Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)
§ 18. Японія та Китай
Чи знаєте ви, що...
... упродовж кінця XVIII — XIX ст. значний внесок у дослідження Китаю зробили: уродженець міста Ніжин, російський історик Микола Бантиш-Каменський; уродженець Полтавщини, мандрівник і китаєзнавець Георгій Тимківський; уродженець Чернігівщини, дипломат, секретар російського посольства в китайській столиці Іван Коростовець;
... уродженець Київщини, лікар Йосип Войцеховський відзначився в боротьбі з холерою, за що йому ще за життя встановили пам’ятник у місті Пекін;
... кінцем XIX ст. датується одна з перших згадок про Україну в японських книжках, зокрема в енциклопедії «Кодзіруйен» («Сад старожитностей») у розділі «Дипломатія» в статті «Росія» описано захоплення росіянами козаків.
18.1. Як розвивалися Японія і Китай у другій половині XIX ст.?
У доколумбовому світі Азію вважали одним із найпрогресивніших і найрозвиненіших регіонів на Землі. Опісля обставини склалися так, що першість дісталася Європі. Саме Європейській (Західній) цивілізації судилося стати глобальною (всеохоплюючою). Проникаючи у всі куточки відомого їм світу, європейці, звичайно ж, спрямовували свої погляди і на Схід. Багатства та ресурси робили Азію привабливо бажаною для колонізаторів, однак існування тут розвинених держав виявилося значною перешкодою для завоювань. Азійці чинили всілякий спротив експансіоністським намаганням. Лише у другій половині XIX ст. неймовірною ціною Велика Британія змогла остаточно підпорядкувати Індію. А от Японію та Китай, незважаючи на всі зусилля, остаточно підкорити так і не вдалося.
Країна Вранішнього (Світанкового) Сонця, — саме так назвали Японію китайці. Цю поетичну назву, вочевидь, «підказало» розташування. В умовах відрізаності від континенту, на островах, у стані постійної «війни» із «власною землею» формувався національний характер японців. Витривалі та наполегливі, вони зуміли протистояти настирливому європейському натискові. Для цього вдалися до самоізоляції. Японці боялися проникнення західних впливів, особливо християнства, вважаючи, що саме воно здатне розладнати їхнє суспільство, і «закрилися». Це рішення, як вам відомо, ухвалив у XVII ст. сьоґун (голова уряду) Токуґава Ієясу. Виняток зроблено лише для нідерландців, яким дозволили торгувати в порту Наґасакі. Окрім того, «відгороджуючись», японці оберігали свої традиції, що їх шанують дотепер. Але наприкінці XIX ст. світ став «затісним». Від політики самоізоляції відмовилися всі. Японія не була винятком.
Як велика і впливова держава Далекосхідного регіону розвивався Китай. Ви, мабуть, пам’ятаєте, що китайці першими винайшли порох, папір і друкарський верстат. Однак вони майже не скористалися, зокрема, двома останніми винаходами, що згодом здійснили «інформаційну революцію» у Європі та допомагали європейцям займатися просвітництвом на захоплених територіях. У 1757 р., «остаточно» закрившись від решти світу, Китай відгородився й від прогресивних змін. Урешті країна перетворилась на відсталу напівколонію. Величезна і багата вона не давала спокою амбітним європейським імперіям, які неодноразово намагалися встановити і посилити свій вплив у Піднебесній. Так відбулися дві опіумні війни (у 1839-1842 рр. з Англією та у 1856-1860 рр. з Англією і Францією), після яких китайці вимушено «відкрилися». На той час їхня Батьківщина перебувала у глибокій кризі: маньчжурська династія поступово занепадала; населення бідніло внаслідок економічної експансії європейців; демократія, капіталізм та технології майже не проникли в китайське традиційне суспільство. Як і у випадку з Японією, ізоляційна політика себе не виправдала.
Мовою історичного джерела
Із книжки Генріха Дюмолара «Японія. Політичне, економічне і соціальне становище країни», 1904 р., переклад із французької авт. кол.: «...Уявіть собі квартал із рядом халуп кількістю 400 або 500, напівзруйнованих і невимовно брудних, струмки якоїсь клейкої і смердючої рідини, що текли з усіх боків, зігнилі трупи щурів і <...> худі постаті нещасних людей, які в цих халупах знаходять собі єдиний притулок...
...На просторі кількох квадратних футів, вкритому брудним і подертим солом’яним килимком, де вовтузяться маленькі діти, живе ціле сімейство. Так зване “хібаті”, в якому жевріють кілька вуглин, і незмінний в усіх халупах “буцудан” — маленький, розміщений над дверима буддистський вівтар, до якого в тяжкі хвилини звертаються погляди нещасних, — ось і все облаштування халуп. Всі будинки цього кварталу належать підприємцям, які примудряються мати з них значний дохід...» (Інтернет архів. URL: https://archive.org/details/lejaponpolitiqu00dumo/page/n5/mode/2up?view=theater).
Міркуємо і діємо!
