Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

Розділ VII. Україна, Європа, світ

§ 44. Інтеграція та глобалізація

• інтеграція • глобалізація • масштаби впливу глобалізації • міграційні процеси

Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів.

Іван Франко, український письменник, громадський діяч

44.1. Поняття інтеграції та глобалізації

Інтеграція (лат.integratio — об'єднання, заповнення) — це добровільне та взаємовигідне об’єднання окремих частин у певну самостійну цілісність.

Основними суб’єктами міжнародної інтеграції є держави. Процес міжнародної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше держав укладають інтеграційні угоди, сподіваючись завдяки об’єднанню отримати певні переваги у світовому політичному процесі, економічній діяльності тощо. Відомі такі основні форми міжнародної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний і політичний союзи. За предметом діяльності розрізняють міжнародні організації політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров’я, культури.

Інтеграція має кілька рівнів свого розвитку:

1) Взаємодія на рівні підприємств та організацій — безпосередніх виробників товарів і послуг.

2) Взаємодія на рівні держав, які через утвердження відповідних законів забезпечують сприятливі умови для діяльності підприємств та організацій.

3) Взаємодія на рівні партій і організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн. У такий спосіб відбувається розвиток політичних, релігійних, культурних, людських та інших передумов міждержавної інтеграції.

4) Створення міждержавного об’єднання, яке починає бути якісно новим і відносно самостійним суб’єктом міжнародних відносин, що формує власну систему відносин як із кожним учасником об’єднання, так і поза ним.

Розвиток міжнародної інтеграції є одним із результатів процесу глобалізації.

Глобалізація — це процес поетапного перетворення світу в єдиний простір, у якому вільно переміщуються і поширюються капітали, товари, послуги, ідеї, стимулюючи розвиток наддержавних інститутів та створення міжнародного інституційного, правового й культурного інформаційного поля.

Простіше кажучи, глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції та уніфікації. Такі епохальні події, як, скажімо, поява еллінізму, діяльність Римської імперії, поширення буддизму, християнства та ісламу, Великі географічні відкриття та ін. — зближували культури, насаджували однакові норми й правила, поширювали однотипні моделі та коди поведінки. Тобто можна сказати, що вся світова історія — це сукупність повільних або швидких кроків держав і народів у напрямку глобального зближення. Процес глобалізації, безумовно, є об’єктивним, тобто таким, що не залежить від бажань чи небажань окремих людей. Однак наприкінці XX ст. цей процес суттєво прискорився і став одним із визначальних чинників світового розвитку.

Причини прискорення процесу глобалізації:

1. Науково-технічний прогрес, зокрема розвиток Інтернету, за допомогою якого відстань між державами стирається. Тепер ми маємо змогу дізнаватися новини з будь-якої точки світу, щойно вони відбулися. Також стало доступним дистанційне навчання в освітніх закладах будь-якої країни.

2. Світова торгівля стала набагато вільнішою внаслідок ліберальних заходів. Знизилися тарифи на торгівлю товарами і послугами з-за кордону.

3. Транснаціоналізація, тобто обмін між країнами тими благами, які в одній державі є в достатку, а в іншій — відсутні. Транснаціональні компанії (ТНК) нині контролюють фінансовий та інформаційний ринки, з ними так чи інакше пов’язані 80% світового ВВП.

4. Об'єднання культурних традицій. Англійська мова перетворилася на основну міжнародну мову. Усе більше людей у процесі повсякденної діяльності вступають у контакти з громадянами інших держав та іншої віри й привчаються жити та працювати у світі без кордонів.

Глобалізація та інтеграція мають чимало спільного в зовнішніх проявах: розмивання влади (деякі владні повноваження передаються з національного рівня на інший рівень: міжнародним організаціям та регіональним і місцевим структурам), ослаблення національних держав, підвищення проникності кордонів і, як наслідок, вільне переміщення фінансових потоків, товарів, послуг, робочої сили, врешті-решт, створення власної інституційної системи (виникнення міжнародних організацій). Однак треба розуміти, що зміст процесів інтеграції та глобалізації є принципово різним: якщо міжнародна інтеграція є результатом свідомих і цілеспрямованих дій і зусиль, то глобалізація — це об’єктивний історичний процес.

