Громадянська освіта. 8 клас. Васильків
§ 6. Проблеми, з якими стикаються різні спільноти
Основні поняття та ідеї теми:
• конфлікт • булінг (цькування) • збройний конфлікт • війна • компроміс • консенсус
• Мистецтво компромісу є показником тактичної гнучкості сторін конфлікту.
• «Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс» (американський психолог Чарлз Ліксон).
6.1. Конфлікти та їх подолання. Поняття, види та стадії конфлікту
Що таке конфлікт?
• Конфлікт (латиною conflictus — «зіткнення», «сутичка») — це зіткнення протилежних цілей, позицій та поглядів.
Конфлікти скрізь — від банальної незгоди з мамою, яка примушує навести лад у кімнаті, до страйку підприємців, котрі вимагають знизити податки, від суперечок політиків і до збройних протистоянь. Навіть окрема людина може перебувати в конфлікті сама із собою (наприклад, розриватися між бажанням подивитися цікавий фільм і обов’язком виконати домашнє завдання). Що вже казати про суспільство, в якому взаємодіють мільйони індивідів і соціальних груп із різними цінностями та інтересами!
Ми живемо у світі, ідеалом якого є мир і злагода, але нормою є конфлікт. Це не означає, що ми вважаємо конфліктну поведінку правильною, але позаяк конфліктів не уникнути, ми повинні навчитися з цим жити. В цьому параграфі ми ознайомимося з основними поняттями теорії конфлікту і способами їхнього врегулювання.
Конфлікти можна класифікувати по-різному, ми виділимо три типи:
- конфлікти між особистостями;
- конфлікти між суспільними групами;
- конфлікти між державами.
Якими можуть бути конфлікти між особистостями?
Щоденно ми опиняємося в конфліктних ситуаціях — у сім’ї, транспорті, школі, на спортивному майданчику, — а відтак у кожного є досвід їх успішного залагодження. Основними формами міжособистісного конфлікту є суперечка (найпоширеніша форма, характеризується низькою напруженістю); чвари (тривала смуга ворожості); сварка (тривала дріб’язкова суперечка з взаємними образами); сутичка (зазвичай нетривала ворожа взаємодія).
Що таке булінг?
Однак у шкільному житті трапляються конфлікти, які без сторонньої допомоги вирішити неможливо, — йдеться про т. зв. булінг або цькування.
• Булінг (від англ. bully — «залякувати») — це систематична агресивна, репресивна поведінка однієї дитини або групи щодо іншої. Він може проявлятися у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства; може здійснюватися безпосередньо або опосередковано — із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).
Булінг є найбільш підлою і огидною формою конфлікту. Його підлість виявляється в тому, що жертва, як правило, не здатна чинити спротиву. Цькуванню піддається особа, яка в силу певних причин не може за себе постояти, оскільки її кривдники (як правило, це група осіб) є значно сильнішими, мають вищий рівень соціально-психологічної адаптованості, соціальний статус, стан здоров’я, ментальний розвиток тощо. Огидність булінгу виявляється ще й у тому, що він розбещує не лише тих, хто цькує, але й тих, хто не наважується заступитися за жертву, побоюючись опинитися на її місці. Такі мовчазні спостерігачі втрачають гідність і самоповагу.
Що робити, якщо ви стали жертвою або свідком цькування?
Цькування — не той тип конфлікту, який можна вирішити самостійно. Тому якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернися до дорослих: учителя / учительки, шкільного психолога, батьків, тренерів тощо. Якщо ж ти сам став об’єктом булінгу — ніколи не тримай цього в секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у навчальному закладі, цього не слід соромитися.
Цькування — це дуже серйозне правопорушення, за його вчинення передбачена адміністративна відповідальність: від штрафів до виправних робіт. Діти притягаються до відповідальності за вчинення булінгу з 16 років; у разі недосягнення кривдником зазначеного віку відповідальність несуть батьки або особи, що їх замінюють. (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» № 2657-VIII від 18.12.2018 // Відомості Верховної Ради. 2019. № 5. Ст. 33. URL: https://cutt.ly/wrdB2XnB).
Якими є конфлікти між суспільними групами?
