Громадянська освіта. 8 клас. Васильків
§ 12. Формування громадської думки
Основні поняття та ідеї теми:
• громадська думка • масмедіа • маніпуляції • пропаганда • медіаграмотність • інформаційна безпека
• Громадська думка — як атмосферний тиск: тисне на тебе, навіть якщо ти не задумуєшся про його існування.
12.1. Що таке громадська думка?
Ви, звичайно, чули про соціологічні опитування. Їх замовники (подумайте, хто виступає замовником соціологічних опитувань) намагаються з’ясувати, як налаштована громадська думка стосовно певних важливих проблем (наведіть приклади таких проблем).
Як ви думаєте, чому важливо знати, як налаштована громадська думка?
Упродовж більшої частини людської історії громадська думка відігравала незначну роль, оскільки важливі проблеми обговорювалися тільки всередині еліти, яка не цікавилася думкою пересічних членів суспільства. Скажімо, князю Володимиру не спало на думку поцікавитися, що думають піддані з приводу його рішення зробити християнство державною релігією.
Однак у сучасному суспільстві жодне важливе рішення неможливе без підтримки громадської думки. Це обумовлено кількома чинниками. По-перше, джерелом влади вважається народ, відтак владоможці мусять заручатися підтримкою більшості. По-друге, громадськість може впливати на владу через вибори, референдуми, демонстрації, акти громадянської непокори тощо. По-третє, завдяки розвитку засобів масової комунікації зростає поінформованість суспільства.
• Громадська думка — це сукупність поглядів представників соціальної спільноти щодо проблем, які зачіпають інтереси цієї соціальної групи.
Давайте поміркуємо над цим визначенням, розібравши його на складові частини.
1. Термін «громадська думка» вказує, що йдеться саме про думку, тобто судження, а не знання, бо вона не є обґрунтованою науково. В її змісті завжди є деяка частка непевності, дискусійності, вона допускає розбіжності в поглядах і точках зору. Саме тому громадська думка найчастіше стосується питань, пов’язаних з політикою, економікою, правом, мораллю або мистецтвом, де найбільше суперечливого і такого, що зачіпає інтереси людей.
2. Носієм громадської думки є представники соціальних спільнот (груп). Соціальну спільноту об’єднує спільність інтересів. Виділяють спільноти різного типу: територіальні (буковинці, полтавці), демографічні (жінки, молодь), професійні (вчителі, трактористи), релігійні (православні, католики), етнонаціональні (гагаузи, бойки), державні (греки, поляки) та ін. А за чисельністю вони можуть об’єднувати від населення всієї планети або окремої держави і аж до окремих спільнот якогось міста чи села.
3. Громадська думка формується лише щодо проблем, які зачіпають інтереси певної соціальної спільноти, тобто щодо подій або явищ соціального життя, які тісно пов’язані з її інтересами і мають високий ступінь актуальності. Наприклад, можемо говорити про наявність громадської думки з приводу довіри певному політикові, скасування оплати за проїзд або стосовно якості води в міському водогоні, але не з приводу того, якою є хімічна формула води чи якихось положень філософії Г. Сковороди.
Працюємо разом
Обміркуйте в парах чи групах і наведіть приклади, як плюралізм думок (наявність різних позицій, поглядів) може заохотити членів суспільства пристосуватися до своїх розбіжностей та погодитися, що найважливішими цінностями є взаємна повага, розуміння і толерантність.
Міркуємо і діємо
1. Що таке громадська думка, які проблеми вона може зачіпати? 2. Хто є носієм громадської думки? 3. Які типи соціальних спільнот можна виділити? 4. Як громадськість може впливати на владу? 5. Чому громадська думка не є науково обґрунтованою?
