Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)

§ 17. Австро-Угорська та Османська імперії

Чи знаєте ви, що...

... впродовж другої половини XIX — початку XX ст. депутатами австро-угорського парламенту постійно обирали українців: у верхній палаті (панів) засідали митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький, науковець Іван Горбачевський, педагог Олександр Барвінський, у нижній палаті (послів) з 1861 р. по 1906 р. — від 10 до 14 депутатів українського походження, після 1907 р. — до 32 осіб, а в 1910 р. віцепрезидентом палати послів обрали українця Юліана Романчука;

... славний Михайло Чайковський, нащадок гетьмана Івана Брюховецького, політик, письменник, представник «української школи» в польській літературі XIX ст., автор творів «Козацькі повісті», «Гетьман України», відомий також як Мехмет Садик-паша, сформував козацький корпус, що впродовж 1853-1877 рр. героїчно воював на боці Османської імперії, зокрема проти російської армії.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти

Дуалістична монархія (від слів: латинського «дуаліс» — «двоїстий» та давньогрецьких «монос» — «один» і «архе» — «влада») — 1) державне правління, за якого разом із монархом правлять парламент і уряд, при чому глава держави призначає та контролює урядовців, а також володіє правом вето на закони, ухвалені парламентарями; 2) в іншому значенні — Австро-Угорщина, що складалася з двох автономних частин — Австрійської імперії та Угорського королівства під владою єдиного монарха.

«Пробудження Азії» — поняття, що ним деякі історики називають період (від початку XX ст. до закінчення Другої світової війни) національно-визвольних рухів народів Азії.

17.1. Як Австрійська держава перетворилася в дуалістичну імперію?

«Весна народів» виснажила Австрійську монархію. Саме в такий непростий час її очолив молодий та амбітний Франц-Йосиф І (1848-1916). Незважаючи на відносне затишшя, його багатонаціональна країна повільно занурювалася в політичну та економічну кризи. Окремі її провінції дуже різнилися темпами й рівнями промислового розвитку, через що виникали внутрішні суперечності. Зовнішні обставини теж складалися несприятливо. Позаяк італійці об’єдналися, деякі їхні терени позбавилися австрійського підпорядкування. Загальнонімецької першості активно домагалася Пруссія. (Річ у тім, що в Німецькому союзі, створеному 1815 р., Австрія числилася лише однією із 41 (згодом 35) його суб’єктів.) Тому натискові амбітного Берліна спокійний Відень протистояти не міг і поступово втрачав позиції. Поразка 1866 р. в семитижневій війні з пруссами ще дужче ослабила австрійців. Також не згасали національно-визвольні рухи чехів, поляків, хорватів. Але найбільшу небезпеку становили сепаратистські настрої угорців. Здолати їх силою зброї австрійцям не вдалося. Довелося йти на поступки. Таким компромісним рішенням виявилося виокремлення в межах Австрійської монархії автономного Угорського королівства. Після ухвалення Конституції в 1867 р. на політичній мані світу з’явилася Австро-Угорщина. Австрійський імператор отримав титул короля Угорщини. Угорці набули широких прав, власні уряд і парламент. Отже, «переформатована» країна стала дуалістичною (двоєдиною) монархією, федерацією Австрії та Угорщини, гаслом якої слугували слова: «Неподільні й нерозлучні».

Перетворення на дуалістичну дозволило імперії Габсбургів втримати статус великої держави. Демократичні свободи, рівність громадян перед законом, недоторканність приватної власності, відповідальність урядів як Австрії, так і Угорщини, перед парламентами забезпечували вдаваний спокій. Імперія, за словами Нормана Дейвіса, дедалі більше нагадувала «слов’янський будинок із німецьким фасадом». Правління Франца-Йосифа І для багатьох стало символом урівноваженості, хоча він називав себе «останнім монархом старого стилю». На його територіях співіснували сповідники чотирьох напрямів християнства, а також юдаїзму та ісламу. Два народи утримували панування над дев’ятьма (українцями, поляками, чехами, румунами, хорватами, словаками, сербами, словенцями та італійцями, які сукупно становили 56 % населення, утім не маючи вирішальних політичних впливів). У цілому, Австро-Угорщина розвивалася суперечливо. Її столиця з неймовірним поєднанням народів, релігій та поглядів перетворилася в осередок прогресу і вільнодумства. Зокрема, видатні художники Густав Клімт, Егон Шіле пропагували мистецтво свободи. Розвитку культури сприяли й іммігранти, яких вабила віденська атмосфера. Та чи всім це було до вподоби? В 1897 р. бургомістром обрали Карла Люґера. З його іменем пов’язують розвиток віденського трамваю, електрифікацію та газифікацію міста. Однак очільник ненавидів «приїжджих» та їхні нові задуми і одним із перших висунув моторошну ідею чистоти німецької нації, яка, утвердившись, стрясла світ у першій половині XX ст.

