Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)
§ 13. Велика Британія
Чи знаєте ви, що...
... згідно з деякими версіями, під час Східної (Кримської) війни солдати британської армії так сильно мерзли біля містечка Балаклава, що придумали і вдягали в’язані шапки, які сьогодні знані як балаклави;
... у 1893 р. групи селян зі Львівщини дорогою до Північної Америки зупинилися в місті Манчестер і залишилися, поклавши початок історії українців у Великій Британії;
... українець Антон Омельченко брав участь у британській антарктичній експедиції Роберта Скотта, що 18 січня 1912 р. досягла Південного полюса Землі, поступившись першістю норвежцям, яких очолював Руаль Амундсен.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти
Домініон (від однойменного англійського слова або латинського «домініум» — «володіння») — самоврядна держава, що входить до складу Співдружності, очолюваної Великою Британією; у минулому — колонія Великої Британії.
13.1. Як Велика Британія втратила економічну першість?
До останньої чверті XIX ст. Велика Британія залишалася наймогутнішою державою. Чому ж наприкінці XIX ст. вона втрачала першість у Європі і світі? Сподіваємося, ви пам’ятаєте, що її цілком справедливо називали «володаркою морів», «майстернею світу», «світовим банкіром», бо, виробляючи нечувану кількість товарів, британці збували їх не тільки на європейських теренах, а й на колонізованих. Проте впродовж 1870-1890-х рр. острівне королівство спіткала криза надвиробництва, яка спричинила кризу економічну. Ситуація ускладнилася ще й тому, що устаткування британських заводів і фабрик застарівало й значно поступалося технічним досягненням держав-конкурентів. Хто ж став суперником Великої Британії? Насамперед — це США, що, оговтавшись після Громадянської війни, подолали рабство, і щойно об’єднана Німеччина — вельми амбітна молода імперія, яка впевнено крокувала до світового лідерства. На кінець XIX ст. промисловий переворот у цих країнах лише закінчувався, тож їх технічна база виглядала досконалішою. А вироблена продукція ставала якіснішою, дешевшою та конкурентнішою на світовому ринку. Британські ж виробники, спраглі до легкої наживи, не бажали вкладати додаткові кошти в оновлення, тому економіка втрачала лідерські позиції. Наприкінці XIX ст. Велика Британія поступилася першістю Німеччині у виплавці сталі, США — у виплавці чавуну та видобутку кам’яного вугілля.
Як ви пам’ятаєте, ще в першій половині XIX ст. у Великій Британії утвердилось індустріальне суспільство. Це призвело до швидкого утворення монополій, що теж негативно вплинуло на економіку. Всі фінанси контролювали кілька великих банків, а промисловці створювали великі корпорації, поглинаючи малі підприємства. Так, у суднобудуванні монополістом стала компанія «Дорман-Лонг», у військовій справі — «Армстронг-Уїнтворс» тощо. Що ж до сільського господарства, то тут справи йшли не найкраще. Адже британці й давніше не хизувалися своєю аграрною галуззю. Тож наприкінці XIX ст. їхній ринок заполонили дешеві продукти зі США й Росії. Річ у тім, що дрібні фермери-орендарі не володіли достатніми коштами для технічного оснащення, тому часто розорялися, поступаючись іноземцям.
«Будівництво “Великого Левіафану” (“Великого Сходу”)», художник Вільям-Семюел Парротт, 1858 р.
«Світ. 1897 р.» («Британські володіння забарвлено червоним»), автор невідомий, 1897 р.
Для детального перегляду мапи скористайтесь QR-кодом.
