Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 18. Козацькі повстання 20—30-х років XVII ст.

Роздивіться ілюстрації на с. 95 та прочитайте коментар до них. Поміркуйте, чому картограф розмістив подані малюнки як ілюстрації до своїх карт. Чи можна вважати замальовки Боплана доказом того, що козацтво в 30-40-х роках XVII ст. являло собою окремий суспільний стан? Поділіться припущеннями, чому визнання козацтва як стану наражалося на спротив з боку влади Речі Посполитої. Якими були наслідки козацьких повстань кінця XVI ст.?

Козацька старшина та козак з козачкою. З карт Г. Л. де Боплана

Гійом Левассер де Боплан - за походженням француз, військовий інженер, був архітектором і картографом. Він служив у польського короля Владислава IV і протягом вісімнадцяти років (від 1630 р.) перебував на українських землях. Керував спорудженням кількох укріплень, зокрема фортеці над Кодацьким порогом. Боплан збирав матеріали для великої карти України і карт окремих регіонів. До карт він підготував докладні пояснення, зробив замальовки. Ці матеріали й становлять зміст його книги «Опис України», яка вийшла друком у Руані (Франція) 1651 р.

• Про які події та явища йдеться в документах? З якого документа наведено перший уривок? Про що свідчить поява інструкцій щодо козацтва? Які деталі в тексті 1 указують на зростання впливу козацтва на українських землях наприкінці 30-х років XVII ст.? Які факти з наведених у джерелі співвідносні з явищами, окресленими поняттям «покозачення»? Чому масове покозачення селян та містян непокоїло польський уряд? Чому морські походи козаків у тексті 2 названо «злочинами»? Уривком з якого документа він є? До яких заходів удалася влада Речі Посполитої, щоб контролювати козацтво? Спрогнозуйте, які дії у відповідь вони спричинили.

1. Сваволя бере гору, і так завзялася, що й самим нам тяжко, і з усіма сусідами розсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступають на життя і майно невинних людей. Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських уся управа, уся влада в козаків; вони захоплюють суди, закони видають...

Рік тому зважилися вони від власного імені укладати перемир’я з султаном-калгою, трактати постановляти, приймати обов’язки служби супроти нього... На свій розсуд розв’язують питання згоди і війни; порушують укладені Річчю Посполитою перемир’я. Цього року, знехтувавши королівською забороною, три рази ходили на море, і хоч отримали рішучу відсіч від турецького флоту, однак вчинили великі шкоди в далеких сторонах Турецької держави (З інструкцій польського короля 1625 р. для сеймиків, які обирали депутатів на вальний сейм).

2. Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, здійснювані всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська... І надалі козаки повинні будуть коритися винятково тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем... Протягом цих шести тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч, із зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві. З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу, мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу (З Куруківської угоди між козаками та коронним військом, 1625 р.).

1. Якими були причини та наслідки козацьких повстань 1625 та 1630 років?

Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 25-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони на чолі з Марком Жмайлом, зустрівши поляків поблизу Канева, вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів і укладання компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко. Його обрали гетьманом замість М. Жмайла, який, не визнавши умов угоди, разом з частиною козаків вирушив на Запорожжя.

Договір передбачав козацький реєстр у 6 тис. вояків; ті ж, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян. Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Куруківська угода встановлювала чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Відповідно до неї створили шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень. Військова влада над реєстровцями належала гетьманові, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював регіментар - головний начальник коронного війська в Україні.

Куруківська угода посилила суперечності між козаками - тими, хто потрапив до реєстру, і тими (близько 40 тис.), хто лишився поза ним. Внутрішньополітичну ситуацію ускладнювало також запровадження нового загальнодержавного податку. Давався взнаки і конфлікт на релігійному ґрунті. Щоб утримати населення в покорі, польський уряд відправив на Київщину значну частину коронного війська, але це лише загострило конфлікт. Мешканці міст і сіл бралися до зброї. Десятки тисяч утікачів збиралися на Січі. Так визріло нове повстання.

Нереєстровці обрали гетьманом Тараса Федоро́вича, більше відомого під прізвиськом Трясило. У березні 1630 р. він зі своїм військом підійшов до Черкас, а звідти рушив до Корсуня, після здобуття якого на бік повстанців перейшло чимало реєстровців. Керівник повстання розсилав універсали зі зверненням до українського населення приєднуватися до повстанців «для захисту православної віри та здобуття козацьких вольностей». На придушення повстання рушило коронне військо. Бої між повстанцями й урядовим військом під Переяславом точилися протягом трьох тижнів.

