Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 41. Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні

Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар. Які завдання стосовно українських земель ставила російська імператриця перед чиновником вищого рангу? Як рекомендувала втілювати їх у життя?

У настановах князеві О. В’яземському з нагоди вступу його на посаду генерал-прокурора сенату, наданих напередодні ліквідації гетьманства, Катерина II писала: «Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі дарованих їм привілеїв; порушити ж їх, раптом відмовившись од них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій самій основі було б більше ніж помилкою, можна сказати певно - безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Домогтися цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли».

Указ російської імператриці Катерини II про ліквідацію гетьманства. 1764 р.

1. Як було остаточно ліквідовано гетьманство?

Про заходи К. Розумовського, спрямовані на зміцнення гетьманської влади, стало відомо в Петербурзі. Катерину II обурило бажання козацької старшини зробити гетьманство спадковим. Вимога імператриці була категоричною - К. Розумовський мусив зректися гетьманської булави. Протягом 10 місяців український гетьман, використовуючи зв’язки при дворі, намагався якось залагодити справу. Та Катерина II залишалася непохитною. Тож у жовтні 1764 р. К. Розумовський склав гетьманські повноваження. Імператорським маніфестом від 21 листопада й сенатським указом від 28 листопада 1764 р. його увільнили від гетьманства. Натомість для управління Лівобережною Україною було створено Другу Малоросійську колегію на чолі з її президентом і генерал-губернатором краю графом Петром Рум’янцевим.

В Україну генерал-губернатор прибув на початку 1765 р. Першим його заходом стало проведення ревізії господарського життя Гетьманщини, під час якої було здійснено перепис населення, описано земельну власність, кількість дворів, ґрунтів, виявлено ступінь заможності кожного окремого господаря тощо. Перевірка відбувалася протягом 1765-1767 рр.

Здійснюючи ревізію, П. Рум’янцев неухильно виконував настанови імператриці - усіляко обмежувати вільні переходи селян. Отож вільних селян дедалі меншало. Рішучим було втручання генерал-губернатора в діяльність органів управління. Унаслідок цього Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд та інші установи перейшли в підпорядкування Другій Малоросійській колегії, їх перетворили на її департаменти (підрозділи). Діяльність П. Рум’янцева призупинила чергова російсько-турецька війна, що розпочалася 1768 р.

• У чому виявлялася і якій меті підпорядковувалася діяльність П. Рум’янцева на Лівобережній Україні? Порівняйте повноваження Першої та Другої Малоросійських колегій та підтвердіть або спростуйте твердження про те, що остаточна ліквідація Гетьманщини була закономірним заходом у межах політики імперського уряду щодо українських земель.

• Прочитайте уривки з джерел. Які повноваження Другої Малоросійської колегії визначено в документі 1? Чому указ, уривок з якого наведено, означав остаточне скасування гетьманства? Поділіться припущеннями, чому офіційний указ доповнювали таємними настановами (документ 2). У чому російська імператриця вбачала основне завдання малоросійського генерал-губернатора? Якими методами радила його здійснювати?

1. Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, у якій бути головним нашому генералові графу Рум’янцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. За відсутністю тепер гетьмана призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права, як генерал-губернатору і президентові Малоросійської колегії, де він у справах суду й розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ - як-от підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки та виконання законів - повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності (З указу Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії, 1764 р.).

2. Поряд з іншими виправленнями необхідно, під будь-якою назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і одержувати від нього в казну нашу, за обов’язком і справедливістю, та й за самими умовними пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки. З цього всього ви самі можете зробити висновок, як потрібна для цього і цілком певна відомість про кількість малоросійського населення... А також про їхні права і про справжні, а не самовільно присвоєні собі привілеї... В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні...

За численністю непорядків, які вимагають виправлення й інших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яких вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те уявлень простого люду, а з боку чиновних людей - пристрасних і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більше різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи, часу і людини вміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст (З таємної настанови Катерини II П. Рум’янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором, листопад 1764 р.).

2. Як було ліквідовано рештки автономного устрою Гетьманщини та Слобожанщини?

Улітку 1765 р. Катерина II підписала маніфест про скасування на Слобожанщині козацького устрою. Край було перетворено на Слобідсько-Українську губернію з адміністративним центром у Харкові. Територію поділили на п’ять провінцій: Ізюмську, Охтирську, Острогозьку, Сумську та Харківську. Вищим органом управління стала губернська канцелярія. Що ж до козацьких полків, то їх перетворили на гусарські. Старшина отримала російські військові чини, а козаків перевели на «військових обивателів».