Ще однією «ахіллесовою п’ятою» британської економіки виявилося вивезення капіталу. Можновладці, шукаючи способи для отримання надприбутків із меншими затратами, активно «виводили» гроші з Британських островів. Адже будувати промислові підприємства було вигідніше там, де сировина, дешева робоча сила, чималі ринки збуту. Так, станом на 1914 р. Велику Британію «покинули» близько 4 млрд фунтів стерлінгів. Це завдало відчутного удару її господарству. Водночас така колоніальна зорієнтованість, певною мірою, дозволяла протистояти Німеччині та США. Тому в зовнішній політиці британці прагнули не лише утримати, а й розширити заокеанські володіння, адже вони забезпечували добробут імперії. Інтересів мешканців підконтрольних територій, звичайно ж, не враховували. Отже, саме завдяки колоніальній спрямованості економіки Велика Британія втримувала міцні позиції у світі, хоча про першість уже не йшлося. Період її лідерства добігав кінця.
Міркуємо і діємо!
1. Як ви розумієте поняття «криза надвиробництва»? Чому така криза здатна спричиняти економічні проблеми? 2. Розгляньте репродукцію картини на с. 113. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся технічні характеристики пароплава, будівництво якого відобразив художник. 3. Скориставшись QR-кодом, розгляньте мапу колоніальних володінь Великої Британії. Чи здатні колоніальні імперії існувати довговічно?
13.2. Які реформи проводив Девід Ллойд Джордж?
У другій половині XIX ст. у Великій Британії остаточно утвердилася парламентська монархія. Діяв принцип «відповідального уряду», який залишався при владі доти, поки мав довіру і підтримку палати громад. Нагадаємо, що за урядування змагалися партії консерваторів і лібералів. Важливу роль у тогочасному політичному житті відігравав робітничий рух. Тред-юніони суттєво впливали на рішення парламентарів. Загалом, дедалі більше британців прагнули виявляти громадянську активність, тому домагалися розширення виборчого права. Віги і торі пропонували різні способи пожвавлення економіки. Так, перші обстоювали фритредерство, натомість другі підтримували заходи контролю та протекціонізму. В 1867 р. уряд консерваторів, очолюваний Бенджаміном Дізраелі, провів уже відому вам виборчу реформу. Також саме цей прем’єр-міністр запропонував ідею «єдиної нації», коли влада повинна відчувати відповідальність перед простими людьми. Його гаслом слугували слова: «Палац не буде спокійним, коли нещасна хижа». У 1871 р. ліберальний уряд Вільяма Гладстона визнав законною діяльність профспілок, дозволив страйки, запровадив таємне голосування на виборах до парламенту. Знову ж таки, наступний уряд консерваторів задовольнив певні вимоги робітництва (увів 54-годинний робочий тиждень, обмежив дитячу працю, узаконив діяльність кооперативів тощо). Ліберали ж у 1884 р. продовжили реформи виборчої системи. Ще більше громадян отримали право голосу.
Утрата Великою Британією економічного лідерства болісно позначилася на становищі робітництва, яке дедалі голосніше заявляло про бажання долучитися до політики. Як наслідок, у 1900 р. постала Лейбористська (Робітнича) партія. Її висуванці вже на перших виборах здобули перемогу і потрапили в парламент. Це не лише похитнуло двопартійну систему, а й загострило соціальні суперечності. Трударі-бідняки вимагали захисту, розширення прав, натомість промисловці-багатії, звісно, обстоювали свої інтереси. В таких умовах набули популярності ідеї лідера Ліберальної партії Девіда Ллойда Джорджа (1863-1945). За його ініціативою ухвалили закони про безкоштовну початкову освіту й харчування дітей із малозабезпечених сімей. Запровадили лікарняні виплати та допомогу через втрату працездатності. В 1908 р. увели 8-годинний робочий день. Розпочали виплачувати пенсії, допомогу безробітним. Для наповнення бюджету вирішили збільшити податки на земельні володіння. Це призвело до спротиву з боку лендлордів і фінансової аристократії, адже вони все ще відігравали помітні ролі в житті країни. Тож представники палати лордів (а їх призначала королева) блокували реформу. Але в 1911 р. палата громад домоглась обмеження повноважень лордів. Відтоді, якщо закон тричі ухвалювався громадами, то набирав чинності.
«Портрет Девіда Ллойда Джорджа», художник Крістофер Вільямс, 1911 р.
