Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків

§ 33. Доля киримли в Російській імперії

Згадайте...

— хто такі киримли;

— коли та за яких обставин Кримське ханство опинилось у складі Російської імперії.

Як ви розумієте... — поняття «національне відродження», «еміграція»?

Чи знаєте ви, що...

— на момент приєднання Кримського ханства до Російської імперії там налічувалося близько 1 мільйона кримських татар, а наприкінці XIX століття — менше 200 тисяч;

— кримські татари вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, просо, горох, льон, тютюн; з овочів — кабачки, огірки, баклажани, топінамбури, капусту, кавуни, дині, гарбузи, цибулю, часник, ріпу, петрушку, моркву, буряк; у кримських садах росли груші, яблуні, айва, сливи, вишні, черешні, персики, абрикоси, хурма; киримли вирощували близько 35 різних сортів винограду?

33.1. Економічний тиск Росії на киримли в XIX ст. Еміграційні хвилі та демографічні зміни

Включення Кримського ханства до складу Російської імперії в 1783 році стало переломним моментом у багатовіковій історії киримли (кримських татар) і започаткувало період системного утиску, денаціоналізації та масової еміграції, який кримськотатарський історик Хакан Киримли (живе в Туреччині, правозахисник, професор Бількентського університету) назвав «чорним століттям».

Одним із ключових інструментів колонізації та асиміляції, що суттєво змінив соціально-економічний устрій Криму та призвів до масових еміграцій, був економічний тиск Російської імперії на киримли (кримських татар). У XIX столітті він був спрямований на дестабілізацію традиційного кримськотатарського господарства, обезземелення населення, його економічне виснаження та, врешті-решт, на створення умов для масової еміграції та заміщення корінного населення новоприбулими колоністами.

Після анексії 1783 року Російська імперія не визнала чинних у Кримському ханстві форм приватної власності на землю (вакуфи, мульк), особливо на ті, що належали духовенству та знаті. Значні земельні угіддя, що традиційно оброблялися кримськими татарами, було оголошено державною власністю або передано російській знаті, урядовцям, військовим і новим колоністам. Часто кримськотатарські громади, що вже мали свою оброблену землю, були змушені переїжджати або стикалися з вимогами переселенців, підтриманими владою. У татарських селах, що опустіли через еміграцію, надавали землі російським поміщикам та переселенцям, що посилювало економічний тиск на тих, хто залишився.

«Вигляд на Бахчисарайський палац», художник Карло Боссолі, 1856 р.

Нові податкові системи, запроваджені Російською імперією, часто були значно важчими для місцевого населення порівняно з податками часів Кримського ханства. Вони включали як грошові, так і натуральні податки, які були незвичними або надмірними для місцевої економіки. Система збору податків часто супроводжувалася корупцією та зловживаннями з боку російських чиновників. Неефективне адміністрування (російська адміністрація не мала досвіду ведення господарства в кримських умовах і не розуміла специфіки татарського землеробства (особливо поливного) та тваринництва) призводило до занепаду сільського господарства в цілому. Традиційні для Криму галузі, такі як садівництво та виноградарство, занепадали через зміну власників, відсутність інвестицій та втрату ринків збуту. Російська влада часто нехтувала правами кримських татар на випас худоби, відбираючи пасовища.

Руйнувалися традиційні торговельні зв’язки Кримського ханства з Османською імперією та іншими країнами Сходу, а нові торговельні шляхи та правила не завжди були вигідними для місцевого населення. Російська імперія не була зацікавлена в розвитку промисловості в Криму, що базувалася б на місцевих ресурсах та праці киримли. Натомість регіон розглядався як джерело сировини та місце для військових баз. Вакуфи (майно, передане на релігійні та благодійні цілі, що забезпечувало функціонування мечетей, шкіл, лікарень) були опорою кримськотатарської громади та її економічної самостійності. Російська влада поступово взяла контроль над вакуфами, обмежуючи їхнє використання і, по суті, позбавляючи мусульманську громаду значних джерел фінансування та самоврядування.

«Кримські татари і мулла», художник Густав-Феодор Паулі, до 1867 р.

