Історія України. 7 клас. Струкевич

§ 14. Культура Русі наприкінці X — у першій половині XI ст.

Практичне заняття

1. Що відомо про народну та літературну мову Русі?

Які факти свідчать, що мешканці Русі розмовляли староукраїнською мовою? Порівняйте наведені в тексті слова з мови киян XI ст. зі словами сучасної української мови. Що в них спільного, а що відмінного?

Мешканці Русі розмовляли староукраїнською мовою, що подібна до сучасної української. Це переконливо доводять учені-мовознавці, наочно засвідчують написи, або графіті, на стінах Софійського собору в Києві.

Графіті (від іт. graffiti — надряпані) — написи, малюнки, символічні знаки, видряпані гострими предметами на стінах і різних речах.

На стінах собору виявлено 7 тисяч написів-графіті. Крім того, їх виявили на стінах Успенського, Михайлівського, Видубицького соборів, Кирилівської церкви, церкви Спаса на Берестові та Золотих воротах.

Вони підтверджують, що князя, який хрестив Русь, кияни називали Володимиром; за окремі вчинки киянам було соромно; суперечки вони розглядали в суді, плавали в морі; день закінчення земного життя князя називали успінням, а не успєнієм; при звертанні до людини вживали кличну форму: Петре, Федоре. Графіті фіксують чоловічі імена на -о: Данило, Дмитро, Кирило, Петро, Судило (від Судислав). У давальному відмінку вони мали закінчення -ові, -еві: Маркові, Василеві. Дієслова вживали із суфіксом -ти: долучити, писати, скончати. У минулому часі використовували суфікс -в: писав, ходив, молив. По-сучасному звучать і фрази, записані майже 1000 років тому.

Графіті в соборі Святої Софії Київської з написом: «О горе тобі, Андрониче, ох тобі небоже! Чему єсі зло створіл, то не відає нікто же. Толі те звілі Кузма». Кінець XI — початок XII ст.

З прийняттям християнства разом із церковними книжками в Русі поширювалася староболгарська (церковнослов’янська) мова, яка стала книжною, літературною мовою церковної служби. У Європі мовою літератури, науки та церкви стала латина, а в Русі — церковнослов’янська.

2. Чи була поширена писемність серед різних верств населення Русі?

Які факти, що свідчать про поширення писемності серед населення Русі? Чому графіті та берестяні грамоти є для істориків надзвичайно важливими історичними джерелами?

Русь мала свою писемність ще до прийняття християнства. Тодішні західні й східні автори згадують про наші черти та різи. Просвітник Кирило, перебуваючи 860 р. в Корсуні (Херсонесі), стверджував, що бачив Євангеліє та Псалтир, написані руськими письменами.

Абетка, виявлена на стіні Софійського собору. м. Київ

Після впровадження християнства з’явилися книги з Болгарії, написані кирилицею. Це були книги для читання під час церковної служби, а також книги історичного та юридичного (правового) змісту.

Писемність поширилася не лише у вищих верствах суспільства. Графіті на пряслицях¹, горщиках, корчагах, ливарних формочках, старій цеглі засвідчують, що письменними були й звичайні ремісники.

¹ Прясельце, пряслице — тягарець, який насаджували на веретено, щоб надати йому сталості та рівномірного обертання, зазвичай мало округлу форму.

Пряслице з написом: «Славно»

Корчага з написом: «Мстиславля корчага» та його графічне зображення

Досить часто археологи знаходили пряслиця з іменем власника чи дарувальника. Найвідоміше серед них зі Старокиївської гори має напис: «Янка вдала пряслень Жирці». Припускають, що княгиня Янка (Анна), дочка великого князя Всеволода Ярославича, могла подарувати його дівчині Жирославі. Добре відома корчага з київського Подолу з написом: «Мстиславля корчага».

Важливими пам’ятками писемності є берестяні грамоти. На березовій корі містяни вели переписку про різноманітні, здебільшого господарські справи. Тривалий час вважали, що вони були поширені лише на півночі Русі в Пскові та Новгороді. Проте в 1988-1989 рр. берестяні грамоти знайшли у Звенигороді (Галичина).

Берестяні грамоти (від укр. берест — кора, луб берези) — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності.

Берестяна грамота із Звенигорода з написом: «Від говенової [тобто дружини Говена] до Нежниця. Дай 60 кун лодієвих. Сказав Говен і подав на суд, а піп записав. А дай Луці. Коли не віддаси, то я в князя візьму отрока... і приїду, а то тобі в більше увійде».

Бронзові писала

На території сучасної України берестяних грамот збереглося мало. Археологи виявили дуже багато залізних і бронзових писал (стилів), якими видряпували тексти на воскових дощечках або на бересті: гострим кінцем видряпували букви, а протилежним стирали написане. Писала носили разом із дрібними речами в невеликих шкіряних сумках.

У 2021 р. в м. Полонному на Полтавщині знайшли й зуміли прочитати грамоту, виконану на свинцевій пластині.

3. Як розвивалася освіта за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого?

Чому князі Київської держави приділяли велику увагу освіті?

