Історія України у питаннях та відповідях. Масальський
1.4. КОЧОВІ ПЛЕМЕНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (ДОБА ЗАЛІЗА): КІММЕРІЙЦІ
Початок І тис. до н.е. ознаменувався істотними змінами в господарстві, культурі й побуті давнього населення України. Це був час, коли на зміну бронзовим знаряддям прийшли залізні — розпочалася доба заліза.
Кіммерійці — перший народ Східної Європи, назва якого була зафіксована у письмових джерелах й дійшла до наших часів. Найдавніша згадка про кіммерійців міститься в «Одіссеї» Гомера (VIII — початок VII ст. до н.е.). Інформацію щодо них можна знайти також в ассирійських та вавілонських хроніках, в творах грецьких авторів Геродота та Страбона.
Вважається, що кіммерійці були іраномовним етносом. Приблизно у X — середині VII ст. до н.е. вони займали територію між Дністром і Доном, Кримський та Таманський півострови. Основою господарства кіммерійців було кочове скотарство, передусім, конярство. Воно забезпечувало «засобами пересування» (їздили верхи) та давало значну частину продуктів харчування (у Гомера є характеристика кіммерійців як «дивних доїтелів кобилиць» та «млекоїдів»), Кіммерійці першими на українських територіях почали використовувати в господарстві і військовій справі залізо (видобували його з болотної руди, у X ст. винайшли горн, оволоділи виготовленням сталі). Війна відігравала у їхньому житті велику роль. Походи (у т.ч. в Урарту, Ассирію) відкривали кочовикам можливості для здобуття продуктів землеробства та ремесла. Головною зброєю був потужний далекобійний лук зі стрілами, до яких прилаштовували бронзові дволопастеві вістрі. У ближньому бою кіммерійці застосовували довгі мечі — суцільнозалізні або комбіновані їз залізного клинка та бронзового держака, кам’яні булави та молотки, іноді списи. На бій вони вдягали шкіряні панцири та брали з собою легкі щити.
Політична історія кіммерійців відома мало. Існували племенні союзи, що очолювалися вождями — «царями» (відомі імена — Теушпа, Тугдамме, Шандакшатра). Активно йшли процеси майнового та соціального розшарування серед кіммерійців, що археологічно доводиться появою могил військової аристократії, які відрізняються від основної маси поховань своїми розмірами та пишним поховальним інвентарем.
Кіммерійське мистецтво мало прикладний характер — складні геометричні орнаменти прикрашали руків’я кинжалів і деталі вуздечок, наносилися на посуд. Збереглися також нечисленні статуї, що досить умовно зображували кіммерійських воїнів й встановлювалися над курганними похованнями знаті.
Розвиток кіммерійської культури був порушений новою хвилею кочовиків зі сходу — скіфів, які прийшли в українські степи на початку VII ст. до н.е. Частина кіммерійців мігрувала на Кавказ та у Передню Азію, інші були асимільовані скіфами.
Нові терміни і поняття
Іраномовний — іранські мови, група споріднених мов, що належить до індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Серед давньоіранських мов — мідійська, авестійська, кіммерійська, скіфська, сарматська та інші.
Поховальний інвентар (від лат. «інвентариум» — опис майна) — загальна характеристика предметів, що супроводжують поховання. Під час археологічних досліджень поховань кіммерійців було виявлено: зброю, кінське спорядження, іноді — забитих бойових коней (це все — у чоловічих похованнях); ліпну кераміку (переважно в жіночих).