Анексія Криму Росією призвела до першої великої хвилі еміграції кримських татар до Османської імперії, де їх радо приймали як одновірців. Цей процес тривав протягом усього XIX століття, посилюючись або послаблюючись залежно від політики імперії. Російська влада, попри обіцянки Катерини II «свято і непорушно» поважати права татар, часто вдавалася до насильницького захоплення земель, обмеження доступу до лісів, відбирання худоби та руйнування мечетей, що позбавляло кримських татар засобів до існування та ставило під загрозу їхню релігійну та національну ідентичність. Особливо потужна хвиля еміграції відбулася після Кримської війни (1853-1856 рр.), коли Росія, звинувативши кримських татар у «співпраці» із союзними військами, ініціювала чергове виселення. З 1854 по 1862 роки Крим покинули понад 192 тис. киримли, що призвело до обезлюднення сотень татарських сіл і зробило кримських татар меншістю на власній Батьківщині.

«Кримські татари, що подорожують степом» (вимушена еміграція кримських татар із Криму), художник Карло Боссолі, 1856 р.

1. Доберіть аргументи на користь твердження, що Російська імперія використовувала економіку як фактор колонізації Криму. 2. Визначте основний напрямок першої великої хвилі еміграції кримських татар. 3. Який вплив мала Кримська війна на долю киримли?

«Татарський танець», художник Карло Боссолі, 1856 р.

«Татарський будинок в Алупці», художник Карло Боссолі, 1856 р.

«Карпсіхор» (вечірні заняття татар), художник Ксав’є Оммер де Гелль, 1843-1845 рр.

«Сім’я кримських татар», французька гравюра з архіву Кримського історичного музею-заповідника, 1840-і рр.

Ісмаїл Гаспринський (зліва), Гасан-бей Зардабі та Алімардан-бей Топчубашов, м. Баку, 1894 р.

33.2. Політика русифікації та національний рух

Російська імперія проводила послідовну політику русифікації та асиміляції кримських татар. Це проявлялося в утисках давньої культури, обмеженні використання кримськотатарської мови, контролі над релігійними установами. З-понад 1600 мечетей, що існували до анексії, багато було зруйновано або перетворено на православні церкви.

Ісмаїл Гаспринський, до 1915 р.

Проте, незважаючи на жорсткий тиск, наприкінці XIX століття серед киримли виник реформаторський національний рух, очолюваний кримськотатарською інтелігенцією. Ключовою фігурою цього періоду став Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) — просвітитель, письменник, публіцист і реформатор. Він став ідеологом руху джадидизм, що виступав за модернізацію ісламської освіти, використання національних мов у школах, розвиток національної преси та усвідомлення єдності тюркських народів. Він вважав, що без якісної освіти та національної свідомості киримли не зможуть протистояти русифікації та вистояти як народ. Гаспринський заснував першу в історії газету, що виходила мовою киримли, — «Терджиман» («Перекладач»), яка виходила з 1883 р. до 1918 р. у Бахчисараї двома мовами — російською та кримськотатарською і була поширена не лише в Криму, а й далеко за його межами, впливаючи на тюркські народи Російської та Османської імперій. Девіз газети «Ділде, фікірде, іште бірлік» («Єдність у мові, думках, справах») став гаслом всього джадидизму та пантюркізму.

«Татарська школа для дітей у Криму», художник Карло Боссолі, 1856 р.

Гаспринський доклав величезних зусиль для реформування кримськотатарської мови, прагнучи створити спільну, зрозумілу для всіх тюркських народів мову, засновану на османському діалекті. Він писав підручники і художні твори, розвиваючи національну літературу та сприяючи поширенню знань. Через свою просвітницьку, публіцистичну та освітню діяльність Гаспринський активно формував модерну національну ідентичність киримли. Він наголошував на важливості збереження власної історії, культури, мови та релігії як основи існування народу. Його ідеї та діяльність стали каталізатором для подальшого розвитку кримськотатарського національного руху.

1. Назвіть складові російської політики колонізації кримських татар. 2. Визначте суть ідеологічного руху джадидизм. 3. Дайте оцінку діяльності Ісмаїла Гаспринського для розвитку національного руху кримських татар.

33.3. Стосунки між киримли та українцями в XIX ст.