12.2. Роль масмедіа в процесі формування громадської думки
Як ми вже з’ясували, носієм громадської думки є представники соціальних спільнот (груп). Вивчаючи тему «Суспільство» (параграф 2), ми з’ясували, що необхідною умовою утворення групи є та, що її учасники мають взаємодіяти один з одним. Звідси випливає, що спільнота (група) може існувати лише поки можлива реальна передача інформації. Упродовж тисячоліть люди передавали інформацію тільки безпосередньо — з уст в уста. Коло спілкування становило відносно замкнуту спільноту людей, які проживають на компактній, досить чітко окресленій території. Ситуація змінилася з появою писемності, у бронзову добу, тоді виникли великі спільноти, як-от: Єгипетська, Вавилонська та ін. держави. Їх жителів об’єднували спільні цінності й норми, котрі вони встановлювали та підтримували в процесі опосередкованого спілкування завдяки писемності. Наступними етапами в ефективній передачі інформації стали: поширення книгодрукування (сер. XV ст.); винайдення телеграфу, телефону, радіо й телебачення (кінець XIX — поч. XX ст.); поява персональних комп’ютерів та інтернету.
Друковані та електронні засоби, які дають змогу швидко інформувати велику кількість людей, передаючи значні обсяги інформації, називають масмедіа. Це слово складається з двох латинських коренів: «маса» — «велика кількість людей» та «медіум» — «посередник». Отже, масмедіа буквально означає «посередник між великою кількістю людей».
• Масмедіа або просто медіа — засоби передавання, зберігання та відтворення інформації.
У демократичному суспільстві медіа є найголовнішим каналом висловлення громадської думки.
Як уже зазначалося, громадська думка може формуватися лише стосовно тих явищ і фактів соціального життя, які є інформаційно доступними спільноті. Це означає, що масмедіа, забезпечуючи інформування громадськості, відіграють вирішальну роль у процесі формування громадської думки. Вони привертають увагу до певних подій, надають трибуну для обміну думками і доводять громадську думку до відома соціальних інститутів. Що вищою є інформованість громадськості, то компетентнішою є громадська думка. Формування громадської думки та її висловлення — дві взаємопов’язані сторони в діяльності масмедіа.
Характер отримуваної інформації виявляє вирішальний вплив на зміст і поширення громадської думки. Якою ж буде інформація — не в останню чергу залежить від масмедіа. Тому сучасні медіа є не лише засобом висловлення громадської думки, але й одним із найголовніших інструментів маніпулювання громадською думкою.
Працюємо разом
Створення новинного сюжету. У групах створіть новинний сюжет для сайту, радіо, телебачення (на вибір) про будь-яку актуальну подію. Обговоріть, як можна вплинути на аудиторію, використовуючи певні елементи сюжету (тональність, слова, акценти).
Міркуємо і діємо
1. Що таке масмедіа? 2. Які історичні винаходи сприяли розвитку масмедіа? 3. Як масмедіа впливають на формування громадської думки в демократичному суспільстві? 4. Чому компетентність громадської думки залежить від рівня інформованості громадськості? 5. Як масмедіа можуть маніпулювати громадською думкою? Наведіть приклади.
12.3. Маніпуляції і пропаганда в медіапросторі
Термін «маніпуляція» походить від латинських коренів manus — «рука» і pule — «наповнювати». У сучасних європейських мовах воно означає «прибрати до рук» іншого, перетворивши його на слухняне знаряддя, маріонетку.
• Маніпулювання — це приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки.
В основі маніпулювання завжди лежать корисливі інтереси, а воно ґрунтується на брехні й обмані, однак маніпулювання відрізняється від звичайного обману. Характерними рисами маніпулювання є такі:
1. Маніпулятор усвідомлює свої цілі і засоби, якими збирається їх досягати.
2. Маніпулятор приховує свої цілі та засоби.
3. Внаслідок маніпуляції адресат (той, ким маніпулюють), має прийняти на себе відповідальність за те, що відбувається.
Останній пункт вказує, чим саме маніпуляція відрізняється від звичайного обману: маніпулятор не просто спонукає людину робити те, чого він (маніпулятор) бажає, він змушує її хотіти це зробити. Маніпулятивна діяльність перетворює вибір громадян із вільного свідомого рішення у формальний акт, заздалегідь запрограмований спеціалістами з формування громадської думки.
Що таке пропаганда?
Пропаганда подібна до маніпуляції, вона використовує такі самі технології, але, на відміну від маніпуляцій, пропаганда — це масштабніший і триваліший процес.
Якщо до маніпуляцій можуть вдаватися порівняно невеликі групи, організації чи окремі люди, то пропагандистська діяльність вимагає ресурсів, які під силу лише державам або дуже потужним корпораціям.
