Перший український король. 7 клас. Гісем
Молоді роки. Боротьба за батьківську спадщину
Пам’ятник Данилу і Васильку у Володимирі-Волинському. Скульптор Т. Бриж
Роман Мстиславич. Сучасний малюнок
1. «Велика смута постала в землі Руській»
Після загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича, за висловом літописця, «Велика смута постала в землі Руській». Протягом наступних 40 років влада в Галичі змінилася 22 рази. У боротьбі за владу зіткнулися як князі з різних князівств Русі, так і претенденти з Угорщини та Польщі. Чималу роль у цій боротьбі відігравало місцеве галицьке боярство, яке намагалося максимально послабити владу князя й збільшити свої привілеї та вплив на владу.
Бояри змусили вдову Романа Анну з малолітніми синами Данилом та Васильком тікати з Галича до Володимира, а згодом шукати притулку при дворі угорського (король Андраш II) та польського (краківський князь Лешко) володарів. Володарі Угорщини та Польщі прагнули використати присутність малолітніх князів як привід для втручання у внутрішні справи князівств. Удавано підтримуючи законних спадкоємців, вони прагнули загарбати їхні спадкові володіння.
Бояри запросили на княжий стіл синів Ігоря Ярославича (герой «Слова о полку Ігоревім») із Сіверської землі — онуків Ярослава Осмомисла. У 1206 р. в Галичі осів Володимир, у Звенигороді — Роман, у Володимирі — Святослав.
Боярин Володислав Кормильчич, у 1213— 1214 рр. — галицький князь. Художник З. Царик
Проте Ігорьовичі, що були запрошені до влади боярами, почали вимагати реальної влади. У той самий час угорський король разом із військом вирушив на Галич і за допомогою боярства захопив його. Ігорьовичів було взято в полон, а угорські війська вдалися до насильства над населенням.
Іноземне свавілля викликало обурення в жителів, і вони підняли повстання. Його результатом стало повернення на престол Ігорьовичів, яким вдалося втекти з полону.
Прийшовши до влади, Ігорьовичі жорстоко розправилися з галицькими боярами.
Із певним перебільшенням літопис розповідає: «Ігорьовичі зібралися на раду в справі галицьких бояр і вирішили перебити їх — і при нагоді таки перебили... було вбито їх числом 500, а інші розбіглися хто куди». Однак це не допомогло Ігорьовичам закріпитися при владі. Уцілілі бояри, серед них наймогутніший Володислав Кормильчич, звернулися до угорського короля з проханням відпустити з ними законного князя Данила Романовича, якому на той час було десять років, і допомогти звільнитися від влади Ігорьовичів.
Страта галицьких бояр. Художник М. Горелик
Княжий Звенигород. Реконструкція А. Хархаліса
Лешко Білий
Пам’ятник Коломану перед університетом в Геделле (Угорщина)
У результаті в 1211 р. Данило повернувся на батьківський престол, а декількома роками раніше його братові Васильку та матері Анні пощастило закріпитися на Волині (у містах Берестя та Белз).
Галицькі бояри, щоб довести свою могутність, за великі гроші викупили з угорського полону Ігорьовичів (Романа та Святослава) і привселюдно їх стратили. Існуючі джерела не дозволяють з’ясувати долю Володимира. Відомо лише, що він утік із Галича. Більшість вчених вважають, що його спіткала така сама доля, що і його братів. Це був єдиний факт у середньовічній історії України, коли васали привселюдно страчували своїх сюзеренів.
Однак це не змусило Данила та матір коритися боярській сваволі, через конфлікт із якими їм знову довелося рятуватися втечею. Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. наважився проголосити себе князем. Це теж був єдиний випадок титулування князем боярина.
Князювання боярина викликало обурення в руських князів. До того ж цим фактом вирішили скористатися правителі Угорщини та Польщі. У 1214 р. в місті Спіш вони уклали угоду, за якою передбачалося одружити п’ятирічного сина угорського короля Коломана з трирічною донькою польського князя Соломією та проголосити Коломана «королем королівства Галицького». Також передбачалося укласти унію (союз) галицької православної митрополії з католицькою церквою. На цій угоді особливо наполягав Папа Римський Інокентій III.
Данило і Мстислав у поході. Мініатюра з літопису
Галич 1221 р. Данило Галицький і новгородський князь Мстислав Удатний. Художник М. Фіголь
- Що поєднувало цих двох князів? Чому мешканці Галича їх зустрічають урочисто?
Угода була реалізована в 1215 р. Король Галичини Коломан отримав Галицьке князівство; польський князь Лешко — Перемишль, Берестейщину й частину Холмщини; Данилу й Васильку дісталася у володіння лише Володимирська волость.
