Сулли, згодом — Цезаря, які поступово довели доцільність одноосібної влади.
У 27 р. до н. е. Римська держава остаточно перетворилася на імперію, першим імператором якої став Октавіан Август. Імперія припинила війни, зміцнила рабовласництво, посилила захист кордонів. Але в ІІІ ст. н. е. окреслились ознаки занепаду рабовласництва. Поступово експлуатацію рабів змінила експлуатація землеробів, виникли зародки феодальних відносин. Послабилася державна влада. Велика імперія розділилася на дві частини: Західну Римську імперію зі столицею в Римі та Східну Римську імперію (Візантію) зі столицею в Константинополі. Боротьба з варварами й занепад рабовласництва послабили Західну Римську імперію, яка загинула в 476 р. н. е. — останньому році епохи Стародавнього світу.
Здобутки римської культури. У Римі надавали перевагу практичній користі знань. Тут розвинулися географія, біологія, фізика, математика, бо вони мали прикладне значення. Рим збагатив людство винаходами (бетон, акведуки, «гвинт Архімеда» тощо).
У середині І ст. н. е. на теренах римської провінції Іудеї зародилася християнська релігія.
Вузлики на пам'ять: «Пізня Римська імперія»
|
ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ ПЕРІОДУ ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ |
|
|
Реформи Діоклетіана |
284-305 рр. |
|
Реформи Константина |
306-324 рр. |
|
Проголошення християнства державною релігією |
313 р. |
|
Рим захопили готи |
410 р. |
|
Поділ Римської імперії на Західну та Східну |
395 р. |
|
Падіння Західної Римської імперії |
476 р. |
|
Велике переселення народів |
поч. IV ст. н. е. |
|
ЗМІСТ ОСНОВНИХ РЕФОРМ ДІОКЛЕТІАНА ТА КОНСТАНТИНА |
|
|
Діоклетіан |
Константин |
|
Поділ країни на 4 частини, 100 провінцій. Перепис населення. Підрахунки площ земель. Збільшення податків. Пожиттєве прикріплення селян, ремісників до землевласників. Зміцнення армії. Нищення християн. |
Грошова реформа. Збільшення податків. Військова реформа. Збільшення кількості сенаторів. Нова столиця — Константинополь. Перетворення християнства на державну релігію. |
|
ОСНОВНІ РИСИ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ |
|
|
Внутрішні |
Фінансова криза — нестача грошей. Занепад рабовласництва — використання рабської праці стає невигідним. Поява колонів і «рабів із халупами». Епідемії та хвороби. Повстання селян проти намісників. Неузгодженість дій імператорів і сенаторів. Збіднення населення. Занепад торгівлі. Утрата сенатом своєї політичної ролі. Послаблення армії. |
|
Зовнішні |
Утрата контролю над окраїнними землями імперії. Вторгнення германських племен на сході імперії. |