Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)
§ 3. Імперія у Франції. Наполеонівські війни
Чи знаєте ви, що...
... у 1805-1807 рр. французький посол в Османській імперії, генерал Орас Франсуа Бастьєн Себастіані де Ла Порта встановив контакти із козаками Задунайської Січі та закликав їх допомогти у війні з Росією;
... Східна Галичина теж виявилась ареною наполеонівських війн: 27 травня 1809 р. в місто Львів увійшло військо Варшавського князівства (герцогства), але, щоправда, через три тижні солдати відступили;
... під час війни проти Росії, у серпні-вересні 1812 р., французька армія тимчасово зайняла кілька повітів Волинської губернії, проте не зустріла масової підтримки місцевих мешканців;
... російський військовий і дипломат Олександр де Бальмен, дядько Якова де Бальмена, якому Тарас Шевченко присвятив поему «Кавказ», за наказом царя перебував на острові Святої Гелени, де від імені держави-переможниці наглядав за полоненим Наполеоном Бонапартом.
3.1. Як Франція стала імперією?
Унаслідок «брюмерського» перевороту Францією правили три урядовці. Насправді ж усі державні справи контролював Наполеон Бонапарт, тоді як інші два консули мали дорадчі голоси. Саме генерал одноосібно призначав армійських командирів, чиновників керував дипломатією. Вже котра за рахунком Конституція 1799 р. зберегла недоторканність приватної власності й визначальні свободи, але «Декларація прав людини і громадянина» із Основного Закону зникла. Фактичний «монарх» опирався на військо, селянство та спритних буржуа, які встигли нажити чималих статків у «каламутній воді» революції. В 1802 р., бажаючи зберегти таке становище, вони підштовхнули Наполеона Бонапарта прийняти титул довічного консула. А згодом, у 1804 р., він отримав імператорську корону з рук Папи Римського — точніше, вихопив її під час помазання та одягнув собі на голову. Так Франція перетворювалася в імперію.
«Імператор Наполеон у своєму робочому кабінеті в Тюїльрі», художник Жак-Луї Давід, 1812 р.
Імператор виявився неабияким реформатором. Передусім він усіляко підтримував підприємництво. Французький банк, створений у 1800 р., врегулював обіг фінансів у державі. (Республіканці, використовуючи банкноти, часто вечорами запускали друкарські верстати, щоби зранку розплатитися «свіжими» знеціненими купюрами. За консульства вартість паперових грошей взялися забезпечувати золотом.) Зростанню виробництва сприяли постійні замовлення для війська. Влада імператора міцніла: запанувала цензура, зросла роль поліції, а урядовців навіть місцевого рівня (префектів, мерів) призначали тільки з волі правителя. Він нерідко роздавав важливі посади своїм менш талановитим родичам.
«Наполеон Бонапарт представляє “Цивільний кодекс” імператриці Жозефіні», художник Франсуа-Анн Давід, 1807 р.
У внутрішній політиці Наполеон І відзначився впровадженням кодексів — збірок законів певної галузі. В 1804 р., ще до проголошення імперії, ухвалено Цивільний кодекс («Кодекс Наполеона»). Він закріплював рівність громадян, недоторканність життя, власності, свободи підприємницької діяльності, віросповідання. Комерційний кодекс 1807 р. теж узаконював передові і, водночас, цікаві ідеї. В ньому чи не вперше вжито поняття «анонімне» — «акціонерне» — товариство. З другого боку, жінкам надали право займатися підприємництвом, але тільки з відома та волі їхніх чоловіків. Кримінальний кодекс 1811 р. розмежовував замах на злочин і власне вчинений злочин, уводив принцип «неосудності» (наприклад, через розумові розлади), визначав, що громадян можна вважати винними лише на підставі рішення суду. Загалом нові кодекси закладали правові основи для існування модерного французького суспільства.
Міркуємо і діємо!
1. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь цікаві факти про дитинство і юність Наполеона Бонапарта. В чому своєрідність його шляху до успіху? 2. Визначте спільні та відмінні внутрішньополітичні заходи французьких урядів у періоди монархії, республіки, консульства та імперії. 3. Оцінюючи свою діяльність, Наполеон Бонапарт уважав, що його Цивільний кодекс пам’ятатимуть довше, аніж військові перемоги. Поясніть справедливість такої самооцінки.