«Некваліфікований помічник», художник Бернард Партрідж, 1912 р.
Пам’ятник Девіду Ллойду Джорджу, скульптор Глінн Вільямс, Парламентська площа, місто Лондон, 2007 р.
Велика Британія вкотре продемонструвала мистецтво компромісу. Вона подолала суспільну кризу мирним парламентським способом, без бунтів і повстань. На початку XX ст. світ виходив на інший історичний виток. Політика британських урядів якраз і сприяла становленню демократичних принципів правової держави.
Міркуємо і діємо!
1. Чому і консерватори, і ліберали, впроваджуючи реформи, діяли в інтересах громадян Великої Британії? 2. Назвіть імена й прізвища найвідоміших лідерів британських консерваторів і лібералів. Чому діяльність Девіда Ллойда Джорджа описано докладніше? 3. Розгляньте карикатуру «Некваліфікований помічник». Які з реформ Девіда Ллойда Джорджа відобразив художник? Перевірте свої припущення за допомогою пошукових систем інтернету.
13.3. Як відбувалася британська колоніальна експансія?
У зовнішній політиці Велика Британія дотримувалася принципу «блискучої ізоляції». Лондонські уряди не бажали брати на себе хоч якихось зобов’язань перед іншими державами. Тому за доволі тривалий період британські дипломати не уклали жодної обопільної угоди, не приєдналися до жодного блоку чи союзу. Така позиція абсолютно збігалася з гаслом, що його сповідувала імперія в міждержавних відносинах: у неї немає постійних друзів чи ворогів, у неї є тільки постійні інтереси. Це приносило користь лише до певної пори. Наприкінці XIX ст. світове співвідношення сил, яке встановилося на той час, похитнулося. У сусідній Франції, що могла би стати партнеркою, раз у раз вибухали бунти та революції. Об’єднана Німеччина та США з їхніми республіканськими традиціями потужно та нестримно втрутилися в змагання за лідерство. Отож на початку XX ст. в Лондоні вирішили переглянути доцільність «блискучої ізоляції».
«Міняю стару корону на нову» («Прем’єр-міністр Бенджамін Дізраелі вручає королеві Вікторії корону Індії»), художник Джон Тенніел, 1876 р.
У другій половині XIX ст. Велика Британія залишалася найбільшою колоніальною імперією світу. Але, проводячи ліберальні реформи вдома, її урядовці не могли похизуватися демократичними принципами й поступками щодо підконтрольних територій. Правителька туманного Альбіону, як і раніше, демонструвала неабияку зацікавленість Азією. В 1876 р. британські парламентарі проголосували за закон, яким королеві надали титул імператриці Індії. Ця країна виявилася справжньою «перлиною Британської корони». Цікавила монархиню ще й Африка. В 1875 р. уряд Бенджаміна Дізраелі викупив єгипетський пакет акцій (44 %) на Суецький канал — надзвичайно важливу водну артерію, адже нею пролягав найкоротший шлях на Схід, що приносив немислимі прибутки. Тоді ж зародилася думка про опанування просторами в межах осі Каїр-Кейптаун. Із цією метою Велика Британія завоювала Східний Судан, Кенію, Уганду, Нігерію, частину Сомалі, Танганьїку, інші африканські терени. Бажання загарбати Південну Африку призвело до англійсько-бурських війн у 1880-1881 рр. та в 1899-1902 рр. Річ у тім, що південноафриканські терени ще раніше колонізували європейці, зокрема нідерландці-бури, які чинили відчайдушний опір нападникам. Воювалося з ними складно, передусім із морально-ідеологічних причин. Що це означало? В тодішній Європі «не помічали» жорстокості щодо корінних народів Африки, а от війну з колоністами-європейцями жваво обговорювали, навіть засуджували. Врешті, вдалося досягти компромісу. В 1910 р. Південно-Африканський Союз визнали домініоном Великої Британії. Отак нідерландські переселенці разом із британськими «господарями» поєднались у прагненні впокорювати і грабувати корінне населення. Ще раніше статуси домініонів отримали інші колонії, де переважали вихідці з Європи. Як наслідок, їхні представники могли брати участь у політичному житті Великої Британії: в розв’язанні проблем щодо фінансів, торгівлі, оборони тощо. Першим домініоном стала Канада (1867 р.), далі — Австралія (1900 р.), Нова Зеландія (1907 р.).
