Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 34. Гетьманщина за часів Івана Мазепи

Роздивіться ілюстрації та прочитайте коментар. Поміркуйте, що дає підстави визначати культурницьку діяльність гетьмана Івана Мазепи не простим меценатством, а одним з напрямів загальнодержавної політики. Які історичні умови сприяють розвиткові культури? Поділіться припущеннями, які з них могли скластися наприкінці XVII - на початку XVIII ст. Наведіть відомі вам історичні факти, що визначали становище українських земель на 1687 р. - час, коли гетьманську булаву отримав І. Мазепа.

Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. Сучасна світлина

Богоявленський собор Братського монастиря в Києві (зруйнований 1935 р.)

Військово-Микільський собор Пустинно-Микільського монастиря (зруйнований 1934 р.)

Одним з найважливіших напрямів політики гетьмана Івана Мазепи (1687-1709) була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, книговидання він вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, унаслідок чого змінилися архітектурні обриси багатьох міст. Гетьман підтримував коштом десятки нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Зокрема, у Києві було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. Інша царина культурницької діяльності І. Мазепи - друкарська справа. Видання мазепинської доби належать до найцінніших українських книгодруків. Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб. Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався гетьман Києво-Могилянською академією: збудував перший поверх нового будинку академії, домігся підтвердження статусу академії, надавав у володіння села й землі, матеріально підтримував студентів. Дбав і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

1. Що визначало внутрішню та зовнішню політику гетьмана Івана Мазепи?

На початку серпня 1687 р. в таборі на р. Коломак гетьмана І. Самойловича звинуватили в невдалому Кримському поході, усунули з гетьманства й заарештували (згодом разом із сім’єю відправили до Сибіру). Натомість козацька рада, що відбулася 4 серпня 1687 р., обрала гетьманом генерального осавула Івана Мазепу. Тоді ж новообраний козацький керманич підписав Коломацькі статті.

За умовами Коломацьких статей гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина, у свою чергу, - скидати гетьмана. Істотно обмежили право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Гетьманському урядові забороняли підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами. Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців. Окрім того, гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби «усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи»; «щоб Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка перебуває в царській самодержавній владі». До таких заходів належали, зокрема, шлюби між українцями та московитами.

Визначальною рисою внутрішньої політики гетьмана І. Мазепи було прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдине утворення, яке він уявляв як державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Саме тому І. Мазепа докладав зусиль, аби зміцнити гетьманську владу та всіляко підтримував козацьку старшину. Він продовжував розвивати започаткований І. Самойловичем напрямок плекання козацької еліти, в оточенні гетьмана з’явилися значкові та значні військові товариші, які отримали особливі привілеї.

На початку правління І. Мазепа сподівався за підтримки царського уряду поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також на степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина. Правобережжя незабаром таки опинилося під владою І. Мазепи. У 1699 р. сейм Речі Посполитої ухвалив рішення ліквідувати козацький стан та устрій на Правобережжі, а відтак великий коронний гетьман наказав правобережним полковникам розформувати свої полки. Після захоплення польськими військами взимку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній Україні у відповідь почалося повстання, очолене Семеном Палієм. Це занепокоїло Москву, яка одразу відгукнулася на прохання польського короля Августа II надати допомогу, але використала для цього війська І. Мазепи. Навесні 1704 р. військові з’єднання гетьмана перейшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь. С. Палія заарештували та ув’язнили (через рік його за вимогою московського царя Петра І доправили до Москви, а потім - у заслання до сибірського м. Тобольськ). Об’єднання Правобережної та Лівобережної України під булавою гетьмана І. Мазепи тривало від 1704 р. до подій 1708-1709 рр.

Герб Івана Мазепи на грамоті

У 1700 р. розпочалася московсько-шведська (Північна) війна. Козаки змушені були воювати на теренах Московії, Балтії, Речі Посполитої. Ці походи були важким тягарем для козацтва. Крім участі в бойових діях, козаків використовували під час канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень. Козаків непокоїло також обмеження царським урядом їхніх станових прав. Серед козацтва небезпідставно ширилися чутки про ліквідацію козацького війська, перетворення козацької старшини на служилих дворян тощо. Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.

Непевні майбутнього, старшина й гетьман замислювалися про подальшу долю Гетьманщини. У разі перемоги Московії реальною була загроза нового переділу українських земель, а за умови перемоги Швеції - повернення їх під владу Польщі. Шукаючи способів звільнити Гетьманщину від влади царя, І. Мазепа в 1704-1705 рр. удався до таємних дипломатичних зносин з противниками Москви. Восени 1705 р. він, зокрема, налагодив зв’язки з польським королем Станіславом Лещинським, який отримав корону 1704 р. завдяки підтримці сил, що орієнтувалися на шведського короля. У 1706 р. І. Мазепа завдяки посередництву С. Лещинського розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII.