3.2. Як тривали і до чого призвели наполеонівські війни?
Французька армія на початку XIX ст. була чи не найвишколенішою у Європі. Завдяки обов’язковим призовам вона постійно поповнювалася. Командири досконало володіли способами ведення війни. Бойові підрозділи дивували супротивників технічними новинками: від далекобійних гармат, повітряних куль, звідки спостерігали за переміщеннями ворога, до консервованого гороху, який не псувався, чудово вгамовуючи голод вояків. Тоді й битви розгорталися зовсім інакше, ніж сьогодні: ворожі армії шикувались одна навпроти одної та обмінювалися пострілами із мушкетів, відтак солдати «сходилися» врукопаш. Постійні залпи гармат завдавали величезних втрат зімкнутим лавам. Результат забезпечувала кавалерія — кіннотники легко проривалися через проріділі ряди піхотинців. Поле бою нагадувало шахівницю, де рухалися військові «фігури». А Наполеон І зі своїми генералами виявилися вправними «гросмейстерами».
«Пудинг у небезпеці, або Епікурійці за вечерею», художник Джеймс Гілрей, 1805 р.
Наполеонівське військо в кількох битвах ущент розбило армію Австрії. Особливо успішною для французів стала перемога в грудні 1800 р. біля села Гогенлінден (у сучасній Німеччині), де в полон здалися понад 15 тис. австрійців. Друга антифранцузька коаліція припинила існування, внаслідок чого Наполеон І заволодів Північною Італією та Швейцарією. Війська третьої коаліції (Велика Британія, Австрія, Росія) розбито 2 грудня 1805 р. в битві біля містечка Аустерліц (у сучасній Чехії). На поміч знекровленим австрійцям підоспіло російське військо. Командуючи меншою кількістю солдатів, Наполеон І Бонапарт провів вдалий маневр і прорвав центр оборони союзників. Їхній полководець Михайло Кутузов зазнав поранення та ледь не потрапив у полон. Нажаханий російський імператор Олександр І утік. Усього австрійці та росіяни втратили понад 27 тис. осіб. Австрійський монарх Франц II відмовився від титулу імператора Священної Римської імперії, яка, до слова, в 1806 р. перестала існувати. Її замінив Рейнський союз, очолений французьким правителем. Того самого року внаслідок перемог біля міст Єна та Ауерштадт (обидва в сучасній Німеччині) Наполеон І окупував Пруссію. (Водночас припинила існування четверта антифранцузька коаліція.) Знаючи про силу Великої Британії, він запровадив для неї континентальну блокаду — заборонив підвладним країнам торгувати із британцями.
У 1807 р. Росія уклала із Францією Тільзитський мир, за умовами якого визнала завоювання французів і таємно приєдналася до блокади британців. Наступного року наполеонівська армія захопила Іспанію та Португалію. П’ята антифранцузька коаліція, створена Великою Британією та Австрією, зазнала поразки 5-6 липня 1809 р. в битві біля села Ваграм (у сучасній Австрії). Переможці зайняли Відень, позбавили австрійців виходу до Адріатичного моря. Воєнні кампанії, однак, коштували французам дуже дорого: руйнували господарство, призводили до чисельних людських втрат. До того ж у завойованих країнах розгорталися національні рухи, боротьба з якими теж виснажувала. Якщо раніше французький народ підтримував свою владу, що боролася зі «старим порядком», обстоювала «права людини та громадянина», то невгамовні загарбницькі апетити Наполеона І призвели до згасання патріотичних почуттів французів.
Міркуємо і діємо!
1. Назвіть держави, що їх уособлюють персонажі, зображені на карикатурі. Який «пудинг» вони споживають? Які плани виношували передові європейські держави напередодні наполеонівських війн? 2. Які чинники сприяли воєнним успіхам французької армії? 3. Чому наполеонівські війни поступово охолоджували патріотичний запал французів?
3.3. Чим закінчилися наполеонівські війни і політична «кар’єра» Наполеона І Бонапарта?