У другій половині XIX ст. залишалося невирішеним «ірландське питання». Лондонська влада, йдучи на деякі поступки, надала ірландцям місця в парламенті, що привело до політизації їхнього визвольного руху. Новообрані депутати відстоювали інтереси рідного краю. Найактивніше вони домагалися земельної реформи та самоуправління — гомрулю. Після виборів 1874 р. гомрулери згуртувалися в окрему парламентську групу, яку очолив Чарльз Стюарт Парнелл. Для тиску на політиків вони здебільшого використовували законні способи: затягували парламентські засідання, подавали численні запити і позови, вдавалися до бойкотувань. Як би дивно це не виглядало, але ірландці відчутно впливали на британських політичних діячів, тому з ними періодично «загравали» і ліберали, і консерватори. Білль про гомруль двічі обговорювали в парламенті (1886 р. та 1912 р.), однак щоразу відхиляли. Це призвело до радикалізації ірландського визвольного руху. Створювались підпільні угруповання, які підтримували ідею збройної боротьби. Так, у 1858 р. постала організація «Фенії» (назва давніх воїнів), якою керував Джон Френсіс О’Магоні. У 1867 р. фенії почали повстання, що було жорстоко придушено. За волю також боролася створена в 1905 р. організація «Шинн Фейн» («Ми самі»). Незважаючи на тривале англійське панування, ірландці пам’ятали свою історію, зберігали рідну мову, самобутню культуру. Але на початку XX ст. «ірландське питання» так і залишалося без відповідей.
«Виступ Чарльза Стюарта Парнелла на мітингу», автор невідомий, 1881 р.
Міркуємо і діємо!
1. Поясніть значення поняття «блискуча ізоляція» у контексті зовнішньої політики Великої Британії. 2. Чому Велика Британія надавала права домініонів деяким своїм колоніям? Як це впливало на взаємини між метрополією та її володіннями? 3. Розгляньте малюнок. Який спосіб політичної боротьби ірландців відобразив художник?
У той час, коли у світі...
1900 р. — утворення Лейбористської партії у Великій Британії
Тоді на теренах України...
1900 р. — утворення Революційної української партії в підросійській Україні
Додаткова інформація та ілюстрації з теми
https://cutt.ly/HRmXpF5
13.1. Pax Britannica.
Корисна гра:
https://learningapps.org/watch?v=p8nwf1v1k21
Перевірте себе!
Орієнтуємося в історичному часі і просторі.
1. А. Виготовте чи намалюйте в зошиті ілюстровану стрічку часу, де відобразіть події британської зовнішньої політики. Б. Покажіть на мапі напрямки експансії й колоніальні володіння Великої Британії. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «домініон». За допомогою мапи розкажіть про домініони Великої Британії наприкінці XIX — на початку XX ст.
Працюємо з історичною інформацією.
3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Історик Мартін П’ю вважає, що Девід Ллойд Джордж вплинув на суспільне життя Великої Британії більше, аніж будь-який інший діяч XX ст., адже він заклав основи соціальної держави. Послуговуючись різновидовими джерелами інформації, доберіть факти на підтвердження думки англійського науковця.
Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.
5. Взаємонавчаючись у парах, проаналізуйте особливості суспільно-політичного та економічного розвитку Великої Британії впродовж другої половини XIX — початку XX ст. Назвіть чинники, що призвели до втрати державою першості у світі. 6. Взаємонавчаючись у групах, оцініть наслідки реформ, що їх упроваджували у Великій Британії в другій половині XIX — на початку XX ст.
