Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків
§ 32. Українські політичні партії в Російській імперії. Практикум
Згадайте...
— як називалася перша політична організація українців у Російській імперії;
— які ідеї були закладені учасниками цієї організації.
Як ви розумієте... — поняття «політична партія», «автономісти», «самостійники»?
Чи знаєте ви, що...
— першу українську політичну партію в Російській імперії було засновано в лютому 1900 року в Харкові; вона складалася з шести «Вільних громад РУП»: Київської, Харківської, Чернігівської, Полтавської, Лубенської і Чорноморської (або Кубанської), а також діяв Закордонний комітет з осідком у Львові;
— цього ж року була створена й Українська соціалістична партія (УСП), у червні 1903 року УСП приєдналася до РУП і продовжувала діяти в її складі до січня 1904 року?
32.1. Створення і розвиток українських політичних партій на початку XX століття
У 1900 р. в Харкові колишні учасники «Братства тарасівців» створили Революційну українську партію (РУП), програмою якої стала стаття М. Міхновського «Самостійна Україна» з ідеєю: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». У цій статті поставлено вимогу «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії».
У 1902 р. більшість членів РУП почали схилятися до програми реорганізації Російської імперії на федеративних засадах із наданням Україні автономії. М. Міхновськнй вийшов зі складу РУП і створив Українську національну партію (УНП), що надалі виступала за політичну самостійність України.
Микола Міхновський (сидить справа) біля першого в Україні пам’ятника Т. Шевченку на території садиби Алчевських у Харкові, 1900-1901 рр.
Більшість українських політичних діячів того часу витупали саме за федеративну реорганізацію Російської імперії. РУП зазнавала певних розколів. У 1904 р. з неї вийшли частина діячів, очолюваних М. Меленевським та А. Скорописом-Йолтуховським. Вони створили Українську соціал-демократичну спілку і виступали за співпрацю із російськими соціал-демократами.
У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції й була перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію. Серед її лідерів були Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Микола Порш та інші. УСДРП у своїй програмі вимагала надання Україні національно-територіальної автономії у складі Російської федерації.
У 1905 р. Борис Грінченко з групою однодумців створив Українську радикально-демократичну партію, що проіснувала до 1908 р.
Борис Грінченко, 1885-1887 рр.
На початку 1907 р. виникла одна із найвпливовіших українських політичних організацій — Українська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Через політичні репресії після революції 1905-1907 рр. її діяльність припинилася. Зрештою, царизм заборонив діяльність будь-яких українських політичних організацій.
У 1905 р. зміг приїхати до Києва Михайло Грушевський. Він успішно видавав усе нові томи «Історії України-Руси», організував роботу Українського наукового товариства, а в 1908 р. створив Товариство українських поступовців, що координувало діяльність українських політичних партій. Усі вище перелічені партії відіграли в подальшому основну роль у процесах державотворення під час Української революції 1917-1921 рр. Однак, їхній вплив в українському суспільстві до 1917 р. залишався порівняно малим через різні обмеження і репресії з боку влади й особливо певну інформаційну блокаду.
Михайло Грушевський, 1904 р.
1. Візуалізуйте у схемі чи таблиці процес утворення українських політичних партій у підросійській Україні. 2. На початку XX століття український політичний рух розколовся на прихильників повної самостійності (Міхновський) та прихильників автономії у складі федеративної Росії. Які фактори могли впливати на вибір тієї чи тієї ідеї серед українських діячів того часу? 3. Чому домінувала ідея федеративної організації Російської імперії, незважаючи на радикальніші заклики до самостійності, і чи було це прагматичним підходом в умовах Російської імперії?
32.2. Український рух в умовах реакції та посилення репресій (1905-1914)
Демократизація й українізація 1905-1907 рр. проходила у складних умовах. Частина російських політичних партій — наприклад Конституційно-демократична партія (кадети), «Союз 17 жовтня» (октябристи) — послідовно виступали за конституційну монархію в Росії зі збереженням повноважень імператора. При цьому кадети більш терпимо ставилися до процесів українізації. Частина українських діячів Харківщини, Полтавщини поділяли політичні погляди кадетів.