• Які обмеження прав гетьмана та старшини передбачали в Коломацькі статті? Як це позначилося на внутрішній політиці гетьмана І. Мазепи? Якого зовнішньополітичного курсу він дотримувався на початку свого гетьманування? У якому напрямі розвивалася зовнішня політика гетьманського уряду під час Північної війни? У чому виявлялася політика І. Мазепи в царині культури?

• Попрацюйте з історичною картою. 1. До яких держав (як частина території чи автономна одиниця) належали в 1687 р. українські землі: Чернігово-Сіверщина, Переяславщина, Полтавщина, Київщина, Волинь, Галичина, Запорожжя, Західне Поділля, Брацлавщина, Буковина, Закарпаття? 2. Порівняйте кордони Гетьманщини в 1687 р. з кордонами 1649 р. та 1663 р. 3. Які території охопило повстання С. Палія 1702-1704 рр.? На які терени поширював свою владу І. Мазепа в 1704-1708 рр.?

Події 1687-1750 рр.

• Спираючись на схему, поміркуйте, як зовнішньополітичні умови, що склалися внаслідок Північної війни, підштовхнули І. Мазепу до переходу на бік шведського короля.

2. Як розгорталося і чим завершилося повстання Івана Мазепи?

1708 р. Карл XII почав здійснювати свій давній задум - похід на Московське царство. Він мав відбутися в напрямку Смоленська і Москви територією Литви та Білорусі. Спочатку воєнна кампанія розгорталася вдало. Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл XII відмовився від попереднього плану. Король вирішив повернути в Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її козацькими полками та військом С. Лещинського. Карл XII покладав також надії на допомогу кримського хана й турецького султана.

Зміна планів Карла XII виявилася несподіванкою для І. Мазепи. Великі ризики також були пов’язані з тим, що про плани гетьмана знало лише його найближче оточення, а рядове козацтво, орієнтуючись на поточну ситуацію, готувалося до війни зі шведами. Утім, похід шведського короля на Москву через Україну спонукав гетьмана до дії. З листопада 1708 р. І. Мазепа виїхав на зустріч із Карлом XII. З ним вирушили чотиритисячне військо та генеральна старшина. 7 листопада гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом XII.

Союзницький договір між Україною й Швецією було укладено 8-9 листопада 1708 р. у містечку Гірки на Сіверщині. Угода передбачала незалежність України. Усі загарбані Московією землі, що колись належали «руському» народові, мали бути повернені Українському князівству. Шведський король брав зобов’язання захищати його від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це попросять гетьман і «стани». І. Мазепу визнали довічним князем України, а для шведського короля не передбачалося права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства.

У відповідь на дії українського гетьмана московський цар Петро І звернувся до українців. Він звинуватив І. Мазепу у зраді, у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі - уніатам. Цар також наказував старшині й полковникам терміново зібратися в Глухові для обрання нового гетьмана. Водночас Петро І наказав князеві О. Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.

Отримавши царський наказ, московські війська рушили на столицю Гетьманщини. У Батурині перебували значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення. Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними. Та через зраду полкового старшини Прилуцького полку Івана Носа, який показав потаємний хід, московські вояки 13 листопада вдерлися до міста. Батурин було вщент зруйновано, а його мешканців убито.

Цитадель Батуринської фортеці (сучасна реконструкція)

Згідно з іншим наказом царя 17 листопада в Глухові відбулася старшинська рада. Щоправда, на неї прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжинський. Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.

Виборам гетьмана передувала церемонія «покарання» І. Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафоту. Перш ніж «стратити» опудало, було зачитано список гетьманових провин та виголошено вирок. 23 листопада в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві І. Мазепі було проголошено церковне прокляття (анафему). Водночас анафему виголосили і в Москві, в Успенському соборі.

Щоб якось поліпшити ситуацію, І. Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Зрештою січова рада вирішила підтримати І. Мазепу й перейти на бік шведського короля. 5 квітня 8-тисячний загін запорожців, розбивши підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік від Полтави, де запорожців вітав І. Мазепа. Звідти гетьман разом із кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом XII. Зустріч І. Мазепи, К. Гордієнка та шведського короля відбулася 7 квітня 1709 р. Шведський король зобов’язався не укладати жодних мирних угод з Петром І, доки не буде звільнено від московської влади Гетьманщини та Запорожжя.

Відповіддю Петра І на приєднання запорожців стало зруйнування Чортомлицької Січі. Прямуючи на Січ, війська московського полковника П. Яковлева нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу П. Яковлеву прийшов загін компанійського полковника Г. Галагана. У середині травня 1709 р. Січ було захоплено.

Навесні 1709 р. Карл XII відновив воєнні дії, маючи намір таки наступати на Москву. Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву, до якої воно підійшло наприкінці квітня. Карл XII сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому шведське військо розпочало облогу.