Суспільство складається з формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти, зумовлені несумісністю цілей у боротьбі за обмежені ресурси (владу, багатство, територію, матеріальні ресурси тощо), тобто наявністю реальної конкуренції, а також виникненням соціальної конкуренції.
Оскільки кожне суспільство постійно змінюється, а зміни означають зіткнення нового зі старим, то конфлікти всеприсутні. Картина соціального світу становить «поле бою» багатьох суспільних груп та осіб, які змагаються між собою, створюючи та руйнуючи різноманітні союзи.
Суспільства різняться одне від одного не наявністю чи відсутністю конфліктів, а способом їх вирішення. У демократичному суспільстві переважають раціональні методи врегулювання, в недемократичному — силові.
Перше, що спадає на думку при слові «конфлікт», це його негативна функція. Однак конфлікт відіграє не тільки деструктивну, а й стабілізаційну роль.
ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТУ
|
Негативні • Призводить до воєн і кровопролить. • Дестабілізує суспільства і соціальні групи. • Руйнує соціальні спільноти. • Знищує матеріальні та природні ресурси. |
Позитивні • Робить чіткішими певні базові цінності суспільства. • Конфлікт із зовнішнім ворогом згуртовує суспільство. • Дає вихід соціальної напруженості. • Запобігає окостенінню соціальної системи, відкриває дорогу інноваціям. |
Конфлікти між державами
• Міжнародний конфлікт — це зіткнення двох або більше держав, які переслідують взаємовиключні цілі.
Конфлікти є невіддільною частиною міжнародної взаємодії. Їх основними причинами є такі: а) територіальні претензії; б) конкуренція держав у певній сфері; в) розбіжність національних інтересів; г) боротьба за природні ресурси; д) соціальна нерівність у глобальному масштабі; е) особиста антипатія лідерів держав.
У виникненні міждержавного конфлікту виділяють чотири основні стадії:
- 1) усвідомлення несумісності;
- 2) щораз більша напруженість;
- 3) тиск без застосування військової сили для вирішення несумісності;
- 4) військова інтервенція або війна з метою нав’язування рішення.
Перших дві стадії є латентними, тобто прихованими, невидимими. Коли ж міжнародний конфлікт переходить на третю і особливо на четверту стадію, він стає очевидним.
Війна є окремим випадком міжнародного конфлікту.
Працюємо разом
Конфлікти між особистостями і суспільними групами
А. У групах розіграйте ситуацію міжособистісного конфлікту, наприклад, суперечка через місце за партою або обов’язки в шкільному проєкті. Визначте роль кожного учасника (сторони конфлікту, посередник). Розіграйте ситуацію, обираючи найефективніший спосіб розв'язання проблеми. Після гри обговоріть, що допомогло досягти згоди і які помилки було допущено.
Б. Проведіть дослідження про конфлікти між суспільними групами у вашому місті чи країні. Знайдіть приклади таких конфліктів, визначте їхні причини та способи вирішення. Використовуйте доступні джерела інформації (інтернет, газети, книги). Опишіть кожен конфлікт, його причини та наслідки. Проаналізуйте, як ці конфлікти були або могли бути вирішені раціональними методами. Підготуйте звіт або презентацію та представте результати свого дослідження в класі.
Міркуємо і діємо
1. Обміркуйте в парах чи групах, чому важливо вміти вирішувати конфлікти. Як ви вважаєте, які навички потрібні для цього? 2. Поясніть, що таке конфлікт. 3. Наведіть три приклади конфліктів, які можуть виникнути в повсякденному житті. 4. Що радять робити, якщо ви стали жертвою або свідком булінгу? Чому важливо звертатися до дорослих? 5. Чому жертви булінгу зазвичай не можуть захистити себе самостійно? Поясніть на прикладі. 6. Які наслідки передбачені українським законодавством для осіб, що здійснюють булінг? У якому віці діти можуть бути притягнуті до відповідальності?
6.2. Війна як найжорсткіша форма конфлікту. Види збройних конфліктів
Що таке війна?
Війни супроводжуються руйнуваннями, людськими і матеріальними втратами. Пограбування та навмисне вбивство людей вважається злочином і карається у правовій державі. Але війна розглядається не як звичайний злочин, а як специфічна форма конфлікту, яка провадиться шляхом організованого колективного насильства і керується спеціальним «правом війни» — Міжнародним гуманітарним правом. За скоєння воєнних злочинів і злочинів проти людства має наставати покарання.