Після падіння Пруссії та Австрії Наполеон І Бонапарт підтримав Варшавське князівство (герцогство) — васальну країну, створену із земель, відібраних у Речі Посполитої в результаті трьох її поділів. Оскільки третина польських територій належала Російській імперії, саме проти неї наполеонівська армія розпочала чергову війну в 1812 р. Наступ вели понад 600 тис. солдатів: французів, німців, поляків. Російське командування, усвідомлюючи складність ситуації, вирішило відступати углиб держави, таким чином «розтягуючи» та розпорошуючи ворожі бойові підрозділи. Унаслідок цієї тактики в Бородінській битві, що відбулася 7 вересня 1812 р., сили сторін виявилися приблизно рівними. Французи протягом дванадцятигодинного бою захопили російські позиції в центрі та з лівого флангу, проте не перемогли. Унаслідок значних втрат відступили й росіяни. У Москву Наполеон І увійшов безперешкодно, але місто підпалили чи то нападники, чи оборонці. Позбавлений провіанту, французький головнокомандувач наказав відступати. Зимові холоди, постійні атаки російських загонів, зокрема партизанських, перетворили відхід на втечу, унаслідок якої «велика армія» перестала існувати.
Поразка Наполеона І Бонапарта в Росії відвернула від нього багатьох союзників. Шоста антифранцузька коаліція об’єднала Велику Британію, Російську імперію, Португалію, Швецію, до яких долучилися Пруссія та Австрія. Однак здолати Францію виявилося нелегко. В 1813 р. в битві біля міста Дрезден (у сучасній Німеччині) наполеонівська армія, поповнившись новим призовом, розбила австрійсько-російсько-прусські війська, які втратили близько 50 тис. осіб убитими й полоненими. Вирішальна битва відбулася 16-19 жовтня 1813 р. біля Лейпцига (у сучасній Німеччині). Протиборчі сторони налічували щонайменше по 200 тис. вояків, але союзники мали вдвічі більше гармат. У цій «битві народів» (адже на полі бою зіткнулися солдати понад десяти держав) Наполеон І зазнав поразки. Хоча під його владою залишилася лише Франція, він не планував складати зброю. В кількох наступних дрібніших битвах знову переміг, проте війська коаліції наступали на Париж. У відповідальний момент від головнокомандувача відвернулися його маршали. Піднявши заколот, Огюст Мармон, Едуард Мортьє, Йоахім Мюрат впустили союзників до столиці. У Франції відновили правління династії Бурбонів, проголосивши королем Луї XVIII. 6 квітня 1814 р. Наполеон І Бонапарт зрікся влади. Його заслали на середземноморський острів Ельба, глузливо удостоївши титулу імператора цього шматка суші.
«Злет і падіння Наполеона», художник Йоганн-Міхаель Вольц, 1814 р.
18 вересня 1814 р. розпочався Віденський конгрес, куди прибули понад 200 представників європейських країн (окрім Османської імперії). Головні ролі відігравали Велика Британія, Пруссія, Австрія, Росія та Франція. У тривалій заплутаній дипломатичній грі кожна із делегацій обстоювала свої інтереси. 9 червня 1815 р. все-таки узгодили Заключний акт. Тим часом настрої французів дещо змінилися: відновлення монархії, скасування здобутків революції та поступлива позиція нового короля викликали гнів. Рятувати ситуацію знову взявся Наполеон Бонапарт, рішучі дії якого перервали роботу конгресу. В березні 1815 р. полководець висадився на південному узбережжі Франції, командуючи лише тисячею солдатів. Військові, відправлені насупроти, перейшли на його бік. Вступивши в Париж, він відновив імперію, що проіснувала приблизно «сто днів». У кількох битвах розбив пруссько-британські сили. Однак утворилася сьома антифранцузька коаліція, яка згуртувала чи не всіх його колишніх ворогів. 18 червня 1815 р. Наполеон І програв свою вирішальну битву біля містечка Ватерлоо (в сучасній Бельгії). Через чотири дні він вдруге зрікся влади і був засланий на острів Святої Гелени в Атлантичному океані, де й помер. У вересні 1815 р. монархи та уряди європейських держав започаткували Священний союз, за умовами якого зобов’язувалися допомагати один одному в придушенні революцій і національно-визвольних рухів.