Запровадження християнства викликало потребу в освічених священниках і книгах. Тому вже 988 р. Володимир Великий заснував перші школи в Києві при церквах Святого Василія та Десятинній. Вони давали можливість не лише навчати майбутніх священників, а й готувати освічених управлінців, послів для держави.

У перших школах при церквах і монастирях навчалися діти переважно заможної верхівки.

Літописець так описує перші набори учнів до таких шкіл: Володимир «послав і почав брати у визначних людей дітей і давати їх на княжу науку, а матері цих дітей плакали за ними, бо ще не утвердилися у вірі, плакали як за мерцями».

Освітню справу продовжив князь Ярослав Мудрий. Ще в Новгороді, він «зібрав від старост і попових 300 дітей учити книгам». Поширення освіти стало однією з ознак життя Русі.

«З Літопису Руського». «Як то буває, що один зоре землю, другий засіє, а інші жнуть і їдять багаті овочі, так і тут: батько Ярослава зорав і зрушив землю, просвітивши хрестом, а Ярослав, Володимирів син, засіяв книжними словами серця вірних, а ми жнемо, користуючись із книжної науки».

Відкривали й жіночі школи. Так Янка (Анна), онука Ярослава Мудрого, 1086 р. заснувала при Андріївському жіночому монастирі школу для дівчат.

Високе «навчання книжне» отримували князівські діти. Їх навчали не лише грамоти, а й математики, азам філософії, лікарській справі, астрономії, риториці, іноземним мовам. Потрібно зазначити, що князівен навчали нарівні з княжичами. І це позначилося не лише на руській, а й на європейській історії.

4. Як розвивалося книгописання в Русі?

У чому важливість книгописання для розвитку культури та духовності Русі? Наведіть аргументи на підтвердження своєї думки.

Упровадження християнства зумовило також розвиток книгописання. При соборі Святої Софії Київської діяла книгописна майстерня — скрипторій. Тут переписували та перекладали книги з грецької мови на руську. До цієї роботи долучався і Ярослав Мудрий: «Любимий бо книгам, і багато написавши поклав у церкві Святої Софії».

Книга коштувала дорого не тільки як духовний скарб, а і як матеріальна цінність. Адже пергамент (спеціально вироблена тонка теляча шкіра) був досить дорогий. Зі шкури одного теляти можна було виготовити не більше 4 високоякісних аркушів. Над книгою працювали перекладачі та переписувачі, художники, що прикрашали тексти візерунками та книжковими мініатюрами.

Книжкова мініатюра — це витвір образотворчого мистецтва невеликого розміру в книгах. Її часто розміщували на полі або між рядками рукопису, іноді мініатюри займали весь аркуш.

Робота тривала довгі місяці, а то й роки. Книги багато оздоблювали. Палітурки виготовляли з міцних тоненьких дощечок, обтягнутих шкірою. Особливо розкішні рукописи мали позолочені або срібні обкладинки, прикрашені емалевими вкладками, дорогоцінними каменями. Навіть скромно оздоблені книги мали бронзові прикраси.

З «Повісті минулих літ»: «Велика бо користь буває чоловікові від учення книжного... Це ж бо ріки, що напувають вселенну всю, це сутність, що випромінює мудрість. Книги — бездонна глибина».

До нас дійшла видатна пам’ятка книгописання першої половини XI ст. Це «Слово про закон і благодать» першого Київського митрополита Іларіона, написане між 1037-1054 рр.

Автор «Слова про закон і благодать» доводив, що руський народ увійшов до родини тогочасних християнських народів як рівний. І йому, як молодому християнському народові, належить успішне майбутнє. Іларіон прославляв духовні та воєнні подвиги Ярослава та його попередників. Він пишався всією Руською землею, яка «відома та почута є всіма чотирма кінцями землі».

5. Як розвивалися архітектура та монументальний живопис Русі?

У чому цінність Софійського собору як історичної пам’ятки? Які особливості розвитку образотворчого мистецтва Русі першої половини XI ст.?

Більшість споруд того часу були дерев’яні. З літописів дізнаємося, що, наприклад, під час пожежі 1124 р. в Києві згоріло майже 600 храмів. Тому архітектурне мистецтво Русі можна охарактеризувати за кам’яними та цегляними спорудами, що дійшли до нашого часу. Найдавнішим зразком церковної архітектури стала церква Успіння Пресвятої Богородиці, яку називають Десятинною церквою. Вона була окрасою «міста Володимира», на жаль, теж не збереглася.

За QR-кодом і посиланням https://sites.google.com/view/histsources/2-3/1-12-1/1-12-2 розгляньте 3D-моделі Десятинної церкви.

Софійський собор — найвидатніша, центральна споруда «міста Ярослава». За основу створення собору було взято візантійський хрестовокупольний план. Над центральним перехрестям зведено центральний купол. Довкола нього збудовано менші куполи. Софія Київська повторювала план Софії Константинопольської. Зовнішній вигляд собору із часом суттєво змінився, проте внутрішня частина досі залишається неушкодженою.

Софійський собор. Первісний вигляд будівлі. Реконструкція

За QR-кодом і посиланням https://bit.ly/3ta7mZ7 розгляньте 3D-моделі Софійського собору в м. Києві.

