Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)
§ 15. Німецька імперія
Чи знаєте ви, що...
... Іван Франко, досконало володіючи німецькою мовою, створив низку німецькомовних оповідань, переклав німецькою поезії Тараса Шевченка й українською твори Фрідріха Шиллера, Йоганна Вольфганга Гете, Генріха Гейне та ін., написав чимало німецькомовних суспільно-політичних, історично-літературних статей;
... у 1874 р. німець за походженням Фрідріх фон Фальц-Фейн заснував на Херсонщині зоопарк, а згодом природний заповідник «Асканія-Нова»;
... у 1899-1901 рр. за проєктом архітектора німецького походження Віктора-Йоганна-Готліба Шретера споруджено приміщення сучасного Національного академічного театр опери та балету України імені Тараса Шевченка.
15.1. Якою сформувалася система влади в Німецькій імперії?
Устрій Німецької імперії визначала Конституція, ухвалена 16 квітня 1871 р. Згідно із цим Основним Законом, держава проголошувалася конституційною монархією, правити якою могли лише королі Пруссії. На кайзера Вільгельма І із династії Гогенцоллернів покладались обов’язки головнокомандувача збройних сил, «контролера» за діями всіх посадових осіб. Він також мав право вносити на обговорення закони, відповідав за дипломатію. Канцлер Отто фон Бісмарк підкорявся тільки волі імператора, виконував лише його розпорядження. Уряду в Німеччині не існувало. Статссекретарі очолювали окремі відомства, але вважалися помічниками канцлера. Він же втручався в роботу парламентських комісій (торгівлі і митниць, армії та флоту тощо), формував бюджет, що робило його посаду впливовою.
«Портрет Отто фон Бісмарка», художник Франц фон Ленбах, 1894 р.
Парламент, що відав законотворчістю, складався із двох палат. Верхня — бундесрат — представляла союзні держави, до неї входило 58 депутатів, де Пруссія мала 17 місць, Баварія — 6, Саксонія і Вюртемберг — по 4, решта земель — від 1 до 3. Для відхилення законопроєктів вистачало лише 14 голосів, тому Пруссія диктувала умови іншим. Бундесрат також міг тлумачити Конституцію, тобто вважався Конституційним судом. Рейхстаг був нижньою палатою. Його депутатів обирали на прямих виборах, хоча право голосу мали лише чоловіки, які досягли 25 років. Повноваження рейхстагу були дещо вужчими — якщо «народні» обранці відхиляли законопроєкт, його ухвалював бундесрат, хоча в зміненій редакції.
Конституція 1871 р. гарантувала німцям недоторканність власності, можливість вільно займатися підприємництвом, право обіймати посади, суд присяжних. Водночас Німецька імперія розвивалася на прусський манер — без жодного натяку на справжнє народовладдя, з наявністю цензури, широких повноважень для поліцейських. У політиці переважали консерватори. Німецька консервативна партія, створена в 1876 р., спиралася на прусських дворян, офіцерів і чиновників (здебільшого протестантського віросповідання). Її прихильники підтримували політику канцлера та кайзера. Буржуазія, інтелектуали, частина робітництва схилялися до ліберальної Німецької партії прогресу, прибічники якої противилися державним монополіям, вимагали, аби канцлер звітував перед рейхстагом. Владні рішення частково не підтримувала Католицька партія центру (1870 р.). Вона користувалася популярністю на Півдні. Чималого впливу досягла Соціалістична єдина партія Німеччини (1875 р.) — виразниця республіканських поглядів. Її активісти обстоювали інтереси робітництва.
«Імператорська сім’я в парку Сансусі, 1879 р.», художник Фрідріх Георг Вільям Папе, 1891 р.
Міркуємо і діємо!
1. Покажіть на мапі територію Німецької імперії після її об’єднання. 2. Чи можна вважати демократичною систему влади в Німецькій імперії? 3. Розгляньте портрет. Чому особистий художник канцлера намалював свого патрона переважно темними фарбами?
15.2. Як розвивалась економіка Німецької імперії? Яку політику проводив канцлер Отто фон Бісмарк?
