Всесвітня історія. 8 клас. Васильків

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 4. Становлення капіталістичних відносин

Чи знаєте ви, що...

... за деякими версіями, одним із найстаріших європейських підприємств мануфактурного типу вважається Дрогобицька солеварня (нині у Львівській області), яка постійно працює приблизно з XIV ст.;

... «революція цін» у Європі зумовила піднесення фільваркового господарювання в королівстві Польському, а це, своєю чергою, вплинуло на становище підпольських українських земель та повсякдення русів-українців.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Буржуазія — (від давньонімецького слова «бург» — «місто», французького — «буржуа» — «містянин»); суспільна верства, представники якої володіють капіталами та/або підприємствами, займаються комерційною діяльністю, живуть на прибутки від найманої праці.

Капіталізм — (від латинського слова «капіталіс» — «головний»); економічні (господарські) відносини, побудовані на приватній власності на ресурси, знаряддя, підприємства та на використанні найманої праці.

Мануфактура — (від латинських слів «манус» — «рука» і «фактура» — «виготовлення»); спосіб товарного виробництва, що характеризується використанням ручної праці та поділом «операцій» між найманими робітниками.

Найманий працівник — особа, яка найнялася на роботу до приватного власника, підприємця, уклавши усну чи письмову угоду, згідно з якою отримуватиме обумовлену грошову або натуральну винагороду.

«Революція цін» — різке підвищення цін на товари, що відбулось у країнах Європи після Великих географічних відкриттів у зв’язку з масовим напливом дорогоцінних металів із Нового світу.

Додаткова інформація з теми

https://is.gd/rJEMOm

QR 4.1. Технічні новинки Нового часу.

4.1. Які зміни відбулися в Європі після Великих географічних відкриттів?

Як уже мовилось, у результаті Великих географічних відкриттів зустрілися цивілізації — європейська та американська. На мапах з’явилися обриси невідомих раніше материків. Європейці впевнилися, що земля дійсно куляста. До того ж, пізнаючи й освоюючи Америку, вони «познайомилися» зі здобутками індіанців. Уперше побачили невідомі рослини, придатні для їжі.

Основним продуктом стала картопля — «другий хліб», що рятував людей від голоду. Також посмакувала кукурудза, якою ще й вигодовували худобу. Ананаси, стручковий перець, какао, кава, тютюн, томати поповнили звичний раціон. Подешевшав цукор. Натомість до Нового світу доправляли пшеницю, жито, яблука, цитрусові, на неозорих просторах розводили свиней, кіз, овець, велику рогату худобу, коней. Захоплені терени освоювали не тільки збройно, а й духовно. В заокеанських володіннях діяли католицькі місії, відкривали церкви і школи. Таким чином, дві цивілізації єдналися, збагачуючи одна одну, хоча при цьому «слабша» втрачала традиційні самобутні риси.

Порядкування в колоніях сприяло утворенню спільного ринку. Від XVI ст. головні торгові шляхи змістилися з Балтійського та Середземного морів до Атлантики. Вплив Ганзейського союзу та італійських Венеції і Генуї зменшувався, натомість Лісабон, Севілья, Лондон, Амстердам, інші портові міста перетворювалися в центри світової комерції. Так формувався «торговельний трикутник», який поєднував континенти. Водночас крам, який прибував із-за океану, могли продавати лише іспанські купці. Інші сплачували особливо високі мита. Сусідні правителі заздрили мадридському двору, тому ініціювали різні способи збагачення. Скажімо, португальці зосередилися на освоєнні Африки та Азії. А монархи Англії і Франції дозволяли своїм каперам («офіційним» піратам) грабувати іспанські вітрильники. Таке «робінгудське» заняття не вважалося ганебним, набуваючи неабиякої популярності.

Відтепер становище в багатьох країнах Європи залежало від наявності в них далеких колоній. Там новоспечені господарі порядкували по-своєму, здебільшого по-хижацьки. Передусім активно використовували копальні, де невпинно видобували дорогоцінні метали. Неперервним потоком вивозили їх на батьківщину, що вилилося в не зовсім очікуваний результат. Заморські золото й срібло надходили в таких великих кількостях, що аж... знецінилися. Ви ж розумієте, що продукти й інші товари через це значно подорожчали — таке підвищення назвали «революцією цін». Вона зі свого боку «запустила» інші економічні процеси, про які йтиметься далі.

