Громадянська освіта. 8 клас. Васильків

§ 2. Суспільство

Основні поняття та ідеї теми:

• ознаки суспільства • структура суспільства • ідентичність • статус • роль • група • організація • соціальні інститути • соціальна нерівність • соціальна стратифікація • соціальна мобільність • міграції • різноманітність і рівність

• Нерівність є джерелом суспільної енергії, яка стимулює розвиток суспільства.

• У демократичних суспільствах намагаються забезпечити формальну рівність, а саме: рівність усіх перед законом, рівність прав і свобод громадян та рівність їхніх обов’язків незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового й іншого становища.

2.1. Ознаки суспільства

Що об’єднує людей у суспільство? Спільна культура, спільна територія, спільна ідентичність і сталість.

Коли запитати, що таке суспільство, перше, що приходить на думку, — це деяка кількість людей. Більша, коли мова заходить про якусь сучасну країну, як наприклад, Україна або Китай, або менша, якщо йдеться про певне плем’я. Але насправді сама по собі кількість людей не творить суспільства. Воно виникає, коли між людьми складається певна система цінностей, норм, моделей поведінки та форм об’єднання, яка згуртовує їх в окрему спільноту. Як ми вже з’ясували в попередньому параграфі, таку систему називають культурою. Тобто, саме культура пов’язує людей у суспільство численними ниточками соціальних взаємодій. Отже, наявність спільної культури є першою ознакою суспільства.

Культура об’єднує людей, які проживають на певній території. Тому наявність спільної території, на якій реалізовується культура, — друга ознака суспільства.

Третьою ознакою суспільства є наявність спільної ідентичності — усвідомлення носіями культури, яка реалізовується на деякій території, своєї приналежності до спільноти носіїв цієї культури.

• Термін «ідентичність» походить від латинського слова identicus — «тотожний», «однаковий» і означає «ототожнення особи з певною соціальною групою».

Четвертою ознакою суспільства є його сталість, тобто воно повинно існувати впродовж тривалого часу, як мінімум довшого за життя одного покоління.

Отже, беручи до уваги вищевказані чинники, які об’єднують людей у суспільство, можемо зробити цікавий висновок: стотисячний натовп на стадіоні не становить суспільство, натомість якесь нечисленне плем’я, загублене десь у джунглях Амазонії, яке нараховує кілька сотень осіб, однак має свою унікальну культуру, свою територію, на якій реалізовується ця культура, має відчуття приналежності до цієї спільноти і відмінності від інших культурних спільнот, а також існує упродовж сотень або як мінімум кількох десятків років, є повноцінним суспільством.

Міркуємо і діємо

1. Проведіть у класі дискусію на тему: «Що є головним об'єднувачем суспільства: спільна культура, територія, сталість чи ідентичність?». Підкріпіть свої аргументи прикладами з історії чи сучасності. 2. Назвіть основні ознаки суспільства. 3. Розкажіть про кожну з ознак суспільства, використовуючи відповідні приклади з реального життя або історії. 4. Наведіть три приклади впливу культури на формування суспільства.

Працюємо разом

Пограйте в гру «Будуємо суспільство». Сформуйте команди.

А. Відтворіть варіанти процесу створення суспільства за визначеними учителем / учителькою параметрами щодо особливостей культури, території, ідентичності, сталості. Б. Обговоріть запитання, що виникають під час уявного відтворення, презентуйте результати в класі.

2.2. Структура суспільства

З яких елементів складається суспільство? Що визначає унікальність суспільства?

Слово structura в перекладі з латини означає «будова», «розміщення».

• Соціальна структура описує, з яких складових елементів збудоване суспільство. Хоча суспільств є тисячі (від давньоєгипетського чи давньогрецького і до найрізноманітніших сучасних), кожне з них складається всього-на-всього із п’яти видів елементів, між якими відбуваються постійні взаємодії, — статусів, ролей, груп, організацій і соціальних інститутів.

Але ж суспільства такі різні, як вони можуть бути збудовані з тих самих елементів!? Приблизно так само, як із однакових будівельних елементів — цеглин, балок, арматури тощо — можна, по-різному їх компонуючи, збудувати багато різних архітектурних споруд. Унікальність кожного суспільства визначається кількістю цих елементів, порядком їх розміщення і характером взаємодій між ними.

Яка із запропонованих схем враховує розміщення елементів у структурі суспільства, а яка відображає характер взаємодії між ними?

Носіями яких статусів ми є чи можемо бути?