На початку XX ст. промисловість об’єднаної Німеччини посідала другу позицію у світі (після США). Такого разючого показника молодій державі вдалося досягти завдяки створенню спільного ринку, налагодженню банківської справи, торгівлі, а також завдяки працьовитості й ощадливості німців. Підприємці використовували найновіші досягнення наук і техніки. У відібраних від Франції Ельзасі та частині Лотарингії видобували вугілля, залізну руду, виплавляли сталь. Наприкінці XIX ст. державу вкрила сітка залізниць, прокладали електромережі. Набула піднесення хімічна галузь — 2/3 фарб світу виробляли в Німеччині. Процвітанню сприяли й виплата Францією 5 млрд франків контрибуції та величезні військові замовлення. Пізніше з цього приводу генерал Рюдігер фон дер Гольц писав: «Ми завоювали наше становище завдяки гостроті наших мечів, а не розуму». Виконуючи урядові замовлення, значно збагатились окремі родини. Наприклад, компанія Сіменсів стала лідером з виробництва електротехнічних товарів (у 1881 р. саме вони запустили перший у Європі трамвай). Натомість Круппи монополізували важку промисловість і озброєння. На початку XX ст. на їхніх підприємствах працювало понад 120 тис. осіб.
Експериментальний швидкісний локомотив, створений за участі компанії «Сіменс і Гальске», фотограф невідомий, 1903 р.
Канцлер Отто фон Бісмарк усіляко сприяв німецькій промисловості. Задля вигоди місцевих виробників увели протекційні мита — додаткові стягнення з іноземних товарів, на які одразу зростали ціни. Будучи прихильником зростання військової міці, «залізний канцлер» добився збільшення армії до 400 тис. солдатів у мирний час. Утримання таких колосальних збройних сил створювало чималу кількість робочих місць. Адже військовики потребували харчування, одягу, озброєння і безлічі інших супутніх послуг. А от у сільському господарстві зміни відбувалися мляво. Подекуди зберігалися залежні прошарки селянства, такі як «садибні поденники», безземельні «саксонські ходаки» тощо. Прусські дворяни-юнкери зосередили у своїх руках величезні землеволодіння. Селянству залишалось або працювати на них, або найматися на роботу в міста.
«Три імператори», художник Джозеф Свейн, 1884 р.
Звісно, утримуючи потужну армію, Німеччина проводила агресивну зовнішню політику. «Залізний канцлер» боявся, що після поразки Франція «оточить» німців, уклавши договори із сусідніми державами. З цієї причини вже в 1873 р. він зініціював Союз трьох імператорів: німецького, австро-угорського та російського. (Ця «дружба» закінчилася через десятиліття, коли протистояння між Росією та Німеччиною переросло в митну війну.) Випереджаючи події, в 1879 р. Отто фон Бісмарк поновив угоду з Австро-Угорщиною, а в 1882 р. «домовився» з Італією, започаткувавши Троїстий союз. На межі століть Німеччина теж поступово перетворювалася в колоніальну імперію.
Міркуємо і діємо!
1. Назвіть чинники, що сприяли економічному піднесенню Німецької імперії у другій половині XIX ст. 2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь, які німецькі компанії, що постали в другій половині XIX — на початку XX ст., існують дотепер. 3. Розгляньте карикатуру «Три імператори». Дехто називає її «Маріонетки Отто фон Бісмарка». Поясніть цю назву карикатури.
15.3. Яку політику проводив кайзер Вільгельм II?
Упродовж 1888-1918 рр. німецьким кайзером був Вільгельм II. Вихований у прусському військовому середовищі, він понад усе цінував армію та дисципліну. Бажав обмежити впливовість Отто фон Бісмарка, а ще — знайти спільну мову з робітництвом. Однак «залізний канцлер» наполегливо боровся із соціалістичними впливами в державі. Тому, коли в 1890 р. рейхстаг зі згоди імператора не підтримав протиробітничих законів, урядовець подав у відставку. Отак вольовий 29-річний вінценосець усунув упертого підлеглого, замінивши його на покірного Лео фон Капріві. В 1890 р. Вільгельм II сприяв ухваленню соціальних законів: запроваджено 11-годинний робочий день, неділю оголошено вихідним днем, жінкам заборонили працювати в нічні зміни, також не дозволяли працювати дітям, яким не виповнилося 14 років. Увели прогресивне оподаткування — що більше німці заробляли, то більше сплачували.
«Кайзер Вільгельм II», художник Макс Конер, 1890 р.
