Історія України у питаннях та відповідях. Масальський
5.11. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ АВСТРО - УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТ.
Після подій 1848 р. уряд звертав увагу насамперед на нейтралізацію українського національно-визвольного руху. Друга половина XIX ст. у західноукраїнських землях ознаменована наступом реакції. 31 грудня 1851 р. імператор Франц-Йосиф скасував так і не введену в дію конституцію 1849 р., увів цензуру, заборонив громадські організації. У Галичині до травня 1854 р. затвердився військовий режим. Управління Галичиною здійснювалося через вищий адміністративний орган - намісництво.
Наприкінці 50-х років погіршення міжнародного становища Австрії, невдоволення австрійської буржуазії, національне пробудження народів імперії, ріст селянського руху тощо, спонукали уряд приступити до розробки нової конституції, що законодавчо закріпила би перехід від централізму до федералізму. Польська шляхта Галичини, користуючись цим, узяла курс на автономізацію Галичини під своїм патронатом. У 1861 р. були створені Галицький і Буковинський крайові сейми, що вирішували місцеві питання. Фактично влада знаходилася в руках польської шляхти, що зміцнювала власні позиції, насаджувала польську мову, придушувала українську культуру.
У 1867 р. після прийняття нової конституції Австрія перетворювалася в дуалістичну Австро-Угорську монархію, що поділялася на 2 частини: Ціолейтанію (входили і Галичина з Буковиною) і Транслейтанію (до неї відносилася й Закарпатська Україна).
Економіка західноукраїнських земель мала чітко виражений колоніальний характер. Реформа 1848 р. скасувала панщину. Держава викуповувала у поміщиків селянські землі, але селяни повинні були з 1858 р. виплатити борг протягом 40 років. У Східній Галичині з’явилося 375 тис. вільних селянських господарств, землеволодіння селян зменшилося (2/3 господарств мали менше 10 моргів; 1/4 - до 2 моргів. Серед селян було 80% бідняків, 15 % середняків, 5 % заможних. За поміщиками залишалися кращі землі (40 %), контроль над лісами, пасовиськами, винокурні, продаж горілки. Подібне спостерігалося й у Закарпатській Україні.
Основною галуззю сільського господарства було землеробство. Селянські господарства не виходили за кордони напівнатурального виробництва, мали слабкі зв’язки з ринком. У гірських районах переважало вівчарство. З технічних культур висівалися тютюн і льон. За темпами розвитку сільського господарства і застосуванням нової техніки помітне відставання від інших районів Австро-Угорської імперії, українських земель Російської імперії.
У промисловому відношенні західноукраїнські землі залишалися найвідсталішими провінціями Австро-Угорщини (уряд стимулював розвиток насамперед австрійських і угорських земель). Інтенсивно розвивалися тільки видобувні галузі промисловості. З 1869 р. почалося використання парових машин для буріння нафтових свердловин. З 1874 р. до 1900 р. видобуток нафти зріс у 12 разів (до 326,3 тис. тонн). Але нафтопереробні заводи не будувалися, нафта вивозилася до Австрії й Угорщини. Активізувався видобуток бурого вугілля (шахти були невеликі - до 20 осіб); традиційний видобуток солі. Володіючи запасами деревини, Західна Україна не мала власної меблевої й інших галузей деревообробної промисловості. Зате на повну силу працювала лісопильна промисловість (щорічно вирубували в Карпатах понад 6 млн. куб. лісу). У Східній Галичині в 1900 р. працювало 123 лісопильні. Лісоматеріали вивозилися в Європу. 14 заводів виготовляли скляну продукцію.
У складному становищі перебувала харчова промисловість. Пивоваріння велося старими методами, у результаті чого воно не витримувало конкуренції з Австро-Угорщиною. Швидше розвивалася спиртова промисловість (до 1900 р. - 537 підприємств) і тютюнова (3,5 тис. працівників). Найвідсталішою була металургійна і машинобудівна промисловість. Понад 90% експорту становила сировина. Західноукраїнські землі перетворилися на ринок збуту. Поступово розвивалися міста. У Львові в 1900 р. проживало 160 тис. жителів. Але більшість міст нагадувало сільські поселення.
Наприкінці XIX ст. продовжувалася соціальна поляризація західноукраїнського суспільства. Зі скасуванням кріпосництва зросла кількість найманих робітників у промисловості й сільському господарстві, 10 % усіх робітників складали жінки і діти. Матеріальне становище найманих робітників було важким. Робочий день складав 13-16 годин (офіційне обмеження 11-12). Робітники одержували низьку заробітну плату, що іноді замінялася товарами і т.д. Невдоволення таким становищем робітники виражали скаргами, вимогами й еміграцією. З 70-х років починається страйковий рух.
Соціальні конфлікти відбувалися й у селі. Селяни на несправедливості відповідали звертаннями до суду на поміщиків, місцеві влади; захоплювали угіддя, труїли поміщицькі посіви тощо. Особливий опір селян викликало залучення їх до ремонту шляхів. Регіональною особливістю селянського руху на західноукраїнських землях стала його політизація. Проявилася юна в боротьбі за рівні політичні та національні права українського населення. З’явилася і нова форма протесту — мітинги (віче). Уперше - в 1891 р. у Коломиї, коли сотні селян вимагали від влади скасувати несправедливі закони, ввести в школах викладання української мови тощо.
Нові терміни і поняття
Намісництво — орган місцевого управління, запроваджений в 1849 році у 9 австрійських коронних краях, у тому числі у Галичині. Очолював намісництво призначений імператором намісник. Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польські магнати, які вороже ставилися до українського населення краю. Галицьке намісництво поділялось на департаменти, кількість яких протягом другої половини XIX століття коливалась від 8 до 17. На початку XX століття їх кількість зросла, і в 1908 році галицьке налічувало налічувало 24, а в 1912 році — 37 департаментів. При намісництвах існувало чимало інших різних установ, безпосередньо йому підлеглих, через які воно здійснювало як акти центральних органів влади та управління, так і свої власні директиви. Намісництво припинило свою діяльність у жовтні 1918 року в зв’язку з перемогою національно-демократичної революції в Галичині і створенням Західно-Української Народної Республіки.
Морг — стара одиниця виміру землі у Польщі та Литві. 1 морг = 0,575 га.
Транслейтанія; Ціолейтанії - латинська назва Транслейтанія позначає землі, розташовані на східному боці (буквально: «по той бік», якщо дивитися з боку Австрії) річки Лейти, на противагу Ціолейтанії, королівствам і землям, представленим в Рейхсраті і розташованим на захід від річки.
Мітинг — це організована форма політичних дій, оскільки в нього є організатори, цілі та завдання (наприклад, домогтися якомога більшої підтримки виборців на користь того чи іншого кандидата і виграти виборчу кампанію). Водночас мітинг, як і будь-яка багатолюдна сходка, може перетворитися за певних умов у стихійний некерований процес і супроводжуватися раптовою зміною настроїв учасників, вибухом емоцій, бурхливими пристрастями: народ, що зібрався, перетворюється у натовп, а демократія — в охлократію — владу натовпу.