Термін «пропаганда» походить від латинського propagare — «поширювати», propaganda — «те, що має бути поширене».
Пропаганда перетворилася на ефективний засіб упливу на маси з розквітом засобів масової інформації на початку XX ст. Вже під час Першої світової війни пропаганду стали трактувати як психологічну зброю, яка, з одного боку, згуртовує власне населення, а з іншого — забезпечує створення атмосфери страху і зневіри в рядах ворога. Пізніше пропаганду активно застосовували тоталітарні режими. У міру того як вчені почали вивчати тему докладніше, стало зрозуміло, що пропаганда притаманна не лише тоталітарним режимам, а всім без винятку країнам. Відтак цим терміном стали позначати будь-який широкомасштабний вплив на громадську думку в такий спосіб, щоб у адресатів складалося враження, буцімто вони самостійно сприйняли нав'язані їм ідеї та судження як свої власні.
Що ми можемо зробити для нейтралізації пропаганди?
Пропаганда, з якою ми постійно стикаємося, є дуже складною і має незліченну кількість форм, які часто змінюються, враховуючи конкретні ситуації, нові технології та наші спроби протидіяти їм. Тому першим правилом захисту від пропаганди є відмова від думки, що жертвою пропаганди може стати хто завгодно, тільки не ви. Пам’ятайте, що всі без винятку люди є вразливими для пропаганди, і поводьтеся відповідно. Серед інших правил захисту від пропаганди найважливішими є такі:
• Досліджуйте мотивацію та надійність джерела інформації. Запитуйте себе: «Чому ця людина (це джерело) повідомляє мені дану інформацію?», «Яку користь матиме джерело інформації від її поширення?»
• Раціонально продумуйте будь-яку пропозицію чи проблему. Запитайте: «У чому суть проблеми? Які аргументи на її підтримку висуває захисник цієї точки зору?», «Які аргументи пропонують її опоненти?», «Наскільки переконливі ці аргументи?»
• Постарайтесь розібратися з усім діапазоном можливих варіантів, перш ніж схилитеся до якогось одного. Вибір одного з двох, ситуація «або — або» є найпоширенішою маніпулятивною технологією. Насправді варіантів завжди більше, тому запитайте себе: «Чому мені подають саме ці варіанти вибору?», «Чи є інші варіанти?», «Що сталося б, якби я вибрав не те, що мені рекомендують?»
• «Не стежте за губами, стежте за руками». Інакше кажучи, ґрунтуйте свою оцінку не на тому, що людина каже («Я — за чисте довкілля», «Я — за мир», «Я — проти злочинності»), а на тому, що вона насправді робить (проаналізуйте, як ця людина захистила навколишнє середовище, як вона боролася за мир або запобігла зростанню злочинності).
• Завжди запитуйте себе: «Яка аргументація іншої сторони?», «Що потрібно, щоб довести, що я (чи хтось інший) неправий?». Це допоможе уникнути вибору певної позиції лише тому, що вона вам подобається або сформульована у привабливому стилі.
• Уникайте ситуації, в якій ви залежите від єдиного джерела інформації. Одна з ознак інтенсивної пропаганди (особливо яскраво виявляється в тоталітарних культах і в тоталітарних режимах) — централізовані комунікації з єдиною точкою зору.
• Думайте про новини як про новини і постарайтеся відокремити їх у власній свідомості від розваги. Не вимагайте від засобів масової комунікації, щоб вони перетворювали кожну подію на цікаве видовище з єдиною метою — забезпечення рейтингів, вітайте самі по собі важливі змістовні новини.
Працюємо разом
Стратегічний вибір. Змоделюйте з допомогою вчителя / вчительки ситуацію, де потрібно ухвалити рішення на основі обмеженої інформації. Обговоріть у групах, як маніпуляція могла вплинути на ваш вибір і які інші варіанти були б можливими.
Міркуємо і діємо
1. Що таке маніпуляція, і які її основні риси відрізняють її від звичайного обману? 2. Як маніпулятор змушує людину приймати певні рішення як свої власні? 3. Які технології використовує пропаганда для впливу на маси? 4. Яким чином масмедіа можуть використовувати маніпуляцію для досягнення своїх цілей?
