Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків
§ 37. Китай: боротьба за незалежність
Згадайте...
— етапи розвитку державності в Китаї;
— які колоніальні імперії претендували на держави Азії.
Як ви розумієте... — поняття «Піднебесна», «торгова факторія», «політика відкритих дверей»?
Чи знаєте ви, що...
— у 1830-х роках продаж опіуму приносив Ост-Індській компанії понад 1 мільйон фунтів стерлінгів щорічно;
— у період з 1819 до 1832 року в Пекіні працював український лікар Йосип Войцехівський, родом з Уманщини. Він здобув особливу славу завдяки своїй діяльності в боротьбі з епідеміями холери. Його внесок у збереження здоров’я мешканців був настільки вагомим, що ще за його життя, у 1829 році, китайці встановили йому пам’ятник у Пекіні.
37.1. Китай у першій половині XIX ст. Що таке «Перша опіумна війна»?
Свого часу китайці першими винайшли порох, папір і друкарський верстат. Однак вони майже не скористалися, зокрема, двома останніми винаходами, що згодом здійснили «інформаційну революцію» в Європі та допомагали європейцям займатися просвітництвом на захоплених територіях. Вперше європейці спробували проникнути в Піднебесну імперію ще в першій половині XVI ст. Тоді португальці підкупили кількох китайських чиновників, що дали їм змогу заснувати торговельну базу на узбережжі. Дуже швидко португальці почали зловживати своїм становищем. Китайський імператорський уряд схаменувся, і після декількох морських битв прибульців вигнали за межі країни. Щоправда, певну поступку для португальців залишили: їм за плату передали в оренду півострів Макао (Аоминь). Так само наприкінці XVI ст. спробували закріпитися в Китаї нідерландці, але зазнали невдачі. Вихідців з усіх інших держав китайський уряд вважав «варварами». У 1757 р., «остаточно» закрившись від решти світу, Китай відгородився й від прогресивних змін. Величезна і багата, керована імператорами з династії Цин, Піднебесна не давала спокою амбітним європейським імперіям, які намагалися встановити й посилити в ній свій вплив.
Традиційні китайські товари (шовк, фарфор, чай) користувалися чималим попитом в Європі. Проте китайці навзамін відмовлялися купувати європейські вироби, тому розраховуватись доводилося чистим сріблом. Такі виплати дратували західних купців, тому вони постійно шукали шляхи для обходу існуючих заборон. Дієву «схему» вигадали британці, які почали нелегально ввозити до Піднебесної важкий наркотик опіум — в Індії його вирощувала Ост-Індська компанія. Прибутки від такої торгівлі дуже швидко перевершили зиск від продажу чаю та шовку. Про руйнівну силу опіуму для організму людини тоді ще мало знали, однак масштаби проблем стали настільки відчутними, що втрутилася китайська влада. Піддані імператора, виснажені морально та фізично, страждали без нових партій опіуму. У березні 1839 р. було ухвалено рішення застосувати державний силовий апарат проти наркоторгівлі. Китайські війська оточили торгові факторії, внаслідок чого було вилучено та знищено понад 20 тис. ящиків отрути. Ост-Індська компанія зазнала чималих збитків, тож звернулася до англійської влади, аби та примусила Піднебесну виплатити втрачені гроші. Китайська влада досить зухвало відповідала на всі звинувачення та прохання, чим викликала гнів навіть королівського двору.
«Комісар Лінь і знищення опіуму в 1839 році», художник невідомий, близько 1850 р.
Англійці твердо вирішили взяти реванш, але діяли обережно. Без оголошення війни до китайського узбережжя вони спрямували військово-морську ескадру. Тож, у 1839 р. розпочалася так звана Перша опіумна війна, яка тривала до 1842 р. Китайські війська значно поступались англійцям в організації та озброєнні. Так само вітрильні китайські джонки були розбиті паровими броньованими кораблями британців. Уряд династії Цин роздирали внутрішні конфлікти, і він проявив нерішучість. У серпні 1842 р. в Нанкіні підписали мирний договір, за яким Китай відкривав для британської торгівлі п’ять портів, сплачував контрибуцію, віддавав у «вічне володіння» британцям порт Гонконг. Перша опіумна війна продемонструвала, що з Китаєм можна говорити «з позиції сили».
1. Які європейські держави отримали право на заснування торговельних баз на території Китаю? 2. Визначте причини та результат Першої опіумної війни. 3. Чи можна стверджувати, що торговельні відносини між Китаєм та Європою в XIX столітті мали колоніальний характер? Відповідь обґрунтуйте.