Тим часом до міста прибув Петро І з основними силами. 8 липня стався генеральний бій, який закінчився поразкою шведів.

Уцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли до фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро козацькою флотилією, що розташовувалася там. Однак після нападу військ П. Яковлева від флотилії лишилося кілька човнів. Їх і використали для переправи на правий берег Дніпра Карла XII з кількома генералами і кількатисячним загоном, а також І. Мазепи, К. Гордієнка й кількох сотень козаків. 11 липня біля Переволочної з’явилися московські війська, які змусили капітулювати 16-тисячне шведське військо.

Карл XII та І. Мазепа прямували до турецького кордону. 18 липня вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер. 11 серпня поранений Карл XII і хворий І. Мазепа зупинилися в передмісті Бендер. Тут, у с. Варниці, І. Мазепа вже не вставав з ліжка, доживаючи останні дні. Помер він у ніч проти 2 жовтня.

Карл XII та Іван Мазепа. Художник Г. Цедерстрем. 1879 р.

• Яку небезпеку приховував у собі похід Карла XII на Москву через територію України? Яких заходів ужив Петро І, дізнавшись про повстання І. Мазепи? Про що свідчить приєднання до повстання І. Мазепи Запорозької Січі? Укладіть хронологічну таблицю подій повстання гетьмана Мазепи. Яку подію ви визначили початковою? Відповідь обґрунтуйте.

• Прочитайте уривок з джерела та роздивіться ілюстрації. Які деталі зі спогадів дипломата свідчать про високий рівень освіченості та великий політичний досвід гетьмана І. Мазепи? Які особисті якості, на вашу думку, сприяли тривалому перебуванню гетьмана при владі?

З Московії я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем володаря Мазепи, що обіймає найвищу владу в цій країні. На кордоні мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію володар Мазепа. Він вельми полюбляє оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а досконалістю знання цієї мови може суперничати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; щоправда, під час бесіди більше воліє мовчати та слухати інших. При його дворі - два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив по-італійськи. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовами, бо він запевняв мене, що недостатньо володіє французькою, хоча замолоду відвідав Париж і Південну Францію, був на прийомі в Луврі. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голландські.

Панегірик на честь Івана Мазепи. Гравюра І. Мигури. 1706 р.

Розмова з ним дуже приємна; він має великий досвід у політиці; на противагу московитам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну ситуацію, але мушу зізнатися, що нічого певного з цього володаря не міг витягнути. Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все-таки гадаю, що навряд чи любить московського царя, бо ні слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя (Зі спогадів французького дипломата Жака Балюза, який 1704 р. зустрічався з І. Мазепою).

Портрет Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою з Дніпропетровського художнього музею. 1700 р.

Іван Мазепа. Гравюра Мартіна Бернігерота, надрукована в лейпцизькому журналі в 1706 р.

У центрі гравюри І. Мигури гетьман Мазепа, збоку від нього - жіночі постаті, що символізують істину, правду, науку, мистецтво тощо. На тлі військових обладунків - герб Мазепи. Зображено також церкви, збудовані або відновлені І. Мазепою.

Портрет Івана Мазепи (у панцирі з Андріївською стрічкою) з Дніпропетровського художнього музею на підставі досліджень уважають таким, що передає зовнішність Мазепи реалістично. Сутність пошуку достовірних портретів гетьмана полягала у відборі кількох зображень, відомих як портрети І. Мазепи, порівняльний аналіз яких підтверджував би наявність у них спільних рис. Усі зображення мали хоча б частково збігтися з описами зовнішності гетьмана. За висновком, наданим експертною групою академії СБУ, на портретах з Національного музею історії України, Дніпропетровського художнього музею та з гравюри М. Бернігерота збіглися 10 ознак з 11 можливих. (Уважно роздивіться ілюстрації і спробуйте визначити ці спільні ознаки.)

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/heLgfrgE або кодом, перегляньте відео, присвячене гетьманові І. Мазепі. Які деталі відео допомогли вам краще зрозуміти обставини, що вплинули на рішення І. Мазепи про повстання проти московської влади? Яку мету ставив гетьман? Спрогнозуйте, як поразка повстання І. Мазепи позначилася на майбутньому становищі українських земель у складі Московської держави.

• Узагальніть матеріал уроку міркуваннями про причини поразки повстання Івана Мазепи. Яку з них уважаєте основною?

• 1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) зруйнування Чортомлицької Січі царськими військами; б) «Вічний мир» між Москвою та Польщею; в) козацька рада на р. Коломак, усунення І. Самойловича та обрання гетьманом І. Мазепи; г) повстання С. Палія.
• 2. Якими були основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики І. Мазепи?
• 3. Визначте передумови, причини та наслідки повстання І. Мазепи.
• 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/8eGB1NYl або кодом та виконайте завдання онлайн.