• Війна є найсерйознішою формою соціально-політичного конфлікту між двома або більше групами людей.
Війни мають чимало причин, серед яких найчастіші — це збереження або зміна влади, вирішення економічних, ідеологічних, територіальних, релігійних суперечок. За словами сучасника Наполеона знаменитого військового теоретика Карла фон Клаузевіца, війна — це «продовження політики іншими засобами».
Якими бувають війни?
Війни бувають оборонними і завойовницькими. Оборонна війна — це війна, яку веде країна, в яку вторглися, з метою оборони та відсічі агресору. Як протилежність, атакуюча країна веде загарбницьку війну. Завойовницька війна — війна, що ведеться для розширення власної сфери впливу на території іншої держави. Завойовницька війна суперечить міжнародному праву.
Чи різняться поняття «війна» і «збройний конфлікт»?
До XX ст. в історії існував тільки один термін для означення поняття «війна», точніше тільки один загальновідомий вид війни. Після Другої світової війни у термінології виникають нові поняття: «воєнний конфлікт», «збройний конфлікт», «гібридна війна», «воєнна акція» тощо. Головна різниця полягає в тому, що при збройному конфлікті відсутній акт оголошення війни.
Коли — війна, а коли — збройний конфлікт? До слова, у засобах масової інформації згадування про «конфлікт» або «війну» (на міжнародній арені загалом і в Україні зокрема) часто залежить від політичних чи пропагандистських міркувань. Наприклад, треті країни свідомо продовжують описувати та розглядати ситуацію як конфлікт, щоб уникнути обіцянки допомоги «у разі війни» чи іншого належного тиску на сторони конфлікту.
Працюємо разом
Дипломатичні переговори
Відтворіть дипломатичні переговори між країнами, одна з яких веде оборонну війну, а інша — завойовницьку. У групах по 4-5 учнів оберіть ролі (представники двох країн, посередники, журналісти). Підготуйте аргументи та стратегії для переговорів з метою досягнення мирного врегулювання конфлікту. Проведіть переговори та спробуйте досягти компромісу. Після гри обговоріть результати та труднощі, з якими стикнулися під час переговорів.
Міркуємо і діємо
1. Обміркуйте в парах чи групах роль засобів масової інформації в поданні інформації про військові конфлікти та війни. 2. Знайдіть приклади статей, новин та репортажів про різні війни та військові конфлікти. Порівняйте, як подається інформація про ті самі події в різних джерелах. 3. Чому, на вашу думку, міжнародне право забороняє завойовницькі війни? Чим це обґрунтовано? 4. Як, на вашу думку, можна запобігати війнам? 5. Поясніть, чому війну вважають не звичайним злочином, а специфічною формою конфлікту.
6.3. Способи подолання конфліктів. Переговори, медіація, компроміс і консенсус
Як навчитися залагоджувати конфлікти?
Для залагодження конфліктів необхідно зробити три кроки.
1. Зрозуміти, що відбувається. Для цього потрібно з’ясувати причини конфлікту, а вони не завжди очевидні. Істинні мотиви сторін конфлікту можуть відрізнятися від претензій, які вони висловлюють.
2. З’ясувати природу конфлікту й зрозуміти інтереси кожного учасника конфлікту.
3. Зробити все необхідне для подолання конфлікту.
СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТУ
|
Переговори |
Компроміс |
Консенсус |
|
Колективне обговорення проблеми, взаємне спілкування з метою досягнення спільного рішення |
Згода, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети |
Загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів; досягається шляхом урахування думок усіх зацікавлених сторін |
• Як наслідки конфлікту залежать від способу їх вирішення?
Які існують способи подолання конфліктів?
Для того, щоб припинити конфлікт, необхідно, щоб сторони почали домовлятися, інакше неможливо знайти вихід із конфлікту. Іноді для того, щоб почати переговорний процес, сторони конфлікту вдаються до тиску, прагнучи примусити супротивника до ведення переговорів і вироблення угоди. Так, наприклад, робітники вдаються до страйків, аби примусити керівництво сісти за стіл переговорів. Поштовхом до початку перемовин може стати відчутна поразка однієї зі сторін, внутрішня нестабільність, виснаження ресурсів.
