Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)

§ 8. «Весна народів» у Європі

Чи знаєте ви, що...

...події «Весни народів» сколихнули революційні сподівання в українських губерніях Російської імперії, де поширювали відозви і прокламації із закликами наслідувати французів, німців, італійців, австрійців; уже в березні 1848 р. Микола І запровадив надзвичайний стан на литовських, польських, білоруських та українських теренах;

...відродження української національної колористики датують червнем 1848 р., коли на ратуші міста Львів замайорів синьо-жовтий прапор, а в жовтні того року приміщення, де відбувався Собор руських учених, теж прикрасили синьо-жовтими полотнищами.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти

«Весна народів» — у країнах Європи, деяких Латинської Америки — хвиля заворушень, повстань, революцій, що розпочалися навесні 1848 р. і мали на меті змінити (оновити) існуючі суспільні порядки.

8.1. Як відбувалися революції 1848-1849 рр. у Франції, Німеччині та в італійських державах?

Як вам відомо, Французька революція та наполеонівські війни неабияк змінили європейців. Уперше в Європі не просто заговорили про свободу, рівність і братерство, а були готові зі зброєю в руках захищати ці ідеали. Із попередніх параграфів ви дізналися про те, що монархи та їхні прибічники міцно трималися за владу. Приборкавши французів, вони намагалися не допустити заворушень в інших державах. Нібито їм усупереч, капіталізм, що розвивався, теж мимоволі впливав на суспільство: запроваджував нові практики життя, формував нові стани, відносини між ними. Робітництво вимагало забезпечення прав, належної оплати праці, облаштованого побуту. Власники фабрик і заводів, фінансисти бажали скуштувати владного пирога. Загалом, колишні смиренні піддані дедалі частіше доводили свою значущість. Беручи участь у державних справах, вони дедалі частіше порушували не лише громадянські, а й національні питання. «Новий» світ утверджувався, але й «старий» не хотів поступатися. Його спробували «посунути» під час революційної хвилі 1848-1849 рр., що отримала назву «Весна народів».

Чи не найбунтівнішою нацією XIX ст. знову виявилися французи. «Весну народів» розпочали вони. Що цьому передувало? Економічна криза, неврожайні 1845-1846 рр. Ціни злетіли вгору, безробіття та злидні накопичувалися. Влада ніяк не реагувала. Напруга зростала, і в лютому 1848 р. вибухнуло повстання. Армія поступово переходила на бік повсталих. Король Луї-Філіп І зрікся престолу. 25 лютого у Франції проголосили Другу республіку. У квітні відбулися вибори до Установчих зборів. Більшість голосів отримали республіканці. Парламент розпочав засідання, але вимог робітництва не «почув». Тому в червні спалахнуло чергове повстання, яке жорстоко придушили. Установчі збори продовжили законотворчість, результатом якої стала Конституція, ухвалена в листопаді. Згідно з її статтями, державу мав очолити президент, якого обирали на три роки, а парламент — Законодавчі збори — на чотири. У грудні завершилися президентські «перегони», перемогу в яких здобув Луї-Наполеон Бонапарт — небіж колишнього імператора. Опираючись на монархістів, він провадив антиреспубліканські заходи. У грудні 1851 р. бонапартисти, тобто прибічники президента, здійснили державний переворот і вже в січні 1852 р. проголосували за нову Конституцію, якою обмежили повноваження парламенту. В листопаді 1852 р. народним волевиявленням французи відновили монархію, і Луї-Бонапарт став імператором Наполеоном III. Французька революція вкотре зазнала поразки.

Події у Франції одразу відгукнулися в Західній Європі. Одними з перших «відреагували» німецький та італійський народи. Адже, окрім бажання обмежити владу монархів і подолати «старий порядок», вони домагались об’єднання своїх країн. У регіоні Баден, де заворушення відбулися найшвидше, їх учасники подали до парламенту петицію, вимагаючи свобод друку, зборів, створення суду присяжних тощо. У Баварії король Людвіг І змушений був утікати, бо протестувальники вимагали рішучих перетворень. Найбільшого розмаху революція набула у Пруссії. Справа дійшла до сутички з урядовими військами 19 березня 1848 р. Але кровопролиття зупинили, монарх погодився на деякі демократичні зрушення. Найперше постало питання скликання загальнонімецьких законодавчих зборів, і влітку 1848 р. розпочав роботу Франкфуртський парламент. У березні 1849 р. депутати ухвалили Конституцію, за якою створювалася б Німецька імперія на засадах федеративного устрою. До її складу мали б увійти всі німецькі володіння, включно з Австрією. Регіони-землі одержали б значну внутрішню автономію, а питаннями зовнішньої політики належало б опікуватися центральному уряду. Очолювати цю державу запропонували прусському королю Фрідріху-Вільгельму IV, однак він відмовився, бо, звісно, що монархи не підтримували Франкфуртського парламенту і тому не визнавали його рішень.