1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було утворено Малоросійське генерал-губернаторство, що складалося з трьох намісництв, згодом губерній - Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. Кожну губернію поділили на повіти. Глухів утратив статус столиці. У губернських і повітових містах створили такі самі адміністративні та судові установи, які діяли скрізь у Російській імперії. Малоросійську колегію було скасовано. З ініціативи П. Рум’янцева провели перепис населення, унаслідок чого вільних селян знову поменшало.

1783 р. вийшов імператорський указ, який прикріплював усіх українських селян до того місця, де вони були записані під час останнього перепису, і забороняв переходити на нові місця. Цим указом у Лівобережній та Слобідській Україні запроваджено кріпацтво.

Спеціальним указом того-таки 1783 р. ліквідували козацьке військо. Десять козацьких і три компанійських полки перетворили на десять регулярних кінних (карабінерних) полків російської армії. Реорганізовані козацькі полки й надалі мали формуватися з українських козаків, які утворили окремий стан населення - казенних селян. На відміну від звичайних селян, вони не були кріпаками, а мусили відбувати військову службу в регулярній російській армії. Рекрутами-солдатами ставали троє козаків із кожних 500 осіб населення. Військова служба тривала шість років.

Серед інших заходів, що визначали українське життя за російським імперським взірцем, було оголошення «Грамоти про вільність дворянства», яка надавала українській шляхті й старшині всіх прав російського дворянства.

• Укладіть хронологію подій, унаслідок яких було ліквідовано автономний устрій Гетьманщини та Слобожанщини. Яких суспільних груп упроваджені зміни торкнулися найістотніше? Як ці зміни позначилися на їхніх правах?

• Попрацюйте з історичною картою. Які зміни в адміністративно-територіальному устрої Лівобережної та Слобідської України відбулися в другій половині XVIII ст.?

Українські землі в другій половині XVIII ст.

• Прочитайте замітку та дайте відповіді на запитання. 1. Що активізувало діяльність українських дворян-автономістів? Які основні ідеї вони обстоювали? 2. Якою була мета поїздки В. Капніста до Берліна? Чому не відбулася зустріч з прусським імператором, якої прагнули домогтися автономісти? Чому канцлер не надав українському посланцеві жодних обіцянок? 3. Поділіться припущеннями, чому автор «Історії Русів» приховав своє справжнє ім’я.

Ліквідація гетьманства, а згодом і Запорозької Січі спонукали українську аристократію, передусім нащадків козацької старшини, до політичної активності. У 80-90-х роках XVIII ст. у Новгород-Сіверському діяв гурток українських дворян-автономістів, які ставили за мету поширення ідеї автономізму. Ця ідея передбачала відновлення козацької автономії в межах Російської імперії. Члени гуртка поширювали політичні публіцистичні твори (промови І. Мазепи, П. Полуботка), розробляли проєкти розвитку української освіти і науки, обговорювали можливості відновлення українських козацьких формувань.

Василь Капніст. Літографія. XIX ст.

У квітні 1791 р. члени Новгород-Сіверського гуртка організували таємну подорож Василя Капніста до Берліна для зустрічі з прусським імператором. Однак українського посланця прийняв міністр закордонних справ (канцлер) Пруссії Е.-Ф. Герцберг. В. Капніст розповів про невтішне становище українців та просив поклопотатися перед імператором, щоб Україна на випадок війни між Пруссією та Росією отримала його протекцію, що допомогло б звільнитися від московської влади. Однак міністр не надав жодних обіцянок, а зустріч з імператором не відбулася.

Помітною подією в діяльності автономістів стало написання «Історії Русів» (надруковано лише в 1846 р.). Автором твору, на думку дослідників, був член Новгород-Сіверського гуртка Григорій Полетика. В «Історії Русів» ідеться про події в Україні від найдавніших часів до 1769 р. Зокрема, у творі обґрунтовано, що саме Україна, а не Росія є спадкоємницею Руси, що українці є окремим від росіян народом зі своїми традиціями.

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/peLkHC2u або кодом, перегляньте відео. Що нового довідалися про автономістський рух наприкінці XVIII ст.? Якими були причини його появи? Що об’єднувало учасників Новгород-Сіверського гуртка? Які ідеї вони обстоювали? Яке місце в їхній діяльності належало дослідженню української минувшини?

• Поміркуйте, чи мала Українська козацька держава - Гетьманщина - шанси на збереження своїх автономних прав у складі Російської імперії. У чому полягає історичне значення Української козацької держави?

• 1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні; б) указ про перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії; в) ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких п’яти гусарських полків.
• 2. Схарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій Лівобережної та Слобідської України на кінець XVIII ст.
• 3. Назвіть історичні факти, які, на вашу думку, найяскравіше виявляють сутність колонізаторської політики Російської імперії щодо України.
• 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/DeHPsm39 або кодом та виконайте завдання онлайн.