Мовою історичного джерела
Китайський чиновник про поширення опіуму напередодні «Першої опіумної війни»:
«Спочатку куріння опіуму було поширене лише серед модників із багатих родин, які вдавалися до цієї звички як до показного розкошування, хоча й розуміли, що не варто впадати в неї надмірно. Згодом звичка охопила всі верстви населення — від урядовців і представників знаті до ремісників, торговців, артистів, слуг, а також жінок, буддійських монахів і монахинь, даоських жреців. Усі відкрито купували та використовували інструменти для куріння опіуму. Навіть у самому серці нашої династії — столиці та навколишніх районах — деякі мешканці теж виявились ураженими цією страшною отрутою».
1. Чи можна на основі тексту стверджувати, що наркотична залежність населення Китаю в XIX ст. набула загальносуспільного рівня? 2. Чому, на вашу думку, куріння опіуму стало модною тенденцією в Китаї XIX ст.?
37.2. Соціальні потрясіння в Китаї. «Друга опіумна війна»
Поразки Китаю від європейців, а також недієздатність його влади сприяли зростанню соціальної напруги, яка вилилася в протести й повстання. Ще в 1840-1850-х рр. країною поширився рух тайпінів, натхненником і очільником якого став Хун Сюцюань (1814-1864). Його погляди базувалися на суміші утопічних ідей із християнства та конфуціанства. Він закликав до повстання з метою повалення влади імператора та проголошення «царства рівності» («тайпін тяньго»). Спочатку тайпіни здобули низку перемог і навіть утворили власне омріяне «царство» із центром у місті Нанкін. Щоправда, наступні спроби запровадити нереальні порядки провалилися.
На тлі таких внутрішніх проблем розпочалася Друга опіумна війна. У 1854 р. китайський імператор отримав від урядів Великої Британії, Франції та США вимогу про надання прав необмеженої торгівлі на території Китаю (зокрема й торгівлі опіумом). Британці швидко знайшли привід для вторгнення — китайська влада затримала корабель «Ерроу», який доставляв контрабандні вантажі. Вже 1856 р. англійські кораблі бомбардували порт Гуанчжоу. Наступного року до проведення військових дій долучилися французи. У битві біля Пекіна в 1860 р. британські та французькі війська насамперед завдяки артилерії розбили імператорську армію. У жовтні того ж року воюючі сторони підписали Пекінський договір: китайський уряд виплачував Великій Британії та Франції велику контрибуцію, відкривав для іноземної торгівлі Тяньцзінь, дозволяв використовувати китайських робітників для роботи в англійських і французьких колоніях. Чи не єдиним позитивним наслідком для Китаю стало те, що в 1864 р. імператор отримав європейську допомогу для остаточного придушення руху тайпінів. Бунтівників подолали, і регіони країни повернулися до складу Піднебесної імперії, проте це призвело до ще більшого засилля іноземців.
Питання реформ та модернізації Піднебесної стали надважливими. Мислитель Кан Ювей переконував чиновників у необхідності оновлення. Він навіть здійснив спробу втілити свої задуми. Однак через державний переворот і побоювання за життя втік за кордон, у Японію. Невдача у війні з Японією (1894-1895) знову оголила всі проблеми Китаю. Кризу управління намагався вирішити молодий імператор Гуансюй (1871-1908). Упродовж 100 днів уряд намагався провести реформи в освіті, армії, господарстві та державному управлінні. Однак, зміни зустріли опір — імператриця Ци Сі та старе чиновництво зупинили «сто днів реформ». Імператора ізолювали, а через 10 років примусового арешту отруїли.
Імператор Гуансюй, 1905 р.
Наприкінці XIX ст. набув поширення рух іхетуанів, яких у Європі називали «боксерами». Вони вважали іноземців причиною всіх нещасть. За невтручання влади бунтарі захопили столицю Пекін, де винищили майже всіх європейців. У відповідь відразу вісім великих країн увели власні війська в Китай, чим ще більше загнали його в залежність іззовні. У 1899-1900 рр. США запропонували європейським країнам «політику відкритих дверей» стосовно Китаю. Вона передбачала надання права всім країнам вільно торгувати з Піднебесною, зберігаючи цю державу в єдності, без дроблення на колонії. За збереженням формальної єдності Китаю ховалися небезпечні наслідки. Ідею підтримали інші західні держави — уряд Піднебесної за таких умов не мав права голосу. До того ж Китайська держава втрачала право контролювати свої кордони та економічне життя. Доступ до їхніх портів був вільним, а іноземні громадяни мали тут особливі права, зокрема право не підкорятися китайським законам.
«Китай — пиріг королів та імператорів», художник Анрі (Жак) Мейєр, 1898 р.