• Соціальний статус визначає місце особи в групі та суспільстві. Бабуся, офіцер, священник, глядач, біженець, викладачка, волонтерка — все це є статуси. Знаючи статус особи, розуміємо, хто перед нами і чого від неї очікувати. Кожен член суспільства є носієм багатьох статусів, наприклад, ваш друг у різних ситуаціях виступає як син, однокласник, учень, пасажир та ін. Який із великої кількості статусів задіюється в конкретний момент, визначається через взаємини з іншими статусами. Скажімо, статус «учень / учениця» включається, коли ви маєте справу зі статусом «учитель / учителька», статус «син / донька» набуває чинності стосовно статусу «мати» або «батько», а якщо ви щось купуєте, то для продавців ви є носіями статусу «покупець».

Суспільство організоване так, що кожна особа має визначене місце стосовно інших людей (статус), і як посідач цього місця вона розуміє, чого від неї очікують інші особи та чого очікувати від інших людей. Тобто кожен / кожна виконує ту роль, яку належить грати носію конкретного статусу.

Від чого залежать наші соціальні ролі?

• Соціальна роль — це модель поведінки, орієнтована на даний статус. Якщо статус вказує на позицію індивіда в суспільстві, то роль — на поведінку, властиву даному статусові.

Люди не можуть поводити себе як їм заманеться. Вони виконують ролі, притаманні їхнім статусам. Наприклад, учитель / учителька повинен / повинна себе поводити як учитель, а не як мама чи офіцер. Вочевидь є необхідною відповідність рольової поведінки носіїв певних статусів тим очікуванням, які до них пред’являє суспільна група. Але це зовсім не означає, що всі носії даного статусу будуть виконувати свою роль ідентично. Жоден вчитель / вчителька не подібний / не подібна на іншого, всі матері по-різному виконують свою соціальну роль. Тобто в рамках кожного статусу для особистості існує вибір свого варіанта рольової поведінки. Проте що вищою є престижність статусу, то жорсткіше суспільство контролює його носіїв і тим вужчий для них є варіант вибору рольової поведінки. Наприклад, кожна дія президента перебуває під пильною увагою суспільства, і йому не пробачать такої поведінки, яку би з легкістю вибачили сантехніку.

До яких соціальних груп ми можемо належати?

• Група — сукупність двох і більше людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до цієї групи і вважаються її членами з погляду інших.

• Соціальна група — це сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.).

Соціальні групи навіть у рамках одного суспільства можуть відрізнятися своїми цінностями, звичаями, нормами, мовою або її особливостями.

Чи належимо ми до соціальних організацій?

Організації — це також групи. Але якщо групи виникають неформальним чином, наприклад, діти, селяни, компанія друзів, християни тощо, то • організації створюються цілеспрямовано, спеціально для того, аби займатись якоюсь діяльністю — заробляти гроші для навчання та виховання дітей, виробництва товарів, надання послуг тощо. Тому організації також називають формальними групами. Соціальними організаціями, наприклад, є підприємство, заклад освіти, ресторан, банк, армія та їм подібні.

Організації утворюються згідно з чиєюсь постановою або за домовленістю між людьми (постанова органів влади; рішення зборів кооперативу і т. ін.); у них виробляються формально структуровані взаємини між людьми і розподіл праці (директор — бухгалтер — співробітник, менеджер); організація має визначені цілі і завдання, вказані в установчих документах (наприклад, виробництво товарів, навчання тощо).

Що таке соціальні інститути, і чому інституціалізація є важливою?

Соціальні інститути можна порівняти зі своєрідною системою кріплень, яка сполучає елементи соціальної структури в певні «блоки», кожен з яких забезпечує оптимальний спосіб вирішення важливої суспільної проблеми, таких як, наприклад, безпека людей, освіта, здоров’я, господарська діяльність, родинні стосунки та ін.

У кожній життєвій ситуації ми діємо не як заманеться, а відповідно до певних суспільних установок («установка» — в перекладі з латини означає «інститут»). Ці установки становлять чітку систему норм, правил і моделей поведінки, які вказують, як необхідно діяти, щоб вирішити ту чи ту проблему, оскільки суспільство зацікавлене, щоб його члени вирішували свої проблеми не стихійно і хаотично, а організовано, прогнозовано і стабільно.

• Соціальні інститути — це стійкі види соціальних взаємодій, які склались історично, самовідтворюються і задовольняють життєво важливі потреби людей.