Поміркуйте разом

1. Поясніть, чому наведені нижче історичні події можна віднести до глобальних, що мають значення для всього людства. 2. Якими були наслідки цих подій? 3. Які ще історичні події мали загальносвітове значення?

а) І століття н.е. — зародження християнства; б) 1492 рік — відкриття Америки; в) 1980 рік — початок супутникового мовлення CNN; г) із середини 1990-х рр. — стрімке поширення Інтернету.

44.2. Вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину

а) Вплив на економіку. Загалом переваги глобалізації дають змогу поліпшити своє становище всім партнерам, які отримують можливість, збільшивши виробництво, підвищити рівень заробітної плати і життєві стандарти.

Економічні переваги глобалізаційного процесу:

Загострення міжнародної конкуренції та розширення ринку поглиблюють спеціалізацію і міжнародний поділ праці, що сприяє підвищенню ефективності національних виробників, поліпшенню якості товарів та послуг, розширенню асортименту і зниженню цін на продукцію та зростанню виробництва як на національному, так і на світовому рівнях.

Глобалізація сприяє залученню іноземних інвестицій і, як наслідок, збільшенню обсягів національного виробництва, кількості робочих місць, податкових надходжень.

Торгівля на взаємовигідній основі, що задовольняє всі сторони: від окремих осіб та фірм і до країн, торговельних союзів та навіть цілих континентів.

Підвищення продуктивності праці внаслідок раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій.

Негативний вплив глобалізації на економіку:

Переваги глобалізації розподіляються нерівномірно. Деякі суб’єкти програють від глобалізаційних процесів, утративши свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринку. Вони змушені будуть проводити модернізацію економіки, щоб пристосуватися до нових умов, а це може призвести до безробіття та інших соціальних проблем. У підсумку відбудеться перерозподіл робочої сили, але спочатку соціальні витрати будуть великими.

Другою загрозою глобалізації є переведення фірмами-виробниками країн з високою вартістю робочої сили частини своїх виробничих потужностей до країн із низькою оплатою праці.

Високий рівень залежності економіки країни від зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Неспроможність уряду ефективно впливати на динаміку макроекономічних показників.

Зменшення податкових надходжень та рівня керованості фінансовим сектором. ТНК мінімізують рівень оподаткування у країнах базування, акумулюючи фінансові ресурси в податкових гаванях. Відкритість фінансових ринків сприяє швидкому перетіканню капіталу під впливом спекулятивних очікувань, що негативно може відбитися на фінансовій системі тієї чи тієї країни.

б) Вплив на культуру. Глобалізація є причиною двох діаметрально протилежних процесів у культурній сфері.

З одного боку, вона веде до стандартизації культури різних народів світу. Відходять у минуле багато національних звичаїв і традицій. Створюється глобальний інформаційний простір, у якому починають домінувати мова, культура, шоу-бізнес, кінематограф найбільш економічно розвинених націй планети. Звідси й менш економічно розвинені нації поступово втрачають свою культурну та національну самобутність через долучення до загальносвітової культури, а по суті, до культурних надбань найрозвиненіших країн.

З другого боку, глобалізація є ключем до відкриття цінностей різних національних культур. Вона сприяє їх взаємозбагаченню. Африканські та азійські мотиви простежуємо в сучасній західній музиці та образотворчому мистецтві; буддизм, іслам, даосизм знаходять чимало прихильників у західному світі, ресторани східної кухні не менш поширені, ніж «Макдональдс» і т. ін.