Міркуємо і діємо!

1. Як змінилися світобачення, життя населення Європи та Нового світу після Великих географічних відкриттів? 2. Згадайте своє тижневе меню. Які його продукти походять із Нового світу? 3. Із заморських колоній європейці отримали немало користі. Що навзаєм позитивного вони «подарували» тубільцям?

4.2. Як зароджувався капіталізм? Що таке мануфактура?

Великі географічні відкриття спричинили зміни у відносинах між людьми. Рицарів, які століттями поборювали один одного в кривавих війнах, заступали практичні, заповзятливі люди. Часто вони походили зі стану «тих, які працюють», але завдяки наполегливості накопичили певні кошти і домоглися впливовості. Королі навіть надавали цим «нешляхетним» багачам привілеї. Так з’явились англійські джентрі — нетитуловані дрібні й середні шляхтичі — та французькі дворяни мантії, які здобували титули, виконуючи чиновницькі обов’язки. Про це читатимете в наступних параграфах.

Пожвавлення торгівлі, завезення нових товарів до Європи сприяло зосередженню в руках окремих осіб чималих статків — капіталів. Ще від XIII-XIV ст. це поняття вживали в Італії, де воно означало «цінність», «гроші, які приносять прибуток». Першими капіталістами стали купці-негоціанти, які у великих обсягах продавали східні прянощі, та банкіри міст-республік — вони фінансували навіть королів. Однак після відкриття Америки золото виявилося надто дешевим. Воднораз стрімко росли ціни на харчі через те, що збільшувалося населення міст, а власники садиб та угідь скорочували постачання продовольства. Щоб і надалі багатіти, вони вкладали свої кошти в налагодження неперервного «ремісничого» виробництва. Таким чином, на історичну арену вийшли буржуазія і наймані працівники.

Найманий працівник не міг, як ремісник, створювати виріб від початку до кінця. Для цього він не мав необхідних умінь, зате швидко і вправно виконував якусь одну, нескладну «операцію». Спочатку по кілька, потім десятки, сотні таких людей працювали на підприємствах — мануфактурах, де вручну виготовляли товари для збуту. І хоча ремісничі цехи противилися нововведенню, упродовж XVII-XVIII ст. воно набуло поширення в Європі.

Розрізняли централізовані, змішані та розсіяні мануфактури. У централізованих — обробка сировини, деталей, «складання» кінцевого виробу відбувалися в одній майстерні. Приміром, так функціонували друкарні, де і папір пресували, і книжки видавали. Змішані — утримували мережу таких собі «регіональних» відділень, у яких виконували прості замовлення, майстрували заготовки. Далі вони потрапляли до головного осередку, де їх припасовували докупи. Зокрема, так працювали годинникарі. Практикуючи розсіяну систему, підприємець купував готові вироби в самостійних ремісників, забезпечуючи їх матеріалами і знаряддями. Так діяли ювеліри. Учені-економісти вважають мануфактури «батьками» фабрик і заводів.

Міркуємо і діємо!

1. Як «революція цін» вплинула на становище в сільському господарстві? Згадайте значення слова «фільварок». Чому «революція цін» сприяла піднесенню фільварків у королівстві Польському? 2. Хто такі капіталісти? 3. Чим відрізнялися господарські відносини в періоди Середньовіччя та Раннього Нового часу?

4.3. Як змінювалося повсякдення європейців упродовж Раннього Нового часу?

«Дівчина з перловою сережкою», художник Ян Вермер, 1665 р.

Ранній Новий час приніс позитивні зміни у повсякдення. Населення Європи невпинно множилося і протягом XVI-XVII ст. досягло позначки 200 млн осіб. Переважну більшість, звичайно, становили селяни. Зросло число міст, де налічувалось понад 20 тис. мешканців. Справжніми «мегаполісами» стали Марсель, Рим, Неаполь, Венеція, Флоренція, Лондон, Антверпен, оскільки в них оселилося понад 100 тис. містян. Різноманітніші та якісніші продукти харчування, покращення умов життя збільшували його тривалість. Якщо наприкінці XV ст. усереднений показник віку людини становив 40 років, то в XVII ст. цей рубіж продовжився на десятиріччя. «Подорослішали» шлюби — хлопці створювали сім’ї у 25-26 років, а дівчата виходили заміж у 22-23 роки. Дедалі частіше молодим людям дозволяли обирати пару самостійно, без примусу батьків. Голод та епідемії все ще забирали тисячі жертв. Медики не знали, як протистояти спалахам холери, дифтерії, грипу та інших хвороб. Часто від них рятувалися втечами. Наприклад, у 1664 р., під час пандемії чуми в Лондоні, місто покинула королівська сім’я, а за нею — чимало знатних і заможних родин. Столиця Англії спорожніла, а будинки невиліковно хворих позначали червоними хрестами.

