Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)

§ 20. Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку XX ст.

Чи знаєте ви, що...

... в японсько-російській війні 1904-1905 рр. брав участь майбутній гетьман Української держави Павло Скоропадський, якого за заслуги в боях відзначено орденом Святої Анни 3-го ступеня;

... саме під час Балканської кризи 1908-1909 рр. відомий англійський історик, один із розробників цивілізаційної теорії Арнольд Тойнбі дізнався про існування українського народу від свого товариша, з яким разом навчався в Оксфордському університеті, уродженця Тернопільщини Льюїса Нем’єра (Людвіга Бернштейн-Немировського).

20.1. Як розгорталася японсько-російська війна 1904-1905 рр.?

На початку XX ст. ситуація в Європі загострилася до краю. Водночас на Далекому Сході теж було неспокійно. Збройний конфлікт 1894-1895 рр. між Японією та Китаєм викликав стурбованість насамперед європейських держав. Такі, як Німеччина, Франція, Росія відреагували одразу, вимагаючи вивести японську армію із захоплених територій. Вимогу підтримала й Велика Британія, наполягаючи на залагодженні непорозумінь. У результаті звільнені від японців території, це зокрема місто Люйшунь (Порт-Артур), а також Корея, Маньчжурія перейшли під контроль Росії та Китаю. Це вплинуло на перебіг майбутніх подій. Розуміючи, що російський імператор не поступиться, японський вирішив готуватися до війни. У 1902 р. Японія підписала договір із Великою Британією. Він означав для британців кінець «блискучої ізоляції», водночас настороживши Росію і Китай.

«Білий та жовтий», художники: Домані та інші, 1904 р.

Готуючись до війни, японські дипломати вели тривалі переговори з російськими колегами щодо відмови Санкт-Петербурга від територій на Далекому Сході. Отримавши нечітку відповідь, в лютому 1904 р. Японія оголосила війну Росії. На морі російський флот був розгромлений дощенту. Царське військо поступилося і на суходолі поблизу корейсько-китайського кордону. 2 січня 1905 р. росіяни здали Порт-Артур з неймовірними втратами — близько 30 тис. осіб. (До слова, захисники фортеці, якими командував українець за походженням Роман Кондратенко, оборонялися п’ять місяців. І загалом, на боці росіян героїчно воювали тисячі українців.) У лютому-березні 1905 р. неподалік міста Шеньян (Мукден) відбулася вирішальна битва. Впродовж трьох тижнів тривали запеклі бої на лінії фронту протяжністю понад 100 км. Обидві сторони зазнали жахливих людських втрат. Відтак активне протистояння на суші завершилося. У травні 1905 р. перемога японців у морській битві біля острова Цусіма визначила результат війни. Російська влада вже не могла хизуватися ні армією, ні флотом. До того ж, у країні почалася революція.

5 вересня 1905 р. укладено Портсмутський мирний договір. Росія визнала Корею сферою впливу Японії, а також задовольнила її претензії на Південний Сахалін і Ляодунський півострів із Порт-Артуром. Переговори вели за участі президента США Теодора Рузвельта, який, як ви знаєте, отримав за це Нобелівську премію миру. Виступаючи посередником, американський очільник в такий спосіб ще й заявляв про свої інтереси на Далекому Сході. Перемога маленької Японії над великою Росією стала непересічною подією. Країна Вранішнього Сонця увійшла до клубу великих держав. Народи Азії отримали моральний поштовх до визвольної боротьби.

Міркуємо і діємо!

1. Згадайте значення словосполучення «блискуча ізоляція». Чому укладений у 1902 р. договір з Японією означав для британців закінчення політики нейтралітету? 2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про участь українців у японсько-російській війні. Запишіть у зошит 2-3 факти, що вас зацікавили. 3. Чому маленька Японія змогла здобути перемогу над величезною Російською імперією? Як ця перемога сприяла «пробудженню Азії»?

20.2. Чому відбувалися війни на Балканському півострові?