Дуже швидко відносини між союзниками набули ворожості, а галичани почали гнітитися угорським пануванням. Унаслідок загострення польсько-угорських відносин Лешко запропонував новгородському князю (онуку Ярослава Осмомисла) Мстиславу Мстиславичу Удатному сісти на галицький стіл. Мстислав прийняв цю пропозицію і в 1218 р. захопив Галич. Із точки зору династичного права його право на галицький стіл було найбільш вагомим. Мстислав був вправним воїном, але не далекоглядним політиком. Це й ускладнило боротьбу за галицький стіл.
Мстислав Удатний в’їжджає на віче і позбавляє новгородців голоду, що їм загрожував. Художник К. Лебедєв
Через декілька місяців за наполяганням матері Данило одружився з донькою Мстислава Анною. Завдяки цьому шлюбу Данило отримував подвійне право претендувати на галицький стіл. Після цього шлюбу його мати Анна, вважаючи, що її місія в династичних хитросплетіннях виконана, відійшла від політичної діяльності й стала черницею.
Це сприяло зміцненню становища молодого князя. Дуже швидко він зумів у союзі з литовцями відбити в поляків Берестейщину й окремі волості на лівому березі Західного Бугу, а в битві на річці Суха Дорогва розгромити Лешка.
Тим часом у Галичину знову вторглися угорські та польські війська, які намагалися відновити владу Коломана. Завдяки спільним діям Мстислава і Данила та допомозі половців вдалося не допустити цього. У 1221 р. угорці були змушені залишити землі Галичини. Під час цієї війни Данило проявив блискучі воєнні здібності.
Проте на цьому династична боротьба не скінчилася. У 1222 р. угорський король, зазнавши поразки на полі бою, зумів домовитися про шлюб свого сина Андраша з другою дочкою Мстислава Удатного. Згідно з укладеною угодою після смерті Мстислава Андраш мав би отримати галицький стіл. Це спричинило непорозуміння між Мстиславом і Данилом.
Уявний портрет Василька
Наступного року в половецьких степах уперше з’явилися монголи. Мстислав Удатний разом із Данилом Романовичем і багатьма іншими князями на прохання половців виступили проти нових кочовиків, але зазнали поразки в битві на річці Калка. Єдиним позитивним результатом цього спільного походу було те, що Мстиславу й Данилові поталанило залишитися живими.
Після повернення з невдалого походу з новою силою спалахнула боротьба за відновлення єдності Волині та Галичини. На кінець 20-х рр. ХІІІ ст. Романовичам вдалося майже повністю об’єднати волинські землі під своєю владою. Однак у Галичі ситуація склалася не зовсім сприятливо — там закріпилися угорці, які не збиралися залишати Галичину. Причиною цього було те, що Мстислав не почував себе впевнено в Галичині й вирішив залишити Галицьке князівство. Він хотів передати Галич Данилові, але Судислав разом з іншими боярами вмовили його поступитися престолом королевичу Андрошу. Мстислав, залишивши собі лише Пониззя і каючись перед Данилом, що передав Галич «іноземцеві», переїхав у Торчевськ, де невдовзі й помер.
Атака монгольської кінноти. Середньовічна мініатюра
Битва на річці Калка. Cередньовічна мініатюра
Мініатюра давнього Галича, розташована на центральній площі міста — площі Різдва Христового
У 1228 р. розпочався новий етап боротьби за місто Галич. Цього разу основними претендентами були угорці, чернігівські князі та Романовичі. Не припинялися й сутички з поляками. Спочатку успіх був на боці Романовичів. У 1230 р. Данило оволодів Галичем, а Василько — Белзом.
ДОКУМЕНТИ ТА ДЖЕРЕЛА
«Василько при цім ішов проти угрів [ред. — угорців] [праворуч], а Дем’ян тисяцький та інші війська многі йшли ліворуч, а Данило йшов своїм полком посередині. Полк же його був великий і виладнаний був із хоробрих людей із ясним оружжям, і вони, [угри], бачачи [їх], не хотіли зітнутися з ним, а повертали на Дем’яна та на інші полки... повернула дружина Данилова навтікача. Але вони, [угри], не одважились гнатися, і не було шкоди у військах Данилових, окрім тих убитих п’яти. ... [полк Васильків стояв] “добре борючись і угрів ганяючи” ... [Досвідчений воєвода Гліб Зеремійович зробив спробу переломити хід битви]: зібравши угрів, приїхав на полк Васильків.Васильків полк гнав угрів до [самих] станів, і стяг королевичів вони підрубали були, а інших багато угрів утікало, аж у Галичі вони стали».
- Що примусило бояр відкрити ворота Галича?
