Українська мова. 7 клас. Ворон
§ 4. Уживання дієслів у мовленні
• Які помилки у вживанні дієслів трапляються найчастіше?
Зауважте! В українській мові дієслова вимагають певного відмінка залежних від них іменників або займенників. Запам’ятайте дієслова, з якими часто поєднують іменники не в тій граматичній формі:
вибачати кому? людині, суперникові
вибачати що? провину, зраду
вчитися, навчатися і навчати чого? мови, музики
дбати про (за) кого? про (за) що? про внучку, за здоров’я
дякувати кому? чому? матері, класу, другові
дякувати за кого? за що? за дитину, за допомогу
жартувати, сміятися і насміхатися з кого? з чого? з песика, із вчинку
завдавати, завдати чого? шкоди, збитків
заздрити кому? чому? однокласниці, відвазі
зазнавати, зазнати чого? горя, приниження
запобігати, запобігти чому? лиху, війнам
захворіти на що? на застуду, на ревматизм, на легені
зневажати кого? що? людину, закон
ігнорувати кого? що? працівника, пропозицію
нарікати на кого? на що? на лікаря, на життя
одружуватися з ким? з дівчиною, з хлопцем
оженитися на кому? на дівчині, на сусідці
опанувати що? фах, ремесло
опікуватися ким? чим? дитиною, собою
оплачувати що? проїзд, квиток
стерегтися кого? чого? злочинця, смерті
страждати від чого? від болю, від страшної руїни
сумувати за ким? чим? за батьком, за сонцем
тішитися ким? чим? тобою, музикою
уникати і цуратися кого? чого? людей, зустрічей
чекати кого? що? і на кого? на що? гостя і на гостя, Новий рік і на Новий рік (свято)
Ваш коментар
53. Хто швидше? Утворіть словосполучення, добираючи з дужок іменник, який ужитий у тій формі, якого вимагає дієслово.
Оплачувати (за проїзд, квиток), ігнорувати (вчення, навчанням), пробачити (товариша, дитині), дякувати (брата, старшим), опанувати (ремесло, наукою), стерегтися (від лиходія, злочинця), сумувати (за дядьком, по сестрі), опікуватися (за товариша, дітьми), сміятися (над собою, з одягу), милуватися (з краєвиду, первоцвітами), цуратися (праці, від роботи), хворіти (ангіною, на ревматизм), тішитися (з музики, святом), завдавати (болю, удар).
• Якщо ви правильно виконали завдання, з других букв записаних дієслів складеться початок прислів’я: «...пізнають по плодах».
Будьмо уважні!
Де припустилися помилки? Як правильно?
Що складніше: навчити людину математиці чи кермуванню авто?
54. Спишіть речення, ставлячи іменники, що в дужках, у потрібній формі.
1. Я не такий, щоб зрадити (людина) (Леся Українка). 2. Білка не боїться холоду, стрибає собі по гілках та стережеться (свої вороги) (О. Копиленко). 3. Засмутилась, похилилась молода верба... Прилучилась, одружилась (козак) журба (П. Грабовський). 4. Всюди я бував, усюди зазнавав (різні пригоди) (І. Франко). 5. Сумує пісня на землі (вірне серце) побратима і (дівочі очі) (М. Стельмах). 6. Мій сусід бідує, горює, а нічого не радить собі, не запобігає (лихо) (М. Коцюбинський).
Інтерактивна вправа
https://learningapps.org/watch?v=pfas7xjnn23
Зауважте! Не може залежати від двох дієслів один іменник, якщо ці дієслова вимагають від залежного слова різних граматичних форм. Не можна сказати: Я люблю й пишаюся своїми батьками. Адже люблю (кого?) батьків, а пишаюся (ким?) батьками. Тому потрібно сказати: Я люблю своїх батьків і пишаюся ними.
55. Прочитайте текст. Знайдіть і виправте помилки в уживанні дієслів. Відредаговане висловлювання запишіть.
Під час спілкування ми формулюємо й обмінюємось думками. Щоб комунікація була успішною, не можна ігнорувати емоціями співрозмовника. Щирість, вміння виразити свою готовність до сприйняття ближнього являються важливою умовою для успішного спілкування. Ні в якому разі не можна зневажливо ставитися і перебивати співрозмовника. Усмішка й доброзичливість роблять ближчими й допомагають людям. Опанувати цими простими правилами дуже легко! (З учнівського твору).
Дієслова, що закінчуються на -ся(-сь), називаються зворотними: сміятися, спілкуватись.
У дієсловах перед наступним голосним уживається -сь, перед приголосним — -ся: піднімались угору, піднімалася вгору.
