Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 32. Правобережне козацтво в останній чверті XVII ст.

Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар до неї. Чому козацький літописець із такою увагою поставився до зображуваних на малюнку подій? Чи погоджуєтеся ви тим, що падіння Чигирина в 1678 р. було свідченням загибелі всієї Правобережної України? Які факти підтверджують або заперечують визначену літописцем причину трагедії - «тодішня незгода»? Що мав на увазі Самійло Величко, зауважуючи, що козаки «самі себе звоювали»?

Облога турками Чигирина 1678 р. Малюнок з літопису Самійла Величка. 1720 р.

Це єдиний малюнок з воєнними діями в літописі Самійла Величка. Коментуючи події, літописець зазначив: «Впала гарна тогобічна Україна, як той давній Вавилон, город великий, - через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе звоювали».

1. Які події визначали становище Правобережної України в середині 70-х років XVII ст.?

Після Бучацького польсько-турецького миру уряд Московії вирішив скористатися можливістю, не порушуючи Андрусівського перемир’я, захопити Правобережжя. Переговори з цього питання успіху не мали, і московський цар наприкінці 1673 р. наказав воєводі Г. Ромодановському й лівобережному гетьманові І. Самойловичу розпочати наступ проти П. Дорошенка. До початку березня 1674 р. їхні війська оволоділи основними містами Правобережної України. 27 березня в Переяславі відбулася рада, на яку прибула старшина десяти правобережних полків. На раді М. Ханенко склав гетьманську булаву, П. Дорошенка формально позбавили влади, а гетьманом усієї України було проголошено І. Самойловича.

Козацька зброя: порохівниці, рушниці, пістоль

Ця подія спричинила турецьку агресію, унаслідок якої населення Правобережжя зазнало нових нападів та лиха. П. Дорошенко з кількома тисячами сердюків перебував у Чигирині. На початку серпня місто оточили загони московського воєводи і лівобережного гетьмана. Облога тривала два тижні. Однак звістка про те, що на допомогу Дорошенкові вирушила турецька армія, змусила московсько-українські сили відступити. На короткий час Правобережжя хоч і повернули під владу П. Дорошенка, але ціною сплати данини султанові, руйнувань та спустошень краю, розорення населення та масового захоплення в полон.

Складні обставини не додавали популярності П. Дорошенку. Важким ударом для гетьмана стала смерть Й. Нелюбовича-Тукальського. Щоб повернути втрачену довіру, він вирішив відмовитися від турецького протекторату. Після тривалих вагань 20 жовтня 1675 р. на козацькій раді в Чигирині в присутності представника Запорожжя Івана Сірка П. Дорошенко присягнув цареві. Але московський уряд не визнав тієї присяги та зажадав від гетьмана зректися булави і присягнути на лівому березі Дніпра у присутності Г. Ромодановського й І. Самойловича. Кілька посольств, що їх надсилав гетьман протягом року до Москви, не змінили рішення московського уряду. Коли у вересні 1676 р. московська армія й козаки знову взяли в облогу Чигирин, П. Дорошенко виїхав до табору Г. Ромодановського й І. Самойловича та 29 вересня здав клейноди і присягнув на вірність цареві. З відмовою П. Дорошенка від гетьманської булави у 1676 р. Правобережна Гетьманщина припинила своє існування.

Зречення П. Дорошенком гетьманства Туреччина сприйняла як подію, що суперечила її політичним планам, бо вона розраховувала поширити свою владу на значну частину України.

У 1677 р. відбувся Перший чигиринський похід 60-90-тисячного турецько-татарсько-ногайського війська на українські землі, який Туреччина виправдовувала прагненням повернути булаву Ю. Хмельницькому. Перший удар був спрямований саме на Чигирин. Там стояла козацько-московська залога. Вона й боронила фортецю протягом кількатижневої облоги. Коли ж до міста підійшли основні об’єднані українсько-московські сили на чолі з Г. Ромодановським й І. Самойловичем, турецьке військо відступило.

Невдале завершення походу 1677 р. не змінило намірів турецького султана оволодіти Чигирином та всією Правобережною Україною. Головнокомандувач московського війська боярин Г. Ромодановський, вирушаючи в Україну, отримав таємну інструкцію: якщо місто неможливо буде втримати, зруйнувати його укріплення та вивести військові сили з фортеці.

У липні 1678 р. відбувся Другий чигиринський похід. Турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи, що налічувала близько 200 тис. осіб, обложила Чигирин. Більше місяця, відчайдушно захищаючись, чигиринська залога чекала на прихід сил Г. Ромодановського, однак той до козацької столиці не квапився. Врешті, московські війська підійшли до Чигирина. Проте, так і не надавши його захисникам потрібної допомоги, почали готуватися до відступу. Начальникові чигиринської залоги наказали підпалити порохові склади і прориватися з оточення. Тож коли турецькі війська вдерлися до міста, пролунав вибух. Чигирин перетворився на руйновище. Відбиваючи шалений натиск турків і татар, об’єднане московсько-українське військо відійшло до Дніпра.