Вір, але перевір
Формування української діаспори в Китаї.
Наприкінці XIX ст. українці почали оселятися в північно-східній частині Китаю — Маньчжурії. Там Росія за угодою з китайським урядом прокладала Східно-Китайську залізницю. Серед робітників значну частину становили українці, зокрема із Зеленого Клину на Далекому Сході. Найбільше українських переселенців осіло в місті Харбін. З часом тут активізувалось українське громадське життя. У 1907 році було створено першу українську організацію в Маньчжурії — Український клуб, що діяв задля пробудження інтересу до рідної культури, історії, літератури та музики, а також надання матеріальної допомоги членам клубу. Серед найактивніших діячів клубу були С. Кукуруза, Ф. Тоцький, Ю. Юрченко та інші, а першим головою — М. Панчоха. При клубі діяли аматорський театральний та музично-драматичний гуртки і хор, а в 1916 році відкрили українську школу.
Наприкінці 1917 року провели перепис населення в Маньчжурії, за результатами якого в регіоні проживало близько 22 тисяч українців. Вони мешкали як у Харбіні, так і вздовж станцій Східно-Китайської залізниці. На карті старого Харбіна збереглися назви вулиць: Київська, Мала Київська, Харківська, Житомирська, Львівська, Шевченка, Гоголя та Поділ.
1. Коли та за яких обставин відбулася Друга опіумна війна? Визначте її наслідки для Китаю. 2. Порівняйте спроби китайської влади та суспільства подолати політичну кризу XIX ст. 3. Чому Китай не зміг протистояти європейським державам у XIX ст.?
37.3. Сіньхайська революція в Китаї
На початку XX ст. Маньчжурська династія вичерпала свою спроможність, а сили, які прагнули оновлення Китаю, діяли дедалі рішучіше. Їхнім ідеологом був Сунь Ятсен (1866-1925). Він розробив і обстоював «три народні принципи»: націоналізм, народовладдя, народний добробут. Остерігаючись революції, імператриця Ци Сі погодилася на реформи. Консервативні китайці сприйняли їх зі спротивом, а після смерті Ци Сі перетворення узагалі призупинили.
Почалася революція, що її іменували Сіньхайською, бо 1911 р. за китайським календарем звався «сіньхаєм». Революціонери, очолювані Сунь Ятсеном, захопили місто Нанкін і проголосили Китайську республіку. Їм протистояли монархісти, якими керував генерал Юань Шикай. Події розгорталися на користь обох сторін почергово. У березні 1912 р. ухвалено Конституцію, що узаконила республіканську форму правління в Піднебесній. У 1913 р. розпочав засідати парламент. Попри це, політичні пристрасті вирували. Вдавалися навіть до убивств. Урешті Юань Шикай набув диктаторських повноважень, однак не наважився відновити монархію. Сунь Ятсен натомість об’єднав своїх прихильників у Гоміньдан (Національну партію), що орієнтувалася на республіканське правління. В такому неспокої Китай зустрів Першу світову війну. Закрита від світу, відстала й слабка держава, що противилася модернізації, Піднебесна не змогла повторити досвіду сусідньої Японії, яка, не боячись вестернізації (західного впливу), зустріла світовий конфлікт «у повній бойовій готовності».
Поштова марка «Сунь Ятсен», 1949 р.
Імператриця Ци Сі, фотограф Юнлінь, 1903-1904 рр.
1. У чому суть «народних принципів» Сунь Ятсена? 2. Що, на вашу думку, сприяло поширенню в Китаї ідей республіканського правління? 3. Чи перемогла Сіньхайська революція?
Працюємо разом
Вправа «Ментальна карта». Об’єднайтесь у пари чи групи. Дослідіть причини, розгортання та наслідки Сінхайської революції. Створіть ментальну мапу на цю тему.
Корисна гра:
«Китай у XIX ст.»
https://cutt.ly/Xr138Bc3
Перевірте себе
І. 1. Упорядкуйте події у хронологічній послідовності: «політика відкритих дверей»; Перша опіумна війна; Сінхайська революція; Друга опіумна війна, реформи «сто днів». 2. Покажіть на карті (стор. 71) Нанкін, Пекін, півострів Аоминь (Макао), порт Гонконг.
ІІ. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання у класі. 4. Поясніть, які наслідки для Китаю мали Нанкінський, Пекінський договори та «політика відкритих дверей». Чи можна вважати їх проявами колоніалізму? 5. Створіть розгорнутий план «Китай у період колоніального тиску».
III. 6. Яке значення для розбудови демократії в Китаї мав перехід від імперії до республіки? Чи можна вважати Сунь Ятсена провідником громадянського суспільства?