У кінцевих сполученнях -ться, -шся завжди пишеться -ся: піднімаються вгору, повертаєшся до Львова.
Будьмо уважні!
Де припустилися помилки? Як правильно?
Зворотній зв’язок: як правильно поставити завдання, щоб його виконали?
Зауважте! В українській мові немає прикметника «зворотній». Правильно говорити й писати зворотний зв’язок, зворотний шлях, зворотний займенник (себе), зворотне дієслово.
56. Спишіть речення, правильно вживаючи -ся або -сь. Вставте, де треба, пропущені букви.
1. Цілісінький день зал..цяло(ся,сь) сонце до хвилі морської, та не подаєть(ся,сь) красуня лукава... (Дніпрова Чайка). 2. Довіра і правда відкр..ваєть(ся,сь) нам з наймен..ших років, з колиски (М. Сингаївський). 3. Б..рези одягнули(ся,сь) у жовтозелені шати (М. Жук). 4. Куч..ряве світло в..сняного вечора кинуло(ся,сь) у вічі йому (М. Хвильовий).
57. І. Прочитайте й перекажіть текст.
«Вибачаюсь» — надзвичайно поширене мовленнєве недбальство. Адже «вибачаюсь» може означати тільки «вибачаю сам себе», а не «прошу вибачення».
Треба рішуче викоренити слово «вибачаюсь» із мовлення, замінити словами вибачте мені, даруйте, перепрошую (Н. Бабич).
ІІ. Складіть діалог «У транспорті», використовуючи слова ввічливості.
58. Розгляньте зображені ситуації. Розкажіть про спілкування ваших однолітків, уживаючи зворотні дієслова. Коментуйте й виправляйте мовленнєві помилки одне одного.
59. І. Спишіть словосполучення, ставлячи іменники, що в дужках, у потрібній формі.
Дякувати (сестра), вибачити (брат), запобігати (непорозуміння), їхати (автобус), заслуговувати (увага), чекати (відповідь), навчати (мова), пливти (течія), вважати (друг), бачити (власні очі), говорити (українська мова), страждати (самотність), опанувати (наука).
ІІ. Спишіть словосполучення, додаючи до зворотних дієслів частку -ся або -сь.
Прислухати.. до поради, зупинити., біля входу, зустрінеш.. зі мною, поверну.. о п’ятій годині, здивував.. приходу, усміхнула.. учням, зверни.. до лікаря, почали.. уроки, ховають.. за деревами, подиви.. у вікно.
Ваш конспект
Найчастіше у вживанні дієслів трапляються помилки, пов’язані з тим, що дієслова поєднують з іменниками або займенниками не в тій граматичній формі. Щоб уникати таких помилок, потрібно звірятися із словником.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
ОПИС. ВИДИ ОПИСІВ. УСНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ
- 1. Які типи мовлення вам відомі?
- 2. Який тип мовлення називається описом?
- 3. Які види описів вам відомі?
Опис зовнішності людини буває діловим і художнім.
Діловий опис зовнішності людини вимагає точності, документальності. У художньому описі передається власне, авторське враження про зовнішність.
Щоб зобразити словесний портрет виразно, яскраво, поетично, використовують епітети, порівняння, пестливі слова, гіперболи.
60. Прочитайте тексти. Укажіть, які художні засоби використовують письменники / письменниці, описуючи зовнішність. Як ці художні засоби розкривають авторське ставлення до персонажів?
1. Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати (І. Франко).
2. Дівчина була вогнисто-руда, а коси її роздималися хвилями тугого полум’я. Під тим полум’ям світилося чистою білизною напрочуд вродливе обличчя, на якому особливо вирізнялися брови та очі — глибокі й блакитні. Крижаний вираз на обличчі надавав холоду й незворушності ясному поглядові блакитних очей, і тому він був жорсткуватий і непривітний (Є. Гуцало).
3. Перед Настею, на білому коні, якийсь татарин у чистій шовковій жовтій одежині, білій кудлатій шапці. Клинцювата борідка, широкі вилиці. Примружені очі ненависно пропікають дівчину. Усміхнувся не по-людськи, хижо. Прицмокнув язиком. Махнув рукою. Насті скрутили руки, кинули на підводу (С. Плачинда).
Зауважте! Опис зовнішності людини подібний до опису предмета. «Відомим» є назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу, а «новим» їхні ознаки. Наприклад:
61. І. Прочитайте текст, визначте його тему й основну думку.
АВТОПОРТРЕТ ШЕВЧЕНКА
Викуп Шевченка з кріпацтва буквально осяяв його життя. Неважко собі уявити стан двадцятичотирьохрічного юнака, який нарешті здобув жадану волю. Молодий художник здобув право навчатися в Петербурзькій академії мистецтв.