Крім того, тенденція до культурної уніфікації викликає рішучий опір з боку багатьох націй. На противагу глобалізації відроджується прихильність до власних культурних цінностей і традицій, прагнення до підкреслення своєї унікальності. Люди все більше схильні дорожити традиціями, релігією, мовою, культурою свого народу. Ось чому останнім часом загострюються проблеми національної самоідентичності та прагнення до самовизначення (референдуми за самовизначення Каталонії в Іспанії, Шотландії у Великій Британії та ін.).

в) Вплив на довкілля. Глобалізація зумовила зростання економіки та рівня споживання, що призвело до загострення екологічних проблем. Що індустріально розвиненіша країна, то вищим є ризик накопичення відходів, забруднення повітря, води і ґрунту, а в економічно менш розвинених країнах по-іншому завдається шкода довкіллю, зокрема надмірним споживанням природних ресурсів. Сьогодні світові загрожують такі екологічні проблеми, як, наприклад, зміна клімату, брак питної води та низка інших, подолати які можна тільки об’єднанням зусиль усього світового співтовариства.

г) Вплив на людину. Формується міжнародне громадянське суспільство — різноманітні міжнародні об’єднання, які включають представників різних країн задля спрямування спільної діяльності для досягнення глобального суспільного блага. До сфери їхньої діяльності належать подолання наслідків стихійних лих, запобігання гуманітарним конфліктам і катастрофам, боротьба з епідеміями, розв’язання екологічних проблем, захист прав людини, формування міжнародних демократичних коаліцій тощо.

Відбувається поглиблення розриву Півночі (розвинуті країни) і Півдня (країни «периферії»). Про поляризацію світового співтовариства свідчать такі цифри: на початку XXI ст. понад 80% світового ВВП присвоювалося двадцятьма чотирма країнами, у яких проживало менше 14% населення світу. Відкритість ринків та інтенсифікація міграційних процесів сприяють поширенню тероризму та міжнародного криміналітету. А неконтрольований приплив іммігрантів у промислово-розвинені країни світу вже сягнув тієї межі, коли вони починають створювати суттєві соціальні, політичні та інші проблеми.

Інтеграція та глобалізація

Практичне завдання. Виконайте в команді

«Глобалізація». Глобалізація для молодих людей означає більше інформації, більше можливостей, більше мобільності, різноманітності у виборі культури і способу життя. Які небезпеки має глобалізація для молоді? Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів Посібника з освіти в області прав людини за участі молоді «Компас» (Тема: Глобалізація) за покликанням:

https://cutt.ly/Q8HuSqY

44.3. Міграційні процеси. Види та форми сучасної міграції

Вивчаючи тему «Соціальна мобільність» (§ 6), ви розглядали поняття «міграція» як приклад горизонтальної і, водночас, вертикальної соціальної мобільності. Міграційні процеси можуть бути міжнародними і внутрішніми, а також тимчасовими чи безповоротними, сезонними (щорічні переміщення) чи маятниковими (регулярні переміщення). Розрізняють також керовані і некеровані (неорганізовані) міграції; вимушені, добровільні, примусові; легальні та нелегальні. Туристичні і паломницькі переміщення теж є прикладами міграційних процесів. На уроках історії ви вивчали трудову та політичну еміграції українців, що відбувалися у XIX і XX століттях.

Є три основні поняття, що ними користуються під час розгляду феномена міграції: виштовхування, притягання і шлях міграції.

Виштовхування — процес, пов'язаний із незадовільними чи важкими умовами існування індивіда в його рідних місцях. Виштовхування великих мас людей буває зумовлене насамперед серйозними соціальними потрясіннями (міжнаціональними і релігійними конфліктами, диктатурами, війнами), економічними кризами, стихійними лихами (землетрусами, повенями і т. ін.). Під час індивідуальної міграції силою, що виштовхує, може слугувати невдача в кар’єрі, смерть родичів, самотність і т. ін.