До анексії Криму 1783 року українці та киримли активно взаємодіяли на прикордонних землях. Історично між ними існували як періоди військових конфліктів (набіги, оборонні походи), так і торговельні, культурні та навіть побутові зв’язки. Однак, з приєднанням Криму до Російської імперії, характер цих відносин почав змінюватися під впливом імперської політики.

Російська імперія активно заохочувала переселення українців (як і росіян) на землі, що звільнялися після масових еміграцій киримли до Османської імперії. Це змінювало демографічний склад півострова та посилювало російський контроль. До того ж, імперська ідеологія насаджувала стереотипи щодо «диких» та «ворожих» іновірців, до яких відносили й киримли. У повсякденному житті такі уявлення часто розбивались об реальний досвід. Як українці, так і киримли перебували під імперським гнітом, хоча й різної інтенсивності та спрямованості. Українці страждали від русифікації, кріпосного права (до 1861 року) та обмеження національного розвитку. Киримли ж зазнавали жорстокого економічного тиску, релігійної дискримінації та примусової асиміляції. Спільний досвід перебування під чужою владою створював передумови для взаєморозуміння, але прямі союзи в цей період були рідкістю.

Наприкінці XIX століття, на хвилі національних відроджень як серед киримли (рух джадидизму під проводом Ісмаїла Гаспринського), так і серед українців (діяльність громадівців, народовців та інших громадсько-політичних рухів) починається якісно новий етап взаємодії. Такі постаті, як Ісмаїл Гаспринський, прагнули модернізації та збереження тюркської ідентичності, тоді як українські діячі боролися за українську мову та культуру. Ця боротьба за власну ідентичність в умовах імперського тиску створювала спільні точки дотику.

Обидва народи активно розвивали власні освітні та культурні ініціативи, які сприяли усвідомленню своєї самобутності. Попри економічну конкуренцію та демографічні зміни, масштабних національних конфліктів між українцями та киримли в XIX столітті не було. Більшість напруги йшло від імперської політики та її наслідків, а не від прямого етнічного протистояння між народами.

Отже, у XIX столітті стосунки між киримли та українцями формувалися під потужним впливом Російської імперії, яка прагнула контролювати та асимілювати обидва народи. Незважаючи на колонізаційну політику, спільний досвід боротьби за власну ідентичність і культурне відродження закладали основи для майбутнього взаєморозуміння та співпраці, яка стане більш очевидною вже у XX столітті.

Агатангел Кримський, поч. 1890-х рр.

Леся Українка в Криму, 1897 р.

Михайло Коцюбинський, 1900 р.

Одним із найвидатніших українських сходознавців, який мав кримськотатарське походження (його батько був родом із кримських татар), є Агатангел Кримський (1871-1942). Зокрема, він високо оцінював діяльність Ісмаїла Гаспринського та його реформаторські підходи в освіті. А. Кримський писав про значний розголос та популярність нових дидактичних методів, запроваджених Гаспринським у закладах освіти Бахчисараю.

Леся Українка (1871-1913) неодноразово перебувала в Криму на лікуванні (зокрема в Саках, Євпаторії, Ялті, Бахчисараї). Вона вивчала кримськотатарську культуру, відвідувала Бахчисарай, села, робила замальовки кримськотатарських орнаментів, які нагадували їй українські. Леся Українка присвятила Криму цикли віршів «Кримські спогади» та «Кримські відгуки», де відобразила свої враження від півострова та його корінних мешканців. Зокрема, у вірші «Татарочка» вона змальовує ніжний образ юної кримської татарки. Проживання в Криму впродовж декількох років знайшло відображення в творчості Михайла Коцюбинського (1864-1913). Він написав «кримські» оповідання, такі як «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами», де зображував життя та побут кримських татар, їхні традиції та вірування.

Іван Франко (1856-1916) цікавився історією та культурою Сходу, зокрема мусульманських народів. У своїй праці «До питання про перекази про Магомета у слов’ян» Франко спростовував винятково негативну роль мусульман, зазначаючи їхню гуманність і терпимість до іновірців у багатьох аспектах. Хоча не зосереджувався виключно на кримських татарах, Франкові дослідження Сходу охоплювали і їхню культуру та історію в ширшому контексті. Він високо цінував і підтримував діяльність Агатангела Кримського.