На противагу їм виникли партії, що виступали за відновлення самодержавства, — «Союз російського народу» та «Російський народний союз імені Михаїла архангела» (чорносотенці). Вони пропагували неподільність Російської імперії, самодержавство, войовниче православ’я, підтримували русифікацію, співпрацювали з поліцією, жандармерією, кримінальними угрупованнями, організовували погроми, відзначилися акціями ненависті щодо українців, євреїв, поляків, народів Кавказу, намагалися зірвати вшанування пам’яті Т. Шевченка, чинили напади на діячів українського руху, будівлі «Просвіти». Чорносотенці не визнавали українців за окремий народ, переслідували їх за «український сепаратизм», поборювали демократичні і соціальні реформи. Кістяк чорносотенського руху становили поміщики, державні чиновники, представники праворадикальної російської інтелігенції та духовенства; росіяни, що проживали переважно у великих містах України.
З 1907 р., після поразки революції, в Російській імперії запанувала реакція. Її провідником був Петро Столипін, що був міністром внутрішніх справ, а згодом очолив уряд імперії. Він активно впроваджував військово-польові суди, що чинили жорстокі розправи над українськими селянами та городянами. У 1910 р. він видав циркуляр, яким фактично заборонив діяльність українських політичних партій, «Просвіти» та інших організацій. Столипін у 1911 р. знову заборонив друк україномовних книг, у т. ч. Євангелія. Він всіляко заохочував діяльність чорносотенних партій та організацій, сприяв єврейським погромам. У вересні 1911 р. П. Столипіна було вбито в Києві. Але антиукраїнська репресивна політика продовжувалась і далі. Зокрема, весною 1914 р. було заборонено святкувати 100-літній ювілей з дня народження Т. Шевченка, а українські політичні партії та громадські організації були змушені перебувати на нелегальному становищі. Активізація їх діяльності відбулася вже в 1917 р.
В умовах російського самодержавства українським політичним партіям Наддніпрянщини було надзвичайно важко поширювати свої ідеї серед широких народних мас. Цензура, арешти, репресії перешкоджали обміну думками між різними політичними партіями, суспільними верствами, ускладнювали напрацювання більш прогресивних і реалістичних політичних програм. Внаслідок цього до Першої світової війни український національний рух у своїх діях міг опиратися лише на доволі обмежену підтримку українського суспільства, дезорієнтованого і заляканого російським державним бюрократично-жандармським апаратом.
1. Що, на вашу думку, означала терпимість кадетів у контексті імперської політики і чи свідчила вона про справжню підтримку українського національного руху? 2. Як політика Петра Столипіна, яка включала заборону друку українських книг та заохочення чорносотенців, вплинула на подальший розвиток українського національного руху та його підпільної діяльності? Яку мету переслідували чорносотенці? 3. Український рух до Першої світової війни мав обмежену підтримку через дезорієнтацію та залякування суспільства. Порівняйте розвиток українського руху під владою Російської та Австро-Угорської імперій. Чим були викликані відмінності і чи були схожі тенденції? 4. Як українським політичним партіям вдавалося взагалі існувати і зберігати свою діяльність у нелегальних умовах, незважаючи на репресії, цензуру та інформаційну блокаду? Висловте власні припущення.
ПРАКТИКУМ
І. Орієнтуємося в історичному часі й просторі, виявляємо взаємозв’язки подій та явищ
1. Створіть хронологічну шкалу «Перші українські політичні партії в Російській імперії».
2. Назвіть міста, в яких виникли перші українські партії (як в Австро-Угорщині, так і в Росії). За допомогою онлайн-застосунку Google Му Maps позначте їх на карті та додайте короткий опис-коментар до позначок з назвою партій та їх лідерів.
II. Працюємо з інформацією історичного та суспільно значущого змісту
Опрацюйте історичні джерела та дайте відповіді на запитання до них.
Мовою історичного джерела
1. Фрагмент із брошури Миколи Міхновського «Самостійна Україна»:
«...Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтеліґенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на свому прапорі ці слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Вона віддає себе на служення цьому великому ідеалові, і доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтеліґенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну. Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна вважається також відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування. Нехай наша історія сумна й невідрадна, нехай ми некультурні, нехай наші маси темні, подурені, ми все ж існуємо і хочемо далі існувати. І не тільки існувати як живі істоти, ми хочемо жити як люди, як громадяни, як члени вільної нації. Нас багато - цілих 30 мільйонів. Нам належиться будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина усієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною, коли вона спроможна воювати з цілим світом! Ми існуємо, ми відчуваємо своє існування і своє індивідуальне національне «Я». Наша нація у своєму історичному процесі часто була не солідарною поміж окремими своїми частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією нацією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас Берестечки і Полтава. Ми відродилися з ґрунту, наскрізь напоєного кров’ю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми виссали з молоком наших матерей стародавню любов нашої нації до вітчизни і її свободи і ненависть до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани. Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу. Але ми мусимо пам’ятати, що ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанці. Цей великий — увесь народ український.