1. Назвіть «плюси» й «мінуси» політики «самоізоляції» для розвитку Японії та Китаю. Покажіть ці країни на мапі, на глобусі. 2. Прочитайте уривок зі спогадів Генріха Дюмолара. Що він розповідав про облаштування міських вулиць у Японії? Які чинники впливали на повсякдення японців? 3. Поміркуйте, чим Китай міг приваблювати лідерів європейських країн? Які з них змагалися за впливи на Піднебесну?
18.2. Які реформи здійснив імператор Мейдзі в Японії?
Із другої половини XIX ст. Японія потрапила в поле зору США, які впевнено рухалися до світового лідерства й визначили сферами свого впливу Латинську Америку і Далекий Схід. Отож, у 1854 р., під натиском «переконливих аргументів» американських гармат Країна Вранішнього Сонця відкрила кордони. Це одразу погіршило її внутрішнє становище. У 1863-1868 рр. між світською і релігійною владами, що їх уособлювали сьоґун Іємоті та імператор Комей, розгорілася громадянська війна. Вона закінчилася після приходу до влади нового імператора, який зумів розгромити військо сьоґуна і захопити його столицю, місто Едо (Токіо). Відтак світська й релігійна влада об’єднались, а Японія ступила на шлях модернізації. Новопосталий «небесний господар» Муцухіто започаткував період «освіченого правління» — Мейдзі (1868-1912).
«Протистояння нового і старого на початку “доби” Мейдзі в Японії», художник невідомий, близько 1870 р.
«Портрет імператора Мейдзі», фотограф Учіда Куїчі, 1873 р.
Імператор Мейдзі, впроваджуючи радикальні зміни майже у всіх галузях, ураховував і досвід європейських країн, і особливості своєї. За адміністративною реформою (1870-1872) Японію поділили на префектури, а князівства ліквідували. Таким чином подолали роздробленість та усунули від влади князівські клани, які противилися нововведенням. Провели й аграрну реформу (1872-1873), остаточно ліквідувавши середньовічні пережитки. Селянство отримало землю, а разом із нею змогу долучитись до товарно-грошових відносин. Ті, які не витримували конкуренції, згодом поповнили робітничу верству. Модернізуючи фінансову систему, в 1868 р. увели в обіг нову грошову одиницю — єну. Того ж року взялися за перетворення в армії. Її укомплектували за європейським зразком, упровадивши загальну військову повинність. Водночас зберегли дух і вишкіл самурайства. Створили спеціальні військові освітні заклади. У 1872 р. почали реформувати освіту. Відкрили мережу початкових шкіл та університети. Велику увагу приділяли національному вихованню молоді, її відданості імператору й Батьківщині. Щоб стимулювати промисловість, вдалися до всіляких заохочень та пільг. У 1890 р. набула чинності Конституція Великої Японської імперії. Згідно із цим Основним Законом правління країни набувало форми обмеженої монархії, але з широкими правами для імператорів. У цілому, реформи перетворили Японію на модерну державу зі злагодженим управлінням, розвиненою промисловістю, боєздатною армією. Імперія набувала вагомості не лише на Далекому Сході, а й загалом у світі.
«Імператори та президенти обговорюють майбутнє світу», автор невідомий, між 1902-1903 рр.
Країна Вранішнього Сонця впевнено й активно розпочала територіальну експансію. Спершу японська армія проникла в корейські землі. Далі вона здобула перемогу у війні з Китаєм (1894-1895), захопивши острови Тайвань, Пенху, Ляодунський півострів. Укладено вигідні для Токіо торгові угоди, а значну контрибуцію, отриману від китайців, спрямовано на промисловість і військо. Натхненна такими успіхами, Японія зважилася на війну з могутнішим конкурентом — Росією (1904-1905). І знову блискуча перемога! Колись невелика острівна країна перетворилась у могутню колоніальну імперію.
Міркуємо і діємо!
1. Розкажіть про реформи Мейдзі, розглянувши картину «Протистояння нового і старого...». 2. Зіставте та порівняйте перетворення, що їх здійснили імператори Муцухіто й Олександр II. Чому обидва правителі вдалися до корінних змін у своїх країнах? 3. Розгляньте ілюстрацію «Імператори та президенти...». Послуговуючись QR-кодом та пошуковими системами інтернету, увідповідніть (позначені числами) портрети найвідоміших діячів з їхніми іменами й прізвищами. Як ви вважаєте, навіщо вони зібралися за круглим столом із глобусом у центрі.
18.3. Як розгорталася Сіньхайська революція в Китаї?
Відсталість Китаю, а передусім недієздатність його влади сприяли зростанню соціальної напруги, яка вилилася в протести, повстання й революції. Ще в 1840-1850-х рр. країною поширився рух тайпінів, натхненником і очільником якого став Хун Сюцюань (1814-1864). Його погляди базувались на суміші утопічних ідей із християнства та конфуціанства. Він закликав до повстання з метою повалення влади імператора та проголошення «царства рівності» («тайпін тяньго»). Спочатку тайпіни здобули низку перемог і навіть утворили власне омріяне «царство» із центром у місті Нанкін. Щоправда, наступні спроби запровадити нереальні порядки провалилися. Європейські держави, насторожені розмахом повстання, втрутилися в його події. У 1864 р., скориставшись зовнішньою допомогою, імператор не лише здолав бунтівників, а й повернув втрачені регіони. Проте це призвело до ще більшого засилля іноземців. А невдача у війні з Японією (1894-1895) оголила всі проблеми Китаю. Цим скористалися європейські правителі, розділивши китайські терени на сфери впливу.