12.4. Медіаграмотність. Інформаційна безпека
• Медіаграмотність — це сукупність знань, умінь і навичок, що допомагають розуміти, як працюють масмедіа, аналізувати отримувану інформацію і критично оцінювати її.
Медіаграмотна людина здатна критично й усвідомлено оцінювати медіатексти, відрізняти реальність від її віртуальної симуляції та вміє чинити спротив маніпуляціям. Критично мисляча людина вміє відрізняти факти від думок, виявляти логічні помилки, оцінювати достовірність інформації, задавати запитання, аналізувати різні точки зору і формулювати власні висновки. Уміння критично мислити стає настільки ж важливим, як уміння читати і писати. Критичне мислення — це як суперсила, яка допомагає не дати себе обдурити.
У безмежному океані інформації потрібен надійний компас. Ним є медіаграмотність. Рівень медіаграмотності залежить від кількості і якості навчання, й оскільки найвищий рівень недосяжний — він віддаляється, як лінія горизонту, — то й припинити навчання медіаграмотності неможливо, воно має тривати впродовж усього життя людини.
Інформаційна безпека
• Інформаційна безпека — це забезпечення національної безпеки та оборони країни в інформаційній сфері.
Вона є однією зі складових національної безпеки держави нарівні з економічною, енергетичною, військовою, соціальною та іншими. При цьому роль інформаційної безпеки та її місце в системі національної безпеки держави стає все значнішою через зростання значення інформації в сучасному суспільстві.
Виокремлюють три рівні забезпечення інформаційної безпеки:
- рівень особи (формування раціонального, критичного мислення на основі принципів свободи вибору);
- суспільний рівень (формування якісного інформаційно-аналітичного простору, плюралізм, багатоканальність отримання інформації, незалежні потужні ЗМІ, які належать вітчизняним власникам);
- державний рівень (інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державних органів, інформаційне забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики на міждержавному рівні, система захисту інформації з обмеженим доступом, протидія правопорушенням в інформаційній сфері, комп’ютерним злочинам).
Працюємо разом
А. У парах чи групах створіть список порад для підвищення медіаграмотності в повсякденному житті. Ці поради мають включати способи перевірки достовірності інформації, методи критичного аналізу медіатекстів і рекомендації для уникнення маніпуляцій.
Б. Доберіть за допомогою вчителя / учительки різні медіатексти (новини, рекламу, статті) і проаналізуйте їх з погляду медіаграмотності. Визначте, чи є в медіатексті ознаки маніпуляції або пропаганди і як можна критично оцінити представлену інформацію.
Міркуємо і діємо
1. Що таке медіаграмотність, і які її основні складові частини? 2. Які рівні медіаграмотності виокремлюються, і чим вони різняться? 3. Як медіаграмотність може вплинути на сприйняття медіатекстів? 4. Назвіть три рівні забезпечення інформаційної безпеки, поясніть, що кожен з них включає. 5. Як інформаційна безпека на рівні особи може вплинути на формування критичного мислення? 6. Які фактори сприяють формуванню якісного інформаційно-аналітичного простору на суспільному рівні? 7. Які елементи входять до державного рівня забезпечення інформаційної безпеки?
Для завершення теми:
- 1. Що таке масмедіа, і чому вони є важливими для формування громадської думки?
- 2. Що означає фраза «Не стежте за губами, стежте за руками» у контексті протидії пропаганді? Які є основні правила для захисту від пропаганди?
- 3. Що таке інформаційна безпека, і чому вона важлива для безпеки держави?
- 4. Наведіть приклади конкретних історичних або сучасних подій, коли громадська думка мала значний вплив на рішення влади. За потреби скористайтеся допомогою знайомих дорослих.
- 5. Яка різниця між маніпуляцією і пропагандою в контексті їх масштабів та тривалості?
- 6. Доберіть дві новини про одну й ту саму подію, але з різних джерел (наприклад, з різних телеканалів або інтернет-ресурсів). Порівняйте, як масмедіа подають інформацію, і визначте, як подача новини може вплинути на громадську думку. Чи є в цих новинах ознаки маніпуляції або пропаганди?
