Перший український король. 7 клас. Гісем

2. «О, лихіше лиха честь татарська»

Після повернення у степ хан Батий розділив підвладні йому землі між 14 синами. Кожен син володів певною кількістю родів, які кочували на визначеній курултаєм землі. Свої володіння він міг передавати у спадок. Із володіннями Данила Романовича межували землі Бувала (Мовала, Мауці) (від Правобережжя Дніпра до Дону). Правобережжя перебувало під безпосереднім управлінням тисяцького Куремси.

Перемога Данила в боротьбі за владу, звичайно, занепокоїла монголів. До того ж у 1243 р. хан Могучій вже здійснював рейд проти Данила як покарання за погром монгольських союзників на Пониззі й у Болоховській землі, хоча він і був безрезультатним. Восени 1245 р. літописець писав: «Тим часом (хан) Могучій прислав посла свого до Данила й Василька, коли вони обидва були в (городі) Дороговську: “Дай Галич!”. І Данило був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городами. І, порадившися з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: “Не дам я півотчини своєї, а їду до Батия сам”».

Тобто Данило вирішив миром розв’язати конфлікт з одним із синів Батия. Шлях до Батия пролягав річками до Переяслава, а «звідти ж прибув він до Батия на Волгу...».

Князь Данило перед ханом Батиєм

Куремса. Кадр із кінофільму «Данило — князь Галицький». 1987 р. Режисер Я. Лупій

ЦІКАВО ЗНАТИ

«Чорне молоко» (кара кумис) — найвищий сорт кумису, який пила лише монгольська знать. На вигляд цей напій був прозорим. Спільне пиття цього напою є ознакою визнання високого статусу гостя.

Протягом 25 днів січня 1246 р. Данило Романович перебував в ординській ставці. «І поклонився він за звичаєм їх, і ввійшов у вежу (юрти) його. Він (Батий), сказав: “Данило! Чому ти сси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов сси, — то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?”. І він сказав: “Досі я не пив. А нині ти велиш — я п’ю”. Він тоді сказав: “Ти вже наш таки, татарин. Пий наше пиття!”. І він, [Данило], випивши, поклонився за звичаєм їх».

Це літописне повідомлення свідчить, з одного боку, про повагу, з якою князя зустріли в Золотій Орді, а з іншого — про дипломатичні здібності князя.

Під час перебування Данила в Золотій Орді Батий не примушував його здійснювати язичницькі обряди, як це було з іншими правителями. «Царів, князів та інших володарів, що приходили, водили вони навколо куща, [щоб] поклонятися сонцю і місяцю, і дияволу, і померлим батькам своїм, і дідам, і матерям у пеклі».

Однак літописець засуджує таку поведінку князя: «Данило Романович був князем великим, що володів Руською землею, Києвом, і Володимиром (Волинським), і Галичем та іншими країнами. Нині ж він сидить на колінах (Данило сидів із татарами за їхнім звичаєм, підібгавши під себе ноги) і холопом називається, життя не відчуває, а вони данини прагнуть, і грози приходять! О, лихіше лиха честь татарська! Його батько (князь Роман Мстиславович) був цар у Руській землі, він підкорив Половецьку землю, воював інші країни, якщо вже його син не зміг прийняти честі, то хто ж інший зможе? Адже злобі татарській й лестощам немає кінця».

Таке ставлення літописця було зумовлене тим, що для православних тієї доби виконання ординських обрядів сприймалося як зречення православної віри. Так Вільгельм де Рубрук, який у 1253 р. відвідав Золоту Орду, повідомляє: «русичі, греки та алани, які хочуть міцно оберігати свій закон, не п’ють його (кумис) і навіть не вважають себе християнами, коли вип’ють, і їх священники примиряють їх тоді [із Христом], як ніби вони відмовилися від християнської віри».

Ціною ганьби й приниження Данило Романович зберіг владу над князівством: «Був же... відпущений, і доручена йому була земля його (тобто він отримав ярлик від Батия). І прийшов він у землю свою, і зустрів його брат та сини його, і був плач про образу його та велика радість з того, що здоровий він».

Своїм вчинком Данило продемонстрував, що для нього інтереси держави вищі за особисті образи. Данило отримав від хана ярлик на управління Галичиною та Волинню в обмін на обіцянку сплачувати данину й брати участь у монгольських експедиціях у регіоні. Союз із Золотою Ордою забезпечував Данилові захист від зазіхань західних сусідів, а також внутрішню стабільність, яка була використана для господарської розбудови своїх земель.