Це спровокувало чергову війну з Угорщиною. У 1232 р. велике угорське військо за підтримки галицьких бояр рушило на Галич і примусило Романовичів укласти мир, визнати владу королевича Андраша й віддати Белз і Червень.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Галицькі воїни. Сучасна реконструкція
Важливим результатом війни з Угорщиною стала реформа війська. Поштовхом до неї було те, що, коли Данило оголосив збір дружини, щоб протистояти угорській загрозі, з’явилося лише 18 молодших бояр. Данило створив із городян регулярну піхоту, яка перебувала на утриманні князя. Піше військо поділялося на стрільців, які були озброєні арбалетами й луками, та тих, хто був озброєний списами. Данило також був першим, хто почав використовувати їх одночасно, а не окремими загонами. Щоб зберегти стрільців у бою, біля кожного він поставив бійця зі списом, які мали охороняти їх від ударів противника. Така тактика дозволяла стрільцям упритул наблизитися до ворожих порядків і вести вогонь під охороною своїх списоносців. Щоб компенсувати нестачу важкоозброєних кіннотників, Данило також збільшив кількість найманців.
ЦІКАВО ЗНАТИ
У 1229 р. під час облоги польського міста Каліш князь Данило Романович особисто проник за міські стіни для розвідки. Почувши, як городяни сперечаються, здавати їм місто чи ні, князь вийшов і назвав своє справжнє ім’я, а потім запропонував їм капітулювати перед ним особисто. Поляки, вражені такою сміливістю і благородством, погодилися і уклали мирний договір із хоробрим воїном.
Проте вже наступного року війна спалахнула з новою силою. Її розпочав королевич Андраш, який сподівався завдати Романовичам вирішальної поразки. Він скористався тим, що Данило з військом перебував аж під Черніговом, де допомагав київському князю Володимиру Рюриковичу в боротьбі із чернігівськими Ольговичами.
Дізнавшись про наступ угорців, Данило стрімким маршем повернувся, об’єднався з військом Василька й завдав поразки угорцям у битві під Шумськом. Ця битва виявилася переломною.
За кілька місяців він за допомогою половців завдав нової поразки угорцям і взяв в облогу Галич. Половина міщан перейшла на бік князя. Після смерті Андраша бояри відкрили ворота міста.
У 1234 р. Данило також знову оволодів Белзом.
Наступного року він допоміг київському князю відбити місто від війська Михайла Всеволодовича Чернігівського. Однак ці успіхи були перекреслені раптовим переходом половців на бік чернігівських князів. А галицькі бояри запросили Михайла Всеволодовича правити Галичем. У цих умовах Данило здійснив несподіваний хід для суперників і знайшов спільну мову з новим угорським королем Белою IV, проявивши далекоглядність і непересічні політичні здібності.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Схема битви під Шумськом
Битва під Шумськом на річці Вілія 1233 р. — одна з видатних битв, якій історики чомусь мало приділяють уваги. Перемога в ній фактично стала наслідком вдалої реформи війська та нової тактики спішеного кінного війська, яким командував Василько Романович (бій кіннотників у пішому строю — це один із перших випадків у середньовічній історії). Передувала битві словесна суперечка між Данилом і королевичем Андрашом через річку Вілія. Наступного дня військо Данила і Василька переправилося через річку й зайняло пануючі висоти. Угорці, які мали кількісну перевагу, не перешкодили їм зробити такий маневр. Несподіванкою для угорців стало те, що з меншими силами брати спустилися з пагорбів й атакували угорців. Угорці перейшли в контрнаступ і навіть примусили полк Данила тікати, але зломити опір Василька й тисяцького Дем’яна не змогли. Василько спішив свою волинську кінноту. Стійкість флангів дала змогу Данилу вирівняти лінію оборони і з частиною свого полку зробити маневр та зайти в тил угорцям, створивши загрозу оточення противника. Також він намагався пробитися до полку Василька. Хоча угорцям вдалося стримати Данила, такий маневр порушив стійкість угорського війська. Зрештою угорці не витримали й почали тікати. Василькові воїни, сівши на коней, увірвалися до табора угорців і захопили прапор королевича. Залишки угорського війська втекли до Галича.
ДОКУМЕНТИ ТА ДЖЕРЕЛА
Оволодіння Данила Галичем
«...Вийшов Данило з воями із Холма, і був він на третій день у Галичі, і радо його прийняли городяни. Коли ото він під’їхав під город і сказав їм: “О мужі-городяни! Допоки ви будете терпіти іноплемінних князів владу?” — то вони, вигукнувши, сказали: “Се єсть державець наш, Богом даний!”. І пустилися вони [до нього], яко люди до отця, як ті бджоли до матки, як [олені], спраглі води, до джерела. Єпископ же Артемій і двірський Григорій [Васильович] не давали йому [увійти до Галича]. Але, побачивши, що не можуть удвох удержати город, вони [удали], малодушні, ніби й вони готові передати город. Вийшли вони обидва зі сльозима на очах і з усміхненими лицями, — бо не мали княжіння свого, — і, облизуючи уста свої, сказали тоді удвох поневолі: “Прийди, княже Данило! Візьми город!”».
Михайло Чернігівський, залишившись без союзників, не зміг довго протистояти Данилові. Зрештою наприкінці 1238 р. Данило утвердився в Галичі.