Побут бідноти зазнав незначних змін. Зазвичай сім’я тіснилася в одній кімнаті, де на вогнищі готували просту їжу, зокрема боби, сир, яйця, пшеничні та житні каші, які запивали пивом. У свята споживали курятину, свинину. Варили в чавунних казанах, різноманітних горщиках, смажили в сковорідках. Їли дерев’яними ложками з глиняних тарілок. Меблі теж не вирізнялися дороговизною: стіл, стільці, кілька дерев’яних лав, велика скриня, де зберігали одяг. Узимку до оселі заганяли худобу. Містяни намагались утепляти помешкання. Деякі рятувалися від холоду в доволі оригінальний спосіб. Так, жебраки в місті Генуя добровільно йшли веслувальниками на галери, щоб не мерзнути на вулицях.

«Жінка готує яєчню», художник Дієго Веласкес, 1618 р.

«Сніданок», художник Дієго Веласкес, близько 1618-1619 рр.

Знать та багатші люди жили в інших умовах. Власні помешкання оздоблювали скляними вікнами. Підлоги викладали з каменю. Згодом його замінить паркет. Прикрашені різьбленнями (подекуди — позолотою) меблі мали надзвичайно вишуканий вигляд: одні шафи слугували для зберігання одягу, інші — для посуду та всілякого начиння — ваз, свічників, годинників. Стільці, крісла обтягували шкірою, ліжка майстрували з високими узголів’ями. У XVI ст. моду диктували іспанці. Обшиті мереживами пишні одяганки з широкими рукавами поступилися стриманим і приталеним костюмам із темного сукна. Часто їх доповнювали короткі плащі з вельми високими комірами, на які кріпили жабо. У XVII ст. запанувала французька мода — убрання вільного крою, що їх шили з кольорового шовку. Святкові та й просто обідні столи дивували делікатесами. Чай і кава теж поки залишалися забаганками заможних. Ставала звичною щоденна гігієна. Однак вона, належне харчування та доступний медичний догляд не рятували від хвороб. Скажімо, від блощиць та вошей потерпали і багаті, й бідні. Миття у лазні навіть прописували як ліки, а ванні кімнати могли дозволити собі лише одиниці з найгрошовитіших.

Міркуємо і діємо!

1. Розгляньте картини Яна Вермера і Дієго Веласкеса. Повсякдення яких верств відобразили митці? Що вони їли? У що вдягалися? 2. Згадайте, зіставте і порівняйте повсякдення європейців Середньовіччя та Раннього Нового часу. Що змінилося, що залишилося сталим? 3. Чим різнився побут знаті та бідноти?

  • 1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі.
  • 2. Із переліку понять: «конкіста», «зустріч цивілізацій», «революція цін», «фільварок», «мануфактура», «капіталізм», «буржуазія», «найманий працівник» поясніть ті, що необхідні для розповіді про становлення капіталістичних відносин.
  • 3. Покажіть на мапі центри світової торгівлі в XVI ст., «торговельний трикутник». Поясніть рух товарів. Що і куди вивозили європейці? Що і звідки привозили?
  • 4. Зіставте і порівняйте зміни в житті європейців та народів Америки, пов’язані з Великими географічними відкриттями, створенням перших колоніальних імперій, поширенням мануфактур і найманої праці.
  • 5. Назвіть й оцініть наслідки Великих географічних відкриттів для європейської та американської цивілізацій.
  • 6. А. Уявіть, що ви власниця / власник каравели. Які товари ви доправлятимете з Європи до Нового світу та звідти, щоб якомога вигідніше сторгуватися? Візьміть до уваги, що подорож в один бік тривала приблизно два місяці, а сприятлива пора для плавання — літо. Б. Уявіть, що ви — власниця / власник мануфактури, де шили шерстяний одяг. Укладіть послідовність виробничих «операцій» від забезпечення сировиною до отримання готової продукції. Виберіть найвигідніший вид мануфактури: централізовану, змішану або розсіяну.