Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 44. Розвиток освіти, науки та музичної культури у 20—90-х роках XVІІІ ст.

Роздивіться ілюстрації на с. 234 та прочитайте коментар. Як доля Григорія Сковороди пов’язана з історією Києво-Могилянської академії? Про що свідчить той факт, що свої міркування про сутність свободи в поезії «De libertate» він проілюстрував згадкою про Богдана Хмельницького? Поділіться припущеннями, яким є ідеал свободи для українського філософа.

Григорій Сковорода

Пам’ятник Григорію Сковороді в Києві. Сучасна світлина

Григорій Сковорода (1722-1794) навчався в Києво-Могилянській академії. Мав яскраве музичне обдарування, був запрошений співати до імператорського палацу. Полишивши службу в придворній капелі, він повернувся на навчання до Києво-Могилянської академії. Побував у багатьох європейських містах, слухав лекції в тамтешніх університетах. Повернувшись в Україну, був домашнім учителем та викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. По-новаторськи викладав курс поетики, що суперечило засадам імперської освітньої політики. Не бажаючи поступатися переконаннями, Г. Сковорода облишив викладання. Останні 25 років життя мандрував Україною. Підсумовуючи побачене й пережите, Г. Сковорода заповів написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Філософські ідеї Г. Сквороди втілені в його літературних творах - філософських трактатах, віршах та байках. Байки зібрані в книжку «Байки харківські». Збірник поезій Г. Сковороди «Сад божественних пісень» складається з 30 віршів. Утім, у спадку митця є поезії, що не увійшли до згаданої збірки. Один з віршів присвячено роздумам про свободу:

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

1. Якими були історичні умови розвитку на українських теренах упродовж XVIII ст. освіти, науки та літератури?

Наприкінці XVIII ст. в Російській імперії було здійснено загальнодержавну реформу освіти. На Лівобережній Україні та на Слобожанщині впроваджували нові типи шкіл - головні й малі народні училища. Чотирирічні головні народні училища, що відкривалися в Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському, Харкові, Катеринославі, мали навчати дворянських дітей. У повітових містах було створено дворічні малі училища. Унаслідок реформи освіта в Україні набула станового характеру, навчання в усіх закладах провадилося тільки російською мовою.

Зміни торкнулися й основного освітнього осередку на українських землях - Києво-Могилянської академії. Заходами імперського уряду її було перетворено на становий духовний навчальний заклад, а 1817 р. взагалі закрито. Та попри реорганізацію й перешкоди в освітній діяльності Київська академія мала вирішальне значення для становлення й розвитку української науки та культури. У ній сформувався один із центрів філософської думки слов’янського світу. В академії навчалися літописці С. Величко, Г. Граб’янка, П. Симоновський, історики М. Бантиш-Каменський, М. Берлінський, художники І. Мигура, Г. Левицький, Л. Тарасевич, композитори М. Березовський, А. Ведель, архітектор І. Григорович-Барський. Її вихованцями були гетьмани України. Київська академія сприяла розвиткові нових літературних жанрів, зокрема драматургічних, тут склалася оригінальна поетична школа.

Києво-Могилянська академія надавала студентам і медичні знання. Офіційно клас медицини відкрили в 1802 р. Чимало вихованців академії уславилися як знані медики та винахідники нових лікарських практик. Наприклад, доктором медицини Лейпцизького університету був українець Нестор Максимович-Амбодик. Він працював у госпіталях Петербурга й Кронштадта, був основоположником вітчизняного акушерства, ботаніки й фізіотерапії. Данило Самойлович, доктор наук з епідеміології, військовий лікар діючої армії під час російсько-турецької війни, який народився на Чернігівщині, був почесним членом двадцяти академій. Він уперше обґрунтував можливість та необхідність щеплення проти чуми.

У XVIII ст. в Україні зростала зацікавленість природничими науками. Провідні професори Києво-Могилянської академії викладали курси з астрономії, фізики, біології. Зокрема, у лекціях з фізики розглядали такі розділи, як рух, космологія тощо. З’явилися курси натурфілософії - попередниці природознавства. Велику увагу приділяли вивченню математики. У другій половині XVIII ст. в академії відкрили класи чистої математики (алгебра й геометрія), а також змішаної математики, де викладали цивільну й військову архітектуру, механіку, гідростатику, гідравліку, оптику, астрономію тощо.

