Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)
Розділ 5. Українські землі в 20—90-х роках XVIII ст.
§ 39. Імперський наступ на автономію Гетьманщини. Павло Полуботок
Роздивіться ілюстрації. Що довідуємося про наказного гетьмана Павла Полуботка на підставі зображених джерел? Пригадайте факти з біографій відомих вам козацьких керманичів, які підтверджують високий рівень їхньої освіченості. Який навчальний заклад плекав українську еліту за того періоду? Як це позначилося на його розвиткові у зв’язку з посиленням впливу Російської імперії на українські терени? Чому імператорський наступ не обмежився політичною сферою?
1. Підпис Павла Полуботка.
2. Обкладинка зошита студента Києво-Могилянської академії, майбутнього полковника і наказного гетьмана Павла Полуботка. 1679 р.
1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?
Гетьманування І. Скоропадського (1708-1722) за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро І відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 28 липня 1709 р., І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та залагодити чимало важливих державних справ.
У відповідь Петро І надіслав іменний указ, який аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися лише тією мірою, яка відповідала інтересам Московії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування московських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» («зрадою» цар уважав будь-які дії, що суперечили його бажанням).
Іван Скоропадський. Художник С. Землюков. Середина XIX ст.
Прикметною новацією було призначення царського резидента при гетьманові - цю посаду обійняв московський дипломат Андрій Ізмайлов. До його повноважень належало здійснювати контроль за гетьманом та урядом.
Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорозького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм оселятися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.
27 травня 1722 р. з'явився указ про створення Першої Малоросійської колегії у складі шести російських офіцерів з полків, розміщених в Україні, на чолі зі Степаном Вельяміновим. Гетьманщина відтоді мала підпорядковуватися сенатові, а не колегії іноземних справ, тобто набувала ознак звичайної провінції імперії. С. Вельямінов прибув до Глухова наприкінці червня 1722 р. Очолювана ним Малоросійська колегія перебрала на себе все адміністративне керування Лівобережною Україною.
Члени Малоросійської колегії мали наглядати за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини. Вони контролювали встановлення і стягнення податків до царської казни, розквартирування російських солдатів і офіцерів в Україні. Малоросійська колегія наглядала за діяльністю Генеральної військової канцелярії, контролювала розподіл земельних володінь між офіцерами. Водночас Малоросійська колегія була вищою апеляційною установою. Крім того, С. Вельямінов мав право втручатися в будь-яку сферу українського життя як повноправний господар краю.
Малоросія - назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українсько-московського договору 1654 р. Від Андрусівського договору 1667 р. до кінця XVIII ст. Малоросією називали переважно Лівобережну Гетьманщину з Києвом.
Апеляція - оскарження якої-небудь постанови перед вищою інстанцією, яка має право переглянути справу.
• У чому особливості гетьманування І. Скоропадського? Які наслідки для України мало утворення Першої Малоросійської колегії? Які функції були покладені на неї?
• Прочитайте уривки з документів. Що це за документи? Коли їх було ухвалено? Про які обов’язки царського резидента ви дізналися з тексту 1? Доведіть, що таємні настанови резидентові є виявом політики, визначальний принцип якої - «розділяй і володарюй». Як називають таку політику? Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ, уривок з якого наведено у тексті 2? Про що це свідчило?
1. Перебуваючи при гетьманові Скоропадському, пильно стежити, щоб ні він, гетьман, ні старшина, ні полковники не мали ніякої схильності до зради й до підбурювання народу; щоб не було й листів до них з Туреччини, від татар, з Польської чи Шведської сторони, від зрадників донських козаків, а також від усіх, хто схильний до подібної зради; розвідувати про те різними шляхами, а дізнавшись, всіляко запобігати, для чого під його орудою наказано перебувати піхотним полкам, які раніше, за колишнього гетьмана, до тої його зради, перебували при ньому. Про все те писати Великому Государеві в Посольську похідну канцелярію... Дізнатися достеменно, таємним способом, скільки за колишнього гетьмана... збиралося всіляких прибутків з усього Малоросійського краю та скільки збиратиметься тепер; довідатися також, які прибутки мають генеральна старшина й полковники. Дослухатися розмов і довідуватися з них та з учинків, хто зі старшини та козаків прихильний до Великого Государя і якого уряду гідний (З таємних статей Петра І ближньому стольнику А. Ізмайлову).
2. Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковникові належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних... писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний того уряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей, способом, оголошеним вище (З грамоти Петра І до гетьмана І. Скоропадського, 1715 р.).
2. Чим завершилися спроби козацької старшини відновити державні права Гетьманщини?
Царський указ про утворення Малоросійської колегії вразив І. Скоропадського. В Україну гетьман повернувся з Москви (там він перебував на урочистостях з нагоди перемоги в Північній війні) украй хворим. Відчуваючи близьку смерть, він доручив гетьманські обов’язки чернігівському полковнику Павлові Полуботку, який заміщав його під час поїздки до Москви.
П. Полуботок розгорнув активну діяльність, спрямовану на відновлення козацьких порядків, та під різними приводами не виконував накази Малоросійської колегії. Однак Петро І своїми указами у квітні та липні 1723 р. надав Малоросійській колегії такі повноваження, які робили її повновладною в Україні. Малоросійській колегії підпорядкували, зокрема, гетьманський уряд з Генеральною військовою канцелярією. Численні клопотання, що містили основну українську вимогу - обрання нового гетьмана, - цар відхилив. Не лишилася непоміченою російським урядом й активна протидія заходам Малоросійської колегії. У травні 1723 р. П. Полуботка разом із генеральними писарем і суддею було викликано до Петербурга. Проте наказний гетьман зволікав із від’їздом, готуючи нові документи з проханням про відновлення державних прав Гетьманщини. У серпні П. Полуботок дістався Петербурга.