Рішення Заключного акта Віденського конгресу
• Франція зберігала кордони, що існували до 1792 р.; в державі відновлювала правління династія Бурбонів;
• Велика Британія отримувала острів Цейлон, колонії в Африці та Азії, деякі інші володіння, а деякі повертала попереднім власникам;
• Австрія отримувала території в Північній Італії (Венецію та Ломбардію), Далмацію, зберігала Галичину. Польський Краків оголошено вільним містом-республікою (до слова, в 1846 р. після невдалого повстання його окупувала Австрія);
• Пруссія отримувала майже половину Саксонії, землі від інших німецьких держав, західні терени Варшавського князівства (герцогства); решта територій колишньої Священної Римської імперії творили Німецький союз;
• Російська імперія отримувала значну частину Варшавського князівства (герцогства) та територію Фінляндії;
• Нідерланди і Південні Нідерланди (приблизно сучасна Бельгія) об’єднувалися в конституційну монархію — Об’єднане королівство Нідерландів;
• Швейцарська конфедерація оголошувала вічний нейтралітет;
• Папська держава відновила колишні володіння, за винятком Авіньйону і Конта-Венессену, що залишилися частиною Франції.
Мовою історичного джерела
Уривки із заповіту Наполеона І Бонапарта, 15 квітня 1821 р., переклад з англійської авт. кол.: «І. 1. Я помираю в папській і римській вірі, в лоні якої я народився понад п’ятдесят років тому. 2. Я бажаю, щоб мій прах покоївся на берегах Сени, серед французького народу, який я так гаряче любив. III. 2. Я заповідаю половину власного особистого майна офіцерам і солдатам французької армії, які залишилися живими, тим, які воювали з 1792 року по 1812 рік для слави і незалежності нації...». (Історичний вебсайт Фонду Наполеона. URL: https://cutt.ly/Sr61YGXl)
Міркуємо і діємо!
1. Згадайте значення усталеного вислову тактика «спаленої землі». Чий «винахід» мимоволі використали росіяни, воюючи проти Наполеона I Бонапарта? 2. Об’єднайтеся в пари. Обговоріть наслідки рішень Віденського конгресу для Європи. 3. Як карикатура й уривки із заповіту Наполеона I Бонапарта відображають суперечливість його ролі в історії Франції?
У той час, коли у світі...
9 червня 1815 р. — ухвалення Заключного акта Віденського конгресу
Вересень 1815 р. — створення Священного союзу монархів європейських держав
Тоді на теренах України...
9 березня 1814 р. — народився Тарас Шевченко, видатний український діяч
4 березня 1815 р. — народився Михайло Вербицький, автор музики Державного Гімну України
Додаткова інформація та ілюстрації з теми
https://cutt.ly/lr61lYD3T
3.1. Чи був Наполеон низького зросту?
Корисна гра:
https://cutt.ly/hr61OeP6
Перевірте себе!
Орієнтуємося в історичному часі і просторі.
1. А. Завершіть укладання хронологічно-тематичної таблиці «Французька революція і наполеонівські війни». У зошиті, послуговуючись таблицею, складіть 2-3 хронологічні задачі, що стосуються роботи Віденського конгресу й утворення Священного союзу. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про походи Наполеона І й територіальні зміни, пов’язані з наполеонівськими війнами та рішеннями Віденського конгресу.
Працюємо з історичною інформацією.
2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 3. Поясніть, як ви розумієте твердження: «Французька революція надала поштовху модернізації соціальної та культурної галузей життя Європи». 4. Послуговуючись підручниками з історії України та всесвітньої, напишіть невелике (в межах десяти речень) есе: «Україна та українці в зовнішньополітичних проєктах Наполеона І Бонапарта».
Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.
5. Проаналізуйте вплив політики Наполеона І на розвиток європейських держав. Доберіть приклади. 6. Навіть через 200 років після смерті Наполеона Бонапарта французи сперечаються про те, хто він — герой чи тиран. Запишіть факти для підтвердження різних оцінок цієї неоднозначної історичної особистості.