Після смерті Франца-Йосифа І австро-угорський престол мав би посісти кронпринц (наступник) Франц-Фердинанд. Прогресивний та далекоглядний політик, прихильник лібералізму, він чудово розумів, що, не зважаючи на показову стабільність, імперія поволі наближалась до краху. Ще не вступивши на трон, прагнув реформувати її на зразок США. Та, на жаль, початок XX ст. не сприяв виваженим рішенням, поступкам і компромісам. То був період радикалізму, екстремізму і терору. 28 червня 1914 р. в місті Сараєво активіст націоналістичної організації «Молода Боснія» Гаврило Принцип убив спадкоємця престолу Австро-Угорщини. Ця подія не тільки стала приводом до початку Першої світової війни, а й назавжди змінила світ. У 1916 р. імператор Франц-Йосиф І помер уві сні. А от епоха, яку він уособлював, відходила під страхітливий воєнний гуркіт, захлинаючись людською кров’ю.

Міркуємо і діємо!

1. Використовуючи матеріал підручника та додаткові джерела інформації, складіть історичний портрет Франца-Йосифа І. 2. Передбачте ймовірні наслідки ідеї Карла Люґера про чистоту німецької нації. 3. Згадайте гучні політичні вбивства другої половини XIX — початку XX ст. Чи можна стверджувати, що саме в цей період зародився політичний тероризм? З’ясуйте значення поняття «терор».

17.2. Як модернізувалася Османська імперія?

У XIX ст. індустріалізація, демократизація, формування громадянського суспільства стали явними ознаками модернізації. Однак не всі великі держави встигали за шаленими темпами перетворень. Деякі з них занепадали і переставали відігравати провідні ролі. Така доля спіткала й Османську імперію. Ще наприкінці XVIII ст. спроби модернізувати військо зустріли опір з боку яничар, які не хотіли втрачати свого привілейованого становища. Султан Махмуд II (1808-1839) укомплектував професійну армію, оновив державний апарат і адміністративний устрій, узаконив право приватної власності на землю. За Абдул-Меджида І (1839-1861) впорядковано законодавчу, фінансову та освітню галузі, розгорнулося промислове будівництво, з’явилися залізниці, телеграф. Проголошено рівність усіх перед законом. Відповідно до Конституції 1876 р. держава ставала конституційною монархією. Розпочались засідання парламенту, упроваджували деякі демократичні свободи. Однак ці перетворення консерваторам здавалися надто прогресивними. Суспільство розкололося. Реформи Абдул-Гаміда II (1876-1909) супроводжувались палкими дискусіями між прихильниками і противниками. Новації то вводили, то скасовували. Згодом султан установив диктатуру.

У 1908 р. вибухнула Молодотурецька революція. Її організували військові та представники інтелігенції. Головна їхня мета — повалення деспотичної влади султана Абдул-Гаміда II, повернення до Конституції 1876 р. Очолив революціонерів Ахмед Реза, і вони перемогли. Молодотурки повернули конституційну монархію, сформували новий уряд. Однак їм не вдалося модернізувати Батьківщину, звільнитися від європейської економічної залежності та врятувати Османську імперію від загибелі.

Листівка з гаслом «Хай живе батьківщина, хай живе нація, хай живе свобода» турецькою (османською) та французькою мовами, автор невідомий, 1908 р.

Алегоричне зображення Молодотурецької революції, літограф Сотіріс Хрістідіс, 1908 р.

Урядовці й фінансисти Великої Британії та Франції, запропонувавши допомогу, зуміли встановити певний контроль над економічним життям країни. Вона ж відчайдушно боролася за свою державність, однак на початку XX ст. міжнародна ситуація ускладнилася. Жодні спроби реформування не могли вберегти Османську імперію, час існування якої добігав кінця.

Міркуємо і діємо!

1. Розкажіть про модернізаційні заходи, здійснені очільниками Османської імперії. 2. Спираючись на текст параграфа та ілюстрації, установіть причини і наслідки Молодотурецької революції. 3. Чому Молодотурецька революція не змогла врятувати Османську імперію від кризи? Обміркуйте в парах.

17.3. Які незалежні держави утворилися на Балканах?