Італійські землі теж охопив дух революції. Розпочавшись на Сицилії, повстання охоплювало й інші території. Правителі втікали, так і не ухваливши обіцяних конституцій та не провівши демократичних перетворень. Італійців, однак, бентежила ще одна вагома проблема — панування австрійців. Король П’ємонту (Сардинського королівства) навіть оголосив війну Австрії. До нього долучилися й інші правителі. Однак визвольний запал швидко згасав. Першою антиавстрійську коаліцію покинула Папська область, адже духівництво бачило в католицькій Австрії радше союзника, ніж ворога. Згодом відкололося Неаполітанське королівство. Один із лідерів революції Джузеппе Мадзіні висловив гасло, що «війна королів закінчилася», натомість «війна народу починається». Проте серед протестувальників не було єдності. Від початку вони поділялися на дві течії — республіканську і ліберальну. Прихильників першої, які виступали проти монархії, очолювали Джузеппе Мадзіні й італійський герой — Джузеппе Гарібальді (1807-1882). Ліберали, керовані Камілло Кавуром (1810-1861), прагнули об’єднання Італії під владою сардинського монарха. Отож погляди повстанців щодо майбутнього держави різнилися. Австрійська армія, підтримувана союзними військами Франції та Іспанії, здобувала перемогу за перемогою. Останньою, 22 серпня 1849 р., капітулювала Венеція. Так закінчилася «Весна народів» в італійських землях. Італійцям не вдалося подолати ні монархічну владу, ні австрійське панування.

«Барикада на вулиці Суфло, місто Париж, 24 червня 1848 року», художник Еміль Жан-Орас (Горацій) Верне, до 1863 р.

«Німеччина», художник Філіп Вайт (Фейт), 1848 р.

Міркуємо і діємо!

1. Поясніть причини революцій 1848-1849 рр. для держав Європи загалом і для кожної зокрема. 2. Розгляньте картини. Як вони відображають характер заворушень у Франції та одну з головних причин революції в німецьких землях? 3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь, чому італійці щорічно святкують день народження Джузеппе Гарібальді.

8.2. Як розгорталися події 1848-1849 рр. в Австрійській імперії та в Угорщині?

Не оминула «Весна народів» австрійських володінь. Якими ж були особливості перетворень у багатонаціональній імперії, чого домагалися революціонери? Питання парламентаризму, реформ, національного визволення стали наріжними. Під тиском повсталих імператор погодився на відставку канцлера Клемента Меттерніха. Однак новий уряд не задовільнив вимог учасників революції. Імператор утік із Відня, пообіцявши народові скликання парламенту й ухвалення конституції. Аж 10 липня 1848 р. австрійський рейхстаг розпочав роботу. Найперше депутати остаточно ліквідували відробіткову ренту, тобто панщинні повинності селянства. Та це не зупинило австрійців. Ситуація загострилася в жовтні 1848 р. Влада наказала військовим «навести лад» у столиці, навіть розстрілюючи демонстрантів. У такий спосіб революцію придушили.

Імператор-утікач повернувся до Відня. Проте криваві події спровокували династичну кризу. Хворого та кволого Фердинанда І змінив на троні молодий, але амбітний Франц-Йосиф І (1830-1916). Прихильник реакції, він скасував демократичні поступки, призупинив дію конституції, розпустив парламент. Невдовзі новий правитель фактично відновив монархічні порядки в державі.

У 1848 р. полум’я революції запалало і в Будапешті. Угорці найзавзятіше домагалися національного визволення. Натхненником цієї ідеї став поет Шандор Петефі. Під його провідництвом студенти та міська інтелігенція розпочали повстання. Імператор Фердинанд І погодився сформувати уряд, який провів низку демократичних перетворень. Але 14 квітня 1849 р. угорці проголосили незалежність. Правителем-президентом обрали Лайоша Кошута. Чи міг віденський двір «закрити очі» на таке зухвальство? Австрійці кинули всі сили на придушення угорського визвольного руху. Допомоги попросили в російського царя Миколи І. Спільними зусиллями бунтівників упокорили. Щоправда, згодом «угорське питання» частково розв’яжуть. Натомість посилиться російське втручання в справи народів Австрії.

«Барикада біля університету у місті Відень, 26 травня 1848 р.», художник Франц Вернер, 1848 р.

Перша поштова марка Угорщини (проєкт), художник Мор Тан, 1848 р.

Міркуємо і діємо!

1. У чому особливості «Весни народів» в Австрії? 2. Згадайте, як складались австрійсько-угорські відносини напередодні революції 1848 р. Про що свідчить поява проєкту першої поштової марки Угорщини? Що можна дізнатися, «читаючи» символи герба, що на марці? 3. Спрогнозуйте, як невдовзі австрійська влада розв’яже «угорську проблему».

8.3. Які слов’янські народи брали участь у подіях «Весни народів»?

Слов’яни становили більшу частину населення Австрійської імперії. Чехи, хорвати, словенці, словаки, поляки та українці в XIX ст. все виразніше усвідомлювали свою самобутність, дедалі голосніше заявляли про свої національні права та інтереси. «Весна народів» розбурхала національно-визвольні рухи чи не у всіх слов’янських народів, які жили «під короною» Габсбургів.