«Китай — пиріг королів та імператорів», художник Анрі (Жак) Мейєр, 1898 р.
Питання реформ та модернізації Піднебесної стали надважливими. Мислитель Кан Ювей переконував чиновників у необхідності оновлення. Він навіть здійснив спробу втілити свої задуми. Однак через державний переворот і побоювання за життя втік за кордон, у Японію. Наприкінці XIX ст. набув поширення рух іхетуанів, яких у Європі називали «боксерами». Вони вважали іноземців причиною всіх нещасть. За невтручання влади захопили столицю Пекін, де влаштували європейцям жахливу різанину. У відповідь відразу вісім великих держав увели власні війська в Китай, чим ще більше загнали його в залежність із зовні. 7 вересня 1901 р. підписано багатосторонній Пекінський протокол, згідно з яким іноземним військам надавалось право залишатись у Пекіні. Крім цього Китай повинен був виплатити 333 млн доларів за причинені повстанням збитки і надіслати в Японію та Німеччину посланців з вибаченнями за вбивства їхніх дипломатів.
«Імператриця Ци Сі», фотограф Юнлінь, 1903-1904 рр.
На початку XX ст. Маньчжурська династія вичерпала свою спроможність, а сили, які прагнули оновлення Китаю, діяли дедалі рішучіше. Їхнім ідеологом був Сунь Ятсен (1866-1925). Він розробив і обстоював «три народні принципи»: націоналізм, народовладдя, народний добробут. Остерігаючись революції, імператриця Ци Сі погодилася на реформи. Консервативні китайці сприйняли їх зі спротивом. А після смерті правительки перетворення узагалі призупинили. Почалась революція, що її іменували Сіньхайською, бо 1911 р. за китайським календарем звався «сіньхаєм». Революціонери, очолювані Сунь Ятсеном, захопили місто Нанкін і проголосили Китайську республіку. Їм протистояли монархісти, якими керував генерал Юань Шикай. Події розгорталися на користь обох сторін почергово. У березні 1912 р. ухвалено Конституцію, що узаконила республіканську форму правління. У 1913 р. розпочав засідати парламент. Попри це, політичні пристрасті вирували. Вдавалися навіть до убивств. Урешті Юань Шикай набув диктаторських повноважень, однак не наважився відновити монархію. В такому неспокої Китай зустрів Першу світову війну. Закрита від світу, відстала й слабка держава, що противилася модернізації... Піднебесна не змогла повторити досвіду сусідньої Японії, яка, не боячись вестернізації («західного впливу»), зустріла світовий конфлікт «у повній бойовій готовності».
Поштова марка з портретом Сунь Ятсена, 1949 р.
Міркуємо і діємо!
1. Чому в Китаї набув поширення рух тайпінів? Чому вони зазнали поразки? До яких наслідків призвели дії іхетуанів? 2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся значення слова «вестернізація». Обміркуйте відповідь на запитання: «Чи можлива була модернізація Китаю без його вестернізації?». 3. У чому сутність «народних принципів» Сунь Ятсена? Чи перемогла Сіньхайська революція?
У той час, коли у світі...
1868 р. — започаткування реформ Мейдзі в Японії
1911 р. — розгортання Сіньхайської революції в Китаї
Тоді на теренах України...
1861 р. — започаткування діяльності Галицького крайового сейму
1911 р. — запровадження земств на території Правобережної України
Додаткова інформація та ілюстрації з теми
https://cutt.ly/sRmCfOT
18.1. Китайське літочислення.
Корисна гра:
https://learningapps.org/watch?v=piatmmpwk21
Перевірте себе!
Орієнтуємося в історичному часі і просторі.
1. А. Укладіть у зошиті синхроністичну таблицю подій, що відбулися в Японії і Китаї впродовж другої половини XIX — початку XX ст. Б. Послуговуючись текстом параграфа і мапою чи глобусом, розкажіть про територіальні зміни в Японії та Китаї напередодні Першої світової війни.
Працюємо з історичною інформацією.
2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 3. Поясніть, як ви розумієте поняття «“доба” Мейдзі», «Сіньхайська революція». Чи узгоджуються вони зі словосполученням «пробудження Азії»? 4. В енциклопедіях діяльність імператора Муцухіто оцінена так: «Він перетворив відсталу федеративну аграрну країну в передову унітарну індустріальну державу». Доведіть чи спростуйте справедливість цієї оцінки.
Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.
4. У парах проаналізуйте причини відмінностей у темпах розвитку держав Європи, Америки й Азії. 6. У групах обміркуйте, чому Сунь Ятсена називають «Конфуцієм у політиці». Послуговуючись пошуковими системами інтернету, довідайтеся, як сучасні китайці увічнюють пам’ять про цього діяча. Доберіть 2-3 ілюстрації для унаочнення відповідної інформації, яку повідомте в класі.