Сукупність норм і правил, які регламентують нашу поведінку в сім’ї, називають «сімейним інститутом». За організацію й розподіл влади в суспільстві відповідають політичні інститути, такі як інститут держави, армії, суду, партій, виборів тощо.

• Інституціалізація — це заміна спонтанної й експериментальної поведінки на передбачувану поведінку, яка очікується, моделюється, регулюється.

Міркуємо і діємо

1. Утворіть групи й обговоріть, які соціальні статуси ви маєте у своєму житті. Як ці статуси впливають на вашу поведінку й очікування інших людей? 2. Обговоріть у класі, чому інституціалізація є важливою для функціонування суспільства. Поясніть, які переваги вона надає порівняно з неформальними установками. 3. Що означає термін «соціальна структура»? 4. Як можна пояснити унікальність суспільства за допомогою соціальної структури? 5. Наведіть приклади соціальних груп та організацій.

Працюємо разом

А. Вправа «Соціальна організація». Дослідіть одну із соціальних організацій у вашому місті або селі (наприклад, школу, лікарню, підприємство). Напишіть короткий звіт про цілі, завдання і структуру цієї організації.

Б. Вправа «Соціальний інститут». Доберіть приклади соціальних інститутів. Визначте, якою є роль у суспільстві одного з цих інститутів (на вибір). Напишіть есей на тему: «Роль соціальних інститутів у підтримці стабільності суспільства», використовуючи приклади з вашого життя або спостережень.

2.3. Соціальна нерівність. Соціальна мобільність. Різноманітність і рівність

Чому існує соціальна нерівність?

Нерівність є неодмінною умовою існування людських спільнот. Навіть у тих суспільствах, де не існує майнової різниці, існує нерівність між чоловіками і жінками, між молодими і старими, між сильнішими і слабшими, здоровими і хворими, високими та низькими тощо. Усі люди — різні, а значить, не можуть бути рівними у своїх можливостях. Важливо розрізняти поняття «соціальна нерівність» і «рівність у правах». Наприклад, право на працю держава гарантує однаковою мірою всім, хто проживає на її території, але літні люди чи такі, що мають проблеми зі здоров’ям, не можуть повноцінно цим правом скористатися.

Звичайно, нерівність призводить до суспільних розшарувань, породжує суспільне напруження й навіть може спричинити бунти і революції. Однак не варто сприймати нерівність як щось однозначно негативне. Адже нерівність також спонукає людей старатися зайняти краще місце в суспільстві, бути винахідливими, наполегливіше працювати, щоб отримати доступ до більшої кількості матеріальних та інших благ. Таким чином, нерівність є джерелом суспільної енергії, яка стимулює розвиток суспільства.

Що таке соціальна стратифікація, за якими критеріями і навіщо її вимірюють?

Щоб описати соціальну нерівність, учені застосовують термін «соціальна стратифікація».

• Соціальна стратифікація — це сукупність розміщених у вертикальному порядку (ієрархічно) соціальних прошарків — страт (з латинської stratum — «прошарок» і fatio — «роблю»).

Щоб з’ясувати, яке місце в соціальній ієрархії займають певні суспільні групи або окремі люди, необхідно порівняти, яким є їхній рівень доступу до соціальних благ. Найчастіше для порівняння використовують чотири базові показники: дохід, влада, освіта, престиж.

Три з них (дохід, влада, освіта) можна виміряти досить легко.

Дохід — вимірюється в грошових одиницях, які отримує індивід чи сім’я за одиницю часу.

Освіта — вимірюється кількістю років навчання і його якістю.

Влада — це можливість диктувати свою волю іншим людям, незалежно від їхнього бажання. Вона вимірюється кількістю людей, на яких поширюється рішення певної особи.

А ось такий показник, як престиж, визначити складніше. Престиж — це повага до статусу, яка склалася в суспільстві. Щоб виміряти престижність статусу, соціологи проводять опитування, на підставі яких укладають спеціальні рейтинги.

Є ще також небазові показники соціальної стратифікації. Наприклад, культурно-мовний, який не є основним, але допомагає точніше визначити приналежність індивіда до певної страти. А такі критерії, як громадянство, релігійна чи етнічна приналежність, у певних суспільствах можуть бути визначальними. Наприклад, статус «громадян» у Римській імперії або християн в Османській імперії.