Ще напередодні революції теренами Австрії поширювався панслов’янізм. Так само, як італійці та німці бажали об’єднання і незалежності, так слов’яни виношували ідею спільної держави. Деякі з діячів висували думки про згуртування слов’ян під владою Росії. Інші виступали за збереження Австрійської імперії у вигляді федерації слов’ян, австрійців та угорців. У першій третині червня 1848 р. в місті Прага з ініціативи словацького й чеського поета, етнографа, історика, мовознавця Павела Шафарика відбувся з’їзд слов’янських народів (Слов’янський конгрес). Дискусії тривали в трьох комісіях: чесько-словацькій, польсько-українській і південнослов’янській. Делегати обговорювали відносини між націями, мали намір домагатись автономій слов’янських народів у складі федеративної Австрії. Однак рішення конгресу не вдалося втілити в життя. 12 червня 1848 р. у чеській столиці розпочалося збройне повстання. Для його придушення задіяли урядове військо. Конгрес вимушено припинив роботу. Але ще з березня 1848 р. революційний рух заполонив українців Галичини, словаків, хорватів, словенців, подекуди досягнувши певних успіхів. Скажімо, деякі позбавилися панщини, українці ж набули досвіду парламентської діяльності. Однак монархічний режим на значніші поступки йшов дуже неохоче.

«Весна народів» 1848-1849 рр. зазнала поразки. Монархи, оговтавшись від революційного збурення, урешті перемогли. Із численних вимог виконали лише ті, що не чіпали основ самовладдя. І хоча в Європі знову запанувала реакція, ставало очевидним — «старий порядок» вичерпався, демократичних перетворень ніяк не уникнути. «Новий світ» вимагав парламентаризму, конституцій. А найголовніше значення «Весни народів» — те, що люди чітко усвідомили: вони не піддані, а вільні громадяни з гідністю і рівними правами.

Мовою історичного джерела

Уривок із маніфесту Головної Руської ради, 10 травня 1848 р.: «...Пробудився уже й наш лев руський і красну нам ворожить прийшлість. Вставайте ж, Браття, вставайте з довгого сну вашого, бо уже час! Встаньте! Але не до звади і незгоди! Але двигнімся разом, щоби піднести народність нашу і забезпечити дані нам свободи. Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не покрилися ганьбою перед світом і не стягнули на себе нарікання поколінь наступних. Поступаймо з другими народами в любові і згоді! Будьмо тим, чим бути можем і повинні. Будьмо народом!» (Вікіджерела. URL: https://uk.wikisource.org/wiki/Biдозва_Головної_Руської_Ради_від_10_травня_1848_року)

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись малою, з’ясуйте, які слов’янські народи проживали в Австрійській імперії. Згадайте із попередніх параграфів, яким було їхнє становище? 2. Чому ідеї Слов’янського конгресу не втілилися? Як ви вважаєте, які питання обговорювала польсько-українська комісія на цьому конгресі? 3. Прочитайте уривок із маніфесту Головної Руської ради. Що із тексту ви дізналися про співвідношення прагнень українців та вимог інших слов’янських народів Європи? Обміркуйте в групах.

У той час, коли у світі...

1848-1849 рр. — розгортання подій «Весни народів» у країнах Європи, війни за незалежність Угорщини

Тоді на теренах України...

1848 р. — створення Головної Руської ради, видання першої українськомовної газети «Зоря Галицька»

1848-1849 рр. — розгортання селянських виступів під проводом Лук’яна Кобилиці у Північній Буковині

Додаткова інформація та ілюстрації з теми

https://is.gd/MxzFmq

8.1. Слов’янський з’їзд у Празі.

Корисна гра:

https://learningapps.org/watch?v=pd28nnbp321

Перевірте себе!

Орієнтуємося в історичному часі і просторі.

1. А. Укладіть синхроністичну таблицю революцій 1848-1849 рр. у Франції, землях Німеччини, на теренах Італії, Австрії, в Угорщині. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про події «Весни народів» у державах Європи. 2. Як відомо, «Весна народів» охопила майже 50 країн Європи і Латинської Америки. За допомогою мапи на с. 86 з’ясуйте, на яких латиноамериканських теренах розгорталися революційні події.

Працюємо з історичною інформацією.

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Поясніть, як ви розумієте поняття «Весна народів». У зошиті запишіть словосполучення, якими підкресліть прикметні ознаки революцій 1848-1849 рр. у кожній із країн Європи. 5. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про літературну творчість Шандора Петефі. Прочитайте одну з його поезій у класі. В яких українських містах є пам’ятники або погруддя угорському поетові-революціонерові?

Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.

6. У зошиті намалюйте криву лінію. У державах Європи, де відбувалися революції 1848-1849 рр., проаналізуйте найяскравіші події. Запишіть на «вершинах» лінії ті, що руйнували «старий порядок», а в «низинах» ті, які призвели до відновлення монархій.