1. Порівняйте колоніальну політику Російської імперії щодо українців і кримських татар. 2. Визначте точки дотику у відносинах між українським народом і киримли. 3. Назвіть українських історичних діячів, які описували та вивчали життя, побут, традиції кримських татар.

33.4. Становище киримли на початку XX століття

Однією з ключових ініціатив у мусульманському житті Криму було засноване в 1897 році «Кримське благодійне товариство в м. Сімферополі для допомоги татарам, які бідують». Його очільником і багаторічним керівником був Ісмаїл Муфтій-заде. На початку XX століття, на тлі загального пожвавлення політичного життя в Російській імперії після революції 1905 року, кримськотатарський національний рух також активізувався. Киримли намагалися брати участь у політичному житті, виступали за розширення своїх прав та представництво в місцевих органах влади. Проте ці спроби наштовхувалися на опір імперської влади, яка продовжувала політику контролю та обмеження.

Навіть на початку XX століття (зокрема, у 1902-1903 роках) фіксувалася чергова хвиля еміграції, коли виїхало близько 13 тисяч осіб. Імперська влада навіть сприяла цій еміграції, даючи дозвіл на безперешкодний виїзд, щоб зменшити чисельність корінного населення. Внаслідок еміграцій та репресій, а також відсутності належних умов для розвитку, чисельність кримських татар значно скоротилася. Якщо на момент анексії (кінець XVIII ст.) їхня чисельність сягала сотень тисяч, то на початок XX ст. вони вже становили меншість на півострові, хоча й були значною етнічною групою (близько 13,6 % від загального населення губернії за переписом 1897 року).

Події в Османській імперії (особливо Молодотурецька революція 1908 року, див. § 39) також вплинули на національний рух кримських татар, посилюючи ідеї модернізації та національної самоідентифікації. У 1908 році у Стамбулі були створені кримськотатарські організації, які об’єднували студентів, що приїхали туди для навчання, — «Кирим талебе джеміеті» («Товариство кримськотатарської молоді, що навчається») і «Джеміет хайріе» («Благодійне товариство»).

Отже, XIX — початок XX століття стали для киримли періодом драматичних змін. Масові еміграції, втрата земель, економічна стагнація, політика русифікації та релігійний тиск ставили народ на межу виживання. Однак, незважаючи на це, з’явився потужний національний рух, представники якого прагнули зберегти ідентичність, мову, культуру та відновити гідне місце кримськотатарського народу на своїй землі.

1. Охарактеризуйте становище киримли на початку XX ст. 2. Чому, на вашу думку, влада Російської імперії сприяла еміграції кримських татар? 3. Назвіть кримськотатарські організації, що виникли під впливом руху молодотурків.

Працюємо разом

Вправа «Лідери національного руху киримли». Об’єднайтесь у пари чи групи. Самостійно доберіть інформацію про Ісмаїла Гаспринського / Ісмаїла Муфтій-заде (на вибір). Створіть постер або коротку мультимедійну презентацію про їхню діяльність.

Корисна гра:

«Доля киримли в Російській імперії»

https://cutt.ly/7taxQU2O

Перевірте себе

I. 1. Обчисліть, скільки років минуло від першої анексії Криму Російською імперією до захоплення півострова Російською Федерацією в наш час. Розташуйте історичні події у хронологічній послідовності: Кримська війна, початок друку газети «Терджиман», приєднання Кримського ханства до Російської імперії, створення «Кримського благодійного товариства в м. Сімферополі для допомоги татарам, які бідують». 2. Покажіть на карті Кримський півострів. Назвіть адміністративну одиницю, утворену Російською імперією на території Кримського ханства.

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання у класі. 4. Поясніть вплив газети «Терджиман» на збереження національної ідентичності киримли. Порівняйте роль преси в національному відродженні українців (періодика народовців, громад) і кримських татар. 5. Визначте спільні та відмінні форми російського імперського тиску та політики русифікації щодо українців і кримських татар у XIX ст.

III. 6. Вправа «Корінний народ». Створіть список дій, які сьогодні може зробити громадянин / громадянка України для підтримки прав кримськотатарського народу. Наведіть приклади культурного діалогу, меморіальної політики, волонтерства, окупаційного спротиву.