Розвиток природничих наук відбувався в тісному зв’язку з розвитком філософії. Усі відомі церковні діячі, учені, поети висловлювали філософські ідеї або у трактатах, або у творах інших жанрів. Найвидатнішим філософом України та поетом другої половини XVIII ст. був Григорій Сковорода.

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини XVIII ст. стали козацькі літописи, які творилися в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії. Одним з найдавніших серед великих козацьких літописів є «Літопис Самовидця». У ньому викладено події від 1648 до 1702 р. Ті, хто переписував літопис, довели розповідь у ньому до 1734 р. Вивчення цієї пам’ятки дало змогу вченим установити ім’я автора: ним уважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни.

Другим важливим твором був літопис Григорія Граб’янки (з 1730 р. гадяцький полковник). Його створено в Гадячі 1710 р. Літопис розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки І. Мазепи та обрання гетьманом І. Скоропадського.

Нерівна рівність. Художник Г. Сковорода. XVIII ст.

Титульна сторінка літопису Самійла Величка

Найвизначнішим явищем козацького літописання став ґрунтовний літопис канцеляриста Самійла Величка. Написано його 1720 р. Твір складався з двох частин: опису подій від 1648 до 1660 р. та від 1660 до 1700 р. Літопис дійшов до нас пошкодженим, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис супроводжений десятьма портретами гетьманів, у ньому використано безліч документів, поетичних текстів.

• У чому внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток України? Як розвивалися філософські ідеї? У чому непроминальна цінність козацьких літописів? Які зміни сталися в системі освіти на українських теренах під владою Російської імперії після ліквідації козацького устрою? Наведіть факти, що свідчать про перетворення освіти на інструмент імперської колонізаторської політики.

• Прочитайте уривок з літопису Самійла Величка, яким починається хроніка. Чому, на думку літописця, треба берегти історичну пам’ять народу? Як це потрібно робити? У чому Самійло Величко вбачає свою роль і яку мету перед собою ставить?

Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужоземних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців пояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх слов’яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам’яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин (З літопису Самійла Величка).

• Прочитайте уривки з мовознавчих праць. Як наведені в тексті 1 факти доводять, що процес мовного розвитку в Україні відбувався під тиском імперської колонізаторської політики? Поділіться припущеннями, чому деякі заборони щодо використання української мови доводилося дублювати в пізніших указах? Що з текстів 2 і 3 ви довідалися про історію літературних мов в Україні XVІІІ ст.? На якій основі постала слов’яноруська мова? Чому цю мову названо «штучним витвором»? Чому вона відігравала щодо староукраїнської літературної мови деструктивну роль? У чому це виявлялося?

1. 1720 р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних, які необхідно «для повного узгодження з великоросійськими, з такими ж церковними книгами справляти... щоб ніякої різниці й окремого наріччя в них не було».

1753 р. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 р. Заборона Синоду Російської православної церкви на друкування та використання українського «Букваря».

1784 р. Переведення викладання у Києво-Могилянській академії на російську мову.

1786 р. Київський митрополит С. Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священники читали молитви і правили службу Божу «голосом, властивим російському наріччю». Те саме було заведено і в школах України (З розділу «Лінгвоцид» із книжки Василя Іванишина та Ярослава Радевича-Винницького «Мова і нація»).

2. Слов’яноруська мова, що витіснила староукраїнську, була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов’янську мову. Українські автори XVIII ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть більше - вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаючись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська мова, і мова Г. Сковороди витісняли з ужитку вже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови - слов’яноруська і російська - об’єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйнуючи староукраїнську літературну мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової української літературної мови - уже не на церковнослов’янській, а на суто народній основі (З енциклопедії «Українська мова»).

3. ... в Україні XVIII ст. - це доба наступу на автономію краю, його посилена русифікація і провінціалізація. ...Русифікація України створила поважні бар’єри на шляху становлення української літературної мови. У зв’язку з тим, що писемні джерела давньоруської доби перейшли у власність російської мови, а старі літературні мови, котрі побутували в Україні в XVI-XVII ст. - слов’яноруська (українізована форма церковнослов’янської мови) і проста (книжна українська мова), вийшли з ужитку, нова українська літературна мова могла спиратися лише на уснорозмовні джерела - народнорозмовне мовлення і фольклор (Масенко Л. «Мова і політика»).