Храм Софії був головним духовним центром держави — храмом Київського митрополита. Тут знаходилася перша бібліотека, тут київський князь улаштовував дипломатичні прийоми, укладав угоди, а на другому поверсі влаштовував бенкети. У храмі урочисто «садовили» на київський престол нових князів. Біля стін собору збиралося віче.

У Софійському соборі зберігаються унікальні зображення, які дають нам уявлення про монументальний живопис першої половини XI ст. На сотнях квадратних метрів мозаїк і тисячах метрів фресок руські митці відтворили картини світобудови, сенс духовності.

Мозаїка (від грецьк. муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Фреска (від іт. fresco свіжий) — живопис на вологій штукатурці.

За QR-кодом і посиланням https://bit.ly/3PHp1iy здійсніть віртуальну екскурсію Софійським собором в м. Києві.

Мозаїки займали головні частини храму Софії.

Центральний купол прикрашало велетенське мозаїчне зображення Христа Вседержителя.

Нижче розміщені 4 архангели — варта небесного царя, у простінках між вікнами — 12 апостолів, ще нижче — постаті євангелістів.

У центральній апсиді — напівкруглому заглибленні храму — знаходиться головне зображення собору — Богоматір Оранта заввишки 5,45 м. Це найбільша фігура в давньоруському мистецтві. Неповторною є постава Оранти. Вона тримає руки, підняті до Бога, просячи захисту для людства.

Христос Вседержитель. Мозаїка. XI ст.

Богоматір Оранта. Софійський собор. Мозаїка. XI ст.

Благовіщення. Архангел Гавриїл. Мозаїка (фрагмент). XI ст.

Матеріалом для викладення мозаїки була смальта. Її варили з кольорового скла з різними домішками. Охолоджену смальту кололи на окремі кубики різного розміру. Найскладнішим було виготовлення золотої смальти. Палітра софійських мозаїк нараховує 177 відтінків (зелена 34, золота та коричнева — по 25, жовта — 23, червона — 19, пурпурова — 6, срібна — 9, синя і блакитна — 36).

Високої майстерності вимагало й виконання фресок. Роботу проводили кілька майстрів. Увесь малюнок завершували за один день до висихання розчину. Фресковий розпис читається згори вниз і зліва направо як книга. На склепіннях містяться сцени із життя Христа: «Різдво», «Стрітення», «Преображення», «Суд над Христом», «Розп’яття», «Воскресіння».

Частина фасаду Софійського собору зі збереженою кладкою XI ст. Сучасне фото

Стіни західної частини собору прикрашено зображенням князя Ярослава Мудрого з родиною (дружиною, синами й доньками). Ярослав намальований із моделлю Софійського собору, яку він підносить Христу.

Цікавими є розписи сходових веж. Це сцени полювання, зображення музикантів, іподрому в Константинополі, візантійського імператора. Припускають, що вони відтворюють візит княгині Ольги до Царгорода.

6. Яким було релігійне життя Русі в X — на початку XI ст.?

Які були особливості релігійного життя Русі в X — на початку XI ст.

На початку впровадження християнства церква майже повністю залежала від світської влади. Адже кошти на функціонування церкви, зокрема придбання церковного начиння, одягу, книг, спорудження храмів і церков, надавали з князівської скарбниці.

За сприяння князя собор руських єпископів поставив Київським митрополитом і всієї Русі священника слов’янського походження. Ним став «Ярославів книжник» Іларіон.

У першій половині XI ст. до структури Руської церкви приєднали монастирі. У 1037 р. заснували монастирі Святого Георгія (духовного покровителя Ярослава Мудрого) та Святої Ірини (небесної поровительки дружини великого князя). У записах за 1051 р. літописець згадує про першопочатки головного монастиря Русі — Печерського, заснованого святим Антонієм Печерським.

Преподобний Антоній Печерський. Фрагмент Свенської ікони Божої Матері. 1288 р.

Перевіряємо засвоєне на уроці

Знаємо. 1. Чим відрізняються мистецькі зображення: мозаїки, фрески, книжкові мініатюри? Що поєднує графіті й берестяні грамоти? Розуміємо. 2. Як пов’язано впровадження християнства, поширення освіти й книгописання? 3. Наведіть аргументи на користь твердження, що в Києві в X—XІ ст. розмовляли мовою, подібною до сучасної української. 4. Поясніть, чому зображення Софійського собору вчені називають «Біблією для неписьменних». Уміємо. 5. Визначте етапи процесу створення книги в Софійському скрипторії. 6. Уявіть себе екскурсоводом. Використовуючи матеріал параграфа й ілюстрації, підготуйте опис екскурсії Софійським собором у формі мультимедійної презентації чи усної розповіді. Висловлюємо своє ставлення. 7. Назвіть і коротко охарактеризуйте видатні пам’ятки культури X—XІ ст. Досліджуємо. 8. Напишіть короткий твір (8-10 речень) проте, як мова й освіта впливають на розвиток суспільства та держави. Які цитати з «Повісті минулих літ» підтверджують важливість книг та освіти в Русі?