За національним та релігійним складом Османська імперія вирізнялася строкатістю. На її балканських територіях зазвичай було неспокійно через потужні національні рухи, підтримувані Росією. Влітку 1875 р. в Боснії та Герцеговині спалахнуло повстання. Воно й започаткувало Балканську (Східну) кризу (1875-1878), що послугувала приводом до чергової російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Перемогу росіян зафіксовано в умовах Сан-Стефанського договору (лютий 1878 р.). У червні-липні того року на Берлінському конгресі Велика Британія та Австро-Угорщина, для яких посилення Російської імперії несло серйозні загрози, домоглися перегляду сан-стефанських домовленостей, про що ви дізнаєтеся далі.

«Берлінський конгрес», художник Александр Антон фон Вернер, 1881 р.

Мовою історичного джерела

Із російсько-османського мирного договору, містечко Сан-Стефано (передмістя Стамбула), 19 лютого (3 березня) 1878 р., переклад з англійської авт. кол.: «Ст. 2. Пишна Порта визнає незалежність князівства Чорногорії... Ст. 3. Сербія визнана незалежною... Ст. 5. Пишна Порта визнає незалежність Румунії... Ст. 6. Болгарія утворює самоврядне Князівство, що платить данину, із християнським урядом і власним військом. <...> Остаточні кордони Болгарії будуть встановлені спеціальною російсько-османською комісією до звільнення Румунії російською імператорською армією. Ст. 24. Босфор і Дарданелли будуть відкриті, як під час війни, так і під час миру, для торговельних суден нейтральних держав, що прибувають із російських портів або відправляються до них. Пишна Порта зобов’язується надалі не встановлювати <...> блокади портів Чорного та Азовського морів..» (Університет Орегону. URL: https://pages.uoregon.edu/kimball/1878mr17.SanStef.trt.htm).

Як же склалася подальша доля держав, що утворилися на Балканах? Усі ті, які за умовами Берлінського конгресу отримали незалежність, не маючи досвіду державотворення, зіштовхнулись із серйозними внутрішніми та зовнішніми проблемами. Болгарія, як автономне князівство, потрапила під російський вплив. Серби, сподіваючись на допомогу, уклали угоду з Австро-Угорщиною, та її умови важко було назвати партнерськими. Відстала Чорногорія теж не могла опиратися наполегливим сусідам. Румунія бажала розширити територію, приєднавши Трансильванію, Бессарабію, Буковину, однак не мала для цього достатніх ресурсів. Греція, здобувши незалежність ще в 1829 р., також домагалася перегляду кордонів.

Отож Османська імперія розпадалася. Поява новопосталих держав неминуче породжувала боротьбу між велетами міжнародної політики за можливість перетворити Балкани на зони впливу. Півострів став «пороховим льохом» («пороховою діжкою») Європи. Ситуація загострилася до краю. Світ готувався до війни.

Міркуємо і діємо!

1. У чому сутність Балканської (Східної) кризи другої половини XIX ст. ? 2. Послуговуючись мапами з підручника, покажіть країни Балканського півострова, які здобули / отримали незалежність до 1914 р. 3. Чому на початку XX ст. і згодом Балканський півострів називали «пороховим льохом» («пороховою діжкою») Європи? Аргументуйте свої пояснення фактами.

У той час, коли у світі...

1867 р. — утворення Австро-Угорської імперії

1908 р. — розгортання Молодотурецької революції в Османській імперії

Тоді на теренах України...

1868 р. — заснування народовцями товариства «Просвіта» у Львові

1908 р. — заснування таємної позапартійної громадсько-політичної організації — Товариства українських поступовців

Додаткова інформація та ілюстрації з теми

https://cutt.ly/LRmCi8r

17.1. Імператриця Сісі.

Корисна гра:

https://learningapps.org/watch?v=p4mcan7ma21

Перевірте себе

Орієнтуємося в історичному часі і просторі.

1. Послуговуючись мапою, розкажіть про територіальні зміни в Австро-Угорській та Османській імперіях упродовж другої половини XIX — початку XX ст.

Працюємо з історичною інформацією.

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 3. Поясніть, як ви розумієте поняття «дуалістична імперія», «пробудження Азії». Чи доречно вживати друге словосполучення щодо Османської імперії? 4. Оцініть внесок Франца-Йосифа І в модерну історію Австро-Угорщини. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про ставлення українців до імператора. У чому відмінності між ставленнями пересічних селян чи містян та громадсько-політичних діячів?

Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.

5. Взаємонавчаючись у групах: а) проаналізуйте складові Молодотурецької революції; б) поясніть твердження Нормана Дейвіса про Австро-Угорщину, як про «слов’янський будинок із німецьким фасадом»? 6. Колективно укладіть порівняльну таблицю модернізаційних реформ в Австро-Угорській та Османській імперіях упродовж «довгого» XIX ст.