Протягом «довгого» XIX ст. Османська імперія слабшала, втрачаючи контроль над підлеглими територіями та, врешті, цілісність. За нею навіть закріпилося прізвисько «східний пацієнт», а проблеми, пов’язані з її володіннями на Балканському півострові, називали «східним питанням». Довкола нього переплітались інтереси майже всіх впливових тогочасних держав. Найбільш заповзято й наполегливо на Балкани просувалася Росія. Їй украй був потрібний шлях до Середземного моря. Опанування протоками, що з’єднують Чорне та Середземне моря (Босфор і Дарданелли), надавало б необмежений доступ до світових ринків. Для країни, значну частку експорту якої становила торгівля сільськогосподарською продукцією, це мало неабияке значення. Тому царська влада мріяла про протоки ще від часу виникнення міфу про «Москву — Третій Рим», прикриваючись ідеєю захисту християнського слов’янського населення. Однак реалізації намірів російських імператорів всіляко перешкоджала суперниця — Австро-Угорщина (як ви пам’ятаєте, під її короною перебував не один слов’янський народ). Об’єднана Німеччина теж небезпідставно остерігалася посилення російської присутності на півострові. Віддалена Велика Британія переймалася сполученням з Індією. Але великі імперії виявилися не єдиними гравцями в цьому регіоні.

«Росія, Велика Британія та Австро-Угорщина розв’язують “східне питання”» (Бенджамін Дізраелі, Олександр Горчаков і Дьюла Андраші), художник невідомий, 1878 р.

Національно-визвольні рухи, які охопили Європу, з неймовірною силою розгорілися саме на Балканському півострові. Новопосталі Греція, Румунія, Сербія та Чорногорія потерпали від зверхності провідних держав, що задовольняли передусім свої інтереси. Долі «молодих» визначали без їхньої участі. Найбільш небезпечною виявилася територіальна проблема, яка й стала міною сповільненої дії в Європі.

Намагаючись модернізуватися, Османська імперія вкрай вороже сприймала визвольні прагнення підкорених нею народів. Це призвело до Балканської (Східної) кризи. Вона розпочалася, коли болгари підняли визвольне повстання. Зі Стамбула відреагували рішуче й жорстоко. Однак за підтримки Росії Болгарія зуміла вибороти незалежність. Але на Берлінський конгрес 1878 р. її представників не запросили, ухваливши важливі рішення «поза спиною». У 1908 р. Австро-Угорщина самовільно окупувала Боснію, спровокувавши чергову кризу. Напередодні Першої світової війни, в 1912-1913 рр., на Балканському півострові спалахнули відразу кілька конфліктів. Албанія та Македонія воювали проти Османської імперії. Болгарії і Сербії ніяк не вдавалося домовитися про кордони. Кожна з держав вважала, що її інтереси зневажені. «Порохова діжка» Європи не могла не вибухнути.

Міркуємо і діємо!

1. Згадайте, чому Балкани називали «пороховою діжкою» Європи? Розгляньте схему. Інтереси яких країн перетиналися довкола «східного питання» та як його розв’язували? 2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про розгортання визвольних рухів народів Балканського півострова впродовж «довгого» XIX ст. 3. За допомогою мапи спрогнозуйте перебіг подій на Балканах. Поясніть логіку своїх міркувань.

20.3. Яке місце посідала Україна в геополітичних планах провідних євразійських країн?

У XX ст. українці перейшли розділеними між Австро-Угорською та Російською імперіями. Вдале розташування, багатющі природні ресурси гарантували українським землям зручне місце в тогочасній геополітиці. Цінними видавалися вони для Росії, бо невичерпні поклади корисних копалин, перспективні промислові райони, левова частка хлібозаготівель, вихід до Чорного, а відтак і Середземного морів та Світового океану неабияк посилювали її економіку. Врешті, українські простори могли слугувати чудовим стартовим майданчиком для просування на Балкани й далі. Мало хто бажав конфліктувати із росіянами довкола «українського питання». Водночас у Санкт-Петербурзі вибудовували плани приєднання західноукраїнських територій. Позиціонуючи себе захисником усіх слов’ян, імператор зневажав їхні національні прагнення, а за українцями взагалі не визнавав окремішності.