Бастіон Дорошенка в Чигирині. Сучасна світлина

Війни 70-х років XVII ст. між Московією, з одного боку, й Османською імперією та Кримським ханством - з другого, за володіння землями Правобережної України завершилися підписанням у січні 1681 р. Бахчисарайського мирного договору, за яким кордон між Московською державою та Туреччиною визначили по Дніпру. Султан визнавав зверхність Московії над Лівобережною Україною, а також Києвом з містечками довкола, що на правому березі Дніпра. Влада царя поширювалася також на Запорозьку Січ. Під зверхністю Туреччини залишалися Південна Київщина, Брацлавщина та Західне Поділля. Територія між Південним Бугом та Дніпром мала залишатися незаселеною.

• За яких обставин П. Дорошенко був змушений зректися гетьманської булави? Як відбувалися турецько-татарські походи на Чигирин 1677-1678 рр.? Що передбачав Бахчисарайський мирний договір 1681 р.?

• Прочитайте уривки з джерел. Про яку подію йдеться в тексті 1? Яким є ставлення П. Дорошенка до цієї події, що він засуджує й до чого закликає? Як гетьман пояснює причини прийняття турецької зверхності (текст 2)? Які наслідки мали обидві події для становища України?

1. Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи вмовилися між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, а які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. Ми хоча вівці, але вівці Христові, його кров’ю викуплені, а не безсловесні. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли (З листа гетьмана Петра Дорошенка до московського вельможі Василя Тяпкіна, січень 1668 р.).

2. ...Тебе, православного государя, царя, за главу собі маю... З самого початку є неправда в тому, що санджаки, тобто знаки від царя турецького, мені і підручному мені війську дані. Насправді ж, боронячи цілісність усієї Украйни, захищаючи від розорення церкви Божі і відводячи людей згубу, часом я роблю те, чого не хочу: коли б ми не прийняли тих знамен турецьких і, будучи близько них, спротивилися їх волі, тоді треба було б нам із сильними бусурманами брань мати, але на це є ми немічними (З листа гетьмана Петра Дорошенка до московського царя Олексія Михайловича, 1671 р.).

• Прочитайте уривки з джерел. На підставі документів зробіть висновок про ставлення до П. Дорошенка сучасників. Чому попри підтримку населення гетьман визначає своє врядування як «печальне»? Наведіть історичні факти, що підтверджують або спростовують образ П. Дорошенка як «сонця Руїни». Як ви ставитеся до героїзації історичних постатей? Поділіться припущеннями, чому виникають національні історичні міфи.

1. Петро Дорошенко дуже зміцнився, абсолютно в них панує й користується всенародною любов’ю. Перебуваючи там, хоча скаржився перед різними особами на непотрібну дорогу до Чигирина, а також під час повернення назад не чув про нього жодного поганого слова. Ці люди не хлопи, а самостійний народ. Зникли вже там грубіянство, тиранство, пияцтво й інші варварства. Нараду з Тукальським проводить уночі або вранці. Достатки, пишність помітні - все це не як у козацького гетьмана, а як у найбільшого польського пана (З повідомлення львівського єпископа Йосифа Шумлянського, березень 1671 р.).

2. Коли ж Божою волею був я примушений узяти цей печальний уряд і держав його близько десяти років, ні в чому іншому був мій намір, а тільки в тому, щоб примножити вольності Запорозького Війська та вберегти безпеку й цілість Отчизни... Тому не тільки з християнськими, але й з бусурманськими народами я намагався поводитися прихильно та гідно, щоб Україну бачити в бажаному мирі (Зі статті І. Крип’якевича «Гетьман Петро Дорошенко»).

Руїна - назва, вживана в історичній літературі для кінця 50-70-х років XVІІ ст. - періоду громадянських воєн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між Московією, Річчю Посполитою, Османською імперією, розколу Гетьманщини, спустошення Правобережної України.

2. Що визначало становище Правобережжя після Руїни?

Бахчисарайський мир 1681 р. між Московією та Туреччиною не відповідав інтересам Речі Посполитої. Скориставшись поразкою армії Османської імперії під Віднем 1683 р., Польща відновила своє панування над Південною Київщиною та частиною Брацлавщини. Утім, спустошення, якого зазнало Правобережжя, не могло не турбувати польський уряд. Знелюднення внаслідок воєн і масових утеч населення земель, на які безперешкодно заходили турецькі війська і татарські орди, було загрозою для поновлених східних воєводств. У зв’язку з цим польський король Ян III Собеський знову звернувся до козацтва. Заохочуючи заселення пусток, польський уряд рішенням 1685 р. надав козацтву «прадавні привілеї та вольності». Згідно з тією ухвалою, козаки створювали на заселених ними землях власний полково-сотенний устрій. Так відродилися чотири полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полковниками Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм. Наказним гетьманом став Андрій Могила.