У зовнішній політиці імператор звернув погляд на країни Близького Сходу. Зокрема, на пільгових умовах чималі кредити отримала Османська імперія. Ці капітали вона вкладала в балканські володіння, в Месопотамію. Навзаєм частину грошей османи витратили, купляючи озброєння в концерну Фрідріха Круппа й інших німецьких промисловців. У 1899 р. розпочали прокладати важливу трансконтинентальну залізницю Берлін-Багдад.
Одна з причин «добровільної» відставки Отто фон Бісмарка — його пасивність у здобутті колоніальних володінь. Канцлер «прибирав до рук» тільки ті землі, за які не треба було воювати з потужними сусідами. Завдяки цьому протягом 1884-1885 рр. Німецька імперія захопила території в Південно-Західній Африці, завоювала сучасні Того, Камерун, Папуа-Нову Гвінею з населенням 12 млн осіб. Проте імператор Вільгельм II вимагав нових приєднань, тому його дипломати брали участь у розділенні Китаю. Нові колонії планували використати як сировинні придатки для промисловості та ринки збуту для німецьких товарів. Однак світ уже «перекроїли» вправніші гравці, і без воєнних дій досягнути більшого було неможливо. Будівництво Німеччиною потужного військово-морського флоту турбувало Велику Британію, яка сприйняла це як посягання на статус «володарки морів». Французи теж не забули війну 1870-1871 рр. Німецька настирливість не подобалась іншим європейським державам. Урешті, імперські амбіції Німеччини підштовхнуть її до Великої війни.
«Мапа країн роз’єднаної Європи», художник невідомий, 1864 р.
Мовою історичного джерела
Витяги про обов’язки дружини і чоловіка із Цивільного кодексу, 1896 р., переклад з німецької авт. кол.: «...Дружина не зобов’язана коритися рішенням чоловіка, якщо вони є зловживаннями... Дружина приймає прізвище чоловіка... Дружина має право і обов’язок відати спільним господарством... Дружина зобов’язана виконувати домашню роботу та допомагати чоловікові... Чоловік зобов’язаний утримувати дружину співмірно зі своїм суспільним становищем, власним майном та своєю працездатністю...» (Вікіджерела. URL: https://de.wikisource.org/wiki/B%C3%BCrgerliches_Gesetzbuch._Viertes_Buch._Familienrecht).
Міркуємо і діємо!
1. Чому імператор Вільгельм II домагався відставки канцлера Отто фон Бісмарка? 2. Як німецький Цивільний кодекс врегульовував сімейні стосунки? 3. Поміркуйте, як могло позначитися на міжнародних відносинах будівництво залізниці Берлін-Багдад. Розгляньте «Мапу країн роз’єднаної Європи». Чому автор її так назвав?
У той час, коли у світі...
1873 р. — утворення Союзу трьох (німецького, австро-угорського та російського) імператорів
Тоді на теренах України...
1876 р. — підписання (в німецькому місті Бад-Емс) російським імператором Олександром II розпорядження проти вживання української мови
Додаткова інформація та ілюстрації з теми
https://cutt.ly/6RmZ3tS
15.1. Культуркампф.
Корисна гра:
https://learningapps.org/watch?v=ptswuc50t21
Перевірте себе!
Орієнтуємося в історичному часі і просторі.
1. Виготовте чи намалюйте в зошиті ілюстровану стрічку часу, де відобразіть події: французько-прусської війни, діяльності Отто фон Бісмарка, утворення Союзу трьох імператорів, Троїстого союзу, правління Вільгельма II. 2. Послуговуючись мапою, доведіть, що поняття «експансіонізм», «колоніальна імперія», які ви опрацьовували в попередніх параграфах, доречно вживати для характеристики Німеччини другої половини XIX — початку XX ст.
Працюємо з історичною інформацією.
3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Оцініть вплив французько-прусської війни на суспільний розвиток Німеччини. 5. Біографія Отто фон Бісмарка завжди цікавила істориків, політологів і митців. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, укладіть добірку карикатур, що відображають епізоди діяльності німецького канцлера. Продемонструйте найцікавіші, на ваш погляд, у класі.
Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.
6. Взаємонавчаючись у групах, проаналізуйте особливості суспільно-політичного та економічного розвитку Німеччини впродовж другої половини XIX — початку XX ст. Як ви вважаєте, чому, попри певну консервативність внутрішньої політики, Німеччина однією з перших запровадила соціальні закони?