Портрет Тараса Трясила. Невідомий художник

20 травня 1630 р. козаки напали на добре укріплений польський табір. У результаті загинуло чимало офіцерів-шляхтичів, представників найвпливовіших польських родів - так звана «золота рота». Ці події увійшли в історію як Тарасова ніч. Успішні дії повстанців пришвидшили переговори, які завершилися 29 травня 1630 р. підписанням у Переяславі мирної угоди. Переяславська угода була дещо м’якшою від Куруківської: козацький реєстр збільшили до 8 тис.: до реєстру вписали козаків, вилучених з нього на початку року; козаки отримували право самі обирати гетьмана. Такі поступки козацтву були пов’язані з наближенням кінця терміну Деулінського перемир’я з Московською державою, поновленням воєнних дій та потребою уряду Речі Посполитої залучати до них козацькі загони. Однак угоду не затвердив сейм Речі Посполитої.

• Унаслідок яких подій було підписано Куруківську угоду? Яку подію 1630 р. називають Тарасовою ніччю? Чим зумовлено деяке пом’якшення обмежень щодо козацтва, закріплене в Переяславській угоді? На підставі тексту підручника та наведених уривків джерел укладіть логічні ланцюжки, присвячені козацьким повстанням 1625 та 1630 р. за схемою: 1) коли відбувалося; 2) хто очолював; 3) де розгорталося; 4) чим спричинене; 5) чим завершилося.

2. Унаслідок яких подій було ухвалено «Ординацію Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» і як вплинув цей документ на внутрішньополітичну ситуацію в державі?

Протягом 1632-1634 рр. тисячі козаків брали участь у польсько-московській (Смоленській) війні. Коли ж 1634 р. сторони підписали Полянівський мирний договір, польський уряд укотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. До цього його спонукали постійні скарги на запорожців урядів Туреччини та Кримського ханства. Через козацькі походи відносини між Річчю Посполитою і цими державами настільки загострилися, що виникла загроза нової війни. Уже в лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову «Про припинення козацького свавілля», і на територію Наддніпрянщини ввели загони коронного війська. Крім того, задля контролю над козаками передбачалося збудувати в пониззях Дніпра, біля Запорозької Січі, потужну фортецю. У ній мала постійно перебувати польська залога, щоб перешкодити втікачам потрапляти на Низ та перекрити основний шлях постачання Запорожжя провіантом і боєприпасами.

Фортецю вирішили будувати на правому березі Дніпра біля першого порога - Кодацького, що й дало їй назву. Будівництво очолив Гійом Левассер де Боплан. Кодак спорудили надзвичайно швидко: роботи тривали чотири місяці, і вже до середини літа 1635 р. фортеця була збудована. Будівництво укріплення вкрай обурило запорожців. У серпні 1635 р. козаки під проводом гетьмана Івана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Вирушивши на Полтавщину, повстанці розсилали універсали із закликом до боротьби. Для придушення виступу влада залучила реєстровців, які схопили Сулиму. Козацького ватажка стратили у Варшаві. Згодом уряд переглянув козацький реєстр і вилучив з нього всіх неблагонадійних. Це стало приводом до нового повстання, яке очолив полковник реєстровців Павло Павлюк (Бут) - сподвижник І. Сулими.

Кодацька фортеця. Малюнок Г. Л. де Боплана. 1635 р.

Перша битва з коронним військом завершилася перемогою повстанців. Проте 6 грудня 1637 р. під Кумейками польське військо оточило козаків. П. Павлюк із невеликим загоном пробився крізь оточення і рушив до Чигирина, сподіваючись поповнити там запаси зброї. Керувати табором доручили Дмитру Гуні. Під час чергового штурму поляки підпалили вози з порохом. Потужний вибух спричинив паніку в лавах повстанців, частина з яких утекла. Інші ж під керівництвом Д. Гуні знов укріпили табір і, дочекавшись ночі, почали організовано відступати. Польське військо відразу не наважилося їх наздоганяти, а через два дні рушило проти загонів П. Павлюка й оточило їх, змусивши врешті погодитися на переговори. 11 грудня 1637 р. полковник і четверо його соратників вийшли з табору, щоб узяти участь у переговорах, але їх по-зрадницькому схопили та стратили у Варшаві.

1 березня 1638 р. у Варшаві розпочав роботу сейм. Він ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» (зі змістом цього документа ознайомитеся на підставі уривків, поданих у рубриці «Досліджуємо»), яка, щоправда, не поклала край протистоянню. Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців на чолі з Яковом Острянином, Дмитром Гунею і Карпом Скиданом рушили із Січі на Київщину та Полтавщину. Дорогою до них приєднувалися озброєні селяни і містяни. У битві з поляками біля містечка Говтва 1 травня 1638 р. козаки здобули перемогу. Так під владою повсталих опинилася вся Полтавщина. Щоб остаточно розбити урядове військо, Я. Острянин повів загони на Лубни, проте облога міста виявилася невдалою. Зазнавши численних утрат, козаки відійшли до Жовнина, де й отаборилися. Під Жовнином відбулася битва, що розпорошила сили повстанців. Тяжко поранений К. Скидан потрапив у полон і, ймовірно, був страчений. Я. Острянин із козацькою кіннотою виявився відрізаним від табору і, вирішивши, що битву програно, з частиною козаків перейшов на землі майбутньої Слобожанщини. Повстанці, які залишилися в таборі (близько 20 тис.), обрали гетьманом Д. Гуню і продовжували боротьбу. 10 червня Д. Гуня організував відступ 10 тис. козаків. Над старим Дніпровим річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новий табір, де близько двох місяців (червень - липень) уперто боронилися. Проте становище в таборі погіршувалося. Не кращими були справи і в коронному війську. Сторони вирішили вдатися до переговорів.