Микола Міхновський, кін. XІХ ст.
Але як партія бойова, партія, що виросла на ґрунті історії і є партією практичної діяльности, ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ця мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року, з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належиться по праву, але віднято в нас теж силою. Наша надія довго нездужала, але нині вже стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу і перший ступінь до неї: Переяславська конституція.
Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що це вже остання боротьба, що потім уже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи. Ми востаннє виходимо на історичну арену, і або поборемо, або вмремо... Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України! Сини України! Ми, як той Антей, доторкаючись до землі, наберемось усе більшої сили й завзяття. Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь по Україні, і кожний, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!
Нехай страхополохи та відступники йдуть, як і йшли, до табору наших ворогів, їм не місце поміж нами і ми проголошуємо їх ворогами вітчизни.
Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда — це доля борців за народню справу. Вперед, і нехай кожний із нас пам’ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність.
Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!».
Міхновський М. Самостійна Україна. Львів, 1900. 30 с.
1. Визначте головну мету діяльності РУП. 2. Якими історичними фактами обґрунтовує М. Міхновський досягнення поставленої мети? 3. М. Міхновський заявляє, що українська інтелігенція «візьме силою те, що нам належиться по праву, але віднято в нас теж силою». Яким чином ця декларація відображає радикалізацію українського національного руху на початку XX століття порівняно з попередніми періодами?
Мовою історичного джерела
2. Десять заповідей Української народної партії (маніфест самостійницького руху в Україні), 1904 р.:
«...1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей — отсе національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить,
що вона народилася на світ на те, щоб здійснити сей ідеал.
2. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, аж поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися перевертнем-відступником.
8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові наперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги; не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.
Мірчук П. Відродження великої ідеї / Петро Мірчук. К.: Українська видавнича спілка, 1999. С. 97-98.
1. Який національний ідеал проголошується в першій заповіді? Як ви вважаєте, чи поєднується ідея «республіки робочих людей» з радикальним націоналізмом, що простежується в інших заповідях? 2. Які положення маніфесту самостійницького руху свідчать про радикальний розрив з ідеями федералізму чи автономії, що були поширені серед інших українських політичних сил? 3. У тексті двічі згадується «перевертень-відступник» (п'ята та сьома заповіді). Хто, на вашу думку, мається на увазі під цим терміном, і чому боротьба проти них вважалася такою важливою для самостійницького руху? 4. Як заповідь «допомагай своєму землякові наперед усіх, держись купи» співвідноситься з ідеєю «республіки робочих людей», яка передбачає соціальну рівність?
Мовою історичного джерела
3. Уривки із програми Української соціал-демократичної робітничої партії (грудень 1905 р.):
https://cutt.ly/mrZcvrZm
1. Яку форму автономії для України вимагає УСДРП? 2. Які пункти відображають соціал-демократичні погляди на державний устрій та мирні ініціативи? 3. Що пропонувала програма УСДРП для розвитку української національної ідентичності та культури в умовах Російської імперії, де українська мова в освіті була обмежена?
III. Виявляємо здатність до співпраці, толерантність, громадянську позицію
На основі тексту параграфа та аналізу програмних документів створіть порівняльну таблицю діяльності ключових політичних партій (РУП, УНП, УСДРП, УРДП) за критеріями: час та місце створення, партійні лідери, програмні вимоги.
Працюємо разом
Вправа «Інформаційна кампанія». Об’єднайтесь у пари чи групи. Самостійно підберіть інформацію про одну з перших українських партій у Російській імперії. Створіть рекламну афішу / плакат / листівку про діяльність обраної партії.
Корисна гра:
«Хронологічна пряма»
https://cutt.ly/otaxMkoN
Перевірте себе
I. 1. Розташуйте за хронологією: створення РУП, УНП, УСДРП, Української соціал-демократичної спілки, УРДП. Установіть, які партії виникли до, під час та після революції 1905-1907 років. 2. Покажіть на карті губернії, де діяли українські партії. Поміркуйте, чому саме там.
II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання у класі. 4. Поясніть, як діяльність партій сприяла формуванню модерної української нації. 5. Проаналізуйте причини розколу РУП та створення УНП та УСДРП.
III. 6. Вправа «Політична програма». Дослідіть суть поняття «політична програма». Порівняйте політичні програми перших українських партій. Визначте в них спільні та відмінні пункти.