Відновлені полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями. Кожен із полковників заохочував заселення пусток, сприяв створенню в містах і селах органів козацького самоврядування, судів. Упроваджувалося козацьке та вільне селянське землеволодіння. Особливою активністю у відродженні козацького краю відзначався фастівський полковник Семен Палій.

У травні 1686 р. між Польщею та Московією було укладено новий договір - «Вічний мир». Загалом цей договір, який не передбачав обмежень у часі, підтверджував Андрусівське перемир’я 1667 р. про розподіл сфер впливу над Україною.

За умовами Вічного миру Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Стародубом. Запорозька Січ, яка за Андрусівським миром перебувала під контролем обох держав, тепер переходила під зверхність Московії. Польська сторона відмовлялася від зазіхань на Київ з навколишніми землями. Територія Брацлавщини й Південної Київщини ставала нейтральною незаселеною зоною між двома державами. Під владою Польщі лишалася Північна Київщина, Волинь і Галичина.

У січні 1699 р. за ухвалами Карловицького конгресу Османська імперія передавала Польщі Західне Поділля, Брацлавщину й Південну Київщину. Це поклало край існуванню Кам’янецького ейялету. У серпні того-таки року за ухвалою польського сейму козацькі полки на Правобережній Україні мали розформувати.

• Коли Річ Посполита повернула під свою владу Правобережжя? Чому польський уряд дозволив відновити козацтво? Між якими державами і чому було укладено «Вічний мир»? Що передбачала ця угода? Як вона позначилася на історичній долі українських земель?

• На підставі наведених у замітці міркувань та оцінок, а також спираючись на факти, про які довідалися на попередніх уроках, обґрунтуйте, чому період кінця 50-70-х років XVII ст. в історії України називають добою Руїни. У чому, на вашу думку, основна причина становища на Правобережній Україні, докладно змальованого в цитаті з козацького літопису? Яку причину Руїни визначає як основну Борис Грінченко? Що з цього приводу думаєте ви?

50-70-ті роки XVII ст. - надзвичайно складний період в історії України, який в історичній літературі називають добою Руїни. Позбавлена територіальної цілісності, знесилена й спустошена тривалою війною Україна всупереч прагненням лівобережних і правобережних гетьманів лишалася роз’єднаною і дедалі більше підпадала під владу сусідніх країн. Сподівання козацьких керманичів на підтримку якоїсь із цих держав виявилися марними.

У літописі Самійла Величка про становище на Правобережжі наприкінці 70-х років XVII ст. читаємо: «Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Усі вони правили тоді за пристановище й поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялися нам на шляху у військовому поході, одні стоять малолюдні, інші зовсім спорожніли - розруйновані, засипані землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише всякого гаддя, що там гніздилося. Роздивившись, побачив я зарослі мохом, очеретом і зіллям широкі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був той край, якого правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу - він був немовби друга обітована земля, що кипіла медом і молоком. Бачив я, окрім того, у різних місцях багато людських кісток, сухих і голих - їх покривало саме тільки небо».

Знаний педагог, письменник та громадський діяч кінця XIX - початку XX ст. Борис Грінченко про причини Руїни зауважував: «Власне, ще з давніх-давен українсько-руське громадянство мало знало, що то таке - йти вкупі. Поруч з І. Виговським стоїть Пушкар, поруч з Дорошенком стоїть Многогрішний та Ханенко, не кажучи вже про Брюховецьких, Адамовичів, Лісовських. І кожен з тих згаданих веде за собою якусь частку України, і всі вкупі, волею чи неволею, заливають Україну кров’ю, повивають її вогнем і з багатої, пишно-барвистої, сяйвом соняшним та волею повитої країни роблять розлогу труну народну, ховають у ній українську волю, українське право, українське добро, і історія пише “Руїна” там, де колись було осяйне слово “Життя”. Минуле не минається дурно сьогочасному. Воно зоставляє наслідки навіки. І ми бачимо, що й тепер, як і тоді, ми не знаємо, що то значить - іти вкупі...».

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/3eLf9hwQ або кодом, перегляньте відео про перебіг подій історії України 50-70-х років XVII ст., відомих як доба Руїни. Що було характерним для того періоду? Як історик пояснює причини трагічних подій та їхні наслідки? Як вплинула доба Руїни на демографічне та соціально-економічне становище на українських теренах? Які уроки можна винести з періоду Руїни для розуміння історії?

• Скориставшись джерелами параграфа, висловте думку про те, яку подію в історії України можна вважати безпосереднім провісником доби Руїни, яка поклала їй початок, яка засвідчила її кульмінацію, а яка - її завершення.

• 1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) чигиринські походи; б) «Вічний мир» між Московією та Польщею; в) Бахчисарайський мирний договір.
• 2. Дайте оцінку діяльності гетьмана П. Дорошенка як історичного діяча.
• 3. Сформулюйте причини та наслідки доби Руїни. Обґрунтуйте історичними фактами ті з них, які вважаєте основними.
• 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/jeGBNNJl aбo кодом та виконайте завдання онлайн.