Притягання — це сукупність привабливих умов для проживання в інших місцях, наприклад у регіонах, де вища оплата праці, де можна здобути вищий соціальний статус, де існує політична стабільність, яка вселяє почуття впевненості в завтрашньому дні. Відмінність в умовах життя може бути створена і штучно, для керування потоками мігрантів і для притягнення робочої сили й інтелектуального потенціалу в ті райони, де їх не вистачає.

Шлях міграції — це характеристика безпосереднього пересування мігранта з одного географічного місця в інше. Шлях міграції включає в себе доступність переміщення мігранта, його багажу і родини в інший регіон, а також наявність або відсутність перешкод на шляху. Дуже часто саме недоступність переміщення зводить нанівець дію сил виштовхування і притягання.

Внаслідок повномасштабної війни, розв’язаної Російською Федерацією, мільйони українців вдалися до вимушеної міграції. За даними Міжнародної організації з міграції станом на січень 2023 року понад 19 млн осіб були змушені покинути свої домівки. Одні переїхали в межах України, інші, їх понад 8 млн. осіб — виїхали за кордон. Звичайно, частина мігрантів повернуться додому, вже сьогодні таких нараховується понад 5,5 млн осіб, п’ята частина з них повернулася з-за кордону. Однак значна зміна структура населення України створює значні проблеми, наслідки котрих доведеться вирішувати впродовж тривалого часу. Через те, що за кордон виїхали переважно жінки, діти та люди літнього віку, в Україні може змінитися статево-вікова структура населення. Через активні бойові дії, окупацію, руйнування промислових підприємств та замінування територій, частина українців не повернуться в ті місця, де вони проживали до 24 лютого 2022 року. Це означає, що вони потребуватимуть довгострокового доступного житла та робочих місць у містах, які їх прийняли. Збільшення чисельності населення впливає на міську інфраструктуру, зокрема збільшує навантаження на житлову, транспортну, соціальну та адміністративну інфраструктуру.

Поміркуйте разом

Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання: 1. Яка причина суттєвого зростання кількості мігрантів останнім часом? 2. Які країни є найбільш привабливими для мігрантів? 3. Чи доцільно, на ваш погляд, вводити квоти на мігрантів? 4. Як ви вважаєте, чи справедливе для мігрантів прислів'я: «Коли ти в Римі, роби, як римляни»?

Загальна кількість мігрантів у світі становить 258 млн осіб, за підрахунками ООН.

Найбільша кількість (майже 50 млн осіб, або 19%) живе в США, далі йдуть Саудівська Аравія, Німеччина та Росія — у кожній з них живуть близько 12 млн мігрантів. П'яте місце посіла Велика Британія, у якій зараз проживають 9 мільйонів мігрантів. У рейтингу країн-донорів мігрантів на першому місці — Індія (17 млн осіб), потім іде Мексика (13 млн), а далі — Росія, Китай, Бангладеш, Сирія, Пакистан і Україна (від 6 до 11 млн з кожної країни).

У 2015 р. Німеччина зверталася до інших країн по допомогу з огляду на наплив мігрантів. Центральні органи Євросоюзу закликали розподіляти сотні тисяч мігрантів по всіх країнах Європейського Союзу за квотами. Кілька східноєвропейських членів ЄС відкинули цю пропозицію, заявивши, що згодні приймати мігрантів тільки добровільно і самі вирішать, скільки вони зможуть прийняти.

Для завершення теми:

• 1. Що таке інтеграція, глобалізація, міграційні процеси?
• 2. Як ви розумієте значення вислову: «Розвиток міжнародної інтеграції є одним із результатів процесу глобалізації»?
• 3. Які основні причини прискорення процесу глобалізації?
• 4. Наведіть приклади зовнішніх проявів глобалізації та міграційних процесів у сучасному світі.
• 5. Порівняйте позитивні та негативні впливи глобалізації.
• 6. Підготуйте повідомлення про вплив глобалізації з позиції країн, різних за рівнем розвитку (США, Україна, країни Центральної Африки).
• 7. Підготуйте ментальну малу про причини і наслідки міграційних процесів в Україні та світі.