На зламі століть Австро-Угорщина не перебувала на вершині могутності, але прагнула втримати статус великої держави. Із цього огляду, вона, як і Росія, надто цікавилася балканським напрямком. Проте після формування протиборчих військово-політичних блоків віденський правлячий двір вирішив переглянути свої зацікавлення. На перше місце виходила необхідність стримування росіян. Із цією метою цісарське оточення навіть готувалося розіграти «українську карту» — дозволити автономію. Для протидії російським зазіханням таке рішення виглядало б логічним. Тим паче, австрійці фактично сприймали українців як окремий народ. У коло інтересів Австро-Угорщини входили також Волинь і Поділля.

Мілітаристська Німеччина розглядала українські землі передусім як колоніальні. Промисловий потенціал та феноменальна родючість ґрунтів робили їх украй привабливими. Звісно із Берліна також бажали поширити свої впливи на Балкани, Османську імперію, Персію. Тож українські території з Чорним морем розглядали як «відправні». Думка про створення на них держави як сфери впливу, своєрідної «буферної зони», що мала б послаблювати, відволікати Росію, теж обговорювалася. Не варто забувати й про те, що націєтворчі та державотворчі процеси нуртували не лише на Балканах. Народи Центрально-Східної Європи і собі прагнули до незалежності. Великі гравці геополітики не зважали на ці прагнення. Проте світ змінювався. Питання ідентичності і кордонів ставали першочерговими, хоча залишалися абсолютно не вирішеними. Могутні держави, переконані у власній невразливості, не могли збагнути, яка небезпека криється у «скриньці Пандори», що її необдумано відчинять 28 червня 1914 р.

Міркуємо і діємо!

1. Розгляньте схему. Зіставте її з попередньо підготовленим повідомленням про місце України в зовнішньополітичних планах держав Європи наприкінці XIX — на початку XX ст. Обговоріть у парах наявні збіги чи розбіжності. 2. Навіщо Росія прагнула приєднати західноукраїнські землі? Чому Австро-Угорщина й Німеччина, які перебували в «спільному» блоці, виношували різні плани щодо українців та їхніх територій? 3. Як у разі війни українці могли би скористатися зі свого геополітичного становища? Висловте припущення у вигляді плану дій, зафіксувавши його в зошиті.

Додаткова інформація та ілюстрації з теми

https://cutt.ly/NRmVB8M

20.1. Роман Кондратенко. Українець в обороні Порт-Артура.

Корисна гра:

https://learningapps.org/watch?v=p40rms66c21

Перевірте себе!

Орієнтуємося в історичному часі і просторі.

1. А. Укладіть у зошиті синхроністичну таблицю конфліктів і війн, що відбулися у світі на початку XX ст. Б. Послуговуючись малою, розкажіть про територіальні зміни в світі унаслідок міжнародних криз і збройних конфліктів початку XX ст.

Працюємо з історичною інформацією.

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, доступними словниками, дізнайтеся значення словосполучень і слів «буферна зона», «сфера впливу», «пацифізм», «ультиматум». Використайте їх для розповіді про мілітаризацію та про особливості міжнародних відносин на початку XX ст. 4. Проаналізуйте передумови та визначте можливі причини розгортання Першої світової війни. 5. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, підручником з історії України, з’ясуйте ставлення вітчизняних політиків, партій, громадських організацій до «українського питання» напередодні Першої світової війни. Повідомте в класі результати своєї пошуково-дослідницької роботи.

Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.

6. Об’єднайтеся в групи. Прочитайте вислови про війну: «Війна — це лихо і злочин, що поєднує всі лиха і злочини» (Вольтер), «Навіть переможна війна — це зло, що має бути припинене мудрістю народів» (Отто фон Бісмарк), «Війни повторюватимуться доти, поки рішення про них ухвалюватимуть не ті, хто гине на полях боїв» (Анрі Барбюс), «Мета війни полягає в тому, щоб досягти миру на умовах, вигідних для переможця» (Карл Філіп Готліб фон Клаузевіц). Який з усіх найдоречніше відображає ситуацію у світі на початку XX ст.? Поясніть свої міркування.