Якщо сторони конфлікту самі не можуть дійти згоди, вдаються до допомоги третьої сторони, яка сприяла б їх примиренню, виступаючи посередником. Щоб схилити сторони до укладення угоди, посередник повинен мати авторитет і володіти вміннями. Деколи посередник володіє силою і владою, щоб змусити обидві сторони погодитися з тією формою вирішення конфлікту, яку визначив сам посередник. Такий спосіб вирішення суперечностей називають арбітражем. Часто за таким сценарієм проходять переговори щодо припинення воєнних конфліктів, де арбітрами виступають міжнародні організації або сильні й авторитетні держави, які не беруть участі в конфлікті.
Як досягти в конфлікті компромісу і консенсусу?
• Компроміс (грец. compromissum — «угода», «згода») — це згода з кимось у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети.
Розрізняють компроміси вимушені і добровільні. Перші нав’язуються обставинами, що склалися. Наприклад, брат хотів дивитися по телевізору футбол, сестра — мультфільми, але вимкнули електроенергію — і вони вирішили зіграти в шахи.
Добровільні компроміси укладають на підставі угод із певних питань, що відповідають інтересам сторін конфлікту. Скажімо, батьки укладають із підлітком угоду, яка враховує його бажання погратися на комп’ютері і їхню вимогу приділяти більшу увагу навчанню. Добровільні компроміси широко застосовуються в бізнесі та політиці.
Технологія компромісів складна, багато в чому унікальна. Основними способами узгодження інтересів і позицій сторін протиборства є консультації, діалог, дискусії, взаємні поступки. Мистецтво компромісу є показником тактичної гнучкості сторін конфлікту.
• Консенсус (лат. consensus — «згода», «одностайність») — загальна згода в спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, яка враховує думки всіх сторін.
Практика консенсусу є значно поширенішою, ніж сам цей термін. Наприклад, у сім’ї чи в компанії друзів більшість рішень ухвалюють саме консенсусом, тобто з урахуванням інтересів усіх членів групи.
Щоб дійти консенсусу, сторони конфлікту визначають для себе базові цінності, тобто такі, які є важливими для всіх сторін. Відтак вони йдуть на взаємні поступки заради їх збереження. Скажімо, хтось із членів сім’ї хоче провести відпустку на морі, а хтось — у горах, але базовою цінністю для всіх є добрі стосунки в сім’ї, тому вони знаходять варіант, який би задовольнив усіх.
На рівні суспільства такими базовими основами консенсусу можуть бути національні та релігійні цінності, права і свободи особистості, екологічні цінності.
Міркуємо і діємо
1. Обміркуйте в парах чи групах, як засоби масової інформації можуть впливати на переговорний процес у конфлікті. 2. Назвіть основні способи подолання конфліктів. 3. Поясніть, чому для початку переговорного процесу сторони конфлікту можуть вдаватися до тиску. 4. Які риси характеру повинні мати сторони конфлікту для досягнення компромісу?
Для завершення теми:
1. Що таке булінг?
2. Як посередник може сприяти врегулюванню конфлікту?
3. Поясніть значення вислову Карла фон Клаузевіца: «Війна — це продовження політики іншими засобами».
4. Наведіть приклади оборонних та завойовницьких війн, які ви вивчали на уроках історії. Поясніть, чому ці війни класифікують саме так.
5. Порівняйте поняття «консенсус» та «компроміс». Наведіть приклади.
6. А. Дізнайтеся про один із міжнародних конфліктів, який був успішно врегульований за допомогою переговорів, арбітражу, компромісу або консенсусу. Скористайтеся підказками учителя / учительки або пригадайте з вивченого на уроках історії. Підготуйте презентацію, що включатиме опис конфлікту, методи його врегулювання та результати.
Б. Пригадайте одну з відомих вам конфліктних ситуацій та проаналізуйте її за допомогою трьох кроків врегулювання конфлікту. Визначте причини конфлікту, інтереси кожної сторони та запропонуйте заходи для його подолання.