Літописець також наводить приклади відвідань Золотої Орди іншими князями. Найбільш схвально він описує прибуття до Батия Михайла Чернігівського. Князь відмовився поклонитися кущу, і нібито за це його було страчено.

ПОМІРКУЙТЕ

Як поводили себе руські князі в Орді? Чим була зумовлена їх поведінка? Чому загинув князь Михайло Чернігівський?

Михайло Чернігівський перед ставкою Батия. Художник В. Смирнов

Мученицька смерть Михайла Чернігівського в Орді 1246 р. Художник М. Кошелєв

Проте, на думку істориків, така доля спіткала його за вбивство монгольських послів у 1238 р., за союз з Угорщиною. Крім того, монголи не вбачали в ньому ту постать, яка ставилася до них лояльно.

Згодом Михайло Чернігівський, за сприяння його доньки Марії, був канонізований православною церквою як святий.

Літопис також згадує поїздку до Золотої Орди володимиро-суздальського князя Ярослава Всеволодовича. Він був першим серед князів, хто отримав із рук хана Батия титул великого князя Русі. Літописець засуджував його за поклоніння язичницьким богам. Однак у 1246 р. Ярослава Всеволодовича було отруєно в Каракорумі під час перебування його при дворі великого хана Гуюка. Загибель князя була наслідком боротьби між Батием та Гуюком. Незабаром усупереч волі Бату його вдова Огуль-Гамиш призначила Андрія Ярославича князем у Володимирі-на-Клязьмі. Його ж брат Олександр мав «Київ і всю Руськую землю». Проте князь Олександр у той час жив у Новгороді, а в місто на Дніпрі посадив намісника.

Ікона «Михайло Чернігівський та його боярин Феодор»

Хан Гуюк. Перська мініатюра XV ст.

ДОКУМЕНТИ ТА ДЖЕРЕЛА

Плано де Карпіні

Василько дав папському послу цінні поради про любов татар до хабарів та про неспроможність європейських коней перетнути степ взимку, без цих порад Плано де Карпіні ніколи б не зміг дістатися до Каракорума. А ще він наказав францисканцю затриматися у своїх володіннях, щоб той перепочив та зустрівся з руськими єпископами. Плано де Карпіні у своїй «Історії монголів» писав: «Василько затримав нас у себе, щоб ми відпочили, і на наше прохання він наказав своїм єпископам прийти до нас, і ми прочитали грамоту Папи, в якій він закликав їх повернутися до єдності святої матері Церкви. Ми так само закликали їх як могли — і князя, і всіх єпископів, які зібралися. Однак, оскільки Василько поїхав до Польщі, а Даниїл — до Батия, вони не могли дати остаточної відповіді, і нам слід було чекати на повернення Даниїла».

Припинивши суперечки з монголами, Данило не залишив західний напрям своєї політики. У 1246 р., повертаючись від Батия, Данило зустрів посланника Папи Римського Плано де Карпіні. Вони домовилися про започаткування відносин із Папою Римським. Ця зустріч, імовірно, була невипадковою, папських послів супроводжували люди Василька, який напередодні приймав посла у Володимирі.

Лист Папи Інокентія IV «Правителю та народу татар»

Відповідь Гуюка Папі Інокентію IV (фрагмент)

Повернувшись у свої володіння, Данило відправив із дипломатичною місією представника православної церкви ігумена Григорія до Ліона, де в той час перебував Папа Римський Інокентій IV. Папа був захоплений ідеями розширення впливу католицької церкви та унії з православною церквою.

Також Данило, прибувши до Холма, як уже згадувалося вище, згідно з літописом: «Звідти ж Данило вирушив, узявши сина свого Лева і митрополита. І пішов він до короля [Бели IV] в [город] Ізволин, і взяв дочку його [Констанцію] синові своєму за жону. І оддав він йому [Белі IV] захоплених бояр, що їх бог дав у руки його, коли він із братом одолів біля Ярославля. І вчинив він із ним мир, і вернувся у землю свою».

ПОМІРКУЙТЕ

Чому Данило після поїздки в Орду, де мав почесний прийом, почав організовувати антимонгольську коаліцію?

Отже, Данило Романович став на шлях формування широкої антимонгольської коаліції.