Величезною працелюбністю, систематичною освітою позначені роки перебування Тараса в цьому одному з найкращих мистецьких закладів Європи.
Саме в період духовного і творчого піднесення Шевченко вирішив намалювати автопортрет. Вихованці Петербурзької академії часто зверталися до цього жанру. Малярська спадщина Шевченка налічує 30 автопортретів. Автопортрет 1840 року — перший.
Т. Шевченко. Автопортрет. 1840 р.
Ніколи раніше не малював Тарас олією, звик до акварелі, виходило непогано. Уперше спробував написати олією автопортрет. Кажуть, самого себе малювати найважче. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полотні свій характер, настрій, показати усе те, що в тебе на душі.
Світло вихоплює з напівтемряви лише обличчя, все інше ховається в напівпрозорих тінях. Обличчя юнака бліде й змарніле. Тарас нещодавно перехворів, тому очі глибоко позападали, вилиці виступили чіткіше. Чоло яскраво освітлене, очі сховані в тінь, але саме вони привертають увагу. Хочеться пильніше й уважніше придивитися до них, адже кажуть: очі — дзеркало душі. Погляд всепроникний, трохи насторожений. У ньому і запитання, й докір, і аж ніяк не юнацька замисленість.
Тарасові двадцять шість років. Лише два роки минуло, як він викуплений із кріпацтва. Та нидіють у рабстві сестри й брати. Скільки кривди й горя навкруги!
Стрімкий поворот голови, енергійний рух портретованого назустріч глядачеві засвідчує силу духу, незламність, прагнення боротьби. Адже вийшов уже перший Тарасів «Кобзар». Уже відчув у собі силу таланту поета, а тепер ось перед мольбертом і художника (За Д. Степовиком).
ІІ. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.
1. Як почувався Тарас, отримавши омріяну волю?
2. Чим особливий автопортрет митця 1840 року?
3. Опишіть обличчя художника.
4. У чому полягає особливість погляду художника?
5. Що засвідчує стрімкий поворот голови портретованого?
ІІІ. За самостійно складеним планом підготуйтеся до докладного усного переказу тексту.
КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ
ЖАРТ. ВИСМІЮВАННЯ. НАСМІШКА
62. Прочитайте текст мовчки. Підготуйтеся до докладного усного переказу.
Дотепне слово, жарт дуже важливі під час спілкування, вони роблять співрозмовників ближчими, вносять у діалог невимушеність і довіру.
Жарт — короткий текст або фраза гумористичного змісту. Це може бути байка, запитання або відповіді. У більшості випадків у жарті є кульмінаційний момент або розв’язка, що робить розповідь кумедною.
Іронія — це прихована насмішка. Найчастіше вона виражається в нібито позитивній характеристиці, що має протилежний підтекст. «Та ти в нас просто мудрець!» — можуть сказати про людину, яка не знається на елементарних речах. Критику самого себе можна назвати самоіронією.
Відверте глузування — це сарказм. Він широко застосовується в художній літературі, щоб вказати на певні людські недоліки чи вади суспільства.
Жарт — дуже тонка річ. Необережне слово може ранити людину, стати перешкодою у спілкуванні (За Н. Бурцевою).
63. Прочитайте діалог і дайте відповіді на запитання.
— Карпе! — промовив Лаврін. — А кого ти будеш оце сватать?
— Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карно.
— Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.
— То сватай, як тобі треба, — сказав Карно.
— Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — У Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
— Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, стан кривий, як у баби.
— То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
— І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить (За І. Нечуєм-Левицьким).
- 1. Хто є учасниками діалогу? Що ми можемо сказати про вдачу братів?
- 2. Репліки Карпа є іронічними чи сатиричними?
- 3. Чи можна глузувати із зовнішності чи вдачі людини?
- 4. Із чого ще ніколи не варто насміхатися?
«І від тебе теж залежить мови рідної краса»
УДАЧА • ВДАЧА
Слова удача і вдача є паронімами. Удача — позитивний, бажаний результат чого-небудь, щасливий збіг обставин для когось; успіх. Синонімами до цього слова є талан, щастя. Ось приклад із твору М. Стельмаха: «Оце так рибина! — вирвалось у Костянтина. — Ще не було нам такої удачі!»
Вдача — це сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; характер. Синоніми до слова вдача: натура, норов, характер, звичка, риса. «За ширмою легкої вдачі та милої усмішки може ховатися ціла буря емоцій», — говорить героїня твору М. Павленко.
64. Складіть жартівливу розповідь про випадок, який трапився з вами (під час комп’ютерної гри, у транспорті, на екскурсії тощо), правильно вживаючи слова удача, вдача.