Незабаром козацька старшина пристала на запропоновані урядом умови. У їх основу було покладено «Ординацію Війська Запорозького...» .

Здавалося, козацьким повстанням було покладено край. Через те, що гучних виступів протягом 1638-1648 рр. не було, поляки назвали те десятиліття часом золотого спокою. Щоправда, спокій був примарним. Козацтво як стан не було ліквідовано, тож марними були сподівання, що козаки облишать спроби вибороти собі більше прав. Отож десятиліття «золотого спокою» для України було часом гуртування й нагромадження сил.

• Як відбувався та чим закінчився виступ козаків 1635 р. на чолі з Іваном Сулимою? Як і чому козаки зруйнували фортецю Кодак? Як розгорталося козацьке повстання 1637-1638 рр.?

• Прочитайте уривки з «Ординації Війська Запорозького...». На підставі документа підготуйте повідомлення про зміст «Ординації Війська Запорозького...», заповнивши пропуски.

Відповідно до «Ординації Війська Запорозького...» козацький реєстр зменшувався до <...> і серед зареєстрованих могли бути тільки козаки, які <...>. Було ліквідовано виборність <...> і скасовувалось <...>. Замість виборного гетьмана на чолі козацького війська мав стояти <...>, якого призначав <...>. Козакам дозволялося селитися тільки в прикордонних містах - <...>. Містянам і селянам під страхом смертної кари заборонялося <...>, навіть <...>. Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб <...>. На Запорожжя козак міг потрапити тільки <...>.

Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками та розгромити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, - тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, усяких старовинних судових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів... Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тис. і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде вибиратися з-поміж козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів... Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана... Полки зі своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалася по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватися ходити на Запорожжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі...

Наші містяни, згідно зі старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні підбурювати до цього своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зібрань і далі до бунтів (З «Ординації Війська Запорозького...»).

• Прочитайте замітку та прокоментуйте факти, які справили на вас найбільше враження. Спираючись на матеріали параграфа, створіть мальовану біографію (комікс) про одного з ватажків козацьких повстань 20-30-х років XVІІ ст.

Провідники козацьких повстань були людьми яскравих доль. Наприклад, про Івана Сулиму відомо, що він походив зі старовинного українського шляхетського роду. Народився на Чернігівщині, служив у переяславських маетностях польського гетьмана С. Жолкевського і навіть отримав від нього в подарунок за службу два села. Але вже 1621 р. брав участь у морському поході запорожців. Року 1628 він уперше став гетьманом. У травні 1629 р. організував черговий похід на Крим і дістався під Перекоп. Імовірно, Сулима брав участь у якійсь значній морській битві у Середземному морі, або, опинившись у неволі, підняв повстання веслярів на турецькій галері, за що мав нагороду Папи Римського.

Полковник Павло Павлюк був відомий у народі за прізвиськом Бут. Бутами козаки називали людей, які довгий час перебували в турецькій неволі, або й таких, які там народилися. Відомо, що близько 1637 р. Павлюк разом із запорожцями вирушив на допомогу кримському хану Інаєт-Гераю, котрий вів боротьбу зі ставлеником Османської імперії Кантеримом-мурзою. Можливо, потрапив у полон і зумів утекти.

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/1eUR1yGG або кодом, перегляньте відео про історичну долю Кодацької фортеці. Чому укріплення на місці першої фортеці швидко відновили? Яку роль відіграла фортеця в історії міста Дніпра?

• Коронний гетьман С. Конецпольський, оглядаючи місце битви під час козацького повстання 1637-1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оце і є унія - лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника. Чи погоджуєтеся із таким трактуванням причин соціального конфлікту в Речі Посполитій, виявом якого були козацькі повстання? Відповідь обґрунтуйте.

• 1. Розташуйте події в хронологічній послідовності: а) затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорозького...»; б) здобуття запорожцями фортеці Кодак; в) Куруківська угода.
• 2. Унаслідок яких подій польський уряд ухвалив «Ординацію Війська Запорозького...»? Що вона передбачала і чим відрізнялася від Куруківської угоди?
• 3. У загальних рисах порівняйте повстання 90-х років XVI ст. і 30-х років XVII ст. Що вони мали спільного, чим відрізнялися?
• 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/kezQLXqZ або кодом та виконайте завдання онлайн.