У суспільстві можна виділити різну кількість страт, залежно від цілей і завдань, які стоять перед дослідниками, але в основу стратифікації покладено усвідомлення, що основних прошарків є всього три: багаті, заможні і бідні; а неосновні виникають за рахунок додавання прошарків у межах кожного з цих трьох основних. Наприклад, американський соціолог Ллойд Уорнер виділив у американському суспільстві такі страти: вищу, середньо-вищу, проміжну, середньо-проміжну, середню, нижчу середню, верхньо-нижчу, середньо-нижчу, нижчу-нижчу.

Що таке соціальна мобільність?

Жодна людина не є жорстко «прив’язана» до якоїсь соціальної страти. Її доходи, освіта, влада і престижність статусу можуть змінюватись, а відтак змінюватиметься й місце в соціальній ієрархії. Скажімо, студент, здобувши освіту, може створити власну успішну фірму, а директор банку може розоритися й опинитися на касі у фаст-фуді. Так у межах соціальної структури відбувається постійне переміщення груп та окремих осіб як з одного прошарку до іншого, так і в межах тієї самої страти.

Перехід з однієї соціальної групи в іншу в межах одного прошарку називають • горизонтальною мобільністю. Наприклад, робітник з одного заводу перейшов на таку саму роботу на інше підприємство: місце роботи змінив, однак залишився в межах тієї самої соціальної страти. Переміщення з одного прошарку до іншого називають • вертикальною мобільністю. Вона буває висхідною (з нижчої страти у вищу) і низхідною (з вищої страти в нижчу).

Соціальна мобільність може поєднуватися (але не обов’язково) зі зміною постійного місця проживання. Так, горизонтальна та вертикальна соціальні мобільності є проявами міграційного процесу. • Міграція — процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп: переміщення в інший регіон країни або в іншу країну. Мігранти, переходячи в інше суспільство та в іншу соціальну групу, прагнуть знайти на новому місці кращі умови існування, збільшити доступ до соціальних благ. Причиною вимушеної міграції може стати якесь стихійне лихо або війна, як-от міграція українців, зумовлена агресією Російської Федерації, яку ми переживаємо сьогодні.

Різноманітність і рівність.

Як уже зазначалося вище, люди є різними від природи й різними за культурою, зробити їх рівними, тобто однаковими, — неможливо. Але в демократичних суспільствах намагаються забезпечити формальну рівність, а саме: рівність усіх перед законом, рівність прав і свобод громадянина та рівність їхніх обов’язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового й іншого становища.

Однак мало забезпечити формальну рівність прав для всіх громадян, потрібно, щоб вони мали змогу або вміли скористатися своїми правами. Адже в кожному суспільстві є соціальні групи, які з різних причин не спроможні цього зробити (особи з інвалідністю чи особи похилого віку через стан здоров’я, жінки через гендерні упередження, представники деяких расових чи етнічних груп через різні форми дискримінації тощо). Тому в сучасних демократичних суспільствах представникам таких груп надають певні пільги, додаткові права та гарантії, щоб вирівняти їхні шанси порівняно з рештою членів суспільства.

Працюємо разом

А. Знайдіть приклади людей з вашої місцевості або історії, які демонструють вертикальну або горизонтальну мобільність. Розкажіть їхні історії і обговоріть фактори, що сприяли їхньому переміщенню в соціальній ієрархії. Б. Проаналізуйте текст і назвіть фактори, які призводять до соціальної нерівності. Чи може соціальна нерівність бути корисною для суспільства?

Міркуємо і діємо

1. Обговоріть у групах основні категорії соціальної стратифікації і методи її вимірювання. Які є переваги і недоліки стратифікації для суспільства? 2. Поясніть поняття вертикальної та горизонтальної соціальної мобільності. 3. Які можливі наслідки високого рівня соціальної мобільності для індивідів і суспільства в цілому? 4. Як демократичні суспільства намагаються забезпечити рівність шансів для різних соціальних груп?

Для завершення теми:

• 1. Що таке «соціальна мобільність»? Наведіть приклади різних соціальних ролей, статусів.
• 2. Як спільна територія сприяє згуртованості суспільства?
• 3. Які переваги має існування спільної культури для формування суспільства? Які фактори сприяють соціальній мобільності в сучасному світі?
• 4. Наведіть приклади того, як суспільство контролює поведінку носіїв престижних статусів.
• 5. Порівняйте поняття «група» та «організація».
• 6. Вас запросили на учнівську наукову конференцію «Роль соціальних інститутів у підтримці стабільності суспільства». Оберіть тему і сформулюйте назву своєї доповіді, підготуйте тези.