2. Що відомо про розвиток музичної культури України?

Києво-Могилянська академія була провідним осередком музичної культури, де навчання музики й співу вважалося обов’язковим предметом. Ще в 50-х роках XVII ст. тодішній ректор академії Лазар Баранович організував спеціальну музично-хорову школу. Хор студентів налічував близько 300 осіб та був найкращим київським хором.

Музичні класи відкривали і в колегіумах. У 1729 р. вийшов указ про створення співацької школи у Глухові, наступного року вона почала діяти. Це був перший спеціалізований заклад музичного профілю. За часів гетьманування К. Розумовського Глухів став музичною столицею України. Тут, при дворі гетьмана, діяли професійний оркестр та оперний театр, репертуар яких складався з найкращих зразків західноєвропейської музики. Поширення музичних знань сприяло становленню української професійної музики.

Музичну культуру України неможливо уявити без імен Артема Веделя, Максима Березовського та Дмитра Бортнянського. Усі троє з раннього дитинства виявили непересічні музикальні здібності, мріяли про високе мистецтво, творили його, заживши найвищих оцінок слухачів, проте ніхто з них не був гідно влаштований у житті. Лише один - Д. Бортнянський - не знав злиднів. Після навчання в Глухівській співацькій школі він потрапив до Петербурга. Удосконалював освіту за кордоном. Написав більше сотні творів хорової духовної музики, багато світських творів різних жанрів. Хоч би яку музику він творив, вона завжди мала в собі українські мотиви. М. Березовський після навчання потрапив до Болонської академії, невдовзі отримав там звання академіка-композитора і став членом Болонського філармонійного товариства. Перебуваючи в Італії, поставив оперу «Демофонт». Зовсім юний А. Ведель, навчаючись в Києво-Могилянській академії, був знаний як найталановитіший київський диригент і віртуозний виконавець музичних творів. Ще до закінчення академії його забрали до Москви. Протягом кількох років А. Ведель керував хором московського генерал-губернатора. Уславився як автор хорових церковних концертів.

Дмитро Бортнянський. Художник М. Бельський. 1788 р.

• Чим уславилися А. Ведель, М. Березовський та Д. Бортнянський? Спираючись на факти біографії цих композиторів, поділіться припущеннями про джерела української професійної музики.

• Прочитайте афоризми Г. Сковороди. Поясніть один з крилатих висловів, який уважаєте суголосним своїм думкам. Чому Г. Сковороду називають українським Сократом?

Живуть на землі такі, що не мислять ні про що, крім збагатитися, наїстися, одягтися. У серці їхнім лихе сім’я, що приносить жовч і зміїну отруту, яка вбиває душу.
Більше думай і тоді вирішуй.
Бери вершину, матимеш середину.
Не все те отрута, що неприємне на смак.
Любов починається з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/xeLkQLVS або кодом, перегляньте відео, присвячене Г. Сковороді. Які з відомих вам фактів життєпису Сковороди обіграно у відео, а що довідалися нового? Яку філософську ідею Г. Сковороди автори використали як стрижневу в сюжеті? Чи вважаєте її слушною?

• Перебудуйте твердження на проблемне запитання та дайте на нього аргументовану відповідь: «Києво-Могилянська академія в другій половині XVII - упродовж XVIII ст. була одним з найвпливовіших освітніх, наукових і культурних осередків на українських теренах».

1. Хто з перелічених діячів української історії не був вихованцем Києво-Могилянської академії: 1) С. Величко; 2) Л. Тарасевич; 3) М. Березовський; 4) А. Ведель; 5) І. Григорович-Барський; 6) В.-К. Острозький; 7) П. Могила; 8) Ю. Хмельницький; 9) І. Виговський; 10) П. Дорошенко; 11) І. Самойлович; 12) І. Мазепа; 13) П. Орлик; 14) П. Полуботок; 15) Д. Апостол; 16) К. Розумовський?
2. Якими були історичні умови, що визначали розвиток освіти в Україні упродовж XVІІІ ст.?
3. Чому занепала староукраїнська книжна мова, а слов’яноруська не мала шансів розвинутися до літературної мови?
4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/beHPgBHv абo кодом та виконайте завдання онлайн.

Зміст