Павло Полуботок. Художниця Н. Павлусенко. 2019 р.
Після від’їзду наказного гетьмана рух за розширення автономії козацької держави очолив миргородський полковник Данило Апостол. Він домігся укладення Коломацьких чолобитних - статей, підписаних у середині серпня - на початку вересня 1723 р. на р. Коломак, що на Полтавщині, представниками козацької старшини. У них, як і в попередніх статтях, старшина скаржилася на зубожіння козаків і селян через військові повинності, неврожаї та обтяжливі побори. Статті вкотре порушували питання про звільнення маєтків старшини від податків. Ішлося також про недоліки судочинства. Насамкінець старшина просила дозволу обрати гетьмана.
Данило Апостол. Невідомий художник. XVIII ст.
Підписані Коломацькі чолобитні Д. Апостол подав до Генеральної військової канцелярії. Урядовці, втаємничені в плани П. Полуботка, вирішили терміново надіслати до російської столиці посольство і передати статті. Проте козацьких посланців затримала Малоросійська колегія. Тоді до Петербурга було таємно відправлено військового канцеляриста Івана Романовича. 21 листопада 1723 р. він передав Коломацькі чолобитні особисто імператорові Петру І.
Понад рік тривали допити української старшини в Петербурзі. Проти наказного гетьмана було розпочато судову справу за звинуваченням у державній зраді - таємних зв’язках з П. Орликом. Судовий процес, однак, не відбувся, бо 29 грудня 1724 р. в Петропавловському казематі П. Полуботок помер.
• Якими були повноваження Павла Полуботка? Чим, на вашу думку, було зумовлене його прагнення відновити право обирати гетьмана? Що спричинило виклик П. Полуботка до Петербурга та його ув’язнення?
• Прочитайте уривок з джерела. Обміркуйте, як утворено слово «чолобитна» і яке його значення. Про що свідчить така назва документа, підготовленого козацькою старшиною? Яке враження, за свідченням літописця, справила чолобитна на російського царя? Якими були наслідки описаних подій? Поділіться міркуваннями про те, чи могла доля наказного гетьмана П. Полуботка скластися інакше. Чому?
Канцелярист Іван Романович подав чолобитні від усього війська малоросійського за підписом усієї полкової старшини й товариства бунчукового й значкового до рук його імператорської величності, що з церкви Святої Троїці по службі Божій листопада 10 числа йшов. Так зараз у кофейний дім увійшовши й вичитавши, вийшов з того дому й наказав своїми вустами... з великим гнівом і лютістю взяти під варту полковника Павла Полуботка, суддю генерального Івана Черниша, Семена Савича - писаря генерального, які там-таки стояли... того ж часу взято з України полковника миргородського Апостола в Москву і Санкт-Петербург, осавула генерального й бунчукового з Глухова, а з деяких полків побрано в Глухів старшину полкову й держано під караулом (З Чернігівського літопису).
• Прочитайте уривок з джерела. Яким постає зі свідчень Жана-Бенуа Шерера П. Полуботок? Чи маємо підстави оцінювати виклад змісту розмови вірогідним? Поясніть, чому так уважаєте.
Знаю і бачу, царю, що ви хочете згубити мою Батьківщину... Ви ставите себе понад усіма законами і хочете знищити всі привілеї, урочисто стверджені вашими попередниками і вашою величністю; ви хочете покласти свавільні податки на народ, котрого свободу самі визнали; ви, не вагаючись, посилаєте на важкі й принизливі роботи козаків, приневолюючи їх, неначе рабів, копати канали у ваших володіннях; а що для нас найобразливіше - позбавляєте нас нашого права обирати вольними голосами гетьманів і інших старшин; ви настановили нам суддями великоросів, які не знають або вдають, що не знають, наших прав і привілеїв та повсюдно всіма способами нас неволять і ображають (Переказ розмови П. Полуботка з Петром І із книжки французького історика Ж.-Б. Шерера «Літопис Малоросії, або Історія запорозьких і українських козаків», що вийшла друком у Парижі 1788 р.).
• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/MeLkk513 або кодом, перегляньте відео про Павла Полуботка. Які відомості про його життя та діяльність були для вас новими? Що лягло в основу легенди про «золото Полуботка»? Які експонати Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського зберігають пам’ять про гетьмана Полуботка?
• Чому П. Полуботок і козацька старшина так наполегливо домагалися офіційного обрання гетьмана? Узагальніть матеріали уроку, сформулювавши причини обмеження автономних прав Гетьманщини з боку імперського уряду.
- 1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) діяльність Першої Малоросійської колегії; б) обрання П. Орлика гетьманом в еміграції; в) гетьманування І. Скоропадського.
- 2. Хто з перелічених історичних діячів був сучасником П. Полуботка: а) І. Мазепа; б) П. Орлик; в) Петро І; г) Б. Хмельницький; ґ) Карл XII; д) М. Кривонос; е) І. Скоропадський; є) Д. Апостол; ж) П. Конашевич-Сагайдачний?
- 3. До яких заходів удавалися гетьмани та козацька старшина для відновлення автономних прав Гетьманщини? Чому ці заходи не увінчалися успіхом?
- 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/seHPahk2 або кодом та виконайте завдання онлайн.
